Постанова

від 21.12.2020 по справі 915/856/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/856/16 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Станкова І.М.,

за участю представників учасників справи:

від позивача - Носенко А.М. (адвокат),

від відповідача - Ємельяненко І.О. (керівник),

від Міністерства інфраструктури України - не з`явився,

від МПП Іній - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту та Товариства з обмеженою відповідальністю Транссклад ОМ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020

за позовом Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Ольшанської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транссклад ОМ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерства інфраструктури України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Малого приватного підприємства Іній

про витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (далі Київ-Дніпровське МППЗТ, позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ Транссклад ОМ (далі ТОВ, відповідач), в якому просило витребувати із незаконного володіння залізничні колії № 12, 13 (за технічним паспортом № 52, 53).

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 386-388 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що спірне майно є власністю Київ-Дніпровського МППЗТ, яке наказом Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746 передане йому у власність.

Ухвалою суду від 08.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мале приватне підприємство Іній (далі - МПП Іній ) та в подальшому ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 Міністерство інфраструктури України на стороні позивача .

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2007, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016 скасовано, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017 рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 скасовано.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2018 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2017, з подальшим переданням справи до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019, позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.08.2019 вказані рішення та постанову були скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Останнім рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач є власником спірних колій, а відтак має право на судовий захист у вигляді витребування цього майна з чужого володіння. Крім цього, з 2004 року позивач був обізнаний про порушення свого права, однак доказів вжиття заходів в період з 2004 по 2012 роки спрямованих на захист свого порушеного права позивач до суду не надав, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Київ-Дніпровське МППЗТ звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Верховним Судом у своїй постанові було надано вказівку при новому розгляді справи перевірити факт наявності або вiдсутностi інших під`їзних залізничних колій, окрім колій № 12,13, перевірити неспiвпадiння довжин колій, тотожності колій, тощо. 3 метою виконання вимог п. 5.18. постанови ВС Позивачем було заявлено та подано до суду клопотання про проведення судової технічної експертизи під`їзних залізничних колій, але судом вказане клопотання не було розглянуте.

Також, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що останнім пропущено строку позовної давності, оскільки апелянт звертався до суду з позовом до МПП Iнiй з у 2008 року, що підтверджується судовими рішеннями в попередніх справах, які додані до позовної заяви та набули законної сили.

ТОВ Транссклад ОМ також звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити мотивувальну частину рішення, виклавши її з урахуванням доводів апеляційної скарги і в позові відмовити з причин недоведеності, необґрунтованості і юридичної неспроможності права власності позивача на спірне майно, а відтак і права на його захист.

Апеляційна скарга ТОВ обґрунтована тим, що судом невірно встановлена обставина створення Ольшанського МППЗТ, що має важливе значення для правильного вирішення спору. Виходячи зі встановленої судом обставини, Ольшанське МППЗТ було створене органом місцевого самоврядування, що суперечить подальшим твердженням суддів щодо належності майна і підприємства до державної форми власності. Крім цього, суддею не досліджувалось питання коли Ольшанське МППЗТ набуло цивільної дієздатності і правоздатності.

ТОВ в апеляційній скарзі зазначає, що спірні колії №№12,13 не передавались на баланс Ольшанського ППЗТ ні при його створенні, ні в подальшому.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що інвентарна карта обліку основних засобів, складена 1981року, може засвідчувати факт передачі колій в 1977 році.

На думку апелянта, трест Миколаївводбуд як був, так і залишається підприємством, за яким було закріплено спірне майно, а попередник позивача такого права у визначений законом спосіб не набув. Залізничні колії складу заповнювачів №12 та №13 як були у складі основних засобів тресту Миколаївводбуд на момент створення Ольшанського МППЗТ, так там і залишається, облікуваючись на балансі до моменту приватизації підприємства. Тільки тоді вони вибули із державної власності в силу приписів законодавства про приватизацію і повноважень РВ ФДМУ у Миколаївській області.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутній документ на який послався суд приймаючи оскаржене рішення, а саме спільна угода від 25.01.1994 року №33 і докази передавання колії №12 та №13 новостровеному підприємству.

Крім цього, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що підставами внесення змін до Переліку нерухомого майна, зроблених 24.09.2008 року РВ ФДМУ у Миколаївській області були рішення суду, які в подальшому скасовані, оскільки зміни, на думку скаржника, вносились на підставі первинних бухгалтерських документів і тільки з врахуванням рішення суду. Метою внесення змін Фондом державного майна була конкретизація, тобто роз`яснення із чого саме складається інвентарний об`єкт під №28 приватизований в складі цілісного майнового комплексу ВАТ Миколаївводбуд і в подальшому проданий в складі цього ж комплексу третій особі МПП Іній .

Скаржник звертає увагу суду, що Державне підприємство Ольшанське МППЗТ було ліквідовано 17.05.2001 року, тобто до корпоратизації, однак суд не дослідив, чому майном ліквідованого підприємства (в т.ч. і спірним) розпорядився державний сектор Міністерства транспорту, тоді як правонаступником ліквідованих державних підприємств згідно Закону виступає Фонд державного майна України.

Також, апелянт зазначив, що позивачем окремого акту КМУ стосовно передачі МППЗТ спірного майна до суду не надано.

На думку скаржника, строк позовної давності позивачем дійсно пропущено, однак відмовляти в позові потрібно не з мотивів пропуску строку, а з причин недоведеності порушення права внаслідок його юридичної неспроможності. Не може юридична особа за приписами закону набути у власність державне майно, заборонене до приватизації.

24.11.2020 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги Товариства відмовити, та призначити судову експертизу.

30.11.2020 до суду від ТОВ надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Також 25.11.2020 до суду від ТОВ надійшов відзив на апеляційну скаргу МППЗТ в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача не задовольняти, мотивувальну частині рішення викласти з врахуванням дійсних обставин справи та відмовити в задоволенні позову з причин відсутності порушення права позивача і недоведеності самого такого права.

В судовому засіданні 02.12.2020 представник позивача та Міністерства інфраструктури України підтримали клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Однак, судова колегія відмовила у задоволенні останнього, оскільки предмет даного спору витребувати із незаконного володіння залізничні колії № 12, 13, не потребує спеціальних знань, а отже і проведення експертизи.

В судовому засіданні 02.12.2020 була оголошена перерва до 21.12.2020.

14.12.2020 до суду від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про розгляд апеляційній скарги за відсутності їх представника.

Представник МПП Іній в судове засідання 21.12.2020 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Проте, така неявка представника МПП Іній не перешкоджає розгляду скарг, оскільки, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скарги по суті.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що всі сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні та враховуючи клопотання Міністерства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла висновку про розгляд справи за відсутності представників МПП Іній та Міністерства.

В судовому засіданні 21.12.2020 представник відповідача підтримала клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

З`ясувавши думку представника позивача щодо вказаного клопотання, судова колегія вважає, що клопотання ТОВ не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для встановлення обставин справи та розгляду справи по суті. Крім цього, предмет спору у даній справі не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Представник ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ в судовому засіданні 21.12.2020 заперечував проти апеляційної скарги Товариства та просив суд, задовольнити апеляційну скаргу позивача, рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.12.2020 представник ТОВ заперечувала проти апеляційної скарги позивача та просила суд, задовольнити апеляційну скаргу відповідача, а рішення господарського суду змінити, виклавши мотивувальну частину з врахуванням доводів апеляційної скарги Товариства.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційній скарги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради депутатів трудящих №401 від 13.07.1976 року на базі транспортних цехів та ділянок Ольшанського цементного заводу, управління виробничо-технологічної комплектації тресту Миколаївводбуд , гідролізно-дріжджового заводу, районного об`єднання Сільгосптехніка , яке підпорядковане республіканському об`єднанню Укрпромтранс , створено Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, яке підпорядковане республіканському об`єднанню Укрпромтранс .

12.09.1977 Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову №477 Про створення підприємств промислового залізничного транспорту , якою міністерствам та відомствам УРСР, які передають транспортні цехи новоствореним підприємствам промислового залізничного транспорту, доручено здійснити необхідні заходи щодо механізації вантажно-розвантажувальних робіт та приведення в належний стан під`їзних залізничних колій.

12.10.1977 Наказом Будівельно-монтажного тресту Миколаївводбуд №579 Про передачу під`їзних залізничних шляхів доручено УПТК тресту Миколаївводбуд здійснити передачу під`їзних шляхів Ольшанської бази УПТК Ольшанському підприємству промислового залізничного транспорту Міністерства автомобільного транспорту УРСР (далі - Ольшанське ППЗТ).

27.10.1977 начальник УПТК тресту Миколаївводбуд передав, а начальник Ольшанського ППЗТ прийняв основні фонди, в тому числі рухомий склад, завантажувально-розвантажувальні механізми, службово-технічне обладнання та під`їзні шляхи, на суму 106 165 крб. (додаток №1 до вказаного акту).

Згідно з відомістю передачі основних засобів на баланс Ольшанського ППЗТ передані залізничні під`їзні колії за №12 та №13 , про що також свідчить інвентарна картка обліку основних засобів Ольшанського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту.

22.12.1977 Наказом Міністерства меліорації та водного господарства УРСР №602 Про створення у складі треста Миколаїводбуд заводу залізобетонних виробів було вирішено створити у першому кварталі 1978 року завод залізобетонних та бетонних виробів тресту Миколаїводбуд з місцем розташування у селищі Ольшанка Миколаївської області.

У травні 1978 року згідно зі ст. 82 чинного на той час Устава железных дорог союза ССР науково-дослідницьким та проектним інститутом Державтотрансніїпроект було складено План и профили путевого развития Ольшанского ППЖТ , на якому зображено фактичне місцезнаходження зазначених колій та їх приналежність. Так, на самій схемі та у таблиці Ведомость путей позначено залізничні шляхи №12 та №13 довжиною 417 м та 750 м відповідно, ділянка або підприємство обслуговування - УПТК, на чиїм балансі знаходиться - ППЗТ (т. 2, а.с.143). В подальшому, згідно вимог Правил технічної експлуатації залізничних доріг Технічний паспорт колій перероблявся у 1991, 2001, 2009 роках.

Відповідно до пункту 4 вказівки Міністерства шляхів сполучення №Г-6346у від 17.12.1987 Про об`єднання Ольшанського та Миколаївського ППЗТ обидва підприємства реорганізовано шляхом злиття в Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (далі - Ольшанське МППЗТ).

01.01.1988 між Ольшанським МППЗТ та Ольшанським заводом залізобетонних виробів тресту Миколаївводбуд , який було створено на базі УПТК тресту Миколаївводбуд та на тій самій території, укладено договір №2 (далі - договір №2 від 01.01.1988) на транспортно-експедиційне обслуговування, у пункті 3 якого та в рядку 3 акту обстеження заводу №2 від 01.01.1988 відображено, що дане підприємство на своєму балансі не має залізничних колій (т.2 а.с.121-127).

26.01.1993 листом Ольшанського заводу залізобетонних виробів тресту Миколаївводбуд №6 за згодою обох сторін договір №2 пролонговано до 01.01.1996 без внесення будь-яких змін стосовно прав власності на колії №12, 13.

25.01.1994 року наказом Міністерства транспорту України № 33 за спільною угодою між Міністерством транспорту України та ФДМУ було створене Українське об`єднання державних міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту Укрпромзалізтранс до складу якого входило Ольшанське МППЗТ. При цьому, в числі переданого державного майна знаходились і колії № 12 і № 13.

25.01.2001 наказом Міністерства транспорту України №35 Про реорганізацію міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту Ольшанське ДМППЗТ приєднано до Київ-Дніпровського ДМППЗТ.

30.10.2001 на підставі наказу Міністерства транспорту України №746 Київ-Дніпровське ДМППЗТ було перетворене у ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ (далі - ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ ) , засновником і єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства транспорту України, до складу якого Ольшанське МППЗТ увійшло як Ольшанська філія .

Згідно з актом передачі нерухомого майна від 30.10.2001 ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ , який є додатком до наказу Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001, Ольшанській філії у власність передані, зокрема, колії №12, 13 (позиція №159 зазначеного акту) (т.1, а.с.19-21).

Судова колегія вважає, що вищевказаний наказ Міністерства та Акт передачі нерухомого майна від 30.10.2001 є належними доказами того що спірні колії №№12,13 перейшли у власність позивача, оскільки вказані документи були предметом оцінки та дослідження як правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ у справі №16/5/09-НР.

Крім цього, судова колегія враховує, що в матеріалах даної справи відсутні докази, що державний орган діяв поза межами своїх повноважень, спірні наказ та акт в судовому порядку були оскаржені та визнанні недійсними, позивач володіє на підставі вказаних документів іншим майном належним чином.

В наведеному акті від 30.10.2001 здійснено пряме застереження, що майно, яке в ньому перелічено передається саме у власність, не протирічить положенням ст. 12 Закону України Про господарські товариства , відповідно до якої, зокрема, товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Форма та зміст акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ Київ - Дніпровське МППЗТ повністю відповідає вимогам п. 2.1 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 №1450 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказами ФДМУ №403 від 29.02.2000 та №66 від 18.01.2001) відповідно до якого, невід`ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток №1).

Отже, відсутні будь-які підстави вважати, що акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ від 30.10.2001 не засвідчує дійсного набуття позивачем права власності на передане йому майно, в тому числі на колії №№12, 13.

02.04.2011 з метою приведення у відповідність до прикінцевих положень Закону України Про акціонерні товариства в редакції від 02.03.2011 ВАТ Київ - Дніпровське МППЗТ було перейменовано на ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ та зареєстровано нову редакцію Статуту (т.2, а.с.160-164).

Відповідно до п. п. 1.2 1.4. Статуту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 22.04.2011 року №65, ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту (далі - Товариство) є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ та його філій.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт належності йому спірного майна на праві власності, а відтак має право на судовий захист шляхом витребування майна з чужого володіння.

Стосовно права власності на спірне майно відповідача судова колегія зазначає.

28.12.1995 Регіональне відділення ФДМ України по Миколаївській області рішенням №138, яким було передбачено приватизувати державне майно Будівельно-виробничої фірми Миколаївводбуд , створивши ВАТ "Будівельно-виробнича комерційна фірма Миколаївводбуд ), з передачею у його статутний фонд майна вартістю 128 422 300 тис. крб.

Відповідно до Переліку нерухомого майна б/н та б/д, що передається у власність ВАТ Будівельно-виробнича комерційна фірма Миколаївводбуд , під №3 вказано склад заповнювачів .

19.08.2008 Регіональним відділенням ФДМ України були зроблені зміни до Переліку на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008 у справі №17/528/08, яке в подальшому було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2009.

При цьому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2009 у справі №17/528/08-НР, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 у позові МПП Іній до Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради про визнання права власності на під`їзні залізничні колії №12 та №13 відмовлено .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2011, у справі №16/5/09 було визнано недійсним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №138 від 28.12.1995 в частині передачі майна ВАТ Миколаївводбуд , зазначеного у змінах до переліку нерухомого майна (який є додатком до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 27.09.2008 №14-11-0453), переданого у власність ВАТ Миколаївводбуд під №3.3 - залізничні під`їзні шляхи.

12.09.2000 між ВАТ Будівельно-виробнича комерційна фірма Миколаївводбуд (Продавець) та МПП Іній (Покупець) на Українській біржі нерухомості укладено договір купівлі-продажу №223, за умовами якого у власність МПП Іній передано домоволодіння, що знаходиться у Миколаївській області, Миколаївський район, смт. Ольшанське. За цим договором у власність МПП Іній передано, зокрема, залізничні колії №12 та №13 довжиною 781 м та 407 м, як складові частини складу заповнювачів.

На підставі договору купівлі-продажу №223 від 12.09.2000 МПП Іній оформлено Свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс в смт. Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області.

Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області 22.01.2008 прийнято рішення №4, яким МПП Іній видано свідоцтво про право власності вказане майно.

04.03.2008 між МПП Іній (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового об`єкту розташованого в смт. Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області по вул. Промислова, 7, що складаються з зазначеної на плані літ. В майстерні з їдальнею загальною площею 868,5 кв.м, зазначеного на плані літ. Г погреба, частини замощення (1414,25 кв.м), частини огорожі №42 (240,84 кв.м) та трансформаторної №40.

Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради 20.07.2011 прийнято рішення №68 Про оформлення права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна , яким вирішено оформити нове свідоцтво про право власності МПП Іній на нежитлові об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: смт. Ольшанське Миколаївського району, вул. Промислова,7, у зв`язку з виділенням долі в одне ціле після відчуження частини об`єкту на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008, зокрема, на залізничні колії №52 та №53.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.08.2011, виданого на підставі зазначеного рішення, в приватній власності у МПП Іній знаходився нежитловий об`єкт, який складається з основних будівель: літ. А , літ. Б-5 , літ. Д , літ. Л , літ. М , літ. О , літ. Р , літ. Ц , літ. Ч-1 , літ. Щ , службових будівель та споруд.

13.03.2012 між МПП Іній (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу 18/100 часток нежитлового об`єкту, розташованого за адресою смт. Ольшанське Миколаївського району, вул. Промислова, 7, до яких увійшли, зокрема, залізничні колії №52 та №53.

14.03.2012 ОСОБА_2 , як засновником, було прийнято рішення №1 про участь у створенні ТОВ Транссклад ОМ .

Згідно з актом №1 приймання-передачі негрошового внеску у статутний капітал ТОВ Транссклад ОМ від 14.03.2012 засновник - ОСОБА_2 передала у власність ТОВ Транссклад ОМ нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, залізничні колії №52 та № 53 довжиною 579 м та 409 м відповідно.

02.04.2012 Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради прийнято рішення №33 Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна , яким вирішено оформити право власності ТОВ Транссклад ОМ на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 , до складу якого входять, зокрема, залізничні колії №52 та №53.

18.04.2012 на підставі вищезазначеного рішення було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно відповідно до якого у ТОВ Транссклад ОМ в приватній власності знаходиться нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з основної адміністративної будівлі літ. Р-1 загальною площею 259,8 кв. м та службових будівель та споруд.

З витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №638638 від 21.02.2013 вбачається, що ТОВ Транссклад ОМ належить нежитловий об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з основної адміністративної будівлі літ. Р-1 загальною площею 259,8 кв. м та службових будівель та споруд, при цьому у Відомостях про складові частини об`єкта нерухомого майна зазначено, зокрема, залізничну дорогу №52 довжиною 579 м та №53 довжиною 409 м.

Постановою Миколаївського районного суду від 31.10.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015, в адміністративній справі №1417/1726/12 визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.01.2008 року №4 про видачу свідоцтва про право власності на залізничні колії № 12, 13 .

Встановлені судовою колегією факти беззаперечно свідчать про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача за відсутності волевиявлення останнього на підставі визнаного у судовому порядку недійсним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №138 від 28.12.1995, а на теперішній час перебуває у володінні відповідача, який є добросовісним набувачем у розумінні приписів Цивільного кодексу України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що до винесення місцевим господарським судом рішення ТОВ Транссклад ОМ було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності 29.08.2016 (т.1, а.с. 110) та 26.09.2019 відповідач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності (т. 6, а.с. 170), в яких Товариство зазначило, що позивач був обізнаний про порушення свого права ще у 2012 році.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У позовній заяві позивач зазначає, що про порушення свого права вперше дізнався 31.01.2014, коли на тридцять шостій сесії шостого скликання Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області було розглянуто постанову у адміністративній справі №1417/1762/12 Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31.10.2012 щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ольшанської селищної ради №4 від 22.01.2008 в частині прийняття рішення про видачу свідоцтва про право власності на залізничні колії №12, 13. А станом на жовтень 2012 року позивач ще не мав достатніх підстав для звернення до суду.

Однак, матеріали справи містять копію листа ВАТ Київ-Дніпровського МППЗТ Ольшанської філії від 24.09.2004 вих. №1756/07 адресованого МПП Іній , в якому позивач просить третю особу підписати та засвідчити печаткою акт виконаних робіт з огляду під`їзних колій, приналежних відповідачу та оплатити дані послуги (т.1, а.с.177), та акт виконаних робіт від 24.09.2004, підписаний як позивачем так і третьою особою, відповідно до якого згідно з доповненням до договору №15 від 9.12.2003 Ольшанською філією ВАТ Київ-Дніпровського МППЗТ у ІІІ кварталі 2004 року було оглянуто 0,5 км під`їзної колії, що належить МПП Іній та сума до оплати за актом складає 71,59 грн. і перерахована повністю (т. 1, а.с. 179).

