Постанова

від 30.06.2021 по справі 201/7347/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5250/21 Справа № 201/7347/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. по справі № 412/15756/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірваний договір дарування частки домоволодіння від 01.06.2010р., укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 892537 від 28.12.2010р., виданий на ім`я ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2013р. надане роз`яснення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р., роз`яснено, що цим рішенням за ОСОБА_1 визнане право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану під ним. Відповідно до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження підлягає державній реєстрації за ОСОБА_1 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що складає: у житловому будинку літ. А-1 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень: 2-3, 2-4, площею 29,3 кв.м, прибудова літ. al-1, площею 7,9 кв.м; житловий будинок літ. Н-1, житловою площею 13,1 кв.м, загальною площею 34,2 кв.м, ганок літ. ні, частини сараю літ. Б, душ літ. И, вбиральня літ. О, сарай літ. П, споруди № 5-8, 13, 14, 1/3 частини споруд №1-3, 9-12, І, а також право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094).

04.09.2013р. державним реєстратором Лісоволенком Р.М. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р.) нерухомого майна - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:263:0094 за ОСОБА_1 , підстава реєстрації: заява ОСОБА_1 , рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. і ухвала Жовтневого районного суду від 15.04.2013р.

Заочне рішення скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.12.2013р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування домоволодіння та визнання державного акту на земельну ділянку недійсним - відмовлено.

10.02.2020р. право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , знову зареєстроване за позивачкою ОСОБА_2 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департамента адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 17.02.2020р. позивачці відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) через наявність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно обтяженнями.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 06.02.2020р. право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на даний час за відповідачем ОСОБА_1 .

Отже, позивачка зможе зареєструвати право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , лише після скасування рішення про державну реєстрацію прав обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р.) та відповідного запису про право власності на цю ділянку за ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, просила суд скасувати рішення державного реєстратора Лісоволенко Романа Михайловича Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р. 14:35:38 про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094), реєстраційний номер об нерухомого майна: 150915412101, скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 2397123 від 04.09.2013р. 14:56:47, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Лісоволенком Романом Михайловичем Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні зміни і записи. Вирішити питання стосовно судового збору (а.с. 2-4).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності - задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Лісоволенко Романа Михайловича Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р. 14:35:38 про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094), реєстраційний номер об»єкту нерухомого майна: 150915412101, скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 2397123 від 04.09.2013р. 14:56:47, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Лісоволенком Романом Михайловичем Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн. (а.с. 72-75).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишов С.О., Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ) про розірвання договору дарування та визнання державного акта на земельну ділянку недійсним:

розірвано договір дарування частки домоволодіння від 01.06.2010 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Чернишовим С.О. за реєстровим № 1079;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 892537 від 28.12.2010 р., виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) (а.с. 6).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2013р. надане роз`яснення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. про те, що цим рішенням за позивачем ОСОБА_1 було визнане право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану під ним. Відповідно до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , підлягає державній реєстрації за ОСОБА_1 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що складає: у житловому будинку літ. А-1 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень: 2-3, 2-4, площею 29,3 кв.м., прибудова літ. а1-1, площею 7,9 кв.м.; житловий будинок літ. Н-1, житловою площею 13,1 кв.м., загальною площею 34,2 кв.м., ганок літ. н1, ? частини сараю літ. Б, душ літ. И, вбиральня літ. О, сарай літ. П, споруди №5-8, 13, 14, 1/3 частини споруд №1-3, 9-12, І, а також право власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.12.2013р. заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р. - скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишов С.О., Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську, Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації про розірвання договору дарування та визнання державного акту на земельну ділянку недійсним - відмовлено (а.с. 7-8).

Суд апеляційної інстанції не погодився із тим, що частина подарованого позивачем ОСОБА_1 відповідачці ОСОБА_2 домоволодіння належала ще батькам позивача та перейшла до нього після їх смерті, у зв`язку з чим є великою немайновою цінністю як пам`ять. Проте, відповідач ОСОБА_2 не здійснює жодних дій для підтримання будинку в належному стані, у зв`язку з чим спірний будинок руйнується та існує реальна загроза його знищення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 26 березня 1993 року та від 14 жовтня 1997 року ОСОБА_1 є спадкоємцем 26 частини домоволодіння з відповідною частиною господарських побудов та споруд по АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці розміром 2920 кв.м, крім того залишки 2200 кв.м, на якій розташовані жилий будинок А-1 саманний, обкладений цеглою, жилою площею 62,4 кв.м, сараї Б-цегляний, Г, К - дощаті, Д- шл. бетон, гараж-Е - шл. бетон , вбиральні Ж, Л - дощаті , душ И - металевий , навіс М- мет. сітка, споруди 1-12 і грошових вкладів.

З технічного паспорту домоволодіння вбачається, що на 2009 рік житловий будинок Н-1 зазначений як самовільне будівництво, а в Технічному висновку за результатами обстеження будівельних конструкцій зазначена дата будівництва будинку літера Н-1 - 2009 рік.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2010 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 66/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що складає: у житловому будинку літ. А-1 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень: 2-3, 2-4, площею 29,3 кв.м., прибудова літ. а1-1, площею 7,9 кв.м.; житловий будинок літ. Н-1, житловою площею 13,1 кв.м., загальною площею 34,2 кв.м., ганок літ. н1, 12 частини сараю літ. Б, душ літ. И, вбиральня літ. О, сарай літ. П, споруди № 5-8, 13, 14, 1/3 частини споруд № 1-3, 9-12, І.

Виходячи з вище наведеного, не знайшла підтвердження та обставина, що відчужена позивачем на користь відповідачки частина домоволодіння на підставі договору дарування , а саме : житловий будинок Н-1 , ганок - н , вбиральня -0, сарай П , споруди № 5-7,13-15, 12 № 8 є майном, що отримане позивачем у якості спадщини після смерті його батьків, в зв`язку з чим має для дарувальника велику немайнову цінність.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 892537 від 28.12.2010 р., виданий на ім`я ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на земельну ділянку, розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) є положення ст. 377 ЦК України, згідно якого до особи, що набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без змін її цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

За матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2010 року площею 0,1000 га, який було видано на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 44/4 від 8 грудня 2010 року.

Як вбачається з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.02.2020р., 04.09.2013р. державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області Лісоволенком Р.М. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013р.) нерухомого майна - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:263:0094 за ОСОБА_1 , підстава реєстрації: заява відповідача ОСОБА_1 , рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2012р.; ухвала Жовтневого районного суду від 15.04.2013р. (а.с. 10-11).

При цьому, 10.02.2020р. право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , знову було зареєстроване за ОСОБА_2 , що видно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.02.2020р. (а.с. 9)

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської О.В. від 17.02.2020р. позивачці відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на земельну дії (кадастровий номер 1210100000:03:263:0094) через наявність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно обтяженнями.

В рішенні зазначено, що під час перевірки відомостей в електронних реєстрах прав державний реєстратор встановила, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний відкритий розділ за реєстраційним номером 150915412101 на об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:263:0094, та виявлено зареєстроване право власності за іншою особою (відмінною від заявника) на зазначену земельну ділянку.

Вказані юридичні обставини позбавляють державного реєстратора провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:263:0094.

Таким чином, позивачка не може зареєструвати право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , через наявність у реєстрі оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав обтяжень (індексний номер: 5650273 від 06.09.2013 р.) та запису про право власності на цю ділянку за ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - визнається офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

За правилами ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Як встановлено судом першої інстанції, за ОСОБА_1 реєстрація права власності на спірну земельну ділянку проведена на поставі рішення суду від 20.12.2012р., яке скасовано Апеляційним судом Дніпропетровської області від 14.12.2013р., що цього ж дня набрало законної сили і набуло статус остаточного.

Водночас, саме рішення та запис про реєстрацію права власності залишається у Державному реєстрі речових праві на нерухоме майно і відповідач ОСОБА_1 не вчинив з 2013 року і до цього часу жодних дій для внесення відповідних змін до реєстру, не дивлячись на те, що у позові йому відмовлено.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141 внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні/скасуванні відповідних записів, виключно у випадках, передбачених законом.

У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

У разі скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав у такому Реєстрі проводиться зміна шляхом редагування відповідного запису з метою приведення його у стан, що існував до прийняття такого рішення та проведення відповідних реєстраційних дій.

Згідно з п. 53 цього Порядку в несення відомостей про скасування рішення державного реєстратора здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних відомостей, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У Державному реєстрі прав під час внесення відомостей про скасування рішення державного реєстратора проставляється відмітка про скасування відповідного рішення.

Доводи апеляційної скарги, що скаржник є неналежним відповідачем по справі, та спосіб захисту позивачем обрано не ефективно, оскільки вона мала звернутися до Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивачки на земельну ділянку, внаслідок дій з реєстрації такого права за ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) зазначено про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на квартиру має розглядатися як спір, який пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на квартиру іншою особою, за якою зареєстроване відповідне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис у Держреєстр (п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16). Тому для захисту права власності на квартиру позивач вірно звернувся з позовом до особи, за зверненням якої зареєстроване право власності.

Доводи апеляційної скарги зводяться до тлумачення норм чинного законодавства на власний розсуд, що є зручним для апелянта.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: