Постанова

від 23.12.2020 по справі 908/900/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 Справа № 908/900/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.

секретар судового засідання Загреба В.С.

за участю представників:

від прокуратури: Карпенко О.І., прокурор відділу, посвідчення №051256 від 24.10.2018

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Галатея" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/900/19 (суддя Проскуряков К.В.; рішення ухвалене о 12:25 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 02.08.2019)

за позовом Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури, м.Токмак, Запорізька область, в інтересах держави в особі

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Галатея", с.Григорівка, Пологівський район, Запорізька область

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Галатея" про витребування із чужого незаконного володіння земельних ділянок сільськогосподарського призначення

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 серії ЗП000014 №241 ОСОБА_1 було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку державної власності площею 53,4 га. Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину, а не С(Ф)Г "Галатея", вона не входить до складу майна цього господарства, а тому не може використовуватись після смерті ОСОБА_1 , оскільки будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача. Вказані обставини, апелянт вважає підставами для витребування земельної ділянки на підставі ст.ст. 387, ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/900/19 позов задоволено.

Витребувано із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Галатея" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області:

- земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2324281400:04:010:0001 площею 22,7413 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії ЗП №000014 №241, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76;

- земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2324281400:04:007:0001 площею 27,9006 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії ЗП №000014 №241, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Галатея" на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842 грн. 00 коп.

Проаналізувавши приписи ст. ст. 407, 1218, 1225 ЦК України та ст. ст. 19, 20, 23 Закону України "Про фермерське господарство", суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка починаючи з 17.04.2016 не могла використовуватись та утримуватись С(Ф)Г "Галатея", оскільки такі підстави відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю земельну ділянку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача

Не погодившись з означеним рішенням, відповідач (С(Ф)Г "Галатея") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/900/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача

Відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені докази, внаслідок чого неправильно визначені правовідносини, які склалися між сторонами спору.

Апелянт вказує, що висновок суду про те, що право постійного користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 припинилось у зв`язку із її смертю не відповідає фактичним обставинам справи, так як ОСОБА_1 фактично, як громадянка України ніколи самостійно не користувалася наданою їй земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, а була його головою. Земельну ділянку використовувало фермерське господарство як самостійний суб`єкт господарювання, підтвердженням чого є присвоєний юридичній особі код ЄДРПОУ 31522840.

З огляду на склад членів фермерського господарства, воно не є таким, що припинило свою діяльність зі смертю засновниці, є діючим і таким, що використовує передану земельну ділянку за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Судом при прийнятті рішення порушено норми ст. 9 ЦК України, ст.ст. 140,141 Земельного кодексу України, ст.ст. 8,23,32 Закону України "Про фермерське господарство". Суд не посилається на жодну з підстав, за якою можливо було припинити право користування земельною ділянкою відповідачу як юридичній особі.

Відповідач зазначає, що спосіб захисту права, який обрано позивачем - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не ґрунтується на законі, з огляду на норми ст. 188 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 5, ст. 6, ч. 9 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону земель", Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016.

Матеріали справи не свідчать, а суд не спирається на проведення перевірки у відповідача та встановлення повноважним органом у сфері державного контролю за використанням та охороною земель факту порушення відповідачем вимог Земельного кодексу України та безпідставне використання земельної ділянки, складання акту перевірки чи припису.

Узагальнені доводи та заперечення прокурора на апеляційну скаргу відповідача

Прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду законним , а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Прокуратура звертає увагу на те, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Проте С(Ф)Г "Галатея" не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. ОСОБА_1 як постійний користувач позбавлена правомочності розпоряджатися відповідною земельною ділянкою (передавати іншим суб`єктам).

В своїх запереченнях прокуратура спирається також на практику Верховного Суду України у постановах від 23.11.2016 у справі №657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 у справі №912/3219/17.

15.10.2020 в матеріали справи надійшли пояснення Запорізької обласної прокуратури стосовно представництва органами прокуратури інтересів держави в суді та з стосовно сформованої правової позиції Великої палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Галатея" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/900/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.11.2019 о 12:00 год.

13.11.2019 головою С(Ф)Г "Галатея" і представником фермерського господарства до Центрального апеляційного господарського суду подані клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 227 ГПК України у зв`язку з необхідністю заміни представника фермерського господарства і надання строку для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2019 для надання можливості відповідачу направити в судове засідання уповноваженого представника відкладено апеляційний розгляд справи на 02.12.2019 о 15:00 год.

02.12.2019 відповідачем до Центрального апеляційного господарського суду подані пояснення у справі.

Представником відповідача 02.12.2019 до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до перегляду справи №912/2385/18 у касаційному порядку.

02.12.2019 ухвалою суду апеляційної інстанції зупинено провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Галатея" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/900/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.

У зв`язку з ухваленням 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №912/2385/18, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №908/900/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.09.2020 о 14:30 год.

В судовому засіданні 16.09.2020 розгляд справи відкладений на 13.10.2020.

У судовому засіданні 13.10.2020 оголошено перерву до 18.11.2020. У зв`язку з перебування головуючого судді Подобєда І.М. на лікарняному судове засідання 18.11.2020 не відбулось, розгляд справи призначений на 23.12.2020 о 16:00 год.

У судовому засіданні 23.12.2020 прокурор, який приймав участь у розгляді справи, підтримала правову позицію Запорізької обласної прокуратури.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 23.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, правову позицію прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.2001 серії ЗП 000014 №241 ОСОБА_1 для ведення селянського /фермерського/ господарства у постійне користування надана земельна ділянка за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради Пологівського району сільськогосподарського призначення державної власності площею 53,4 га, в тому числі 51,2 га сільськогосподарських угідь, з них 27,9 - рілля, 23,1 га пасовища докорінного поліпшення, 0,2 га - пасовища, та 2,2 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована на території Григорівської сільської ради Пологівського району.

Документ зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76.

Підставою для видачі Державного акту на право постійного користування землею було рішення Пологівської районної Ради Запорізької області від 12.04.2000 №7.

13.08.2001 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було створене та зареєстроване селянське (фермерське) господарство "Галатея" (С(Ф)Г "Галатея"), що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно копії актового запису про смерть №07 від 19.04.2016, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті землекористувача, С(Ф)Г "Галатея" продовжує здійснювати свою діяльність на земельних ділянках площею 22,7413 га та 27,9006 га, що підтверджується інформацією Пологівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату С(Ф)Г "Галатея" земельного податку від 20.12.2018 № 46350/10/08-01-52-06, податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи С(Ф)Г "Галатея" за 2016-2018 роки, інформацією Григорівської сільської ради Пологівського району про використання спірної земельної ділянки від 13.12.2018 р. за вих. №01-02/270.

Крім того, в ході інвентаризації вищевказаних земельних ділянок їм було присвоєно кадастрові номери 2324281400:04:010:0001, 2324281400:04:007:0001 і визначено точну площу - 22,7413 га та 27,9006 га відповідно, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2019 №НВ-2305338752019 та №НВ-2305338782019, витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.01.2019 №513/200-19, листом відділу у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2019 №515/200-19, листом відділу у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.12.2018 р. за вих. №0-8-0.31-3227/110-18.

Приймаючи до уваги, що земельна ділянка була надана у постійне користування ОСОБА_1 , а не С(Ф)Г "Галатея", вона не може використовуватись господарством після смерті належного користувача, Токмацькою місцевою прокуратурою Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було подано позов про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Спірні правовідносини виникли з приводу користування земельними ділянками, яка перебуває у державній власності.

Земельними відносинами відповідно до статті 2 Земельного кодексу України є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

За приписами частин 1, 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 41 Конституції України громадянам надано право для задоволення своїх потреб користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 4 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000 - станом на час передання спірної земельної ділянки у користування) встановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Відповідно до частини другої статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частинами п`ятою, шостою статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000).

За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 02.12.2000) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Таким, чином, вищенаведеними нормами встановлено, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення С(Ф)Г надавалась не як - громадянину України, а як голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Після проведення державної реєстрації такого господарства користувачем земельної ділянки є саме фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отримання спірної земельної ділянки в постійне користування саме з метою створення фермерського господарства підтверджується відміткою в Державному акті на право постійного користування землею, в якій зазначено мету (призначення) наданої земельної ділянки: "для ведення селянського (фермерського) господарства".

Вказаний акт на право постійного користування землею, рішення, яке було підставою для його видачі і державна реєстрація С(Ф)Г "Галатея" як юридичної особи є дійсними (чинними), в судовому порядку не скасовані.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 вказано: "Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України".

З 01.01.2002р. набув чинності новий Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено ч. 1 ст. 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 31 Земельного кодексу України (в редакції від 03.04.2016-в редакції на момент смерті землекористувача) було встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України (в редакції від 03.04.2016) встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

З наведеного вбачається, що на момент смерті ОСОБА_1 право громадян та юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

За пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення вищенаведеного пункту щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. №5-рп/2005.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 вказує, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Підстави припинення користування земельною ділянкою наведені у статті 141 Земельного кодексу України (в редакції від 03.04.2016). Такими підставами є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наведений перелік і перелік підстав припинення земельною ділянкою в редакції чинній на цей час, не містять такої підстави припинення права користування земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника С(Ф)Г. У разі смерті громадянина - засновника С(Ф)Г відповідні права та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зроблено висновок, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

За вказаних обставин і правових норм з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що зі смертю громадянки ОСОБА_1 , яка отримала спірну земельну ділянку на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.2001 серії ЗП 000014 №241, таке право не є таким, що припинилось.

Зазначені приписи законодавства судом першої інстанції не враховані.

Разом із цим колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про неправильний спосіб захисту права, який обрано позивачем - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння .

Пунктом 3 частини першої статті 131 1 Конституції України передбачена можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

За частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 визначено, що під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Токмацька місцева прокуратура Запорізької області виходила з наступних норм.

Статтею 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2013) встановлено, що повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктом 25 1 пункту 4 Положення передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань) організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема за:

а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

За приписами статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема проведення перевірок.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть здійснювати як функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності, так і функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №18, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, з 03.03.2015 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Прокуратура вважає, що після смерті належного землекористувача - засновника С(Ф)Г, якій на підставі Державного акту було надано право постійного користування земельною ділянкою, С(Ф)Г "Галатея" спірна земельна ділянка використовується незаконно, що порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією земельною ділянкою.

Крім того, було встановлено, що за витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданої відділом у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2019 р. за вих. №513/200-19 нормативно грошова оцінка земельної ділянки 2324281400:04:010:0001 площею 22,7413 складає 120841,16 грн.

Відповідно до листа відділу у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2019 р. за вих. № 515/200-19 дані про земельну ділянку за кадастровим номером 2324281400:04:007:0001 площею 27,9006 га внесені до НКС, проте має місце невідповідність в даних Державного земельного кадастру щодо точних координат цієї ділянки, у зв`язку з чим неможливо сформувати витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з технічних причин.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2019 №105 затверджено Порядок проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Згідно Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь України станом на 01.01.2019., розміщеного на веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Запорізькій області становить 24984,00 грн./га.

З урахуванням вказаних показників нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2324281400:04:007:0001 площею 27,9006 га - рілля становить 697068,59 грн.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При оцінці обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Матеріали справи містять лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 22.02.2019 №10-8-0.6-9633/2-19, в якому на запит Токмацької місцевої прокуратури повідомлялось, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в порядку господарського судочинства не зверталось до суду із позовними заявами до селянського (фермерського) господарства "Галатея" про витребування із незаконного володіння земельних ділянок.

На виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Токмацька місцева прокуратура Запорізької області листом від 11.04.2019 №37/5-1191вих-19 повідомила Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області про подання до Господарського суду Запорізької області позову в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області до С(Ф)Г "Галатея" про витребування із незаконного володіння земельних ділянок.

Головним управлінням Держгеокадастру в Запорізькій області не надано доказів проведення перевірок відповідача зі складанням акту про порушення земельного законодавства або здійснення інших дій щодо припинення на думку прокуратури незаконного володіння та використання фермерським господарством спірних земельних ділянок державної власності. Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області не заперечило проти подання відповідного позову прокуратурою.

Під час розгляду справи господарським судом на підставі наявних у справі доказів було встановлено, що спірні земельні ділянки є землями державної форми власності, належать на праві власності Українському народу, розпорядником від імені якого згідно статті 122 Земельного кодексу України і відповідного Положення є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Статтею 387 Цивільного кодексу України, передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Предметом позову у справі є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Відповідно до частин першої, третьої статті1212 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовано позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06 2018 у справі №338/180/17 зауважила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, в даному випадку прокуратура здійснює представництво інтересів держави в особі позивача у зв`язку з неналежним здійсненням останнім контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель державної власності у Запорізькій області. Вважаючи, що відповідачем користування земельною ділянкою здійснюється з порушенням чинного земельного законодавства, прокурором правильно обрано спосіб захисту - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 2 частини першої статті 275 та пунктами 3, 4 частини першої, частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю і ухвалює нове рішення, у випадку невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та неправильного застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням встановлених обставин та положень чинного законодавства, а також висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що не зважаючи на наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі даного позивача, у зв`язку невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскарженого рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/900/19 та ухвалення нового рішення, яким в позові прокурора у цьому спорі слід відмовити, як необґрунтованого.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Враховуючи наявність підстав для скасування рішення місцевого суду, здійснюється новий розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають віднесенню на Токмацьку місцеву прокуратуру Запорізької області.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Галатея" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №908/900/19 - скасувати і ухвалити нове рішення:

"У задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Селянського (фермерського) господарства "Галатея" про витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Галатея":

- земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2324281400:04:010:0001 площею 22,7413 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії ЗП №000014 №241, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76;

- земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2324281400:04:007:0001 площею 27,9006 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії ЗП № 000014 №241, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76, - відмовити в повному обсязі".

Покласти на Токмацьку місцеву прокуратуру Запорізької області судові витрати в сумі 3842 грн. 00 коп. судового збору у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції.

Стягнути з Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області на користь Селянського (фермерського) господарства "Галатея" 5763 грн. 00 коп. судових витрат на судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 24.12.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін