Рішення

від 27.11.2020 по справі 201/7347/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7347/20

Провадження № 2/201/2821/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. 2-7).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 2.08.2020р. відкрито провадження по справі і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 15).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. по справі № 412/15756/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 розірваний договір дарування частки домоволодіння від 01.06.2010р., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 892537 від 28.12.2010р., виданий на ім`я ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2013р. надане роз`яснення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р., роз`яснено, що цим рішенням за ОСОБА_2 визнане право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану під ним. Відповідно до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження підлягає державній реєстрації за ОСОБА_2 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що складає: у житловому будинку літ. А-1 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень: 2-3, 2-4, площею 29,3 кв.м, прибудова літ. al-1, площею 7,9 кв.м; житловий будинок літ. Н-1, житловою площею 13,1 кв.м, загальною площею 34,2 кв.м, ганок літ. ні, частини сараю літ. Б, душ літ. И, вбиральня літ. О, сарай літ. П, споруди № 5-8, 13, 14, 1/3 частини споруд №1-3, 9-12, І, а також право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094).

04.09.2013р. державним реєстратором Лісоволенком Р.М. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р.) нерухомого майна - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:263:0094 за ОСОБА_2 , підстава реєстрації: заява ОСОБА_2 , рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. і ухвала Жовтневого районного суду від 15.04.2013р.

Заочне рішення скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.12.2013р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору дарування домоволодіння та визнання державного на земельну ділянку недійсним - відмовлено.

10.02.2020р. право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , знову зареєстроване за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департамента адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 17.02.2020р. позивачці відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на земельну дії (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) через наявність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно обтяженнями.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 06.02.2020р. право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на даний час за відповідачем ОСОБА_2 .

Отже, позивачка зможе зареєструвати право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , лише після скасування рішення про державну реєстрацію прав обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р.) та відповідного запису про право власності на цю ділянку за ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, просила скасувати рішення державного реєстратора Лісоволенко Романа Михайловича Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р. 14:35:38 про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094), реєстраційний номер об нерухомого майна: 150915412101, скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 2397123 від 04.09.2013р. 14:56:47, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Лісоволенком Романом Михайловичем Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні зміни і записи.

Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. 20.10.2020р. надав відзив на позовну заяву (а.с. 45 - 48), у якому зазначив, що не має відповідати за цим позовом, позивачкою обраний невірний спосіб захисту права, адже остання оспорює рішенні і запис державного реєстратора. Вимоги позивачки має виконати виключно державний реєстратор.

Спір про право власності на земельну ділянку вирішено між сторонами в рамках цивільної справи № 412/15756/2012, що виключає звернення позивача із даною позовною заявою. Реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена неправомірно, оскільки така реєстрація проведена суб`єктами державної реєстрації прав 04.09.2013р., тобто до винесення рішення судом апеляційної інстанції у справі № 412/15756/2012 про скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р.

Сама по собі реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , як самостійний предмет спору, не відповідає критерію неправомірності, оскільки така реєстрація здійснена в законному порядку - на підставі судового рішення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачка надала відповідь на відзив (а.с. 61 - 66), у якій наполягала на задоволенні позовних вимог, вважала, що ОСОБА_2 є належним відповідачем, оскільки саме за ним зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_2 і його представник - адвокат Шевченко Т.В. (діє на підставі ордеру від 12.102020р. - а.с. 34) в судове засідання не з`явилися, про дату місце і час розгляду справи повідомлялися судом неодноразово належним чином (а.с. 44, 57, 61). Представник відповідача - адвокат Шевченко Т.В. 12.10.2020р. надавав заяву про відкладення розгляду справи з 13.10.2020р. на іншу дату у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі (а.с. 26), у зв`язку із чим розгляд справи був відкладений на 18.11.2020р., про що відповідач був належним чином повідомлений (а.с. 57). Однак в судове засідання знову не з`явився, у зв`язку із чим розгляд справи був відкладений на 27.11.2020р., про що представник відповідача був належним чином повідомлений (а.с. 61), однак в судове засідання не з`явився.

Від представника третьої особи - Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради - Булаха М.О. (діє на підставі довіреності 14.01.2020р. - а.с. 53) 16.11.2020р. була надана заява про відкладення розгляд у справи для надання заперечень, однак в наступне судове засідання 27.11.2020р. представник не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи (а.с. 61).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, встановив такі обставини і відповіді ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. по справі № 412/15756/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишов С.О., Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ) про розірвання договору дарування та визнання державного акта на земельну ділянку недійсним:

розірвано договір дарування частки домоволодіння від 01.06.2010 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Чернишовим С.О. за реєстровим № 1079;

визнано за ОСОБА_2 право власності на 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 892537 від 28.12.2010 р., виданий на ім`я ОСОБА_1 ;

визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) (а.с. 6).

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом перевірено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2013р. надане роз`яснення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. про те, що цим рішенням за позивачем ОСОБА_2 було визнане право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану під ним. Відповідно до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , підлягає державній реєстрації за ОСОБА_2 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що складає: у житловому будинку літ. А-1 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень: 2-3, 2-4, площею 29,3 кв.м., прибудова літ. а1-1, площею 7,9 кв.м.; житловий будинок літ. Н-1, житловою площею 13,1 кв.м., загальною площею 34,2 кв.м., ганок літ. н1, ? частини сараю літ. Б, душ літ. И, вбиральня літ. О, сарай літ. П, споруди №5-8, 13, 14, 1/3 частини споруд №1-3, 9-12, І, а також право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.12.2013р. заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. - скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишов С.О., Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську, Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації про розірвання договору дарування та визнання державного акту на земельну ділянку недійсним - відмовлено (а.с. 7-8).

Як видно з рішення суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився із тим, що частина подарованого позивачем ОСОБА_2 відповідачці ОСОБА_1 домоволодіння належала ще батькам позивача та перейшла до нього після їх смерті, у зв`язку з чим є великою немайновою цінністю як пам`ять. Проте, відповідач ОСОБА_1 не здійснює жодних дій для підтримання будинку в належному стані, у зв`язку з чим спірний будинок руйнується та існує реальна загроза його знищення.

Судом установлено, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 26 березня 1993 року та від 14 жовтня 1997 року ОСОБА_2 є спадкоємцем ІНФОРМАЦІЯ_1 частини домоволодіння з відповідною частиною господарських побудов та споруд по АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці розміром 2920 кв.м, крім того лишки 2200 кв.м, на якій розташовані жилий будинок А-1 саманний, обкладений цеглою, жилою площею 62,4 кв.м, сараї Б-цегляний, Г, К - дощаті, Д- шл. бетон, гараж-Е - шл. бетон , вбиральні Ж, Л - дощаті , душ И - металевий , навіс М- мет. сітка , споруди 1-12 і грошових вкладів.

З технічного паспорту домоволодіння вбачається, що на 2009 рік житловий будинок Н-1 зазначений як самовільне будівництво, а в Технічному висновку за результатами обстеження будівельних конструкцій зазначена дата будівництва будинку літера Н-1 - 2009 рік.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2010 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 66/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що складає: у житловому будинку літ. А-1 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень: 2-3, 2-4, площею 29,3 кв.м., прибудова літ. а1-1, площею 7,9 кв.м.; житловий будинок літ. Н-1, житловою площею 13,1 кв.м., загальною площею 34,2 кв.м., ганок літ. н1, 12 частини сараю літ. Б, душ літ. И, вбиральня літ. О, сарай літ. П, споруди № 5-8, 13, 14, 1/3 частини споруд № 1-3, 9-12, І.

Виходячи з вище наведеного, в судовому засіданні не знайшла підтвердження та обставина, що відчужена позивачем на користь відповідачки частина домоволодіння на підставі договору дарування , а саме : житловий будинок Н-1 , ганок - н , вбиральня -0, сарай П , споруди № 5-7,13-15, 12 № 8 є майном, що отримане позивачем у якості спадщини після смерті його батьків, в зв`язку з чим має для дарувальника велику немайнову цінність.

Окрім того, позивач як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не надав ніяких доказів того, що обдаровуваний - відповідачка по справі створює загрозу безповоротної втрати дарунка.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 892537 від 28.12.2010 р., виданий на ім`я ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) є положення ст. 377 ЦК України, згідно якого до особи , що набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без змін її цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

По матеріалами справи ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2010 року площею 0,1000 га, який було видано на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 44/4 від 8 грудня 2010 року.

Відповідно до положень ст. 12 ЗК України саме до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. У межах міста Дніпропетровська таким органом є Дніпропетровська міська рада.