При цьому, вказані лист та акт не містять ідентифікуючих ознак залізничних колій, огляд яких здійснював позивач для МПП Іній , однак матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено, що МПП Іній не мав інших залізничних колій, ніж ті, які придбав у ВАТ Миколаївводбуд у 2000 році.

Отже, з 24 вересня 2004 року, позивач був обізнаний про перебування у власності МПП Іній залізничних колій та виконував роботи з огляду даних колій.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Судова колегія приймає до уваги що в суді першої інстанції, представник позивача пояснив суду, що позивач дійсно підписував такий лист та акт, здійснював огляди залізничних колій, однак вважав, що вони належать саме позивачу, а також спростування даних пояснень судом, що пояснення позивача не узгоджується зі змістом вказаних листа та акту, з яких вбачається, що позивач визнавав належність залізничних колій саме МПП Іній .

Враховуючи приписи ст. 79 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вищевказані обставини є достовірними докази, які свідчать, що позивач з 2004 року був обізнаний про порушення свого права власності на спірні залізничні колії, однак до 2012 року не вживав жодних заходів, спрямованих на відновлення такого порушеного права. З цим позовом до Господарського суду Миколаївської області звернувся до суду 04.08.2016.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позові, у зв`язку зі спливом позовної давності, судова колегія погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Доводи ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанцій положень статей 256, 261 ЦК України не знайшли свого підтвердження, навіть якщо врахувати пояснення позивача, що дійсно він дізнався про порушення свого права у 2004 році, а з 2008 року строк позовної давності переривався, судова колегія враховуючи загальний строку позовної давності в три роки, вважає, що він закінчився у 2007 році. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, вчинення позивачем дій, спрямованих на захист свого порушеного права з 2004 року по 2007 рік.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача, що з метою виконання вимог п. 5.18. постанови ВС позивачем було заявлено та подано до суду клопотання про проведення судової технiчної експертизи під`їзних залiзничних колiй, але судом вказане клопотання не було розглянуте, судова колегія зазначає наступне.

Предметом спору у жданій справі є витребувати із незаконного володіння відповідача залізничні колії № 12, 13 (за технічним паспортом № 52, 53), тобто позивач просить витребувати спірні колії як цілісне майно, а не окремі їх частини. Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, сторонами було підтверджено, що колії, зазначені позивачем у позові, та які він просить суд витребувати з незаконного володіння відповідача, є тими коліями, які обліковує у себе на балансі відповідач, оскільки інших колій він немає, та саме ці колії МПП Іній (попередній володілець спірних колій) придбало у ВАТ Миколаївводбуд , яке в свою чергу отримало їх у статутний капітал в процесі приватизації від РВ ФМДУ по Миколаївській області. За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для призначення у даній справі судових експертиз.

Товариство в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи відсутній документ на який послався суд приймаючи оскаржене рішення, а саме спільна угода від 25.01.1994 року №33 і докази передавання колії №12 та №13 новостровеному підприємству на що судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, в матеріалах справи відсутня спільна угода від 25.01.1994 року №33, однак у постанові ВГСУ від 13.05.2011 по справі №16/5/09-НР суди визнали встановленим той факт, що наказом Міністерства транспорту України від 25.01.1994 року №33 у відповідності зі спільною угодою між Міністерством транспорту України та ФДМУ було створене Українське об`єднання державних міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту Укрпромзалізтранс до складу якого входило Ольшанське МППЗТ. При цьому в числі переданого державного майна знаходились і колії № 12 і № 13.

Отже, вказані обставини, щодо існування спільної угоди та наказу Мінтранспорту України не потребують доказування у даній справі (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Крім цього, відповідач у своїх письмових поясненнях від 25.10.2019 наданих до суду першої інстанції не спростовує існування спільної угоди між Фондом державного майна та Мінтранспорту України 1994 року (т.10, а.с. 82).

Отже , наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що Господарський суд Одеської області ретельно з`ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржників по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.12.2020.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.