Постанова

від 21.12.2020 по справі 234/6531/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/6531/19

Номер провадження 22-ц/804/2350/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року м. Бахмут Донецька область

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Мальованого Ю.М., Мірути О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Гуляєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 року у цивільній справі № 234/6531/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Деми», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП (суддя першої інстанції ОСОБА_3 ), -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Деми», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 24.10.2018 року приблизно о 12:00 год. водій ОСОБА_2 , який є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо- комерційного підприємства «Деми», керуючі транспортним засобом ГАЗ-330202 д.н.з. НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про право власності на транспортний засіб належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Деми», у м. Краматорськ на перехресті вулиць Олекси Тихого та Архангельська не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем Suzuki д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду нього. При ДТП автомобілі отримали механічні пощкодження, чим завдані матеріальні збитки. Таким чином, діями водія ОСОБА_2 було порушено п. 12.1, 13.1 ПДР України, тобто скоєно правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Краматорського міського суду від 01.11.2018 р., яка набула чинності 11.12.2018 р. ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП за вищезазначених обставин.

Згідно звіту № 234/18 експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 15.12.2018 р., який складений судовим експертом ОСОБА_4 , у її автомобіля були встановлені ряд пошкоджень, які потребували повної заміни автозапчастин.

Відповідно до висновку експерта № 234/18 експертного авто товарознавчого дослідження транспортного засобу від 15.12.2018 р. за результатами експертного авто товарознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля Suzuki д.н.з. НОМЕР_3 складає 122878 грн.

За проведення зазначеного дослідження позивач заплатила 850,00 грн.

Цивільна відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Деми», як власника транспортного засобу застрахована в ПАТ «СК «ПЗУ Україна», яке виплатило їй завдану ним шкоду в розмірі 40153,23 грн.

Інша шкода, яка не покрита страховою виплатою, в розмірі 82724,77 грн. (122878 грн. - 40153,23 грн.=82724,77грн.), підлягає стягненню з відповідача.

ОСОБА_1 надавались до страхової компанії ПАТ «СК «ПЗУ Україна» документи для отримання виплати та отримана виплата по полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, як власника транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Деми».

ОСОБА_1 просила суд першої інстанції стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Деми» вартість відновлювального ремонту її автомобіля в розмірі 82724,77 грн., а також судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору в розмірі 828,00 грн., витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 850,00 грн., наданням їй професійної правничої допомоги, понесені нею по даній справі.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Деми», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилася позивач - ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами цивільної справи надійшла до Донецького апеляційного суду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що вважає, що при винесенні судом рішення були порушені вимоги ст. 10, 212, 213 ЦПК України про необхідність повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, був порушений ряд норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 просить Донецький апеляційний суд рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 року у справі № 234/6531/19 скасувати за зазначеними підставами і постановити нове рішення, яким заявлені її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано відповідачу і третім особам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі.

Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 159,160,161,162,163,164). Копія апеляційної скарги відповідачем та третіми особами по справі отримана (а.с. 159, 161,162,163). Відзив на апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду не надійшов.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

В судове засідання Донецького апеляційного суду 22.12.2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою (а.с. 228).

В судове засідання Донецького апеляційного суду 22.12.2020 року представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Деми» не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (а.с. 228).

В судове засідання Донецького апеляційного суду 22.12.2020 року третя особа ОСОБА_2 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 234).

В судове засідання Донецького апеляційного суду 22.12.2020 року представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 240).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Давиденка С.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ДЕМИ» є власником автомобіля ГАЗ-330202 д.н.з. НОМЕР_1 , яким на відповідній правовій підставі володів ОСОБА_2 на час скоєння 24.10.2018 ДТП.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 перебував з ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ДЕМИ» у трудових відносинах. Згідно довідки ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ДЕМИ», на час скоєння 24.10.2018 ДТП, ОСОБА_2 не перебував з вказаним підприємством у трудових відносинах.

01.02.2018 між страховою компанією ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на підставі якого було видано поліс № АК/9848630, відповідно до якого транспортний засіб ГАЗ - 330202, державний номер НОМЕР_1 , є забезпечений і відповідальність осіб, які на належній правовій підставі керують транспортним засобом, застрахована з 04.02.2018 до 03.02.2019.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (із змінами і доповненнями) передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 29 вказаного вище Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно із ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до страхового полісу № АК/9848630 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну становить 100000, 00 гривень, франшиза - 1000, 00 гривень.

На підставі страхового акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 40153, 23 грн.

Судом встановлено, що розмір страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» узгоджений із позивачем не був.

Позивачем було надано суду разом із позовом висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 234/18 від 15.12.2018 р., складений експертом ОСОБА_4 згідно якого вартість ремонтно-відновних робіт автомобіля Suzuki Grand Vitara, номерний знак НОМЕР_2 , складає 122878, 66 грн.

Однак, із висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 234/18 від 15.12.2018 р., не вбачається причинного зв`язку матеріального збитку, визначеного цим висновком, і ДТП, що сталася 24.10.2018 р.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що необхідний розмір відшкодування, який би у повному обсязі відшкодовував завдану шкоду, перевищує ліміт відповідальності страховика, у зв`язку із чим у позивача виникло право на звернення з вимогою до відповідача про виплату різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно - правової відповідальності.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені вимоги статей 22, 1166, 1187 ЦК України, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 4 вказаної вище статті, шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Краматорського міського суду від 01.11.2018 р., яка набула чинності 13.11.2018 р. ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному штрафу в доход держави в сумі 340 грн. за таких обставин:

24.10.2018 року о 12:00 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом - автомобілем ГАЗ-330202 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Краматорську, на перехресті вулиць Олекси Тихого - Архангельська не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Suzuki д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду нього. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 12.1, 13.1 ПДР України (а.с. 10).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що коли особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа є володільцем транспортного засобу і тому повинна нести відповідальність за завдання шкоди.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що врахування судом першої інстанції як доказу довідки ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Деми» про те, що під час скоєння ДТП, водій ОСОБА_2 не перебував з вказаним підприємством у трудових відносинах та залишення поза увагою звіту експертного автотоварознавчого дослідження, створило можливість відповідачу отримати переваги від своєї непослідовної поведінки на шкоду позивачу, є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із частини 6 вказаної вище статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Давиденко Сергія Олександровича задоволено. Зобов`язано Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України надати індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5, ОК-7) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що містять інформацію про страховий стаж, заробітну плату та сплату страхових внесків страхувальниками за 2018 рік.

Як вбачається із Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форми ОК-5, ОК-7), страхувальниками за звітний 2018 рік ОСОБА_2 є: військова частина НОМЕР_4 , код НОМЕР_5 ; ОСОБА_5 , код НОМЕР_6 (а.с. 236 237).

Тобто, суд першої інстанції правильно вказав, що позивачем не доведено наявність трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ДЕМИ» є неналежним відповідачем по цій справі та не повинно нести відповідальність за заподіяну шкоду з вини ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що сталася 24.10.2018 р.

Що стосується оцінки судом доказів, то частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 23 грудня 2020 року

Суддя: О.Д.Канурна