Постанова

від 22.12.2020 по справі 733/516/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 733/516/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, третя особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління (м. Суми) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Ічнянського районного суду Чернігівської області з позовом, у якому просила:

- визнати дії відповідача щодо невиплати позивачу допомоги на дитину - ОСОБА_2 , відповідно до п.6 ст.30 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи на загальну суму 28053 грн за період з 01.02.2014 по 06.04.2017 включно неправомірними;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача заборгованість по виплаті щомісячної допомоги на дитину - ОСОБА_2 відповідно до п.6 ст.30 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.02.2014 по 06.04.2017 включно в сумі 28053,00 грн.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2020 року позовна заява передана до Чернігівського окружного адміністративного суду на розгляд за підсудністю.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновок суду першої інстанції про обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав та незвернення до органів ДВС є необгрунтованим.

В прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі представників сторін.

Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

30 листопада 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

02 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якій позивач вказує, що на сьогоднішній день заборгованість за виконавчим листом № 2а-768/11 за період з 01.02.2014 по 06.04.2017 року залишилась несплаченою.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.02.2011 у справі № 2-А-768/2011 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 нарахувати та виплатити щомісячну допомогу на ОСОБА_2 відповідно до п.6 ст.30 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум за період з 29.10.2010 року і проводити перерахунок виплат в зв`язку із збільшенням мінімального розміру заробітної плати(а.с.7).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03.04.2014 у справі № 2-А-768/11 в остаточній редакції резолютивну частину постанови викладено наступним чином: зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 нарахувати та виплатити щомісячну допомогу на ОСОБА_2 відповідно до п.6 ст.30 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум за період з 29.10.2010 року і проводити перерахунок та виплату щомісячної допомоги в подальшому в зв`язку із збільшенням мінімального розміру заробітної плати до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років (а.с.8).

Вважаючи дії відповідача щодо невиконання рішень суду та несплати заборгованості протиправними, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що правильним способом захисту прав є звернення до державної виконавчої служби з приводу виконання постанови Ічнянського районного суду від 25.02.2011 та ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області про роз`яснення рішення від 03.04.2014 2011у № 2-А-768/11 в порядку примусового виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі статтею 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

В той же час, відповідно до статті 160 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.02.2011 та ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03.04.2014 про роз`яснення рішення у справі № 2-А-768/11 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 нарахувати та виплатити щомісячну допомогу на ОСОБА_2 відповідно до п.6 ст.30 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум за період з 29.10.2010 року і проводити перерахунок та виплату щомісячної допомоги в подальшому в зв`язку із збільшенням мінімального розміру заробітної плати до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років (а.с.8). Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, ці обставини мають для адміністративного суду преюдиційне значення у даній справі.

06.12.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області Леньком А.М. (далі по тексту - державний виконавець) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-768/11, виданого Ічнянським районним судом Чернігівської області 19.06.2012 року.

05.05.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області Леньком А.М. винесена постанова про поновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-768/11, яке зупинялося у зв`язку з винесенням Ічнянським районним судом Чернігівської області ухвали про роз`яснення рішення суду від 03.04.2014 року.

04.10.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Леньком А.М. винесена постанова про закінчення вказаного виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним його виконанням за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 733/1370/19 визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 04.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 41132696.

Направлено виконавчий лист № 2-а-768/11, виданий 19.06.2012 року Ічнянським районним судом Чернігівської області, на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області для продовження виконання.

В подальшому, постановою від 25.06.2020 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з непред`явленням до відділу примусового виконання рішень виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 Закону України Про виконавче провадження .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення із позовом стало невиконання відповідачем постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.02.2011 та ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03.04.2014 і невиплата згідно з виконавчим листом № 2-а-768/11, виданим 19.06.2012 року, усієї належної позивачці суми (включаючи заборгованість та здійснені виплати) включно по 06.04.2017 року.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами в даному випадку стосуються стадії виконання судового рішення .

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильним способом захисту прав позивача є звернення до державної виконавчої служби з приводу виконання постанови Ічнянського районного суду від 25.02.2011 та ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області про роз`яснення рішення від 03.04.2014 2011 за виконавчим листом № 2-а-768/11 в порядку примусового виконання рішення суду.

Так, позивач сама вказує, що нею було подано скаргу про визнання дій неправомірними та скасування потанови про закінчення виконавчого провадження № 41132696 від 25.06.2020 року.

Окрім того, ухвалою Ічнянського районного суду від 01.10.2020 року у справі № 6-а/733/1/20 задоволено заяву позивача про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме виконавчого листа № 2-а-768/11, виданого Ічнянським районним судом 19.06.2012 року.

Відтак, колегія суддів звертає увагу, що питання про виконання судового рішення у справі № 2-а-768/11 не може розглядатись як новий публічно-правовий спір, а має вирішуватись позивачем в межах порядку примусового виконання рішення суду за виконавчим листом № 2-а-768/11.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1141/18.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, третя особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління (м. Суми) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма