Рішення

від 10.12.2020 по справі 313/844/20

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 313/844/20

Провадження № 2/313/314/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 7,76 га, кадастровий номер 2321282300:01:037:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Калинівської сільської ради Веселівського району, в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 80 років, ОСОБА_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, але у судове засідання не з`явилася. До суду звернуласяся з письмовою заявою у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Голова Чкаловської сільської ради Калиновський С. звернувся із заявою, у якій просить суд розглянути справу без їхньої участі, позовні вимоги визнають, не заперечують щодо їх задоволення.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому можливо розглянути справу по суті у відсутності сторін по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 80 років померла мати позивачки ОСОБА_2 , про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області від 18.10.2018 р., про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 22.

Ступінь родинних відносин зі спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видане 01.07.1968 р. Чкаловським сіл/ЗАГС с. Чкалове Веселівського району Запорізької області, де позивачка є донькою спадкодавця.

Прізвище ОСОБА_3 позивачка змінила на прізвище ОСОБА_4 внаслідок укладення шлюбу.

Після смерті матері позивачки відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якого входить:

- земельна ділянка площею 7,76 га, кадастровий номер 2321282300:01:037:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Калинівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, яка належала спадкодавцеві на праві власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 047269 виданого Веселівською районною державною адміністрацією від 24.09. 2002 р.

18.10.2016 р. спадкодавцем було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Веселівського району Запорізької області Лагодою О.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 13, за яким позивачка визначена єдиною спадкоємицею нерухомого майна, яке належало їй на праві власності за життя та залишилося після її смерті, а саме земельної ділянки площею 7,76 га, кадастровий номер 2321282300:01:037:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Калинівської сільської ради Веселівського району Запорізької області.

У вересні 2019 року позивачка звернулася до державного нотаріуса Веселівської державної нотаріальної контори Дзябко М.І. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте у прийнятті заяви їй було відмовлено в зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини (шість місяців). Строк на прийняття спадщини закінчився 18.04.2019 р.

20.12.2019 р. рішенням Веселівського районного суду Запорізької області у цивільній справі № 313/1492/19 судом встановлено позивачці додатковий трьохмісячний строк, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років. Додатковий строк розпочав відраховуватися з дня набрання рішенням законної сили. Рішення суду набрало законної сили 20.01.2020 року.

З огляду на викладене, судом було надано позивачці додатковий трьохмісячний строк для подання заяви на прийняття спадщини за заповітом, який відраховувався з 20.01.2020 р. до 20.04.2020 р.

Проте, 11.03.2020 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , якою з 12.03.2020 р. на всій території України установлено карантин через спалах у світі коронавірусу та визначено заборонні (обмежувальні) заходи.

Даною постановою КМУ у березні - квітні 2020 року на території держави були введені тимчасові заборони (обмеження), в т.ч. заборони регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра відповідно до рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 16.03.2020 р. та перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), та з метою дотримання (виконання) вимог Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 .

Згідно Указу Президента України від 13.03.2020 р. № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 р. Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини с головним обов`язком держави.

Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров`я - спеціалізованої установи ООН, яка 12.03.2020 р. оголосила про початок пандемії COVID-19.

Статтею 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачено, що карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України.

Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 р. Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 р. №87, констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 р., серед інших заходів передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення карантину, правил та норм, встановлених для запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням і боротьби з ними.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

З огляду на викладене, внаслідок оголошення у березні 2020 року карантину по всій території України, суд вважає, що позивачка дійсно не мала змоги своєчасно звернутися до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті її мами ОСОБА_2 , внаслідок наявної загрози здоров`ю та життю позивачки враховуючи вік.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Натомість, ч. 2 ст. 1236 ЦК України передбачає, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Крім того, частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Окрім позивачки, спадкоємцем першої черги є рідний брат позивачки та син спадкодавця: ОСОБА_5 .

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 брат ОСОБА_5 відмовився від спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця на користь позивачки, про що останній склав заяву про відмову від належної частки у спадщини, яка посвідчена головним спеціалістом загального відділу Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області Корж Г.В. та зареєстрована в реєстрі за № 04/05.

Згідно ст. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Питання із судовими витратами вирішити з врахуванням думки позивачки, яка просить судові витрати залишити за нею.

На підставі викладеного, ст. ст. 15, 16, 1261, 1267, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст.1-13, 81, 89, 141, 200, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку загальною площею 7,76 га, кадастровий номер 2321282300:01:037:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Калинівської сільської ради Веселівського району, в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 80 років, ОСОБА_2 .

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18.12.2020 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О. Нагорний

10.12.2020