Після обґрунтованого визнання державного акту на право власності на земельну ділянку остання має перейти у комунальну власність Дніпропетровської міської ради.

В наступному у відповідності до положень ст.ст. 116, 122 ЗК України громадяни можуть набути право власності на земельну ділянку за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Водночас, як видно з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.02.2020р., 04.09.2013р. державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області Лісоволенком Р.М. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р.) нерухомого майна - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:263:0094 за ОСОБА_2 , підстава реєстрації: заява відповідача ОСОБА_2 , рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р.; ухвала Жовтневого районного суду від 15.04.2013р. (а.с. 10-11).

При цьому, 10.02.2020р. право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , знову було зареєстроване за ОСОБА_1 , що видно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.02.2020р. (а.с. 9)

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської О.В. від 17.02.2020р. позивачці відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на земельну дії (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) через наявність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно обтяженнями.

А саме, як вказано у рішенні, під час перевірки відомостей в електронних реєстрах прав державний реєстратор встановила, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний відкритий розділ за реєстраційним номером 150915412101 на об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:263:0094, та виявлено зареєстроване право власності за іншою особою (відмінною від заявника) на зазначену земельну ділянку.

Вказані юридичні обставини позбавляють державного реєстратора провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:263:0094.

Окремо звернуто увагу заявника ОСОБА_1 , що 16.01.2020р. набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству від 05.12.2019р. № 340-ІХ. Відповідно до частини 3 прикінцевих перехідних положень цього закону судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконі виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в попередній редакції, передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Як вказано у рішенні державного реєстратора, для належної реєстрації права власності ОСОБА_1 необхідно внести запис про скасування державної реєстрації прав власника, інформація про якого міститься в Державному реєстрі речових праві на нерухоме майно.

Таким чином, позивачка не може зареєструвати право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , через наявність у реєстрі оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013 р.) та запису про право власності на цю ділянку за ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - визнається офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

За правилами ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Як встановлено судом, за ОСОБА_2 реєстрація права власності на спірну земельну ділянку проведена на поставі рішення суду від 2012.2012р., яке подальшому скасоване Апеляційним судом Дніпропетровської області від 14.12.2013р., що цього ж дня набрало законної сили і набуло статус остаточного.

Водночас, саме рішення та запис про реєстрацію права власності залишається у Державному реєстрі речових праві на нерухоме майно і відповідач ОСОБА_2 не вчинив з 2013 року і до цього часу жодних дій для внесення відповідних змін до реєстру, не дивлячись на те, що у позові йому відмолено .

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141 внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні/скасуванні відповідних записів, виключно у випадках, передбачених законом.

У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

У разі скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав у такому Реєстрі проводиться зміна шляхом редагування відповідного запису з метою приведення його у стан, що існував до прийняття такого рішення та проведення відповідних реєстраційних дій.

Згідно з п. 53 цього Порядку в несення відомостей про скасування рішення державного реєстратора здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних відомостей, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У Державному реєстрі прав під час внесення відомостей про скасування рішення державного реєстратора проставляється відмітка про скасування відповідного рішення.

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права, то суд виходить з того, що спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивачки на земельну ділянку, внаслідок дій з реєстрації такого права за ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), у своїй постанові від 27.03.2019р., зазначила про те , що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на квартиру має розглядатися як спір, який пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на квартиру іншою особою, за якою зареєстроване відповідне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис у Держреєстр (п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16). Тому для захисту права власності на квартиру позивач вірно звернувся з позовом до особи, за зверненням якої зареєстроване право власності.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання рішення суду, яким відмовлено у визнанні права вченості за відповідачем, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Ураховуючи вищевказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що позивачкою обрано вірний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування рішень державного реєстратора і поновлення записів про право власності. Водночас, захищаючи право позивачки, суд, зважаючи на вищевказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, ухвалює рішення про скасування рішень про державну реєстрацію та про скасування і відповідного запису про право власності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені, судові витри у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн. (а.с. 1), покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, 259, 263-265, ч.ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності - задовольнити .

Скасувати рішення державного реєстратора Лісоволенко Романа Михайловича Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р. 14:35:38 про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094), реєстраційний номер об нерухомого майна: 150915412101, скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 2397123 від 04.09.2013р. 14:56:47, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Лісоволенком Романом Михайловичем Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 07 грудня 2020 року.

Суддя О.С. Наумова