Постанова

від 21.12.2020 по справі 905/703/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа № 905/703/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стойка О.В. Попков Д.О., Пелипенко Н.М. Склярук С.І. Єфременко О.О. - за довіреністю (адвокат); Зражевська Н.В. - за ордером (адвокат); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» м.Бахмут, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2020 року у справі №905/703/20 (суддя Левшина Г.В.) за позовом до відповідача: про Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» м.Бахмут, Донецька область стягнення заборгованості в сумі 503 313,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України» , Позивач, постачальник) звернулося з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут (далі - ТОВ «Квант Енергія» , Відповідач, споживач) заборгованості в сумі 503313,74 грн., у тому числі основний борг в сумі 294146,48 грн., пеня в сумі 78413,08 грн., три проценти річних в сумі 38378,52 грн., інфляція в сумі 92 375,66 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2020 року позовні вимоги задоволено частково, закрито за відсутністю предмету спору провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі в сумі 17 675,99 грн., з Відповідача на користь Позивача стягнуто заборгованість в сумі основного боргу в розмірі 252 171,76 грн., три проценти річних в сумі 38 376,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 92 375,66 грн., судовий збір в сумі 5 758,86 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині стягнення з нього на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основного боргу в розмірі 252 171,76 грн., трьох процентів річних в сумі 38 376,79 грн., інфляційних втрат в розмірі 92 375,66 грн., та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивача - відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування своїх доводів Відповідач зазначає наступне:

- суд, приймаючи спірне рішення, залишив поза увагою висновки, наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду за подібних правовідносин у справах № 922/3013/18 від 23.10.2019 року, № 922/3095/18 від 13.11.2019 року, а також висновки Верховного Суду у справах № 917/536/19 від 13.02.2020 року, № 904/2743/16 від 14.06.2018 року, №906/550/16 від 11.12.2018 року, в також № 906/278/18 від 03.04.2019 року;

- судом не було враховано графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, яким було погоджено строк оплати та суму заборгованості за спожитий газ по спірному договору, починаючи з березня 2018 року по грудень 2020 року, тому оплата боргу по графіку є належним виконанням зобов`язань за договором, а отже в даному випадку стягнення будь-яких штрафних санкції з Відповідача є неправомірним;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що позов про стягнення спірної заборгованості суперечить тому способу забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, який був застосований Урядом відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» .

Позивач, також не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача пені в сумі 78 413,08 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Квант Енергія» про стягнення пені - задовольнити.

В обґрунтування своїх доводів Позивач зазначає наступне:

- неправильне застосування судом норм чинного законодавства, а саме ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , п. 27 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» , а також ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» ;

- порушення господарським судом норм процесуального законодавства, а саме ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України, в частині недоведеності належним чином відповідними доказами обставин, на які посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року та 05.11.2020 року були відкриті апеляційні провадження у справі №905/703/20 за апеляційними скаргами ТОВ «Квант Енергія» та АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року апеляційні скарги об`єднані в одне провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2020 року.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 26.10.2020 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Квант Енергія» , за змістом якого Позивач заперечував проти задоволення скарги Відповідача, вважаючи наведені в її обґрунтування доводи безпідставними, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 27.11.2020 року від представника Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній прохав суд відмовити у задоволенні скарги Позивача, а спірне рішення господарського суду від 02.09.2020 року у справі №905/703/20 в частині відмови у стягнення пені в сумі 78 413, 08 грн. - залишити без змін.

В судовому засіданні 21.12.2020 року, представник Позивача підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, проти задоволення скарги Відповідача заперечував, прохав суд рішення суду в частині відмови в стягненні з останнього пені в сумі 78 413,08 грн. - скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити, а в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 252 171,76 грн., трьох процентів річних в сумі 38 376,79 грн., інфляційних втрат в розмірі 92 375,66 грн. - залишити без змін.

Представник Відповідача, що брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи EASYCON, підтримав вимоги та доводи власної апеляційної скарги, проти задоволення апеляційної скарги Позивача заперечував, прохав рішення суду в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 252 171,76 грн., трьох процентів річних в сумі 38 376,79 грн., та інфляційних втрат в розмірі 92 375,66 грн. - скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Позивача та Відповідача задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Донецької області по справі №905/703/20 від 02.09.2020 року підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- підписання 06.10.2017 року між Позивачем та Відповідачем договору №3314/1718-БО-6 постачання природного газу (далі - Договір), за приписами п.1.1 якого Позивач зобов`язувався поставити Відповідачеві у 2017-2018 роках природний газ, а останній зобов`язувався прийняти та оплатити його на умовах цього Договору;

- підписання сторонами декількох Додаткових угод до Договору, якими внесено зміни в умови Договору щодо узгодження обсягу поставленого газу та його вартості, змінено умови щодо відповідальності сторін та продовжено дію Договору до 30.09.2018 року включно;

- факт постачання Позивачем природного газу на підставі Договору на загальну суму 1 134 803,41 грн., який прийнятий Відповідачем без зауважень та заперечень, про що свідчить підпис представника Відповідача на актах приймання - передачі природного газу, скріплених печаткою підприємства;

- часткова оплата Відповідачем природного газу за період з 23.02.2018р. по 09.09.2018р., (з урахуванням наданого платіжного доручення №228 від 31.03.2020р. на суму 24298,73 грн.) на суму 864 955,66 грн;

- погашення Відповідачем після звернення Позивача з позовною заявою до суду боргу на суму 17 675,99 грн. шляхом перенесення переплати з Договору № 4789/1617-БО-6 в рахунок погашення заборгованості за Договором №3314/1718-БО-6, відповідно до листа Відповідача №1 від 30.04.2020р.;

- наявність у Відповідача перед Позивачем основної заборгованості в сумі 252 171,76 грн. за отриманий в період з 2017 - 2018 років газ за Договором.

Наведені обставини сторонами не заперечуються.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на несвоєчасне та неповне виконання грошового зобов`язання Відповідачем у визначений Договором строк, чим останній допустив порушення умов п. 6.1 Договору.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що він сплачує заборгованість за спожитий газ відповідно до графіку погашення заборгованості, що є належним виконанням Договору. Зазначений графік було подано Позивачу, умови відповідного графіка (щомісячна сплата 24 298,73 грн. в період з березня 2018 року по грудень 2020 року включно) виконуються Відповідачем без порушень строків погашення заборгованості.

Також Відповідач наголошував, що несвоєчасна та неповна оплата послуг за Договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - бюджетними установами/організаціями, а ТОВ «Квант Енергія» з об`єктивних причин позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за Договором, що виключає застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені за допущене прострочення оплати послуг та виникнення зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вважав частково доведеними Позивачем та обґрунтованими матеріалами справи лише вимоги щодо сплати основного боргу в розмірі 252 171,76 грн., трьох процентів річних в сумі 38 376,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 92 375,66 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, суд посилався на Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , за змістом якого встановлено мораторій на стягнення пені у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, а рішення суду таким, що не підлягає скасуванню з наведених в скаргах підстав, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до матеріалів справи, 06.10.2017р. між сторонами був підписаний Договір постачання природного газу, за приписами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити Відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а останній зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього Договору .

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За змістом п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2 Договору (з враховуванням Додаткової угоду №1 від 30.01.2018р ), у разі прострочення споживачем виконаних вимог пунктів 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 відсотка річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У пункті 10.3 Договору сторони узгодили п`ятирічний строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних.

На виконання умов Договору між сторонами були підписані наступні акти приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.10.2017р. у жовтні 2017 року на суму 143363,86 грн;

- б/н від 30.11.2017р. у листопаді 2017 року на суму 377875,60 грн.;

- б/н від 31.12.2017р. у грудні 2017 року на суму 386339,47 грн.;

- б/н від 31.03.2018р. у березні 2018 року на суму 116216,87 грн.;

- б/н від 31.04.2018р. у квітні 2018 року на суму 64674,58 грн.;

- б/н від 31.05.2018р. у травні 2018 року на суму 24917,17 грн.;

- б/н від 31.06.2018р. у червні 2018 року на суму 21415,86 грн.

Отже, згідно наданих до справи документів, Позивач поставив природний газ на загальну суму 1 134 803,41 грн., який прийнятий Відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості поставленої продукції, про що свідчить підпис представника відповідача на вищевказаних актах, скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок, пояснень Позивача, Відповідачем вартість поставленого природного газу до пред`явлення позову була оплачена частково на суму 864 955,66 грн.

Станом на момент звернення Позивача до суду свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати за отриманий за Договором газ в сумі 269 847,75 грн. всупереч ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України Відповідач не виконав.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за отриманий природний газ підлягають задоволенню у сумі 252 171,76 грн., оскільки в матеріалах справи наявні докази оплати Відповідачем за отриманий в спірний період газ за Договором на суму 864 955,66 грн.

Судова колегія вважає безпідставними твердження Відповідача, що сторонами було змінено строк та порядок оплати спірної заборгованості шляхом складання Відповідачем на підставі довідки Позивача графіку погашення заборгованості за спожитий в 2017 році за Договором газ, оскільки цей графік не містить ознак відповідної угоди. Факт затвердження цього графіку органом місцевого самоврядування не додає документу таких ознак, оскільки не замінює собою умови щодо зміни строку та порядку виконання спірного грошового зобов`язання за Договором та погодження їх Позивачем, як стороною за Договором.

Щодо посилань Відповідача в апеляційній скарзі на Положення «Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» , затвердженого постановою КМУ № 758 від 01.10.2015 р., то за змістом п. 3, 17 зазначеного Положення, яке було чинним на спірний період, правовий сенс складення відповідного графіку зумовлював настання обов`язку Позивача постачати природний газ Відповідачу для виробництва теплової енергії на умовах цього Положення, оскільки останній, як постачальник теплової енергії, мав заборгованість за використаний природний газ.

Отже, саме на виконання вимог цього Положення та задля забезпечення отримання природного газу за Договором в подальшому Відповідачем було запрошено у Позивача довідку про заборгованість за Договором за отриманий в 2017 році газ, складений та затверджений Управлінням комунального господарства графік погашення заборгованості визначеної загальної суми заборгованості та вжиті заходи щодо його належного дотримання в однобічному порядку.

Вищенаведене цілком узгоджується з висновками, наведеними Верховним Судом в постанові у справі № 905/755/19 від 26.02.2020 року за аналогічних правовідносин між тими ж сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що наявність графіку, на який посилається Відповідач, не змінює умови та порядок розрахунку за Договором, констатувавши, що аналогічний припис міститься і у постанові КМУ № 867 від 19.10.2018 р. «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» , яка є чинною на теперішній час.

Щодо доводів Відповідача про неврахування судом при прийнятті спірного рішення висновків, наведених в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №922/3013/18 від 23.10.2019 року, № 922/3095/18 від 13.11.2019 року, а також висновки Верховного Суду у справах № 917/536/19 від 13.02.2020 року, № 904/2743/16 від 14.06.2018 року, №906/550/16 від 11.12.2018 року, в також № 906/278/18 від 03.04.2019 року, колегія суддів зазначає, що в наведених Відповідачем постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду досліджувалися інші правовідносини, що відмінні від зазначених в даній справі.

Посилаючись на прострочення оплати спожитого природного газу Відповідачем та порушення ним умов Договору, Позивач також розрахував 3% річних в сумі 38 378,52 грн. та інфляційні втрати в сумі 92 375,66 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий Позивачем розрахунок щодо нарахування 3% річних, встановив, що він є помилковим в частині розрахунку за зобов`язаннями з квітня 2018 року по червень 2018р., суд визначив вірну суму, що дорівнює 38 376,79 грн.

Судова колегія погоджується з відповідним розрахунком суду першої інстанції, вважає доведеним та обґрунтованим позовні вимоги в частині нарахування 3% річних в розмірі 38 376,79 грн.

Також господарським судом було враховано правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 26 червня 2020 року по справі №905/21/19 в аналогічній справі в якій постанові Верховний Суд відступив від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць.

Так, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що поданий розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі .

Правильність розрахунку суду першої інстанції зазначених складових позову в порядку ст. 625 ЦК України сторонами не оспорюється.

Щодо доводів апеляційної скарги Позивача про безпідставність відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача пені в період з 28.11.2017 р. по 25.01.2019 р. в сумі 78 413,08 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.01.2018р.) у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі-Закон), встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 3 даного Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, яке відбулося 06.02.2015 р. у газеті «Голос України» . Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення АТО встановлено з 07.02.2015 р.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Постановою КМУ № 226 від 06.03.2019 р. змінено тип публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в АТ «НАК «Нафтогаз України» , а також викладено Статут Позивача в новій редакції.

Згідно з пунктом 5 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України» , затвердженого постановою КМУ від 14.12.2016 р. № 1044 (в редакції постанови КМУ від 06.03.2019 р. № 226), метою діяльності компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Відповідно до п. 6 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України» (в редакції постанови КМУ від 06.03.2019 р. № 226) метою діяльності компанії, в тому числі, є постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Отже, природний газ, як різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з окремих видів енергетичних ресурсів або інших ресурсів за приписами ст. 714 ЦК України.

З урахуванням наведеного, Позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 67-70), одним із основних видів діяльності Відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

У спірний період Відповідач здійснював свою діяльність у м.Бахмут (до перейменування - м. Артемівськ) Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Отже Відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснював у заявлений до стягнення період свою господарську діяльність у м.Бахмут Донецької області.

Встановивши, що Позивач є енергопостачальною організацією, а Відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поширення на спірні правовідносини в частині із стягнення пені мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.01.2019 р. у справі № 913/66/18, в якій досліджувався статус ПАТ «НАК «Нафтогаз України» , як енергопостачальної компанії, в розумінні зазначеного Закону, а також визначено природний газ як одним з видів енергетичних ресурсів в контексті застосування зазначеного мораторію на нарахування пені у тотожних правовідносинах.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поширення на спірні правовідносини щодо стягнення пені дії мораторію, встановленого ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Так, рішення господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Повивача пені, нарахованої з 28.11.2017р. по 31.12.2018р. в сумі 78 413,08 грн. є законним та обґрунтованим.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги Позивача, про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В частині доводів наведених в апеляційній скарзі Позивача про те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального законодавства, а саме ст. 73, 74, 77 ГПК України, колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, адже господарським судом при прийнятті спірного рішення було належним чином проаналізовано та досліджено всі надані сторонами докази.

Інші доводи заявників, зазначені ними в апеляційних скаргах, спростовуються вищенаведеними висновками судової колегії та нормами чинного матеріального та процесуального законодавства.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2020 року у справі №905/703/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» м.Бахмут, Донецька область - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційних скарг відносяться на Позивача та Відповідача відповідно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» м.Бахмут, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2020 року у справі №905/703/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2020 року у справі №905/703/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ та Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Енергія» м.Бахмут, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.12.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя Д.О. Попков