Постанова

від 22.12.2020 по справі 2а-0870/658/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 2а-0870/658/11

адміністративне провадження № К/9901/224/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (суддя Бойченко Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року (судді: Юрко І.В. (головуючий), Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжалюмінторг до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжалюмінторг (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000460808/0, № 0000470808/0 від 23.06.2010; № 0000460808/1, № 0000470808/1 від 18.08.2010; № 0000460808/2, № 0000470808/2 від 01.11.2010.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ та подальше його заявлення до відшкодування з огляду на реальність здійснення господарських операцій, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ), збільшення податкового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних санкції стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 14.06.2010 № 208/08-08/32573524 оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ Запоріжалюмінторг з питання правомірного декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в лютому 2010 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення заявленої в березні 2010 року суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 1 128 002,00 грн та до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2010 року на загальну суму 3 388 149.00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано нікчемністю договору від 26.06.2006 №858Д(2006), укладеного між позивачем та ВАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат , про що зазначається в актах перевірок від 26.02.2009 №28/08-08/32573524, від 24.03.2009 №41/08-08/32573524 та від 07.06.2010 №202/08-08/32573524, а отже господарські операції на думку відповідача за вказаним договором не мали реального характеру.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 23.06.2010 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000460808/0, яким позивачу зменшено суму бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 128 002,00 грн;

- №0000470808/0, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4 404 593,70 грн, у тому числі 3 388 149,00 грн - основний платіж та 1 016 444,70 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень. У задоволенні скарг позивачу відмовлено. Відповідачем за результатами прийнятих рішень за скаргами прийнято податкові повідомлення-рішення: від 18.08.2010 №0000460808/1 та №0000470808/1, від 01.11.2010 №0000460808/2 та №0000470808/2, аналогічні податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2010 №0000460808/0 та №0000470808/0.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ВАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (постачальник) у межах договору №858Д(2006) 26.06.2006 предметом якого є виготовлення та поставка сплавів алюмінієвих ливарних марок, сплаву алюмінієвого у вигляді зливок циліндричних, алюмінію первинного в чушках, катанки алюмінієвої, зливок циліндричних.

Крім того, 01.03.2010 між ТОВ Запоріжалюмінторг (покупець) та ВАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (постачальник) укладено додаткову угоду № 64, якою доповнено п.1.1 Договору №858Д(2006) від 26.06.2006, та внесено зміни, відповідно яких ВАТ ЗАлК зобов`язався додатково виготовити і поставити, а ТОВ Запоріжалюмінторг прийняти і оплатити катанку алюмінієву марки АКЛП, в кількості 1450 тон.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, та на підтвердження власних технічних та технологічних можливостей позивач надав також копії наступних документів: договір поставки; накладні на відпуск матеріалів на сторону; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; платіжні доручення; штатні розклади робітників та дирекції; інвентарні картки обліку основних засобів; акт звіряння взаєморозрахунків від 31.07.2011; видаткові накладні; довіреності на отримання від позивача алюмінієвої катанки його контрагентами.

Оприбуткування поставленого товару підтверджується оборотно-сальдовими відомості по рахунках 105, 281, 3772 за лютий-березень 2010 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за травень, серпень 2009 року, лютий-березень 2010 року, платіжні доручення за лютий 2010 року; виписки з рахунку у банку за лютий-березень 2010 року; листи з головної книги по рахунках 631, 361, 311, 281 за І квартал 2010 року.

Судами також встановлено, що придбана у контрагента алюмінієва катанка замовлялась з метою її подальшого продажу наступним контрагентам: ЗАТ Завод Південькабель , ТОВ Виробниче підприємство Електротехніка , ТОВ Донметіндастрі , ТОВ Кабельний завод Енергопром , ВАТ Алчевський металургійний комбінат , ТОВ Крок ГТ , ТОВ ТД Одескабель , ТОВ ТФ Кабель Україна , ВАТ Металургійний комбінат Азовсталь та інші.

