Постанова

від 26.12.2020 по справі 420/14662/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/14662/20

Категорія: 101010200 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Час і місце ухвалення: 18:20, м. Одеса

Дата складання повного тексту: 22.12.2020 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Тузлівська СТВК) про

- визнання протиправною та скасування постанови №29 від 18 грудня 2020 року відповідача про відмову у реєстрації кандидатом у депутати ОСОБА_1 в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

- зобов`язання відповідача зареєструвати кандидатом у депутати позивача в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона будучи фізичною особою підприємцем (далі ФОП), сама за себе, як за фізичну особу, яка висувається у кандидати в депутати Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Тузлівська СР), сплатила грошову заставу з власного рахунку, а тому, члени ТВК помилково дійшли висновку про те, що сплата позивачем грошової застави з власного рахунку, суперечить ч.2 ст. 225 ВК України.

Також, позивач зазначила, що чинним законодавством допускається здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта, а юридична сила та допустимість електронного документа не можуть бути заперечені виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ОСОБА_1 при поданні заяви про реєстрацію її як кандидата в депутати надано копію платіжного доручення з приводу сплати грошової застави та кошти були нараховані з рахунку саме ФОП ОСОБА_1 , що в свою чергу суперечить нормам чинного законодавства.

Таким чином представник відповідача зазначив, що Тузлівська СТВК при винесенні оскаржуваної постанови №29 від 18 грудня 2020 року діяла правомірно, в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Справу розглянуто за правилами встановленими ст.ст. 268-273 КАС України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Тузлівської СТВК (68160, Одеська область, Татарбунарський район, с. Тузли, вул. Завгороднього, буд. №29, код ЄДРПОУ 43782943) - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Тузлівської СТВК №29 від 18 грудня 2020 року про відмову у реєстрації кандидатом у депутати ОСОБА_1 в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської СР.

Зобов`язано Тузлівську СТВК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 грудня 2020 року та додані до неї документи, які подано для реєстрації в якості кандидата у депутати в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської СР та прийняти рішення відповідно до вимог ВК України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнуто з Тузлівської СТВК на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі Тузлівської СТВК ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- внесення грошової застави суб`єктом господарювання (ФОП) для реєстрації кандидатом у депутати певної фізичної особи (громадянина України) суперечить ч.2 ст. 225 та п.4 ч.1 ст. 223 ВК України, п.3 "Порядку внесення, проведення та перерахування грошової застави на місцевих виборах", затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 21 серпня 2020 року №193;

- суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що платіжне доручення відповідає електронному документу, так як позивач подав ніким не засвідчену копію паперового документу, а не електронного документу. Також на даній копії відсутні будь-які відомості, щодо створення даного документу, як електронного. Дані обставини дають обґрунтовано стверджувати про те, що кольорова копія платіжного доручення не має юридичної сили та не є документом.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що апеляційна скарга є безпідставною, вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по справі, встановив всі обставини справи дослідив докази надані сторонами, надав кожному доказу належну оцінку та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Тузлівської СТВК, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

15 липня 2020 року Верховною Радою України прийнято постанову №795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році", якою призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (крім визначених п.п.2 і 3 цієї Постанови) на неділю 25 жовтня 2020 року.

30 серпня 2020 року Центральною виборчою комісією винесено постанову №208 "Про початок виборчого процесу місцевих виборів 25 жовтня 2020 року", якою оголошено з 05 вересня 2020 року початок виборчого процесу місцевих виборів, призначених на 25 жовтня 2020 року.

В наступному Центральною виборчою комісією постановою про окремі питання діяльності Тузлівської СТВК від 16 листопада 2020 року №488 згідно п.6 зобов`язано Тузлівську СТВК після сформування нового складу вирішити питання щодо визнання виборів депутатів Тузлівської СР в багатомандатному виборчому окрузі №1 такими, що не відбулися, та про призначення повторних виборів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі №1 з виборів депутатів Тузлівської СР щодо тієї кількості депутатських мандатів, що залишилися вакантними.

На підставі вищенаведеного Тузлівська СТВК постановою від 25 листопада 2020 року 16 год. 45 хв. №07 призначено повторні місцеві вибори депутатів Тузлівської СР у багатомандатному виборчому окрузі №1 в частині одного вакантного депутатського мандату на 17 січня 2021 року.

ОСОБА_1 14 грудня 2020 року подала заяву до Тузлівської СТВК про реєстрацію її кандидатом у депутати Тузлівської СР в багатомандатному виборчому окрузі №1 з додатками, що підтверджується довідкою від 14 грудня 2020 року №б/н.

Позивачем до заяви також додано копію платіжного доручення №6 від 04 грудня 2020 року, згідно якого платник: ФОП ОСОБА_1 ; призначення платежу внесення грошової застави - ОСОБА_1 у розмірі 1 000 грн.

Проте Тузлівською СТВК 18 грудня 2020 року о 19 год. 20 хв. прийнято постанову №29, якою постановлено відмовити ОСОБА_1 в реєстрації її кандидатом в депутати Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області по багатомандатному виборчому округу №1 в частині одного вакантного депутатського мандату, поданої в порядку самовисування.

Зі змісту постанови від 18 грудня 2020 року №29 вбачається, що підставою для її прийняття слугувало те, що внесення грошової застави здійснено позивачем, як суб`єктом господарювання (фізичною особою - підприємцем) в розумінні ст. 55 ГК України, в той час, як положеннями ВК України, Порядку внесення, проведення та перерахування грошової застави на місцевих виборах, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 21 серпня 2020 року №193, не передбачено внесення грошової застави суб`єктом господарювання (фізичною особою - підприємцем). Таким чином внесення застави суб`єктом господарювання (ФОП) для реєстрації кандидатом у депутати певної особи суперечить ч.2 ст. 225 та п.4 ч.1 ст. 223 ВК України, п.3 Порядку внесення, проведення та перерахування грошової застави на місцевих виборах.

Крім того, як вбачається знову ж таки зі змісту постанови, відповідачем зазначено також про те, що при детальному дослідженні платіжного доручення на засіданні комісії, виявлено, що таке не є оригіналом, а є його можливою кольоровою копією та дана копія не підтверджена жодним чином та не засвідчена, а тому таке платіжне доручення не може вважатись платіжним документом, або документом, що підтверджує внесення грошової застави. Таким чином надане платіжне доручення не визнано відповідачем як доказ сплати ОСОБА_1 грошової застави, а тому комісія дійшла висновку, що такий доказ взагалі відсутній.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що подане 14 грудня 2020 року до Тузлівської СТВК платіжне доручення №6 від 04 грудня 2020 року проведене Приватбанком, є електронним розрахунковим документом, створеним за допомогою дистанційного обслуговування, який має візуальну форму із відображенням даних, які він містить на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною, та допустимість його, як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. А тому висновок позивача про відсутність документу, що підтверджує внесення грошової застави позивачем є необґрунтованим.

Суд першої інстанції вважав що відповідач, як суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення припустився занадто формального ставлення до поданих позивачем документів разом зі заявою про реєстрацію її як кандидата в депутати.

Разом з тим, суд першої інстанції враховуючи те, що відповідач наділений виключною дискрецією на прийняття рішення про реєстрацію кандидата в депутати, дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Тузлівської СТВК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 грудня 2020 року та додані до неї документи, які подано для реєстрації в якості кандидата у депутати в багатомандатному виборчому окрузі №1 Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та прийняти рішення відповідно до вимог ВК України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам .2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.ч.1 та 11 ст. 220, ч.2 ст. 223, п.1 ч.2 ст. 230, ч.2 ст. 225 ВК України, ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", абз.4 п.3 Порядку внесення, повернення та перерахування грошової застави на місцевих виборах, який затверджений постановою Центральної виборчої комісії від 21 серпня 2020 року №193, п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч.ч.1 та 11 ст. 220 ВК України право висування кандидатів у депутати сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) реалізується виборцями через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, визначеному цим Кодексом.

Особа може бути висунута кандидатом у депутати шляхом висування організацією лише однієї політичної партії або лише шляхом самовисування.

Громадянин України, який відповідно до ст. 193 цього Кодексу має право бути кандидатом на місцевих виборах, може самовисунутися кандидатом у депутати сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) шляхом подачі заяви про самовисування до відповідної територіальної виборчої комісії.

До заяви про самовисування додаються документи, передбачені ч.2 ст. 223 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 223 ВК України передбачено, що відповідна територіальна виборча комісія реєструє кандидата в депутати, висунутого шляхом самовисування, за умови особистого пред`явлення ним документа, передбаченого ч.1 ст. 8 цього Кодексу, та подання ним документів, передбачених п.п.4-7 ч.1 цієї статті, а також особисто підписаної ним заяви про самовисування кандидатом у депутати із згодою на оприлюднення біографічних відомостей та на обробку персональних даних у зв`язку з участю у виборах до сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч).

Пунктами 4-7 ч.1 ст. 223 ВК України передбачено надання наступних документів:

- документ про внесення організацією партії або кандидатом грошової застави відповідно до ст. 225 цього Кодексу;

- автобіографій кандидатів у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинні містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), всі попередні прізвища, власні імена, по батькові та дати їх зміни (якщо особа протягом останніх п`яти років до дня висування кандидатом у депутати змінювала прізвище та/або власне ім`я (одне з власних імен чи всі власні імена), та/або по батькові), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, наявність чи відсутність представницького мандата, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості, дату складання автобіографії та підпис кандидата у депутати (складається у друкованому вигляді);

- по одній фотографії кандидата у депутати розміром 4x6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

- копії першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки або копії лицьового та зворотного боків паспорта громадянина України у вигляді картки кожного кандидата у депутати.

Згідно до п.1 ч.2 ст. 230 ВК України територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації окремого кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови у разі: відсутності хоча б одного з документів стосовно кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, зазначених у п.п.5- 12 ч.1 ст. 222, п.п.3-7 ч.1 ст. 223, ч.1 ст. 224 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави кандидата на посаду міського голови)".

Як вбачається з матеріалів справи, додане до заяви про реєстрацію кандидату у депутати платіжне доручення №6 від 04 грудня 2020 року, є документом, сформованим і перетвореним у візуальну форму представлення на паперовому носії електронною платіжною системою " Приват24".

Питання внесення, повернення та перерахування грошової застави на місцевих виборах регулюється ст. 225 ВК України та Порядком внесення, повернення та перерахування грошової застави на місцевих виборах, який затверджений постановою Центральної виборчої комісії від 21 серпня 2020 року №193 (надалі Порядок №193).

Відповідно ч.2 ст. 225 ВК України кандидат у депутати сільської, селищної, міської (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) ради, який висувається шляхом самовисування у багатомандатному виборчому окрузі, після початку виборчого процесу та до подання документів до відповідної виборчої комісії для реєстрації кандидатом у депутати вносить одним платежем у безготівковій формі на спеціальний рахунок виборчої комісії грошову заставу з розрахунку двадцять відсотків мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому на день початку виборчого процесу.

Згідно абз.4 п.3 Постанови №193, грошова застава вноситься особою, яка висувається кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови шляхом самовисування в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

У п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (із змінами, внесеними згідно із Постановами НБУ) (далі Інструкція №22), визначено значення термінів, які вживаються у цій Інструкції.

Згідно із абз.4 п.1.4. Інструкції №22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банками на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

В абз.11 п.1.4 Інструкції №22 зазначено, що електронний розрахунковий документ - це документ, інформація в якому представлена в електронній формі, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Таким чином, розрахункові документи на паперових носіях і в електронному вигляді є рівнозначними і однаковими за змістом відповідних реквізитів розрахунковими документами, що підтверджують переказ (переведення) коштів платником на рахунок отримувача коштів.

Згідно ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:

1) свідоцтва про право на спадщину;

2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;

3) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відтак, законодавець чітко встановив випадки неможливості створення електронного документу, до яких платіжне доручення не відноситься.

Судовою колегією встановлено, що поданий позивачем документ про внесення грошової застави містить обов`язкові реквізити, такі як дата оформлення документа, його номер, відомості про платника та отримувача грошової застави, призначення платежу тощо.

Посилання апелянта на те, що копія платіжного доручення не засвідчена належним чином, не заслуговують на увагу та є безпідставними, з огляду на те, що платіжне доручення роздруковане з системи електронного сервісу "Приват24", а не отримане від вказаного банку в паперовому вигляді.

Таким чином, судова колегія вважає, що формування позивачем розрахункового документа шляхом дистанційного обслуговування безготівкових розрахунків ґрунтується на правилах закону, а тому таке платіжне доручення, у рахуванням вимог ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не може ставитись під сумнів виборчою комісією.

При цьому, відповідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судова колегія зазначає, що Тузлівська СТВК, як суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати свої рішення лише на підставі припущень.

В даних спірних правовідносинах, апелянтом не надано доказів того, що спірне платіжне доручення не є документом, що підтверджує внесення грошової застави в розумінні п.4 ч.1 ст. 223 ВК України, зокрема, зазначення в документі іншого розміру грошової застави, ніж передбачений ст. 225 ВК України, або ж невідповідність його реквізитів: рахунку для внесення грошової застави, платника тощо.

Більш того, апелянтом не ставить під сумнів надходження грошових коштів за цим платіжним дорученням до бюджету.

Стосовно посилань апелянта на те, що внесення грошової застави позивачем, як ФОП, не передбачено відповідними нормами чинного законодавства, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів передбачених законом.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно податкової консультації від 28 лютого 2018 року зазначено, про те що враховуючи вищенаведені норми фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

За таких обставин, судова колегія вважає, що сплата грошової застави ОСОБА_1 з рахунку відкритого нею, як ФОП, не суперечить вимогам встановленим абз.4 п.3 Постанови №193, щодо особистого внесення грошової застави.

За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення припустився занадто формального ставлення до поданих позивачем документів разом зі заявою про реєстрацію її як кандидата в депутати.

Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи є тотожними відзиву на адміністративний позов, та не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 272, 273, 278, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Тузлівської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та відповідно до ч.3 ст. 272 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.