Рішення

від 14.08.2020 по справі 905/610/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.2020р. м. Харків Справа №905/610/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/610/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКА ФУД

до відповідача Фізичної особи-підприємця Балон Світлани Віталіївни

про стягнення 73 169,40 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

Суть спору: ТОВ ЕКА ФУД звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ФОП Балон С.В. 73 169,40 грн., з яких: 60 000 грн. - основний борг, 1 169,40 грн. - пеня, 12 000 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №04/19-01 від 01.04.2019р. щодо внесення орендної плати.

01.04.2020р. господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.04.2020р. за вх. №7485/20 господарський суд одержав відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що в порушення умов договору позивачем не розпочато ремонтні роботи у приміщенні, яке є об`єктом договору оренди №04/19-01 від 01.04.2019р., внаслідок чого відповідач позбавлений можливості використовувати об`єкт за його призначенням (розміщення бару). Тому, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України відповідач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане з вини позивача. Крім того, відповідач посилається на те, що постановою КМУ №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами від 02.04.2020р., на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. та заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торгівельно - розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торгівельного і побутового обслуговування населення.

Тією ж датою господарський суд одержав клопотання відповідача про розгляд справи порядку загального позовного провадження з посиланням на те, що дана справа потребує детального розгляду по суті, оскільки маються додаткові обставини, що потребують з`ясування, а саме: встановлення винної особи та факту виникнення заборгованості щодо сплати орендної плати, встановлення можливості використання об`єкту оренди відповідачем, належного формування позиції з приводу формування судової практики.

21.04.2020р. господарським судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020р. на усій території України з 12.03.2020р. установлено карантин, який неодноразово продовжувався та на дату ухвалення рішення у даній справі відповідно до постанови КМУ №641 від 22.07.2020р. установлений до 31.08.2020р.

02.04.2020р. набрав чинності ЗУ №540-ХІ від 30.03.2020р., яким доповнено розд. X Прикінцеві положення ГПК України п. 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністру України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжується на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

17.07.2020р. набрав чинності ЗУ №731-IX від 18.06.2020р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким п. 4 розд. X Прикінцеві положення ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Водночас, п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення названого Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Такий 20 - денний строк закінчився 06.08.2020р.

Станом на 14.08.2020р. відповідь на відзив, подання позивачем якої в силу норм ч.4 ст.161 ГПК України є правом, а не його обов`язком, до господарського суду не надходила.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду справи 06.08.2020р., справа вирішена за наявними у ній матеріалами.

14.08.2020р. судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.04.2019р. між ТОВ ЕКА ФУД (орендодавець, позивач) та ФОП Балон С.В. (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №04/19-01, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 104 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 72а (далі - майно або об`єкт оренди). Строк оренди встановлюється: з моменту приймання приміщення за актом приймання - передачі об`єкта оренди (Додаток №1) по 31.05.2021р. (включно).

Майно передається в оренду з метою розміщення бару (п. 1.3. договору).

Майно орендодавець передає орендарю на підставі акту приймання - передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору протягом одного дня з дати підписання даного договору. До акту приймання - передачі додається схема розташування орендованого майна (п.2.1. договору).

Право користування майном і зобов`язання з оплати орендної плати за цим договором виникають в орендаря з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 2.2. договору).

За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі 20 000 грн. без ПДВ щомісяця (п. 3.1. договору).

Протягом 3 календарних днів з моменту укладання цього договору орендар здійснює передплату у вигляді гарантійного платежу у розмірі місячної орендної плати, встановленої п. 3.1. цього договору. Зазначений гарантійний платіж, за умови належного виконання орендарем передбачених договором орендних платежів, в майбутньому буде зарахований орендодавцем як орендна плата за останній фактичний місяць оренди (п. 3.2. договору).

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів господарської діяльності, щомісяця до 10-го числа кожного поточного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які повинні надаватися орендарю до 5-го числа поточного місяця. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату, не пізніше строку, вказаного в даному договорі, незалежно від факту одержання ним рахунків. При неотриманні орендарем рахунків, орендна плата сплачується орендарем на підставі даного договору або відповідної додатковї угоди до нього (п. 3.5. договору).

Орендар зобов`язаний: сплачувати орендну плату згідно зі встановленими договором строками (п. 4.3 договору).

Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання умов договору відповідно до цього договору та законодавства України (п. 5.1. договору).

За порушення строків сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період невиконання, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 5.4. договору).

Крім зазначеного вище в п. 5.4. даного договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань: при порушені строку сплати понад 10 днів орендар сплачує штраф у розмір 10% від суми заборгованості; при порушені строку сплати понад 30 днів орендар крім штрафу, передбачено п.5.5.1, додатково сплачує штраф у розмір 20% від суми заборгованості (пп. 5.5.1, 5.5.2 п. 5.5. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2021р. (включно) (п. 9.2. договору).

01.04.2019р. ТОВ ЕКА ФУД (орендодавець, позивач) передано, а ФОП Балон С.В. (орендар, відповідач) прийнято в оренду частину нежитлового приміщення, загальною площею 104 кв.м., яке розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 72а, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі. Згідно з цим актом об`єкти оренди знаходяться в гарному санітарному стані, придатні для використання його під розміщення кафе, і у орендаря не має претензій до технічного та санітарного стану приміщення на час його передачі.

02.04.2019р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення №04/19-01 від 01.04.2019р., відповідно до п.1 якої з метою проведення реконструкції орендар надає орендодавцеві для узгодження проект реконструкції об`єкту оренди і відповідну кошторисну документацію в термін до 01.06.2019р.

З 01.06.2019р. по 31.06.2019р. (включно) орендодавець повинен узгодити і затвердити проект реконструкції об`єкта оренди і попередній кошторис (п. 2 додаткової угоди №1 від 02.04.2019р.).

З 01.07.2019р. орендодавець за свій рахунок розпочинає проведення ремонтних робіт згідно затвердженого проекту реконструкції об`єкту оренди і кошторису. Термін проведення будівельних робіт становить з 01.07.2019р. по 31.08.2019р. У разі збільшення терміну проведення ремонтних робіт сторони погоджують нову дату закінчення ремонтних робіт, про що укладають відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 3 додаткової угоди №1 від 02.04.2019р.).

Розмір орендної плати з дати підписання сторонами акту приймання - передачі майна до дати закінчення ремонтних робіт (включно) становить 20 000 грн. на місяць. З дня, наступного за датою закінчення ремонтних робіт розмір орендної плати за один місяць становить 30 000 грн. (п.п. 4,5 додаткової угоди №1 від 02.04.2019р.).

У листах від 05.08.2019р. та від 31.08.2019р. відповідач повідомив позивача про порушення ним умов договору в частині погодження проектно - кошторисної документації та проведення ремонтних робіт за об`єктом оренди, а також про заперечення проти збільшення позивачем в односторонньому порядку орендної плати до 30 000 грн. на місяць.

У листі від 27.09.2019р. відповідач повідомив позивача про те, що він не має можливості використовувати орендоване приміщення за його цільовим призначенням та призупиняє роботу кафе до закінчення проведення ремонтних робіт, а також про те, що протягом цього часу орендна плата сплачуватись не буде.

25.09.2019р., 10.10.2019р., 23.01.2020р. відповідачем за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено акти про те, що з 01.07.2019р. господарська діяльність відповідача за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 72а, не здійснюється та фактичний доступ ОСОБА_5 до орендованого приміщення відсутній через проведення в ньому капітального ремонту.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.02.2020р. у справі №905/2116/19, яке залишено без змін Постановою Східного апеляційнного господарського суду від 01.07.2020р., позов ТОВ ЕКА ФУД до ФОП Балон С.В. та ФОП Руднєвої В.О. задоволено частково. Стягнуто, зокрема, з ФОП Балон С.В. на користь ТОВ ЕКА ФУД заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №04/19-01 від 01.04.2019р. у розмірі 60 000 грн., пеню у розмірі 1 807,11 грн., штраф у розмірі 12 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 660,77 грн. Цими судовими рішеннями встановлено неналежне виконання ФОП Балон С.В. умов договору оренди нежитлового приміщення №04/19-01 від 01.04.2019р. в частині внесення орендної плати за період жовтень - грудень 2019р.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди в частині внесення орендної плати за період січень - березень 2020р. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 73 169,40 грн., з яких: 60 000 грн. - орендна плата, 1 169,40 грн. - пеня, 12 000 грн. - штраф.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи місить ч.1 ст.283 ГК України.

Згідно з ч.ч.1,5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановлено судом, на підставі договору оренди нежитлового приміщення №04/19-01 від 01.04.2019р. та акту прийому - передачі від 01.04.2019р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду частину нежитлового приміщення, загальною площею 104 кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 72а, та зобов`язався щомісяця до 10 - ого числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі майна до дати закінчення ремонтних робіт сплачувати орендну плату у розмірі 20 000 грн. на місяць, а з дня, наступного за датою закінчення ремонтних робіт - 30 000 грн. на місяць.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

У розглядуваному випадку дата закінчення строку, встановленого за домовленістю сторін для належного виконання грошового зобов`язання відповідачем, поєднана з прийменником до , у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018р. у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018р. у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018р. у справі №803/1387/17, від 28.08.2018р. у справі №814/4170/15, від 08.10.2018р. у справі №927/490/18, від 10.10.2019р. у справі №919/116/19 зазначив, що прийменник до з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Враховуючи викладене, а також погоджений сторонами у п. 3.5 договору порядок розрахунків, строк сплати орендної плати відповідачем настав: за зобов`язаннями січня 2020р. - 10.01.2020р., лютого 2020р. - 10.02.2020р., березня 2020р. - 10.03.2020р.

При цьому, умова договору про внесення орендних платежів на підставі виставлених рахунків не впливає на строк сплати орендних платежів. Рахунки є комерційними документами, в яких зазначаються платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, та суму належного за товар (послуги, роботи) платежу. Отже, виставлення таких рахунків є обов`язковим, якщо невідомі ні платіжні реквізити, ні сума платежу. Лише в такому разі відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України виконання зобов`язання може бути відстрочене.

Договір, укладений між сторонами, містить умови щодо розміру орендної плати, порядку розрахунків та платіжні реквізити позивача, а тому, в даному випадку, наявність або відсутність рахунків не має вирішального значення, оскільки відповідач мав всі необхідні відомості для належного виконання зобов`язання.

Більш того, у п. 3.5 договору сторонами погоджено, що відповідач зобов`язаний вносити орендну плату у встановлений строк незалежно від факту отримання рахунків, та у випадку їх неотримання вносити таку орендну плату на підставі договору або додаткової угоди до нього.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що орендну плату за січень - березень 2020р. відповідачем внесено не було.

Посилання відповідача про те, що він звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане з вини позивача у зв`язку із проведенням ним капітального ремонту приміщення, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату положення ч. 6 ст. 762 ЦК України визначають об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, але не виключно: форс-мажорні обставини (бойові дії, стихійні лиха тощо), незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, відсутність опалення та інших комунікацій в опалювальний період, що обумовлюють його непридатність для експлуатації за призначенням, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.08.2019р. у справі №914/2264/17, від 05.06.2018р. у справі №905/1601/17 та від 07.07.2020р. у справі №915/1046/19.

Наявний у справі акт приймання-передачі майна від 01.04.2019р., який підписаний обома сторонами та згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 104 кв.м. за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Будівельників, 72а, свідчить, що приміщення знаходиться в гарному санітарному стані, придатне для його використання під розміщення кафе, і у відповідача не має претензій до технічного та санітарного стану приміщення на час його передачі. Вказаний акт у розумінні приписів ГПК України є належним та достовірним доказом, який підтверджує передачу відповідачу в оренду майна, визначеного пунктом 1.1 договору, та придатний для виростання стан такого майна відповідно цільового призначення, визначеного у п. 1.3 договору.

Додаткова угода №1 від 02.04.2019р. до договору передбачає проведення реконструкції об`єкту оренди з 01.07.2019р. по 31.08.2019р. Цією ж додатковою угодою на відповідача покладено обов`язок щодо надання проекту реконструкції об`єкту оренди та відповідної кошторисної документації для узгодження позивачу, на підставі яких мають проводитись останнім ремонтні роботи, а також визначено строк для надання цих документів - до 01.06.2020р. Проте, за відсутності доказів, що підтверджують надання відповідачем вказаних документів позивачу та узгодження з ним проекту реконструкції об`єкту, суд позбавлений можливості встановити обставини щодо виконання відповідачем такого обов`язку (своєчасності його виконання), та, відповідно, щодо початку проведення позивачем ремонтних робіт.

Акти щодо неможливості використання приміщення у зв`язку із проведенням ремонтних робіт від 25.09.2019р., 10.10.2019р., 23.01.2020р. та роздруковані фотокопії приміщення, які є додатками до актів, не прийняті судом до уваги, оскільки такі акти складені відповідачем в односторонньому порядку без участі позивача, а інші особи, в присутності яких складені ці акти, є невідомими та їх повноваження не підтверджені. Крім того, з цих фотокопій неможливо дійти однозначного висновку про те, що вони стосуються спірного приміщення (про те, що фотографування здійснено саме нежитлового приміщення загальною площею 104 кв.м., яке є об`єктом оренди за договором, та саме за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Будівельників, 72а, а не будь - якого іншого приміщення за іншою адресою).

Одночасно, акт щодо неможливості використання приміщення від 23.01.2020р. вже був предметом дослідження у справі №905/2116/19 та суди у цій справі дійшли аналогічних висновків щодо неналежності та недопустимості такого доказу.

Листи відповідача від 05.08.2019р., 31.08.2019р. не підтверджують неможливість використання ним приміщення, оскільки за їх змістом ремонтні роботи на об`єкті оренди згідно додаткової угоди №1 від 02.04.2019р. позивачем не розпочато, а згідно акту приймання-передачі майна від 01.04.2019р. таке приміщення передано у придатному для використання за цільовим призначенням стані. Лист від 27.09.2019р., в якому зазначено в т.ч. про неможливість використання приміщення за його цільовим призначенням у зв`язку із проведенням ремонтних робіт, складений відповідачем одноособово (як і листи від 05.08.2019р., 31.08.2019р.), а тому суд до уваги його не приймає. При цьому, навіть у випадку проведення будь - яких робіт на об`єкті у січні - березні 2020р., що обмежувало використання відповідачем приміщення, суд не має підстав вважати, що такі роботи проводились саме позивачем, а не відповідачем, та що вони є роботами з капітального ремонту, а не з поточного, який згідно з п. 4.3 договору проводиться останнім, що, в свою чергу, виключає відповідальність позивача за неможливість використання відповідачем приміщення.

В будь - якому випадку, згідно умов додаткової угоди №1 від 02.04.2019р. обов`язок відповідача щодо внесення орендної плати не ставиться в залежність від проведення ремонтних робіт, тобто вона сплачується у встановленому порядку в т.ч. і протягом всього строку проведення таких робіт. Дата закінчення ремонтних робіт впливає лише на розмір орендної плати, яка підлягає внесенню відповідачем (до та протягом строку проведення ремонтних робіт орендна плата становить 20 000 грн., після їх закінчення - 30 000 грн.).

Посилання відповідача про те, що він звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане у зв`язку із запровадженням на території України карантину та забороною роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), судом відхиляються з огляду на наступне.

ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020р., розд. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 14 такого змісту: З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11 березня 2020 року №211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу .

ЗУ Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020р. № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020р., п. 14 розд. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України викладено в такій редакції: Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб .

ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 від 16.06.2020р. №692-IX, який набрав чинності 16.07.2020р., п. 14 розд. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України викладено в такій редакції: Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11 березня 2020 року №211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді .

Отже, з огляду на дати набрання чинності відповідних законодавчих змін, станом на січень - березень 2020р. не існувало будь - яких пільг щодо внесення орендарями плати за користуванням майном у зв`язку із запровадженням карантину, та, відповідно, на дату настання строку здійснення орендних платежів - 10.01.2020р., 10.02.2020р., 10.03.2020р., у відповідача були відсутні підстави для невиконання такого обов`язку.

Одночасно, з аналізу п. 14 розд. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у зазначених вище редакціях не вбачається безумовне автоматичне звільнення орендарів від внесення орендної плати або зменшення її розміру. Таке звільнення від внесення орендної плати або зменшення її розміру могло відбутись за відповідною заявою (клопотанням) орендарів. У даному випадку, доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявою (клопотанням) про звільнення від внесення орендної плати за користування приміщенням у зв`язку із неможливістю використання приміщення через запровадження карантину, або зменшення її розміру, досягнення між сторонами домовленості з цього питання (в т.ч. шляхом укладення відповідної додаткової угоди), до суду не подано.

Постановою №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з урахуванням змін, внесених до неї постановою КМУ №215 від 16.03.2020р., заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Тобто, у відповідності до постанови КМУ №215 від 16.03.2020р. з 17.03.2020р. роботу закладів громадського харчування (ресторанів, кафе) було заборонено, що, в свою чергу, певним чином обмежувало використання відповідачем спірного майна за його цільовим призначенням. Проте, такі обмеження не свідчать про повну неможливість його використання відповідачем, що є обов`язковою підставою для застосування ч. 6 ст.762 ЦК України, зокрема, про відсутність доступу до приміщення, про неможливість зберігання своїх речей/предметів/обладнання у ньому та здійснення діяльності із застосуванням адресної доставки замовлень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 60 000 грн., а отже і про їх задоволення в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені за несвоєчасне перерахування орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості при порушені строку сплати понад 10 днів та 20% від суми заборгованості - при порушені строку сплати понад 30 днів передбачені п.п. 5.4., 5.5. договору.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за зобов`язаннями січня - березня 2020р. становить 1 169,40 грн., з яких:

- за зобов`язаннями січня 2020р, яка нарахована на суму 20 000 грн.: за період з 11.01.2020р. по 30.01.2020р. (при цьому фактично позивачем здійснено нарахування за 10 календарних днів, тоді як вказаний період включає 22 календарні дні) - 147,54 грн.; за період з 31.01.2020р. по 12.03.2020р. (при цьому фактично позивачем здійснено нарахування за 52 календарних дня, тоді як вказаний період включає 42 календарні дні) - 625,14 грн.;

- за зобов`язаннями лютого 2020р., яка нарахована на суму 20 000 грн. за період з 11.02.2020р. по 12.03.2020р. - 372,68 грн.;

- за зобов`язаннями березня 2020р., яка нарахована на суму 20 000 грн. за період з 11.03.2020р. по 12.03.2020р. - 24,04 грн.

Розрахунок пені перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем невірно визначена кількість днів прострочення в періодах: з 11.01.2020р. по 31.01.2020р. та з 31.01.2020р. по 12.03.2020р. за зобов`язанням січня 2020р.

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання (фактичної кількості днів нарахування), здійснено розрахунок пені, згідно з яким розмір пені за загальний період з 11.01.2020р. по 12.03.2020р. становить 1 049,18 грн., з яких:

- за зобов`язаннями січня 2020р, яка нарахована на суму 20 000 грн.: за період з 11.01.2020 по 20.01.2020р. - 147,54 грн.; за період з 31.01.2020р. по 12.03.2020р. - 504,92 грн.;

- за зобов`язаннями лютого 2020р., яка нарахована на суму 20 000 грн. за період з 11.02.2020р. по 12.03.2020р. - 372,68 грн.;

- за зобов`язаннями березня 2020р., яка нарахована на суму 20 000 грн. за період з 11.03.2020р. по 12.03.2020р. - 24,04 грн.

Розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованого відповідачу штрафу за порушення строку сплати заборгованості понад 10 та 30 днів за зобов`язаннями січня - лютого 2020р. становить 12 000 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність як умовам договору та вимогам чинного законодавства, так і обставинам справи щодо прострочення відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 049,18 грн., штрафу у розмірі 12 000 грн., а отже і про їх задоволення в цих частинах.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКА ФУД задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балон Світлани Віталіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКА ФУД (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, Центральний р-н, вул. Митрополитська, буд. 59/51; ідент. код ЄДР 42877206) заборгованість з орендної плати у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн., пеню у розмірі 1 049 (одна тисяча сорок дев`ять) грн. 18 коп., штраф у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн., судовий збір у розмірі 2 098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн. 55 коп.

3.В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 19.08.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва