Постанова

від 22.12.2020 по справі 640/4714/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4714/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Безименної Н.В.

Земляної Г.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-спорт К3" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-спорт К3 (далі - позивач, ТОВ Альфа-спорт К3 ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м.Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 лютого 2020 року № 0004270504 та № 0004280504.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ Альфа-спорт К3 за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентом правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року даний адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що до перевірки не надано документи, які б фактично підтверджували надання послуг, а саме: звітів про надання послуг субпідряду, калькуляцій з зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами, які їх надавали та інших; інших первинних документів, підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених в актах послуг (списки працівників тощо).

У зв`язку з ненаданням договорів, актів неможливо встановити кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг.

З урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, спеціальних умов для надання послуг, необхідних виробничих потужностей, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ ОА Безпека Плюс та ТОВ Альфа-спорт КЗ господарських операцій щодо послуг з охорони.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де зазначено, що обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС аналогічне доводам, викладеним у відзиві на позов та зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом першої інстанції повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм матеріального або процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Наведені скаржником численні цитати із судової практики не є тотожними, або навіть подібними обставинам справи № 640/4714/20.

Проти задоволення скарги заперечує, просить залишити оскаржуване рішення в силі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі службового посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві та згідно наказу від 09 грудня 2019 року № 4213, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м. Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-спорт КЗ (код 32205773) з метою дотримання вимог податкового законодавства України TOB Альфа-спорт КЗ при визначенні по взаємовідносинах з TOB ОА Безпека Плюс (код 41931728) за березень, квітень, травень та червень 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 10 грудня 2019 року на податкову адресу TOB Альфа-спорт КЗ , а саме: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлинського, буд. 31, кв. 102, засобами поштового зв`язку направлено лист Про надання інформації від 10 грудня 2019 року № 61353/10/26-15-05-04-05, копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві рід 09 грудня 2019 року № 4213 та повідомлення від 10 грудня 2019 року № 61355/10/26-15-05-04-05, в яких повідомлено, що з 13 грудня 2019 року буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB Альфа-спорт КЗ (код 32205773) при визначенні по взаємовідносинах з TOB ОА Безпека Плюс (код 41931728) за березень, квітень, травень та червень 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість.

Перевіркою TOB Альфа-спорт КЗ (код 32205773) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2018 року встановлені порушення: п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 59 667 грн., в тому числі: за березень 2018 року у сумі 18 667 гривень; за квітень 2018 року у сумі 20 000 гривень; за травень 2018 року у сумі 21 000 гривень; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 року у сумі 21 333 гривні.

На підставі даного акту винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2020 року:

№ 0004280504, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 59667 грн за основним платежем, 14917 грн - за штрафними санкціями;

№ 0004270504, яким зменшено розмір від`ємного значення на 21333,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Відповідно до п.1.1. статті 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на день здійснення господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї ж статті визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно ч.1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону № 996, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Судом встановлено, що TOB Альфа-спорт КЗ зареєстроване у 2002 році, здійснює охоронну діяльність на підставі відповідної ліцензії серії AB № 582293 від 24 червня 2011 року, безстрокової дії.

У перевіряємому періоді у TOB Альфа-спорт КЗ були працевлаштовані 4 охоронника та на підставі угод здійснювалась охорона 2-х об`єктів.

Відповідно до Договору № 01/04-16 про надання послуг з охорони від 01 квітня 2016 року позивачем здійснювалась охорона приміщень TOB Метіда за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 29-Б .

За умовами вказаного договору, позивач взяв на себе зобов`язання забезпечувати охорону та недоторканність приміщення, не допускати несанкціонованого проникнення сторонніх осіб на територію, здійснювати пропускний режим, контролювати ввезення та вивезення товарно-матеріальних цінностей на територію або з території об`єкта, який охороняється.

Вказаний договір діяв та виконувався позивачем у березні-червні 2018 року та розірваний сторонами з 01 квітня 2019 року.

Також, між позивачем (Виконавець) та TOB СІ.ЕКС.АЙ.ОУ.ЛАБС (Замовник) 06 вересня 2017 року було укладено Договір № 06-09/17 про надання послуг з фізичної охорони, який діє на час подання позову.

Відповідно до умов вказаного договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснювати охорону Об`єкту - нежитлове приміщення за адресою м. Київ вул. Мишуги буд. 10, яке використовується Замовником на підставі Договору суборенди №1 від 12 липня 2017 року, копія якого є додатком до даного Договору, згідно з дислокацією та відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов`язується своєчасно здійснювати оплату послуг Виконавця на умовах і в порядку, установлених цим Договором.

Охорона об`єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток 4 до Договору) та згідно інструкції по охороні об`єкта Замовника, яка окремо узгоджується Сторонами. Система охорони, регламент несення служби на постах об`єкту та дислокація постів спільно визначається Виконавцем та Замовником.

Перед прийняттям об`єкта Замовника під охорону Сторонами складається Акт обстеження технічного стану об`єкту (Додаток 2).

Після складання і підписання Акту обстеження технічного стану об`єкта Замовник передає об`єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двостороннього акту (Додаток 3). Перелік Об`єктів охорони, їх балансова/договірна вартість та деталізація визначається в Акті прийняття об`єкту під охорону (Додаток 3).

Виконання додаткових послуг регулюється додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього Договору. Для виконання своїх зобов`язань за цим Договором Виконавець має право залучити третіх осіб, відповідальність за дії яких несе самостійно.

На виконання умов договору сторонами було складено відповідні Додатки до Договору та прийнято об`єкт під охорону.

Сторонами договору, у зв`язку із виробничою необхідністю Замовника було укладено Додаткову угоду № 2 від 14 грудня 2017 року до вказаного Договору, якою Сторони погодили здійснення додаткових заходів охорони на Об`єкті з 14 грудня 2017 року відповідно до Дислокацій, які погоджуються сторонами.

Вартість заходів додаткової охорони відображатиметься у Актах наданих послуг.

На виконання додаткової угоди №2 сторонами Договору щомісячно, в залежності від потреби замовника, погоджувались відповідні дислокації постів охорони, а за результатами наданих послуг були підписані акти.

Як пояснює позивач, враховуючи тимчасовий характер додаткових заходів охорони наявність у штаті позивача недостатньої кількості працівників, позивачем було прийнято рішення про залучення інших суб`єктів охоронної діяльності на договірних засадах для виконання умов додаткової угоди № 2. Залучення інших суб`єктів господарювання здійснювалось протягом усього терміну дії додаткових заходів охорони, тобто, з грудня 2017 року і після співпраці з TOB ОА Безпека Плюс . Договір із замовником охоронних послуг TOB СІ.ЕКС. АЙ.ОУ. ЛАБС дозволяє залучення інших осіб до надання послуг.

З метою забезпечення додаткових заходів охорони, 01 березня 2018 року між TOB Альфа-спорт КЗ (Замовник), та TOB ОА Безпека Плюс (Виконавець) було укладено Договір № 01/03-18 про надання послуг з організації, здійснення та супроводження заходів охорони.

Задля запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб`єктом господарювання TOB Альфа-спорт КЗ вчинило низку дій щодо перевірки правосуб`єктності та добросовісності контрагента TOB ОА Безпека Плюс (41931728), а саме: отримало копії витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; перевірило наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, статус платника ПДВ, наявність в реєстрі ліцензованих суб`єктів господарювання, отримання від контрагента копій рішень про створення підприємства та призначення керівника, рішення про видачу ліцензії.

Відповідно до Наказу № 122 від 19 лютого 2018 "Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності", TOB ОА Безпека Плюс (вул. Гарматна, буд. 33, офіс 1, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 41931728) МВС України було видано ліцензію на здійснення охоронної діяльності.

Відповідно до умов Договору № 01/03-17 про надання послуг з організації, здійснення та супроводження заходів охорони від 01 березня 2018 року, виконавець на умовах цього договору надає охоронні послуги з організації, здійснення та супроводження здійснення заходів охорони, а Замовник зобов`язується своєчасно здійснювати оплату послуг Виконавця на умовах і в порядку, установлених цим Договором.

Послуги надаються відповідно до додатків до даного Договору, в яких Сторонами обумовлюється місце, строк, обсяг та вартість послуг, а також умови оплати.

Виконавець вправі залучати до виконання послуг інших осіб, відповідальність за дії яких в рамках цього Договору несе Виконавець.

Виконавець зобов`язаний надавати Замовнику акти виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1. Договору, за надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві плату згідно додатків до Договору та на умовах, визначених у таких додатках, в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок Виконавця.

Передача послуг здійснюється щомісяця, останнього робочого дня, шляхом підписання Сторонами Акту про надання охоронних послуг.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни до Договору № 01/03-18 від 01 березня 2018 року сторони погодили, що вартість послуг за Договором обчислюється з розрахунку 50 грн. за годину надання послуг без ПДВ, умови надання послуг та оплати визначаються Сторонами у Додатках до Договору, обсяги наданих послуг відображаються у Акті наданих послуг.

Згідно Додатку №1 до Договору № 01/03-18 від 01 березня 2018 року, Сторони погодили здійснення Виконавцем спільно із співробітниками Замовника, власними силами та залученими юридичними або фізичними особами заходів охорони, а також організації та контролю за здійсненням заходів охорони на об`єктах Замовника - нежитлове приміщення за адресою м. Київ вул. Мишуги буд. 10, яке охороняється Замовником на підставі Договору №06-09/17 від 06 вересня 2017р., нежитлове приміщення за адресою м. Київ вул. В. Васильківська 29-Б яке охороняється Замовником на підставі Договору № 01/04-160Х про надання послуг з охорони від 01 квітня 2016 року відповідно до дислокацій по даним об`єктам.

Замовник здійснює оплату за даним Додатком №1 або за підсумком наданих послуг, на підставі рахунку, наданого Виконавцем шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця. За фактом надання послуг Виконавець складає та надає Замовнику Акт наданих послуг, підписанням якого Сторони посвідчують факт, обсяг та належне надання послуг.

На умовах Договору та Додатків TOB ОА Безпека Плюс були належно надані послуги, а позивачем оплачені. За фактом надання послуг сторони підписали відповідні акти за березень (№ ОУ-0000021 від 29 березня 2018 року), квітень (№ОУ-0000032 від 11 квітня 2018 року та № ОУ-0000042 від 27 квітня 2018 року), травень (№ ОУ-0000056 від 14 квітня 2018 року)

Послуги охорони також були прийняті без зауважень і замовниками послуг на об`єктах охорони: м. Київ, вул. Мишуги 10 (TOB СІ.ЕКС. АЙ.ОУ. ЛАБС ) та м. Київ вул. В.Васильківська 29-Б (TOB МЕТІДА ), позивачем було здійснено оплату наданих послуг (у т.ч. ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями № 170 від 04 квітня 2018 року на суму 120000,00 грн, № 981 від 11 квітня 2018 року на суму 120000,00 грн, № 992 від 03 травня 2018 року на суму 120000,00 грн., № 994 від 14 травня 2018 року на суму 126000,00 грн.

TOB ОА Безпека Плюс у 2018 році на адресу позивача виписано податкові накладні № 39 від 29 березня 2018 року (зареєстрована 06 квітня 2018 року), № 24 від 11 квітня 2018 року (зареєстрована 27 квітня 2018 року), № 88 від 27 квітня 2018 року (зареєстрована 01 червня 2018 року), № 18 від 14 травня 2018 року (зареєстрована 31 травня 2018 року), підписані ЕЦП керівника TOB ОА Безпека Плюс ОСОБА_1 .

При цьому, податкова накладна №88 від 27 квітня 2018 року була зареєстрована TOB ОА Безпека Плюс тільки 01 червня 2018 року, тому позивач включив суму ПДВ по такій накладній до податкового кредиту червня 2018 року.

Отже, з наведеного вбачається, що придбані у контрагента послуги в подальшому використані позивачем з метою виконання договірних зобов`язань перед TOB СІ.ЕКС. АЙ.ОУ. ЛАБС та TOB МЕТІДА .

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - TOB ОА Безпека Плюс - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Слід зазначити, що податкова накладна реєструється в електронному вигляді, шляхом проставлення електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки юридичної особи - платника ПДВ.

Оформити ЕЦП юридична особа може виключно в одному з акредитованих центрів сертифікації ключів (АЦСК). Таких центрів в Україні всього 24, серед яких і Державна податкова служба.

Так, для отримання послуг ЕЦП, відповідно до приписів п.22.Постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року N 903 Про затвердження Порядку акредитації центру сертифікації ключів юридичною особою подається: оригінал статуту юридичної особи (надається для ознайомлення); копії документів, що підтверджують належність підписувача (окрім керівника) до юридичної особи та його повноваження (наказ про призначення на посаду або трудовий договір); копія паспорта підписувача або паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про постійне місце проживання в іноземній державі, засвідчена підписом власника; копія картки платника податків, засвідчена підписом власника.

У разі неможливості особистої присутності заявника в АЦСК, він може бути представлений довіреною особою.

У цьому випадку заявник надає оригінал та копію нотаріально посвідченої довіреності з відповідними повноваженнями.

Нотаріально посвідчена довіреність також видається нотаріусом виключно за особистої участі особи.

Таким чином, усі акредитовані центри сертифікації ключів, серед яких і ДПС, не можуть надати послугу оформлення електронного цифрового підпису без участі особи, яка отримує такий електронний цифровий підпис, відповідно, всі податкові накладні контрагента позивача є належно оформленими та зареєстрованими, що в силу пп. 198.6 статті 198 ПК України є підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

Щодо твердження апелянта про ненадання позивачем документів до перевірки, то воно спростовується самим відповідачем на стор. 2 Акту, де вказано, що позивачем листом від 16 грудня 2019 року було надано до перевірки оригінали документів (договір, рахунки, акти, платіжні доручення.) Крім цього, надання у повному обсязі запитуваних до перевірки документів підтверджено відміткою ДПС про отримання документів на Поясненні позивача від 16 грудня 2019 року.

Надаючи в акті перевірки та апеляційній скарзі оцінку господарським операціям, відповідач посилається на зміст господарських угод та первинних документів, що неможливо у випадку ненадання позивачем таких документів.

Посилання апелянта на ненадання до перевірки інших первинних документів не ґрунтується на нормах права та є надуманим.

Так, перевіркою не встановлено відсутність обов`язкових документів бухгалтерського і податкового обліку, не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів, їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Таким чином, при наявності всіх передбачених законодавством первинних документів, які підтверджують фактичну поставку послуг та реєстрації податкових накладних, іншого варіанту поведінки ніж декларування відповідних показників, позивач не мав. Отже товариством виконано усі вимоги Податкового кодексу, а висновки акту перевірки є протиправними.

Щодо наявності пояснень посадової особи TOB ОА Безпека Плюс про непричетність до створення підприємства та використання податкової інформації відносно TOB ОА Безпека Плюс в якості підстави для майнової відповідальності позивача.

Так, відповідач вказує, що під час проведення перевірки ним отримано лист від 08 липня 2019 року №5432/7/10-36-21-13 оперативного управління ГУ ДФС у Київській області інформацію від 10 травня 2019 року, а саме пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до створення TOB ОА Безпека Плюс .

Однак, з даного приводу слід зазначити, що TOB ОА Безпека Плюс дійсно створене не гр. ОСОБА_1 , а іншими особами, про що свідчить протокол про створення підприємства, копію якого отримано позивачем від TOB ОА Безпека Плюс перед початком співпраці та надано до матеріалів справи.

Для цілей ведення податкового обліку Податковий кодекс України передбачає чіткий перелік документів в якості підстави для відображення у податковому обліку - первинні документи і податкові накладні, та не відносить до цього переліку пояснення керівників, засновників чи будь-яких інших осіб.

КПК України встановлює порядок отримання та оформлення пояснень - у вигляді процесуального документу - протоколу допиту особи у відповідному статусі (в якості свідка, підозрюваного, тощо) та у рамках існуючого кримінального провадження, за конкретним фактом вчинення кримінально карного діяння та з попередженням особи про відповідальність за свої слова. Процесуальні документи, що складені у порядку КПК України (у тому числі і протоколи допиту свідків), створюються не суб`єктами владних повноважень (до яких віднесено апелянта), а органами досудового розслідування, тобто суб`єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію.

Отже, ці процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження з правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і в силу цього не містять жодної податкової інформації.

Використання протоколів допиту у якості доказів вчинення податкового правопорушення у розумінні статті 109 ПК України законом не передбачено і суперечить меті та призначенню кримінального судочинства, оскільки ці показання громадян є доказами саме у кримінальному провадженні, які мають бути оцінені саме кримінальним судом під час постановлення вироку.

Відповідно до ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, як на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду даної справи вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб будь-яких контрагентів TOB Альфа-спорт КЗ - відсутні.

Отже, такого доказу, як пояснення не передбачає ні ПК України, ні КПК.

Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі. З урахуванням вищезазначеного, використані ГУ ДПС у м. Києві відомості з пояснень є недопустимими доказами.

Відтак, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, є безпідставним, оскільки останнє не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

При цьому, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Слід зазначити, що самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Відповідач також посилається на ІС Податковий блок , де 14 травня 2019 року за №2596/10-36-21-13 щодо TOB ОА Безпека Плюс внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності.

Проте, колегія суддів наголошує, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні Податкового кодексу України.

Наведене підтверджується практикою Верховного Суду, закріпленою в постановах від 13 серпня 2020 року по справі №520/4829/19, по справі № 813/7081/14, № 814/120/15, від 03 жовтня 2019 року по справі № 813/4079/15, від 10 вересня 2019 року по справі №814/2412/17.

Посилаючись на фіктивний статус контрагента позивача, відповідач мав би довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів. Вказане, наприклад, може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору. Проте, матеріали справи такого рішення не містять.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на службову інформацію ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України.

Щодо посилання апелянта на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року по матеріалам досудового розслідування №42017000000003092 від 28 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 статті 28 ч. 1 статті 205, ч.3 статті 212 КК України.

За вказаним №42017000000003092 в Єдиному реєстрі судових рішень існує понад 150 ухвал суду та всі вони вказують на те, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003092 від 28 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 статті 28 ч. 1 статті 205, ч.3 статті 212 КК України.

При цьому, вказане кримінальне провадження № 42017000000003092 від 28 вересня 2017 року відкрито не тільки до надання послуг контрагентом, але і до дати набуття повноважень керівником TOB ОА Безпека Плюс ОСОБА_1. (2018р.)

Також слід зауважити, що 18 вересня 2019 року прийнято Закон України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес , згідно якого декриміналізовано статтю 205 Кримінального кодексу України, який набрав чинності 25 вересня 2019 року.

Щодо ухвали Печерського районного суду від 26 червня 2018 року у цьому ж кримінальному провадженні № 42017000000003092, то слід зазначити, що вказаною ухвалою вирішувалось питання про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні TOB Інвест - ком (код ЄДРПОУ 40168768), з яким у позивача ніколи не було взаємовідносин, а описова частина вказаної ухвали суду не містить посилання на існування кримінального провадження саме щодо TOB ОА Безпека Плюс . В даній ухвалі суду не надано оцінки показанням певних осіб або відносинам між позивачем та TOB ОА Безпека Плюс .

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачем, на якого КАС України покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у акті перевірки та апеляційні скарзі обставин непричетності посадових осіб контрагентів позивача до здійснення господарських операцій з позивачем.

Отже, суб`єкт владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав, не навів підстав незаконності рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

З огляду на надані позивачем документи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Н.В. Безименна

Г.В. Земляна