Ухвала від 22.12.2020 по справі 420/6131/19

УХВАЛА

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 420/6131/19

адміністративне провадження № К/9901/34705/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №420/6131/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна до Офісу великих платників податків ДПС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДПС 04.12.2020 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Також, як вбачається з документів долучених до касаційної скарги, останнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №420/6131/19 порушено питання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами та підтверджено належними доказами, що свідчать поважність причин пропуску такого строку.

При вирішенні питання про відповідність поданої відповідачем касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховним Судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, Офіс великих платників податків ДПС раніше вже звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду, втім ухвалою від 07.10.2020, а вподальшому ухвалою від 19.11.2020 Верховний Суд повертав подані відповідачем касаційні скарги як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

За результатом перевірки змісту поданих у цій справі касаційних скарг, Верховним Судом було встановлено, що як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 07.02.2019 у справі 806/5086/15, від 20.12.2018 у справі №823/1688/16, від 28.02.2019 від №826/10838/15, від 17.01.2018 №804/8943/13-а, від 31.01.2020 №520/10953/18, від 24.01.2018 2а-19379/11/2670.

При цьому, у вказаних ухвалах Верховного Суду зазначалося, що у разі подання касаційної скарги на цій підставі, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні зі справами, на висновок Верховного Суду в яких посилається відповідач, обумовлено оцінкою доказів у їх сукупності.

Судом було акцентовано увагу на необґрунтованості того, що правовідносини у справі №420/6131/19, постанова в якій оскаржується, та у справах, на які відповідач посилається у касаційній скарзі, є подібними. Також податковий орган не зазначив конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частину, статтю), які неправильно застосовані цим судом, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд звернув увагу відповідача, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Втім, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання Офісом великих платників податків ДПС вимог статті 330 КАС України Судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Суд наголошує, що Верховним Судом вже роз`яснювалося скаржнику, що відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, а саме 11.12.2020, відповідач не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд, зокрема в ухвалі від 19.11.2020. Касаційна скарга повністю дублює зміст тієї касаційної скарги, яка вже була повернута Судом (07.10.2020, а вподальшому 19.11.2020) як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Офіс великих платників податків ДПС посилається на ті ж самі постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 07.02.2019 у справі 806/5086/15, від 20.12.2018 у справі №823/1688/16, від 28.02.2019 від №826/10838/15, від 17.01.2018 №804/8943/13-а, від 31.01.2020 №520/10953/18, від 24.01.2018 2а-19379/11/2670, посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, у тому числі які викладені у цих постановах.

Натомість обґрунтування цієї підстави зводить виключно до викладення обставин справи, цитування встановлених контролюючим органом порушень та аналіз норм Податкового кодексу України. Скаржник не зазначає, якому саме висновку Верховного Суду та щодо застосування яких норм права суперечать ухвалені у цій справі судові рішення.

У скарзі також не зазначено у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Посилаючись на положення статті 328 КАС України, скаржник доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях неправильно застосували норми, діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, що на думку відповідача, призвело до неправильного вирішення спору, що свідчить виключно як не згоду скаржника з висновком суду здійснену по факту оцінки доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Верховний Суд наголошує, що звертаючись з касаційною скаргою втретє, відповідач жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є ідентичним попередній касаційній скарзі, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Системний аналіз положень статей 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Ухвалами Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.

Згідно пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин та з урахуванням наданих судом роз`яснень вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку та які так і не були враховані й виправлені скаржником, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає поверненню як така, що не містить умотивованих підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №420/6131/19. Посилання відповідача на приписи статті 242 КАС України не підміняють визначення таких.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №420/6131/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна до Офісу великих платників податків ДПС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер