Рішення

від 22.12.2020 по справі 420/14662/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14662/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року 18:20 м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 року о 14 год. 40 хв. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною та скасування постанови №29 від 18.12.2020 року відповідача про відмову у реєстрації кандидатом у депутати ОСОБА_1 в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та зобов`язання відповідача зареєструвати кандидатом у депутати позивача в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею 14.12.2020 року подано до відповідача заяву про реєстрацію кандидатом у депутати Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в багатомандатному виборчому окрузі №1. В подальшому 18.12.2020 року відповідачем ухвалено постанову №29 про відмову у реєстрації позивача. Підставою для відмови у реєстрації на думку членів ТВК був платіж здійснений ФОП ОСОБА_1 (позивачем) на банківський рахунок ТВК в якості грошової застави. Також відповідачем як підставу зазначено про те, що платіжне доручення щодо необхідної сплати надано у вигляді кольорової копії, що не дає можливості відповідачу вважати це доказом внесення грошової застави.

22.12.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги позивача не визнаються та вважаються такими , що є безпідставними, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 при поданні заяви про реєстрацію її як кандидата в депутати надано копію платіжного доручення з приводу сплати грошової застави та кошти були нараховані з рахунку саме Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що в свою чергу суперечить нормам чинного законодавства.

Таким чином представник відповідача зазначив, що Тузлівська сільська територіальна виборча комісія Білгород-Дністровського району Одеської області при винесенні оскаржуваної постанови №29 від 18.12.2020 року діяла правомірно, в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року прийнято та відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 22.12.2020 о 14 год.00 хв.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явились.

Представник позивача через електронну адресу надав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із відсутності потреби заслухати свідка чи експерта та з урахуванням клопотання наданого представником позивача, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

15 липня 2020 року Верховною Радою України прийнято постанову №795-IX Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році , якою призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (крім визначених пунктами 2 і 3 цієї Постанови) на неділю 25 жовтня 2020 року.

30 серпня 2020 року Центральною виборчою комісією винесено постанову №208 Про початок виборчого процесу місцевих виборів 25 жовтня 2020 року , якою оголошено з 5 вересня 2020 року початок виборчого процесу місцевих виборів, призначених на 25 жовтня 2020 року.

В наступному Центральною виборчою комісією постановою про окремі питання діяльності Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.11.2020 року №488 згідно пункту 6 зобов`язано Тузлівську сільську територіальну виборчу комісію Білгород-Дністровського району Одеської області після сформування нового складу вирішити питання щодо визнання виборів депутатів Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в багатомандатному виборчому окрузі №1 такими, що не відбулися, та про призначення повторних виборів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі №1 з виборів депутатів Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо тієї кількості депутатських мандатів, що залишилися вакантними.

На підставі вищенаведеного Тузлівська сільська територіальна виборча комісія Білгород-Дністровського району Одеської області постановою від 25.11.2020 року 16 год. 45 хв. №07 призначено повторні місцеві вибори депутатів Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у багатомандатному виборчому окрузі №1 в частині одного вакантного депутатського мандату на 17.01.2021 року.

ОСОБА_1 14 грудня 2020 року подала заяву до Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області про реєстрацію її кандидатом у депутати Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в багатомандатному виборчому окрузі №1 з додатками, що підтверджується довідкою від 14.12.2020 року №б/н (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначеної довідки позивачем до заяви також додано копію платіжного доручення №6 від 04.12.2020 року, згідно якого платник: ФОП ОСОБА_1 ; призначення платежу внесення грошової застави - ОСОБА_1 у розмірі 1000,00 грн. (а.с.8)

Проте Тузлівською сільською територіальною виборчою комісією Білгород-Дністровського району Одеської області 18.12.2020 року о 19 год. 20 хв. прийнято постанову №29, якою постановлено відмовити ОСОБА_1 в реєстрації її кандидатом в депутати Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області по багатомандатному виборчому округу №1 в частині одного вакантного депутатського мандату, поданої в порядку само висування (а.с.5-7).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому статтею 69 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення (стаття 71 Конституції України).

Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму (частина 1 ст. 273 КАС України).

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів є Виборчий кодекс України від 19.12.2019 №396-IX (далі - ВК України).

Відповідно до статті 20 Виборчого кодексу України виборчий процес - це здійснення протягом встановленого цим Кодексом періоду часу суб`єктами, визначеними статтею 22 цього Кодексу, виборчих процедур, пов`язаних із підготовкою і проведенням відповідних виборів, встановленням та офіційним оголошенням (офіційним оприлюдненням) їх результатів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.280 ВК України якщо за результатами виборів депутатів в багатомандатному виборчому окрузі залишилися вакантні депутатські мандати (кількість осіб, обраних депутатами в багатомандатному окрузі, є меншою, ніж кількість мандатів, які розподілялися в цьому окрузі), то повторні вибори у такому окрузі призначаються з кількістю мандатів, які залишилися вакантними.

Статтею 286 ВК передбачено, що повторні місцеві вибори призначаються у випадках, порядку та строки, передбачені цим Кодексом.

Повторні місцеві вибори проводяться у тих самих виборчих округах, виборчих дільницях у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Повторні вибори проводяться за тією ж виборчою системою, яка застосовувалася на виборах, які були визнані такими, що не відбулися.

У разі якщо у багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) було обрано депутатів у кількості, меншій за кількість мандатів у цьому окрузі, повторні вибори у такому окрузі проводяться щодо тієї кількості депутатських мандатів, які за результатами виборів залишилися вакантними.

Згідно статті 21 цього Кодексу виборчий процес кожних виборів здійснюється на засадах: 1) гарантії реалізації виборчих прав громадян, визначених Конституцією України та цим Кодексом; 2) дотримання основних принципів виборчого права, визначених Конституцією України та цим Кодексом; 3) законності та заборони протиправного втручання будь-кого у виборчий процес; 4) політичного плюралізму та багатопартійності; 5) публічності і відкритості виборчого процесу, усіх його процедур з урахуванням обмежень, встановлених законом, належного інформування виборців та інших суб`єктів виборчого процесу; 6) свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів і суб`єктів їх висування на відповідних виборах до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками яких є партії (організації партій); 7) неупередженості органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів, партій.

Статтею 11 ВК України передбачено, що громадяни України, які є виборцями, мають право висування кандидатів на виборах, яке реалізується ними через політичні партії (далі - партії) та їхні місцеві організації або шляхом самовисування у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 22 Виборчого кодексу України суб`єктом виборчого процесу відповідних виборів є: 1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах; 2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів; 3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах; 4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому цим Кодексом; 5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) - суб`єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 64 Виборчого кодексу України суб`єкт виборчого процесу може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 196 Виборчого кодексу України виборчий процес місцевих виборів включає такі етапи: 1) утворення виборчих округів; 2) утворення дільничних виборчих комісій; 3) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 4) висування та реєстрація кандидатів; 5) проведення передвиборної агітації; 6) голосування у день виборів; 7) підрахунок голосів виборців, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.

Відповідно до частини 2 статі 32 ВК України систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення виборів депутатів, становлять: 1) Центральна виборча комісія; 2) окружні виборчі комісії; 3) територіальні виборчі комісії; 4) дільничні виборчі комісії.

Виборчі комісії є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів і забезпечувати реалізацію виборчих прав громадян України, додержання та однакове застосування виборчого законодавства.

Статтею 35 ВК України передбачено, що набуття та припинення окружною (територіальною) виборчою комісією статусу юридичної особи здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Окружна (територіальна) виборча комісія набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації юридичної особи.

Згідно частини 1 та 11 статті 220 ВК України право висування кандидатів у депутати сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) реалізується виборцями через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, визначеному цим Кодексом.

Особа може бути висунута кандидатом у депутати шляхом висування організацією лише однієї політичної партії або лише шляхом самовисування.

Громадянин України, який відповідно до статті 193 цього Кодексу має право бути кандидатом на місцевих виборах, може самовисунутися кандидатом у депутати сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) шляхом подачі заяви про самовисування до відповідної територіальної виборчої комісії.

До заяви про самовисування додаються документи, передбачені частиною другою статті 223 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 223 ВК України передбачено, що відповідна територіальна виборча комісія реєструє кандидата в депутати, висунутого шляхом самовисування, за умови особистого пред`явлення ним документа, передбаченого частиною першою статті 8 цього Кодексу, та подання ним документів, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, а також особисто підписаної ним заяви про самовисування кандидатом у депутати із згодою на оприлюднення біографічних відомостей та на обробку персональних даних у зв`язку з участю у виборах до сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч).

Пунктами 4-7 частини першої статті 223 ВК України передбачено надання наступних документів:

4) документ про внесення організацією партії або кандидатом грошової застави відповідно до статті 225 цього Кодексу;

5) автобіографій кандидатів у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинні містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), всі попередні прізвища, власні імена, по батькові та дати їх зміни (якщо особа протягом останніх п`яти років до дня висування кандидатом у депутати змінювала прізвище та/або власне ім`я (одне з власних імен чи всі власні імена), та/або по батькові), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, наявність чи відсутність представницького мандата, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості, дату складання автобіографії та підпис кандидата у депутати (складається у друкованому вигляді);

6) по одній фотографії кандидата у депутати розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

7) копії першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки або копії лицьового та зворотного боків паспорта громадянина України у вигляді картки кожного кандидата у депутати.

Кандидату у депутати, який подав документи про самовисування, територіальна виборча комісія видає довідку із зазначенням дати і часу прийняття документів, переліку прийнятих документів.

З урахуванням приписів ч.6 ст.228 Виборчого кодексу України територіальна виборча комісія не пізніш як на п`ятий день з дня прийняття заяви про реєстрацію кандидатів у депутати та доданих до неї необхідних документів приймає рішення про реєстрацію кандидатів у депутати або про відмову в їх реєстрації.

Системний аналіз приписів ч.11 ст.220, ч.2 ст.223 Виборчого кодексу України свідчить, що громадянин України, який відповідно до статті 193 цього Кодексу має право бути кандидатом на місцевих виборах, може самовисунутися кандидатом у депутати сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) шляхом подачі заяви про самовисування до відповідної територіальної виборчої комісії, додавши документи, передбачені ч. 2 ст.223 цього Кодексу.

Згідно до п.1 ч.2 ст. 230 Виборчого кодексу України територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації окремого кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови у разі: відсутності хоча б одного з документів стосовно кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, зазначених у пунктах 5-12 частини першої статті 222, пунктах 3-7 частини першої статті 223, частині першій статті 224 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави кандидата на посаду міського голови)";

Відповідно до частин 2, 3, 7 статті 225 ВК України кандидат у депутати сільської, селищної, міської (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) ради, який висувається шляхом самовисування у багатомандатному виборчому окрузі, після початку виборчого процесу та до подання документів до відповідної виборчої комісії для реєстрації кандидатом у депутати вносить одним платежем у безготівковій формі на спеціальний рахунок виборчої комісії грошову заставу з розрахунку двадцять відсотків мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому на день початку виборчого процесу.

Центральна виборча комісія не пізніш як на п`ятий день після початку виборчого процесу на підставі відомостей Державного реєстру виборців станом на день початку виборчого процесу відповідних місцевих виборів визначає розмір грошової застави для кожного єдиного сільського, селищного, районного в місті, міського, районного, обласного виборчого округу, невідкладно оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті та інформує про це відповідні територіальні виборчі комісії.

Реквізити рахунку для внесення грошової застави не пізніш як на другий день після початку виборчого процесу розміщуються відповідною територіальною виборчою комісією на її офіційному веб-сайті (за наявності) та/або на стенді офіційних матеріалів такої комісії, а також передаються до Центральної виборчої комісії для розміщення на її офіційному веб-сайті.

Порядок внесення, повернення та перерахування грошової застави встановлюється Центральною виборчою комісією спільно з Міністерством фінансів України не пізніш як за шістдесят днів до дня голосування.

Питання внесення, повернення та перерахування грошової застави на місцевих виборах регулюється статтею 225 Виборчого кодексу України та Порядком внесення, повернення та перерахування грошової застави на місцевих виборах, який затверджений постановою Центральної виборчої комісії від 21.08.2020 №193 (надалі Порядок).

Грошова застава вноситься такими суб`єктами зокрема особою, яка висувається кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови шляхом самовисування в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем надано Тузлівській сільській територіальній виборчій комісії Білгород-Дністровського району Одеської області заяву про реєстрацію її кандидатом у депутати. Разом з тим, позивачем надано відповідачу всі передбачені частиною 2 статті 223 ВК України документи.

Водночас Тузлівською сільською територіальною виборчою комісією Білгород-Дністровського району Одеської області 18.12.2020 року о 19 год. 20 хв. прийнято постанову №29, якою постановлено відмовити ОСОБА_1 в реєстрації її кандидатом в депутати Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області по багатомандатному виборчому округу №1 в частині одного вакантного депутатського мандату, поданої в порядку само висування.

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 18.12.2020 року №29 підставою для її прийняття слугувало те, що внесення грошової застави здійснено позивачем, як суб`єктом господарювання (фізичною особою - підприємцем) в розумінні статті 55 Господарського кодексу України, в той час, як положеннями Виборчого кодексу України, Порядку внесення, проведення та перерахування грошової застави на місцевих виборах , затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 21.08.2020 року №193, не передбачено внесення грошової застави суб`єктом господарювання (фізичною особою - підприємцем). Таким чином внесення застави суб`єктом господарювання (ФОП) для реєстрації кандидатом у депутати певної особи суперечить частині 2 статті 225 та пункту 4 частини 1 статті 223 Виборчого кодексу України, пункту 3 Порядку внесення, проведення та перерахування грошової застави на місцевих виборах .

Крім того, як вбачається знову ж таки зі змісту постанови, відповідачем зазначено також про те, що при детальному дослідженні платіжного доручення на засіданні комісії, виявлено, що таке не є оригіналом, а є його можливою кольоровою копією та дана копія не підтверджена жодним чином та не засвідчена, а тому таке платіжне доручення не може вважатись платіжним документом, або документом, що підтверджує внесення грошової застави. Таким чином надане платіжне доручення не визнано відповідачем як доказ сплати ОСОБА_1 грошової застави, а тому комісія дійшла висновку, що такий доказ взагалі відсутній.

Так, що стосується підстав відмови, а саме того, що грошова застава сплачувалась позивачкою, як фізичною особою-підприємцем, що на думку відповідача не передбачено відповідними нормами чинного законодавства, суд вказує на таке.

Як вже встановлювалось судом та вбачається з матеріалів справи до заяви про реєстрацію кандидатом у депутати позивачкою також додавалась копія платіжного доручення №6 від 04.12.2020 року, згідно якого платник: ФОП ОСОБА_1 ; призначення платежу внесення грошової застави - ОСОБА_1 у розмірі 1000,00 грн.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно податкової консультації від 28.02.2018 року зазначено, про те що враховуючи вищенаведені норми фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством (http://zp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/print-328716.html).

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2002 року по справі №1-18/2002, №2-рп/2002 метою грошової (виборчої) застави є обмеження чи усунення зловживання громадянином виборчим правом, передусім за рахунок платників податків. Із системного тлумачення положень Закону випливає, що грошова застава застосовується з метою забезпечення відповідального ставлення громадян як ймовірних кандидатів у депутати до їх участі у виборах, сприяє прийняттю виважених рішень кандидатом у депутати, якого висунуто в одномандатному окрузі, та кандидатами у депутати, включеними до виборчих списків у багатомандатних округах, щодо реалізації їх пасивного виборчого права, а також упереджує можливі невиправдані витрати з державних фондів.

Тобто в даному випадку, те, що грошову заставу сплачено ОСОБА_1 , з рахунку відкритого нею, як фізичною особою-підприємцем, яка в той же час подала заяву про реєстрацію її як кандидата в депутати, жодним чином не позбавляє її права бути обраною до відповідного органу влади.

Щодо другої підстави яку наведено у оскаржуваній постанові, для відмови у прийнятті заяви позивача, а саме надання копії платіжного доручення про сплату грошової застави, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень наданих представником позивача, ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу Приват24 сформовано та проведено платіжне доручення №6, відповідно до якого позивач (кодом 2742815002) перерахував отримувачу - Держказначейська служба України (код 43782943), де банком отримувача є Держказначейська служба України суму грошової застави розміром 1 000,00 грн. та у той самий день 04.12.2020 року об 11:15 год. банком платника проведено операцію з перерахування вищезазначеної суми.

Згідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, визначено значення у цій Інструкції, зокрема таке:

дистанційне обслуговування - комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта;

електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами;

безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:

1) свідоцтва про право на спадщину;

2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;

3) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відтак, законодавець чітко встановив випадки неможливості створення електронного документу, до яких платіжне доручення не відноситься.

У тому числі, суд враховує, що документ про внесення застави не міститься у переліку документів, стосовно яких ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг обмежено статус оригіналу документа, сформованого за допомогою комплексу інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Наведені правові норми доводять, що чинним законодавством допускається здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта. Результатом здійснення розрахункових операцій у такий спосіб є формування, передача, збереження і перетворення у візуальну форму електронного розрахункового документа. Юридична сила та допустимість електронного документа не можуть бути заперечені виключно через те, що він має електронну форму

Таким чином, суд вважає, що формування позивачем розрахункового документа шляхом дистанційного обслуговування безготівкових розрахунків ґрунтується на правилах закону, а тому ці дії не можуть ставитись під сумнів виборчою комісією.

Аналізуючи приписи вищевикладеного законодавства, суд дійшов висновку, що подане 14.12.2020 року до Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області платіжне доручення №6 від 04.12.2020 року проведене Приватбанком, є електронним розрахунковим документом, створеним за допомогою дистанційного обслуговування, який має візуальну форму із відображенням даних, які він містить на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною, та допустимість його, як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. А тому висновок позивача про відсутність документу, що підтверджує внесення грошової застави позивачем є необґрунтованим.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення припустився занадто формального ставлення до поданих позивачем документів разом зі заявою про реєстрацію її як кандидата в депутати.

Враховуючи всі вищевикладені висновки суду щодо наведених підстав у оскаржуваній постанові №29 від 18.12.2020 року 19 год. 20 хв. для відмови в реєстрації її як кандидатом, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправною та скасування постанови №29 від 18.12.2020 року відповідача про відмову у реєстрації кандидатом у депутати ОСОБА_1 в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зареєструвати кандидатом у депутати позивача в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 року по справі №855/150/19.

Водночас, суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд зазначає, що з приписів ст. 206 Виборчого кодексу України вбачається, що саме відповідна територіальна виборча комісія, яка встановлює результати виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, результати виборів сільського, селищного, міського голови - реєструє кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, їх довірених осіб, представників, уповноважених осіб організацій партій - суб`єктів відповідного виборчого процесу та видає їм посвідчення.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач наділений виключною дискрецією на прийняття рішення про реєстрацію кандидата в депутати.

Відповідно до частини шостої статті 64 Виборчого кодексу України у разі скасування судом рішення виборчої комісії, у тому числі з питання визнання голосування на виборчій дільниці недійсним, встановлення підсумків голосування та результатів виборів, рішення з цього питання приймає виборча комісія, рішення якої було скасовано, або відповідна виборча комісія вищого рівня на підставі рішення суду. При цьому, якщо рішення не було скасовано з формальних підстав, виборча комісія не може прийняти рішення, яке по суті повторює скасоване рішення.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2020 року та додані до неї документи, які подано для реєстрації в якості кандидата у депутати в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та прийняти рішення відповідно до вимог Виборчого кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір ставки судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-IX, з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2102,00 гривень.

З огляду на зазначене розмір судового збору за подання даного адміністративного позову (із заявленими у ньому основної та похідних позовних вимог) повинен був скласти 840,80 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1687 від 21.12.2020 року.

Виходячи із задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246, 268-273 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області (68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Тузли, вул. Завгороднього, буд.№29, код ЄДРПОУ 43782943) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області №29 від 18.12.2020 року про відмову у реєстрації кандидатом у депутати ОСОБА_1 в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Зобов`язати Тузлівську сільську територіальну виборчу комісію Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2020 року та додані до неї документи, які подано для реєстрації в якості кандидата у депутати в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та прийняти рішення відповідно до вимог Виборчого кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути з Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ч.2 ст.278, ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.