Рішення

від 11.12.2020 по справі 813/1898/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року справа №813/1898/16

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 813/1898/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2016 року № 0000321402 Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та від 16.05.2016 року № 0000311402 Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача спірні рішення суперечать чинному податковому законодавству, а тому підлягають скасуванню, оскільки позивачем, як покупцем та ПП Проект Інвест укладений договір купівлі - продажу від 08.12.2014 року №48. Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю товарно - матеріальні цінності (будівельні матеріали), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар. По контрагенту ПП Проект Інвест обліковується сума 861063,02 грн., в т. ч. ПДВ 143510,51 грн. Включено видаткові накладні отримані від ПП Проект Інвест . Розрахунки між позивачем та ПП Проект Інвест проведені у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Вказаний вище договір купівлі - продажу укладений сторонами відповідно до вимог ст. ст. 203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів, при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У свою чергу ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, при цьому сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено що, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірний, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнаний судом недійсним (презумпція правочину). Згаданий договір купівлі - продажу від 08.12.2014 року №48 не визнаний судом недійсним, а тому був обов`язковим до виконання його сторонами.

Щодо фактів порушення посадовими особами ПП Проект Інвест податкового законодавства, якщо такі і встановлено, то один платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. У свою чергу, сплата податку та збору здійснюється таким платником податку безпосередньо (п. 38.2. ст. 38 ПК України).

Доводи про відсутність необхідних ресурсів для здійснення будь-якої фінансово- господарської діяльності в контрагента слід вважати необґрунтованими, оскільки відсутність у підприємства контрагента умов необхідних для здійснення господарської діяльності саме по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство - постачальник, може здійснювати реальні торговельні операції та не обов`язково має бути виробником товару.

Позивач вважає, що висновки органу ДПС прямо суперечать не лише положенням ПК України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Скаржника, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також зазначає, що в акті перевірки працівники органу ДПС, вказується про те, що ПрАТ Львівшляхрембуд у перевіреному періоді здійснені взаєморозрахунки із ТОВ Агросмарт - 70 . До перевірки представлено договір субпідряду укладений з ТОВ Агросмарт - 70 (Субпідрядник) від 05.01.2015 року №05/01-15. Відповідно до умов договору субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і особами виконати роботи з реконструкції гуртожитку під житловий будинок на вул. Дубініна, 5/15 в Голосіївському районі м. Києва (підпірна стінка).

По контрагенту ТОВ Агросмарт - 70 обліковується сума 1505400 грн., в т. ч. ПДВ 250900 грн. До перевірки представлено довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт (ф. КБ - 2в) від ТОВ Агросмарт - 70 . Розрахунки між позивачем та ТОВ Агросмарт - 70 проведені у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Агросмарт - 70 .

Перевіркою встановлено, що акти виконаних робіт включено до складу собівартості ПрАТ Львівшляхрембуд згідно даних бухгалтерського обліку у періоді їх придбання (Дт 90 Кт 63) і включено до витрат (ряд. 04.1 декларації) за І кв. 2015 року в сумі 1254500 грн. у складі собівартості послуг. Факт наявності господарських відносин та сплати коштів у відповідності до договору субпідряду, що укладений з ТОВ Агросмарт - 70 (Субпідрядник) від 05.01.2015 року №05/01-15, підтверджується самим податковим органом в акті перевірки.

Вказаний вище договір субпідряду укладений сторонами відповідно до вимог ст. ст. 203, 204, 207, 208, 837 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов. Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів, при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У свою чергу ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, при цьому сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено що, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірний, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнаний судом недійсним (презумпція - правочину).

Договір від 04.10.2010 року № 02/06/10 не визнаний судом недійсним, а тому був обов`язковим до виконання його сторонами. Тобто має реальне виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач не погоджується з висновком органу ДПС про нікчемність вищевказаного правочину, який останній зробив на підставі податкової інформації від 20.10.2015р. №347/1 /13-06-22-08/39355230 про неможливість проведення перевірки ТОВ Агросмарт-70 , де, що господарські операції поставки ТМЦ не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, складських приміщень та інші.

Щодо фактів порушення ТОВ Агросмарт-70 податкового законодавства, якщо такі і встановлено, то один платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. У свою чергу, сплата податку та збору здійснюється таким платником податку безпосередньо (п. 38.2. ст. 38 ПК України).

Доводи про відсутність необхідних ресурсів для здійснення будь-якої фінансово- господарської діяльності контрагента не слід брати до уваги, оскільки відсутність у підприємства контрагента умов необхідних для здійснення господарської діяльності саме по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство - виконавець може здійснювати реальні торговельні операції та не обов`язково має бути виробником товару.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, установлена законом. Саме законом, а не актом, які б у ньому факти не були відображені. Вказані в акті перевірки висновки є суто суб`єктивною думкою податкового інспектора.

Суб`єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власного ініціативою) за сплатою податків іншими суб`єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди в ланцюгу постачання щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Згідно п.6 ст. 39 вказаного Закону - датою припинення юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

На думку позивача, орган ДПС - суб`єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових спірних рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, виключення в Акті перевірки суми податкового кредиту ПДВ за первинними документами, яке базується лише на особистих припущеннях інспектора, є протиправним.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.138.2, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.10.3 п.138.10, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 354970 грн., в т. ч. 2014 р. в сумі 129160 грн., І кв. 2015 р. в сумі 225810 грн., а також п. 198.1, 198.3 ст. 198 цього кодексу в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 394411 грн., в т. ч. грудень 2014 р. в сумі 143511 грн., лютий 2015 р. в сумі 250900 грн.

Відповідно до отриманої інформації з Слідчого управлінням фінансових розслідувань головного управління ГУ ДФС у Львівській області встановлено, що у ПП Проект-Інвест та ТОВ Агросмарт-70 відсутні будь які активи (основні фонди орендовані або власні складські приміщення автотранспортні засоби, інструменти та ін..), наявність яких може забезпечини виконання своїх зобов`язань по поставці товарів та виконанні будівельно ремонтних робіт. Також на підприємствах ПП Проект-Інвест та ТОВ Агросмарт-70 відсутні кваліфіковані працівники, які б могли виконувати різні види будівельно-монтажних робіт.

Таким чином, на думку відповідача не можливо довести факт придбання послуг та матеріалів у ПП Проект-інвест та ТОВ Агросмарт-70 так, як наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовились, тобто не зміст зобов`язання, а його фактичне виконання. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

За відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг, або в разі якщо придбані товари, роботи, послуги, не призначені для використання у господарській діяльності платника податку та не підтверджено факт понесення витрат у зв`язку з реалізацією товарів, робіт, послуг,- відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді 08.06.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою судді від 08.06.2016 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 21.11.2016 року зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 26.12.2019 року поновлено провадження у справі. Ухвалою суду від 12.02.2020 року залишено позовну заяву без розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судом встановлені наступні обставини:

14.12.2015 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Львівське шляхове ремонтно - будівельне управління (код ЄДРПОУ 3331134) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП Проект-Інвест (код ЄДРПОУ 39051162), ТОВ ККМ-Схід (ТОВ Проект-інвест 1 код ЄДРПОУ 34559632), ТОВ Проект-інвест 2 (код ЄДРПОУ 34605641), ТОВ Натура Ексім (код ЄДРПОУ 39342038), ПП Ромо (код ЄДРПОУ 30163150), ПП Ігор та Фабіо (код ЄДРПОУ 37527713), ТОВ Інтеграл менеджмент (код ЄДРПОУ 39376046), ТОВ Агрологістик (код ЄДРПОУ 39376046), ТОВ Сантехніка та механізація (код ЄДРПОУ 39211191), ТОВ Агросмарт-70 (код ЄДРПОУ 39355230), ТОВ Стеко Інвест-79 (код ЄДРПОУ 39619376), ТОВ Октавія-ЛТД (код ЄДРПОУ 39643613), ТОВ Неаполітана-16 (код ЄДРПОУ 39224127), ПП Прикарпаття Акцент (код ЄДРПОУ 39440048), ТОВ Інтеграл логістик (код ЄДРПОУ 39376093), ТОВ Немо Етієне (код ЄДРПОУ 38821084), ПП Джанго Будсервіс (код ЄДРПОУ 39693198), ПП Львівавторем (код ЄДРПОУ 22343723), ТОВ БК Інстал Плюс (код ЄДРПОУ 33805356), ТОВ Відпочинок в Карпатах (код ЄДРПОУ 39413077), ТОВ Асфалті Тре Б.Н. (код ЄДРПОУ 39401171), ТОВ Будівельне управління Карпатспецбуд (код ЄДРПОУ 38627248), ПП Метінвест-80 (код ЄДРПОУ 39604312), ТОВ Каскад Карпати-44 (код ЄДРПОУ 39556715) за період з 01.01.2014р. по 31.10.2015р. За результатами вказаної перевірки складено акт №410/22-01/03331134.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, а також рішення ГУ ДФС у Львівській області від 06.05.2016 року № 2260/10/13-01-10-01-05 прийняті: - податкове повідомлення - рішення від 16.05.2016 року № 0000321402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем - податок на додану вартість - на 493013,75 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 394411 та штрафними санкціями 98602,75 грн. - податкове повідомлення - рішення від 16.05.2016 року № 0000311402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем - податок на прибуток - 387260,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 354970 та штрафними санкціями 32290 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення відповідача протиправними та такими, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно судом не враховуються аргументи позивача з посилання на цивільний кодекс.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України , платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2. ст. 138 ПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно із п.п.138.1.1. п. 138.1. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2 , 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п.138.10.3. п. 138.10. ст. 138 цього ж Кодексу, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із п.п.139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат:

витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частин 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Судом враховуються заперечення відповідача про те, що:

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач у перевіреному періоді здійснювало взаєморозрахунки із ПП Проект Інвест . До перевірки надано договір купівлі - продажу укладений з ПП Проект Інвест (Постачальник) від 08.12.2014 року №48. Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю товарно - матеріальні цінності, а покупець зобов`язується приймати цей товар.

Перевіркою встановлено, що товарно - матеріальні цінності позивача списано на собівартість у періоді їх придбання (Дт 23 Кт 20; Дт 90 Кт 23) і включено до витрат (ряд. 04.1 декларації) за 2014 рік в сумі 717552,51 грн. у складі собівартості наданих послуг.

Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту включено податкові накладні від ПП Проект Інвест на суму ПДВ 143510,51 грн.

За результатами проведених заходів основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємством не встановлено.

Оскільки на ПП Проект Інвест відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та здійснювало проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами проведених заходів відповідачем не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ПП Проект Інвест з контрагентами.

Також, проведеною перевіркою встановлено, що позивач у перевіреному періоді здійснював взаєморозрахунки із ТОВ Агросмарт - 70 . До перевірки представлено договір субпідряду укладений з ТОВ Агросмарт - 70 (Субпідрядник) від 05.01.2015 року №05/01-15. Відповідно до умов договору субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і особами виконати роботи з Реконструкції гуртожитку під житловий будинок на вул. Дубініна, 5/15 в Голосіївському районі м. Києва (підпірна стінка).

ДПІ у Личаківському районі м. Львова складено податкову інформацію від 20.10.2015 року №347/1 /13-06-22-08/39355230 про неможливість проведення перевірки ТОВ Агросмарт-70 , в якій зазначено:

Згідно з інформаційною системою на рівні ДФС України ІС Податковий Блок станом на дату складання податкової інформації (тобто 20.10.2015р.) стан платника ТОВ Агросмарт-70 - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням .

Перевірку ТОВ Агросмарт-70 провести неможливо у зв`язку з не встановленням місцезнаходження.

За результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності ТОВ Агросмарт-70 .

Згідно інформаційної системи Податковий блок стан платника ТОВ Агросмарт-70 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням .

ГУ ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області скеровано довідку від 21.05.2015р. №437/07-04 про не встановлення місцезнаходження ТзОВ Агросмарт-70 (код ЄДРПОУ 39355230) за податковою адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 69, кв.127.

Згідно підсистеми Архів електронної звітності ІС Податковий блок по ТОВ Агросмарт-70 (код ЄДРПОУ 39355230) за період з 01.01.2015 по 28.02.2015 здійснювало реалізацію товарів згідно податкових накладних, в яких номенклатура товарів та їх кількість не відповідає номенклатурі товарів та їх кількості згідно податкових накладних за рахунок яких сформовано податковий кредит у ТОВ Агросмарт-70 . У ланцюгах постачання-реалізації вбачається пересортування товарної номенклатури та їх кількості. Реальність проведення операцій не підтверджено.

Таким чином, у ТОВ Агросмарт-70 вбачається проведення транзитних фінансових операцій направлених на надання податкової вигоди третім особам, єдиною метою укладених угод із контрагентами-покупцями є штучне формування податкового кредиту з метою надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту .

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, факту причетності посадових осіб ПП Проект Інвест та ТОВ Агросмарт-70 до вчинення злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 205 КК України.

Суд зазначає, що про удаваність господарської операції можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Суть полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, крім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України , підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України , з нереабілітуючих підстав.

Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Судом враховуються аргументи відповідача що надані позивачем документи не можуть бути доказом реальності господарських операцій, з посиланням на встановлені у вироках обставини щодо фіктивних підприємств.

Частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Первинні документи, виписані на операції з придбання послуг (будівельних робіт) та товару у контрагентів позивача не є належні та достовірні докази, є неприйнятними за об`єктивним критерієм, оскільки ці товариства реальною господарською діяльністю не займалися, а були створені для проведення безтоварних операцій в цілях незаконною податкової мінімізації. Статус фіктивного підприємства цих товариств несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції з їх задіянням не можуть бути визнані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Судом не враховується аргументи позивача про те, що в кримінальних провадженнях не вирішувалось питання про наслідки дій засудженого, і вони не стосуються безпосередньо предмету спору в цій адміністративній справі, вирок не встановлює чітко й однозначно ті обставини, які підлягають встановленню та дослідженню в даній справі.

Закріплений такий принцип, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Таким чином, у випадку допущення певних порушень законодавства контрагентом відповідальність має наставати саме для нього, а не тягнути негативні наслідки і для позивача.

Вказане на думку суду не є належним доказом реальності та товарності спірних господарських операцій, оскільки такі не підтверджені належними та допустимим доказами.

Суд критично оцінює надані позивачем докази:

- Роботи начебто виконані по суті субпідрядником ТОВ Агросмарт 70 для позивача, не узгоджуються і не співпадають із переліком найменування робіт, які позивач узгодив в тому числі і по ціні із замовником.

- Згідно договору поставки підписаного позивачем із ПП Проект Інвест , то в такому відсутнє погодження істотної умови - ціна. По суті позивач платив за по факту поставлений товар без узгодження ціни. Позивачем крім, видаткових, податкових накладних і руху коштів не надано суду жодних інших доказів реальності придбання ТМЦ, їх транспортування, складування, обліку, використання тощо.

Будь яких інших належних та допустимих доказів реальності здійснення спірних господарських операцій, позивачем, щодо предмету спору по даній справі суду не надано. Докази надані позивачем судом не враховуються, оскільки такі жодним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з надуманими зобов`язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Факт декларування позивачем вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов`язань та формування податкового кредиту.

Епізодичні первинні документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

На думку суду, будь які первині документи (податкового та бухгалтерського обліку) підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності юридичних осіб, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт настання юридичних наслідків.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Лише факт декларування позивачем вказаних правовідносин без реального здійснення господарських операцій не може бути підставою для визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Внаслідок відсутності у позивача належних та допустимих доказів реальності сумнівних господарських операцій відповідачем правомірно встановлено факт нереальності їх вчинення та як наслідок юридичну дефектність згаданих первинних документів.

Відповідно спірні операції позивача не підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку позивача. Будь-яких інших доказів руху активів у процесі здійснення господарської операції та дійсному економічному змісту і ділової мети позивач суду не надав.

З цих же підстав судом враховуються заперечення відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки позивача та правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно позовні вимоги позивача, не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5. п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 21.12.2020 року.

Рішення суду не набрало законної сили.

Суддя Гавдик З.В.