Отримані від контрагента сплави алюмінієвих ливарних марок, сплави алюмінієві у вигляді зливок циліндричних, алюмінію первинного в чушках, катанки алюмінієві, зливок циліндричних позивач використовував у власній господарській діяльності для виготовлення певної продукції, що підтверджується накладними на відпуск матеріалів. Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові накладні, видані позивачем на виготовлену ним продукцію контрагентам ТОВ Кабельний завод Енергопром , ТОВ Техпровод , ЗАТ ДМЗ філіал Металургійний комбінат ЗАТ ДМЗ , ЗАТ завод Південькабель , ТОВ Крок ГТ , ТОВ Кабельний завод , та довіреності таких контрагентів на отримання продукції від позивача у перевіряємий період.

Рух активів позивача підтверджується оборотно-сальдовими відомостями: за березень 2010 року по рахунку 105 (необоротні активи); за лютий - березень 2010 року по рахунку 3772 (розрахунки з контрагентами дебіторами); оборотами по рахункам 281, 631, 361, 311 за 1 квартал 2010 року; інвентарними картками обліку основних засобів.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, та на підтвердження власних технічних та технологічних можливостей позивач надав також копії наступних документів: договір поставки; накладні на відпуск матеріалів на сторону; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; платіжні доручення; штатні розклади робітників та дирекції; інвентарні картки обліку основних засобів; акт звіряння взаєморозрахунків від 31.07.2011; видаткові накладні; довіреності на отримання від позивача алюмінієвої катанки його контрагентами.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на те, що суди не врахували доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ВАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат з огляду на нікчемність укладених угод між ними, що зокрема підтверджується і актами попередніх перевірок, що проведені контролюючим органом.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин):

10.1. Частина перша статті 72.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

10.2. Частина п`ята статті 254.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

10.3. Стаття 255.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

11. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

11.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

11.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

11.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

11.5. Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

11.6. Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

12. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

13.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Постанова, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, а встановлені в ній обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальшого бюджетного відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформовано податковий кредит, а первинні документи містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

22. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

23. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення та безпосередню пов`язаність з господарською діяльністю позивача.

24. Колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій є, зокрема, нікчемність договору від 26.06.2006 №858Д(2006), укладеного між позивачем та ВАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат , про що зазначається в актах перевірок від 26.02.2009 №28/08-08/32573524 від 24.03.2009 №41/08-08/32573524 та від 07.06.2010 №202/08-08/32573524 (враховано висновки 2 попередніх перевірок, що зазначені вище) суди обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 09.12.2013 у справі №2а-0870/657/11 задоволено касаційну скаргу ТОВ Запоріжалюмінторг та скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, та залишено в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2011, якою скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000440808/0, №0000450808/0, від 18.08.2010 №0000440808/1, №0000450808/1, від 01.11.2010 №0000440808/2, №0000450808/2, прийняті на підставі акту перевірки від 07.06.2010 №202/08-08/32573524. Таким чином, судом касаційної інстанції в межах адміністративної справи №2а-0870/657/11 досліджений акт перевірки від 07.06.2010 №202/08-08/32573524 та надано оцінку обставинам, викладеним у ньому, а саме підтверджено факт відсутності порушень, викладених в акті перевірки №202/08-08/32573524 від 07.06.2010.

Не заслуговує на увагу і посилання відповідача, зокрема і касаційній скарзі, і в акті перевірки, на рішення суду від 11.12.2009 у справі №2а-5258/09/0870, яким нібито встановлено відсутність поставок товару від ВАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат до ТОВ Запоріжалюмінторг за договором №858Д(2006) від 26.06.2006, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.11.2015 у справі №808/114/14(№2а-5258/09/0870) залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015, якою скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2009 №0000040808/0.

25. Колегія суддів також зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів наявності фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

26. Крім того необхідно зазначити, що у контролюючого органу відсутні повноваження щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними) при проведенні перевірки платників податків, оскільки законодавством встановлено спеціальну судову процедуру для визнання правочинів нікчемними/недійсними, контролюючим органом, всупереч вимог процесуального законодавства, таких доказів надано не було, зокрема судового рішення, яким би було визнано договори позивача з контрагентами недійсними або нікчемними.

27. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів як наведених як контролюючим органом так і позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року слід залишити без задоволення.

30. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 2а-0870/658/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова