Рішення

від 23.12.2020 по справі 200/7223/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 р. Справа№200/7223/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний 39767332, 84313, Донецька область, м.Краматорськ, бул.Машинобудівників, 16). Позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ від 25 травня 2020 року №3312-СГ про відмову у затверджені документації землеустрою та надання у власність земельної ділянки; зобов`язати прийняти рішення та видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району, Донецької області; зобов`язати передати у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:03:000:0892 площею 2,0 га. В обґрунтування зазначено, що на підставі розпорядження Волноваської райдержадміністрації від 11.03.2010 №115 про припинення права користування та надання дозволу на розробку проекту позивачем замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району, Донецької області, за результатом розгляду якого видано наказ про відмову у його затверджені. Зазначає про відсутність підстав для прийняття спірного наказу, оскільки проект землеустрою розроблено у відповідності до вимог ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України «Про землеустрій» , про що зазначено у висновку експерта державної експертизи Михайлецького П.В. від 12.02.2019 №1341 про погодження даного проекту. Виявлені відповідачем недоліки не відповідають висновкам викладеним експертом. Крім того, зазначає про відсутність законних підстав для погодження проекту землеустрою органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, оскільки за даним проектом землеустрою відводиться земельна ділянка з земель сільськогосподарського призначення.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. позивачем надана квитанція від 29.07.2020 №27708538.

07 серпня 2020 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22 жовтня 2020 року ухвалою суду призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області площею 2,0 га, кадастровий номер 1421584800:03:000:0892 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: кадастровий план відповідно до ст.34 Закону України Про Державний земельний кадастр складається у паперовій та електронній формі. Відповідно до ст.11 цього Закону відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів. Тобто проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку привести у відповідність (в частині коду КВЦПЗ). Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 №509 Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою в проекті застосувати координати в системі УСК-2000; в проекті землеустрою та у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку описи меж потребують уточнення; відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України в поданому на розгляд проекті землеустрою відсутнє погодження земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами; відповідно до вимог ч.3 ст.186 Земельного кодексу України проект землеустрою підлягає погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Поданий проект не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм та правил у сфері землеустрою, а саме: наявна невідповідність кадастрового плану земельної ділянки до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (в частині коду КВЦПЗ), тобто відповідно до законодавства кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі та не може мати розбіжностей. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Судове засідання призначене на 05 листопада 2020 року не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кошкош О.О.

09 грудня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22 грудня 2020 року.

У судове засідання призначене на 22 грудня 2020 року позивач не з`явився, про дату, час та місце розгялду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача до суду з`явився, надав клопотання про проведення судового засідання без його участі. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Згідно ч.4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно вимог ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12 травня 2020 року позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га безоплатно у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення Новоандріївського сільської ради, розташованих за межами населеного пункту та передати у власність земельну ділянку (кадастровий номер 1421584800:03:000:0892) площею 2,0 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївського сільської ради Волноваського району Донецької області. До клопотання додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

25 травня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ №3312-СГ Про відмову у затверджені документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки . Відмова гр. ОСОБА_1 обумовлена тим, що кадастровий план відповідно до ст.34 Закону України Про Державний земельний кадастр складається у паперовій та електронній формі. Відповідно до ст.11 цього Закону відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів. Тобто проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку привести у відповідність (в частині коду КВЦПЗ). Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 №509 Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою в проекті застосувати координати в системі УСК-2000; в проекті землеустрою та у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку описи меж потребують уточнення; відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України в поданому на розгляд проекті землеустрою відсутнє погодження земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами; відповідно до вимог ч.3 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою підлягає погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Не погоджуючись з останніми позивач звернувся з даним позовом до суду.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України Про землеустрій .

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Після погодження проект землеустрою є таким, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 820/4852/17, від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивачем до заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства долучено погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області (експерт ОСОБА_2 ) від 12.02.2019 №1341/82-19 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За таких обставин, враховуючи погодження проекту землеустрою, на стадії якого і здійснювалась перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про безпідставність відмови у його затверджені відповідачем.

Досліджуючи правомірність підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою суд зазначає наступне.

Вимоги до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені в статті 50 Закону України Про землеустрій .

Так, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно зі статтею 34 Закону України Про державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.

Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" постановою Кабінета Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, пунктами 64, 65 якого визначено, що невід`ємною складовою частиною Поземельної книги є кадастровий план земельної ділянки - картографічний документ, який створюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 11 під час: 1) формування земельної ділянки; 2) надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Кадастровий план земельної ділянки складається в електронній (цифровій) та паперовій формі у масштабі, який забезпечує обов`язкове чітке відображення відомостей, визначених статтею 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Враховуючи те, що проект землеустрою містить кадастровий план земельної ділянки, при цьому цей проект погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відсутність електронної (цифрової) форми кадастрового плату у паперовому проекті землеустрою не може бути самостійною підставою для його затвердження.

Твердження відповідача про невідповідність проекту землеустрою та витягу з Державного земельного кадастру в частині коду КВЦПЗ, застосованих координат в системі УСК-2000 та необхідності уточнення опису меж є недоліками, які носять абстрактний характер, оскільки при наявності лише посиланням на норми підзаконних актів відсутні вказівки, які саме показники проекту землеустрою позивача містять недоліки.

Щодо відсутності в проекті землеустрою погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами та з органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини суд враховує, що положення частини 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій", якими передбачено перелік документів, що має містити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок не містить окремого документу (акту, тощо) в якому міститься погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Отже, така вимога не передбачено чинним законодавством.

Обираючи ефективний спосіб захисту прав особи суд враховує наступне.

Як зазначалось, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які досліджені судом та свідчать про наявну можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Позовна вимога про зобов`язання передати у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:03:000:0892 площею 2,0 га. у контексті наведеного є передчасною, адже за наслідками розгляду клопотання рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність не приймалося.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки спірне рішення скасовано, а зобов`язання вчинити певні дії є похідною від вимоги немайнового характеру. За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 25 травня 2020 року №3312-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний 39767332, 84313, Донецька область, м.Краматорськ, бул.Машинобудівників, 16) прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району, Донецької області.

В частині позовних вимог про зобов`язати передати у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:03:000:0892 площею 2,0 га відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош