Рішення

від 16.11.2020 по справі 942/621/20

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 16.11.2020

ЄУ № 942/621/20

Провадження №2/942/392/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.

за участю секретаря Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новопсковська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року позивач звернулась до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, в якому просила визнати за нею право на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . За життя у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку (пай) площею 6,10 умовних кадастрових гектари на території Білолуцької селищної ради, яке не припинилось внаслідок її смерті та входить до складу спадщини. Після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку спадщину прийняла мати позивача та донька померлої - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, не отримавши свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) із земель КСП імені Куйбишева після смерті матері - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину у встановленому законом порядку прийняла позивач ОСОБА_1 , оскільки проживала на час смерті проживала разом з матір`ю та вела з нею спільне господарство. 27.01.2020 позивач звернулась до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку із земель КСП імені Куйбишева, у зв`язку з тим, що померла ОСОБА_2 не отримала сертифікат на вказану земельну частку (пай).

Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просила визнати за неюв порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 6,10 умовних кадастрових гектарів рівному для всіх колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева Новопсковського району Луганської області.

Ухвалою суду від 29.05.2020 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 28.07.2020.

20.07.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Білолуцька селищна рада не згодна з позовними вимогами, оскільки позивач мала дізнатися про порушення свого права після смерті матері у 2006 році, а тому нею пропущений строк позовної давності. ОСОБА_2 (бабуся позивача) сертифікат на право на земельну частку (пай) за життя не одержала, тим самим, своє право на земельну частку (пай) так і не набула. Таким чином, ОСОБА_3 не могла успадкувати не одержане право на земельну частку (пай) та повинна була звернутися до суду для визнання права на земельну частку (пай) за нею в строки позовної давності, проте до моменту своєї смерті цього не зробила. З огляду на викладене, ОСОБА_1 повинна була звернутися до суду для визнання права на земельну частку (пай) в межах строків позовної давності, тобто до 2009 року, проте вказаних дій не вчинила.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 28.07.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 26.08.2020, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та виклик свідків.

26.08.2020 розгляд справи відкладений до 06.10.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого по справі у щорічній основній відпустці.

В судовому засіданні 06.10.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення згідно обставин, викладених у позові та зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) продовжено оформлення прав на земельні частки до 01.01.2025. Крім того, представник позивача послався на правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі 523/3522/16-ц, в якій зазначено, що законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Позивач ОСОБА_1 підтримала доводи свого представника та додала, що у зв`язку з хворобою ані її бабуся, ані її мати не могли вчиняти будь-які дії щодо отримання сертифікату на земельну частку.

02.11.2020 задоволено клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами спадкової справи, розгляд справи відкладено до 16.11.2020.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав заяву, в якій просив суд розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача Білолуцької селищної ради в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив справу розглянути без його участі за наявними в справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 94 років померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.01.2003 Білолуцькою селищною радою Новопсковського району Луганської області.

З довідки №684/169-19 від 29.08.2019, виданою Відділом у Новопсковському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, вбачається, що ОСОБА_2 за №190 (пенсіонери) дійсно внесена в списки, що додані до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ №310000006, виданого Білолуцькою селищною Радою народних депутатів від 31.10.1995 по колгоспу імені Куйбишева. Згідно Технічного звіту по передачі земельних часток (паїв) у приватну власність в натурі власникам сертифікатів КСП ім. Куйбишева на території Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області розмір земельної частки (паю) складає 6,10 в умовних кадастрових гектарах, вартість яких в цінах на 01.07.1995 становить 16 918,52 грн.

28.02.2000 ОСОБА_2 зробила заповідальне розпорядження, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, та взагалі все те, що буде належати їй по закону, вона заповіла ОСОБА_3 .

Згідно з матеріалами спадкової справи №255 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - 15.07.2003 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , що складається з житлового будинку. Відомостей щодо прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді земельної частки (паю) матеріали зазначеної спадкової справи не містять.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 09.03.2006 Білолуцькою селищною радою Новопсковського району Луганської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є її донька - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 12.11.1960 райбюро ЗАГС сел. Білолуцьк Луганської області та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 27.01.1979 Білолуцькою с/р Новопсковського району Ворошиловградської області.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що спадщину після смерті матері прийняла належним чином, оскільки проживала разом з нею на день її смерті.

Згідно з довідкою №108 від 21.10.2019, виданою виконкомом Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_3 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею, на момент смерті, проживали та вели спільне господарство: донька ОСОБА_1 , 1960 р.н. та онука ОСОБА_4 , 1995 р.н.

Постановою державного нотаріуса Новопсковської державної нотаріальної контори від 27.01.2020 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), оскільки ОСОБА_2 внесена у списки до Державного акту на право колективної власності, але не отримала сертифікат на земельну частку (пай).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали пояснення, з яких вбачається, позивач ОСОБА_1 проживала разом та здійснювала догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 . Свідку ОСОБА_6 відомо, що ОСОБА_2 працювала в КСП ім. Куйбишева.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працювала в КСП ім. Куйбишева з 1966 року та добре знає бабусю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка теж працювала у цьому колгоспі. В 1995 році на виконання Указу Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям свідок ОСОБА_7 була запрошена у комісію, що займалась розпаюванням земель та видачою сертифікатів на земельні частки. ОСОБА_2 була внесена у списки до Державного акту, але сертифікат не отримала, оскільки була особою похилого віку та хворіла, а комісія видавала сертифікати тільки тим особам, які особисто з`являлись з паспортом. У 2002-2003 роках почалось розпаювання земель, але на той час ОСОБА_2 вже померла, проте її земля залишилась. Свідок вказує, що вона була уповноважена звернутися до Білолуцької селищної ради з приводу розпаювання землі на всіх 482 осіб, оскільки залишилась невитребувана земля. На теперішній час виготовлена технічна документація і на тих 15 осіб, які не отримали сертифікати, а тому спадкоємці мають право на отримання земельної частки.

Пунктом 2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачено що, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16 квітня 2004 року передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст.ст.1,2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , належним чином прийняла спадщину, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В свою чергу, ОСОБА_3 успадкувала за заповітом майно, яке належало за законом ОСОБА_2 , проте частину спадкового майна не оформила з об`єктивних причин.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 523/3522/16-ц.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 81 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 включена до списку за №190 (пенсіонери), що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ №310000006, виданого Білолуцькою селищною Радою народних депутатів від 31.10.1995 по колгоспу імені Куйбишева, у встановленому законом порядку зі списків не виключалася, цей факт відповідачем не спростовано.

Отже, відсутність у ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав:

Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії , заява №44277/98, від 24 червня 2003 року, самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна;

Рисовський проти України , заява №29979/04, від 20 жовтня 2011 року - ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії , заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі , п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , п.53, та Тошкуце та інші проти Румунії , п. 38).

По-перше, видається, що ця процедура дозволяє державним органам ретроспективно позбавляти особистих прав, наданих помилково, без будь-якого відшкодування добросовісним правовласникам. По-друге, видається, що вона надає державним органам можливість позбавляти таких прав за власним бажанням, у будь-який час і без залучення сторін, чиї інтереси зачіпаються. Суд зазначає, що можливість заінтересованих сторін оскаржити таке позбавлення до суду звичайно зменшує ймовірність свавільного тлумачення застосовних норм матеріального права державними органами, які стверджують, що помилилися. З іншого боку, те, що їх повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу належного урядування та вимозі законності , закріпленим у статті 1 Першого протоколу .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 6,10 умовних кадастрових гектарів рівному для всіх колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева Новопсковського району Луганської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4-13, 77, 265, 268, 273, 293, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за закономзадовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 6,10 умовних кадастрових гектарів рівному для всіх колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева Новопсковського району Луганської області.

Стягнути з Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_6 , виданий 08.07.2009 Новопсковським РВ ГУМВС України в Луганській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_8 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ №000155, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04335588, адреса: вул. 1 Травня, 4, смт Білолуцьк, Новопсковський район, Луганська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Новопсковська державна нотаріальна контора , код ЄДРПОУ 05382064, адреса: вул. Українська, 114, смт Новопсков, Луганська область.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя А.В. Чалий