Рішення

від 18.12.2020 по справі 906/217/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/217/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників учасників справи:

- від прокуратури: Слівінський О.О. - службове посвідчення №048138 від 04.10.2017

- від відповідача 1): не прибув

- від відповідача 2): Головненко Д.О. - ордер серії КС №511712 від 07.04.2020; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5300/10 від 12.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури (Житомирська область, м. Коростишів) в інтересах держави

до 1) Коростишівської міської ради (Житомирська область, м. Коростишів)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" (м. Хмельницький)

про визнання недійсними договору та додаткової угоди до нього

Керівник Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави (з врахуванням заяви від 04.05.2020, вих. №34-10-1243 щодо доповнення підстав позову (а.с.124-131 у т.1) до Коростишівської міської ради та ТОВ "Свободна енергія" про визнання недійсними договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 та додаткової угоди від 29.09.2017 № 1 до договору, укладених між відповідачами.

В обгрунтування позову вказано, зокрема, що оспорюваний правочин не відповідає правовій природі договору сервітуту та суперечить його змісту; ТОВ "Свободна енергія" на час його укладання не було власником (користувачем) гідроелектростанції, розташованої поблизу гідротехнічної споруди за адресою: м. Коростишів, вул. Пролетарська, 2-в; гідроелектростанція не побудована та не введена в експлуатацію, отже відсутня складова ознака змісту сервітуту щодо неможливості власником майна задовольнити його потреби іншим способом, окрім як шляхом встановлення сервітуту; за змістом оспорюваних правочинів реальним бажанням відповідача 2) є не задоволення власних потреб, обумовлених ст. 404 ЦК України, а отримання права оренди гідротехнічної споруди для здійснення господарської діяльності, розміщення власних об`єктів нерухомості; комплексний аналіз змісту оспорюваного договору встановлення сервітуту та додаткової угоди до нього дає підстави вважати, що це за своєю правовою природою є договором концесії, що укладений в рамках здійснення державно-приватного партнерства.

Ухвалою від 17.03.2020 господарський суд відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду на 08.04.2020 о 10:00 (а. с. 95 у т. 1).

30.03.2020 до суду від Коростишівської міської ради надійшов лист від 26.03.2020, вих. №03-26/68 щодо розгляду справи без участі представника; також відповідач 2) зазначив, що розгляд справи залишає на розсуд суду (а. с. у т.100).

Ухвалою від 08.05.2020 господарський суд, серед іншого, задовольнив заяву керівника Коростишівської місцевої прокуратури від 04.05.2020, №34-10-1243 про доповнення підстав позову; постановив подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви керівника Коростишівської місцевої прокуратури від 04.05.2020, вих. № 34-10-1243ВИХ-20 (а. с. 142,143 у т. 1).

Ухвалою від 06.08.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а. с.160,161 у т. 1).

Ухвалою від 15.09.2020 господарський суд відмовив у задоволенні заяви представника ТОВ "Свободна енергія" адвоката Головненка Д.О. від 07.09.2020 про відвід судді Лозинської І.В. у справі з підстав, у ній викладених (а. с. 203 - 205 у т. 1).

Іншою ухвалою від 15.09.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 23.10.2020 о 10:30 (а. с. 211 у т. 1).

23.10.2020 на електронну адресу суду від відповідача 2) надійшло клопотання про застосування судом строків позовної давності (а. с. 215 - 217 у т. 1).

Ухвалою від 23.10.2020 господарський суд призначив засідання суду для розгляду справи по суті та клопотання відповідача 2) про застосування судом строків позовної давності на 11.11.2020 о 14:30 (а. с. 223, 224 у т. 1).

09.11.2020 на електронну адресу суду (а. с. 1 - 10 у т. 2), а 10.11.2020 - поштовим зв`язком до суду від Коростишівської місцевої прокуратури надійшли пояснення від 09.11.2020, вих. №34-10-2805 з додатками на клопотання відповідача 2) про застосування судом строків позовної давності, в яких зазначено, серед іншого, що прокурор у даній справі є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно розраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право, а саме, 09.09.2019 - після отримання від Коростишівської міської ради копій спірного договору, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, звіту про оцінку майна та технічного паспорту на гідроспоруду (греблю) (а. с. 11 - 23 у т. 2).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Лозинської І.А. засідання суду, призначене на 11.11.2020 о 14:30, не відбулося, тому ухвалою господарського суду від 08.12.2020 призначено засідання суду для розгляд справи по суті та клопотання відповідача 2) про застосування судом строків позовної давності (а. с. 25 у т. 2).

Іншою ухвалою від 08.12.2020 господарський суд задовольнив клопотання ТОВ "Свободна енергія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручив Броварському міськрайонному суду Київської області.

Присутній в засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав в повному об`ємі; проти застосування судом строків позовної давності заперечив, з підстав, викладених у поясненнях від 09.11.2020, вих. №34-10-2805.

Присутній в засіданні суду в режимі відеоконференції представник відповідача 2) просив застосувати при вирішенні спору строки позовної давності.

Представник відповідача 1) в засідання суду не прибув.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Коростишівської міської ради від 23.07.2015 № 256 "Про реалізацію інвестиційного проекту будівництва гідроелектростанції на р. Тетерів", яке розміщено на офіційному сайті Коростишівської міської ради, зокрема, підтримано реалізацію інвестиційного проекту будівництва гідроелектростанції на р. Тетерів в м. Коростишеві; доручено юридичному відділу виконкому підготувати проект договору встановлення сервітуту на право користування гідротехнічною спорудою (греблею) по вул. Пролетарська, 2-в; доручено міському голові Чиколаю М.К. підписати вказаний договір між Коростишівською міськрадою та ТОВ "Свободна енергія".

20.08.2015 між Територіальною громадою в особі Коростишівської міської ради (відповідач 1)/власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" (відповідач 2)/користувач) укладено договір встановлення сервітуту № 256 (далі - договір) щодо нерухомого майна - гідротехнічної споруди (далі - об`єкт), розташованої на річці Тетерів в парку м. Коростишева Житомирської області за адресою: вул. Пролетарська, 2-в, при експлуатації належної користувачу гідроелектростанції (а. с. 15 - 19 у т. 1) на умовах, визначених п. 1.2 договору.

У п. 2.1 договору зазначено складові частини об`єкту за технічною документацією на нього, зокрема: гідротехнічна споруда (залізобетонний моноліт), загальна площа - 28 кв.м., площа основи (забудови) - 33,6 кв.м.; гребля (залізобетонний моноліт) площа основи (забудови) - 742,8 кв.м.; безгреблевий водозабір (земляний насип від греблі), площа основи (забудови) - 1165,3 кв.м.; оціночна вартість станом на 03.02.2015 - 1356815,00 грн.; об`єкт знаходиться у власності власника на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого Реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції 19.06.2015.

Відповідно до п. 3.1 договору сервітут встановлено на строк 20 (двадцять) років.

Згідно з п. 4.1 договору за користування об`єктом користувачем щорічно вноситься плата в розмірі 10 % оціночної вартості, що становить 135 681, 50 грн.

За п. 4. 2 договору нарахування і оплата користувачем починається з початком користування об`єктом після введення в експлуатацію належної користувачу гідроелектростанції, з врахуванням коефіцієнту індексації.

Згідно з п. 6.1 договору він вважається укладеним з дня його підписання сторонами та скріплення печатками, а також державної реєстрації.

Відповідно до п. 6.16 договору власник сприятиме користувачу в оформленні права оренди (користування) земельною ділянкою для будівництва гідроелектростанції, яка в своїй діяльності використовуватиме об`єкт.

Згідно з п. 6.17 договору до введення в експлуатацію належної йому гідроелектростанції, користувач зобов`язується здійснити фінансування та/або виконати роботи з освітлення парку міста Коростишів, в якому розміщено об`єкт, на умовах в обсягах та в терміни, додатково погоджені сторонами.

Рішенням третьої (скликаної позачергово) сесії Коростишівської міської ради сьомого скликання від 23.12.2015 №55 "Про розгляд листа ТОВ "Свободна Енергія", яке розміщено на офіційному сайті Коростишівської міської ради, надано дозвіл ТОВ "Свободна енергія" на проведення за власний рахунок капітального ремонту (або в разі необхідності реконструкції) гідротехнічної споруди (греблі), що розташована на р. Тетерів в парку міста Коростишів за адресою : Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Паперова, 2-в, без подальшого відшкодування Коростишівською міською радою витрат чи поліпшень здійснених ТОВ "Свободна енергія" на вищезазначений ремонт (або в разі необхідності реконструкції) даної споруди.

22.09.2017 між Територіальною громадою в особі Коростишівської міської ради (відповідач 1)/власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" (відповідач 2)/користувач) укладено додаткову угоду №1 до договору встановлення сервітуту № 256 від 20.08.2015 на виконання п. 6.17 цього договору щодо обсягу робіт з освітлення парку міста Коростишів (а. с. 20 - 22 у т. 1).

У Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" зазначено, що 21.09.2015 зареєстровано право користування (сервітут) строком дії до 20.08.2035 з правом пролонгації на підставі договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 та 23.10.2017 зареєстровано зміни до іншого речового права на підставі додаткової угоди №1 від 29.09.2017 (номер запису 11283319) (а. с. 69 у т. 1).

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор у заяві від 04.05.2020, вих. №34-10-1243 щодо змін підстав позову (а. с. 124 - 131 у т. 1) зазначає, серед іншого, що спірні правочини не відповідають правовій природі договору сервітуту, призводять до незаконного користування комунальним майном та водними ресурсами, а тому підлягають визнанню недійсними з огляду на таке:

- за ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом;

- разом з тим, ТОВ "Свобода енергія" на час укладання оспорюваних правочинів не було власником (користувачем) гідроелектростанції, яка була б розташована поблизу гідротехнічної споруди, більш того, така гідроелектростанція взагалі не побудована та не введена в експлуатацію до теперішнього часу, а отже відсутня складова ознака змісту сервітуту щодо неможливості власником майна задовольнити свої потреби іншим способом, окрім як шляхом встановлення сервітуту;

- за змістом оспорюваних правочинів, реальним бажанням відповідача 2) є не задоволення власних потреб, обумовлених ст. 404 ЦК України, а отримання права оренди гідротехнічної споруди для здійснення господарської діяльності та розміщення власних об`єктів нерухомості, тому вони є удаваними правочинами;

- оспорюваний договір є договором концесії, укладеним у рамках здійснення державно-приватного партнерства, що регулюється Законами України "Про державно-приватне партнерство"; "Про концесії", постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими на їх виконання, іншими нормативно-правовими актами, в яких законодавець на правовому рівні закріпив не тільки права і обов`язки сторін, але й передбачив саму можливість використання цього виду правовідносин;

- Коростишівською міською радою передано, а ТОВ "Свободна енергія" прийнято у користування комунальне майно всупереч вимогам чинного законодавства; як наслідок, порушено процедуру укладання договору, не забезпечено конкурентність, відкритість, ефективність розпорядження комунальним майном, а тому спірні правочини мають бути визнані судом недійсними.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Згідно із ч. ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 -3, 5, та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі, і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України визначено, що право користування (сервітут) є речовим правом на чуже майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно із ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За ч. ч. 1 - 5 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном та може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо (ч. 3 ст. 404 ЦК України).

В силу положень ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з приписами ст. 180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

3. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

3.1. Щодо вимоги Коростишівської місцевої прокуратури про визнання недійсними договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 з тієї підстави, що гідроелектростанція, про належність якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" зазначено у договорі, взагалі відсутня.

Підстави та порядок виникнення права користування чужим майном (сервітуту) регламентовано Главою 32 ЦК України. Відповідно до положень вказаної глави, зміст права сервітуту становить встановлене право користувача чужим майном щодо використання земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Однією із підстав виникнення права користування чужим майном законодавцем визначено договір, порядок укладення якого та його умови законом не регулюються.

Договірним відносинам по користуванню чужим майном (сервітуту) не притаманна чітка регламентація приписів законодавства. Тому власник майна і особа, якій вказане майно необхідне для використання, мають право обумовити договором будь-який вид користування цим майном, будь-який строк користування та встановити на власний розсуд порядок здійснення оплати та її розмір.

За п. 4.2 договору нарахування і оплата починається з початком користування об`єктом після введення в експлуатацію належної користувачу гідроелектростанції, а п. 6.16 договору передбачено, що власник сприятиме користувачу в оформленні права оренди (користування) земельною ділянкою для будівництва гідроелектростанції, яка в своїй діяльності використовуватиме об`єкт (а.с. 17,19 у т.1).

Таким чином, на думку суду, сервітут встановлено для можливості здійснення користувачем робіт з будівництва гідроелектростанції в майбутньому, що не заборонено діючим законодавством.

Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у розділі "Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна" за реєстр. №1384298718225 01.03.2017 зареєстровано земельну ділянку (кадастр. №1822510100:01:008:0533) пл. 0,1456 га, з цільовим призначенням - для розміщення, будівництва, експлуатації, обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій за адресою: м. Коростишів, вул. Паперова, 2-в; а у розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" (№ запису 22930524) 17.10.2017 зареєстровано договір оренди цієї земельної ділянки від 29.09.2017, укладений між відповідачами, на 5 років з правом пролонгації (а. с. 61, 62 у т. 1).

Тому та обставина, що гідроелектростанція взагалі не побудована та не введена в експлуатацію до теперішнього часу, а отже відсутня складова ознака змісту сервітуту щодо неможливості власником майна задовольнити свої потреби іншим способом, окрім як шляхом встановлення сервітуту, не може бути прийнята судом.

Так, при укладенні договору по встановленню сервітуту сторонами дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленні ст. 203 ЦК України; договір не суперечить законодавству.

3.2. Щодо аргументів Коростишівської місцевої прокуратури, що договір встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 фактично є договором концесії, тому є удаваним.

У заяві від 04.05.2020, вих. №34-10-1243вих-20 Коростишівською місцевою прокуратурою зазначено, серед іншого, що за своєю правовою природою спірний договір є договором концесії, укладеним у рамках здійснення державно - приватного партнерства, зважаючи на норми Закону України "Про державно-приватне партнерство" виходячи, зокрема, з такого (а. с. 124 - 131 у т. 1):

1) у ст. 1 Закону України "Про концесії" наведено такі визначення:

- концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб`єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об`єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб`єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов`язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об`єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику;

- договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб`єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об`єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб. Вибір концесіонерів, як це передбачено вказаним законом здійснюється переважно на конкурсній основі;

- концесія поєднує в собі ознаки підряду (зокрема виконання на власний ризик робіт із реконструкції, ремонту гідроспоруди та капітального будівництва малої гідроелектростанції за завданням концесієдавця, що й визначено п.1,4, 1.5, 4.1 договору сервітуту) та інститутів найму, оренди, фінансового лізингу (строкове, платне володіння і користування гідроспорудою об`єктом договору сервітуту);

- основні засади проведення концесійного конкурсу, порядок його оголошення та результатів визначений ст. ст. 7, 8 Закону України "Про концесії";

- Коростишівська міська рада не дотрималась основних засад проведення концесійного конкурсу, порядку його оголошення та результатів, зокрема, рішення про перелік об`єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, про проведення концесійного конкурсу, про надання концесії на об`єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу не приймались, як і сам конкурс згідно з визначеним порядку не проводився;

- у порушення вимог ст. 10 Закону України "Про концесії" в оспорюваному договорі не зазначені всі істотні умови договору концесії.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Разом з тим, оспорюваний договір не містить ознаки договору концесії.

Коростишівською місцевою прокуратурою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором встановлення сервітуту, та, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними договором.

За таких умов, відсутні підстави щодо визнання недійсним договору встановлення сервітуту № 256 від 20.08.2015.

3.3. Щодо вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди від 29.09.2017 № 1 до договору встановлення сервітуту № 256 від 20.08.2015.

До вказаного договору між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 (а. с. 20 - 22 у т. 1).

Додатковою угодою №1 до договору встановлення сервітуту №256 від 20.08.2015 (далі - додаткова угода) (а. с. 20 - 22 у т. 1) сторони погодили обсяг робіт з освітлення парку міста Коростишів (п.п. 1.1 - 1.3); орієнтовну вартість обладнання та робіт - 200000,00 грн. (п. 2); строки виконання робіт - не пізніше 3-го кварталу 2018 року (п. 3) та підтвердили, що користувач виконав фінансування робіт з поточного ремонту містка гідротехнічної споруди на загальну суму 9155,32 грн. (п. 4).

До введення в експлуатацію гідроелектростанції, користувач виконає роботи з першої черги капітального ремонту гідроспоруди, берегоукріплення та розчищення ділянки русла р. Тетерів на орієнтовну суму 300000,00 грн. (п. 6 додаткової угоди).

Після введення в експлуатацію гідроелектростанції, що буде збудована користувачем з використанням гідротехнічної споруди, отриманої ним в користування на умовах договору, користувач виконає роботи з другої черги капітального ремонту гідроспоруди, берегоукріплення та розчищення ділянки русла р. Тетерів на орієнтовну суму 800000,00 грн. (п. 7 додаткової угоди).

Згідно з п. 11 додаткової угоди вона набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками і скріплена печатками сторін, є невід`ємною частиною договору та діє протягом терміну його дії.

Зважаючи на відсутність підстав для визнання недійсним договору встановлення сервітуту № 256 від 20.08.2015, суд прийшов до висновку також про відсутність підстав щодо визнання недійсною додаткової угоди від 29.09.2017 № 1 до договору встановлення сервітуту № 256 від 20.08.2015.

3.4. Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" про застосування строків позовної давності від 23.10.2020 (а. с. 215 - 217 у т. 1); заперечень Коростишівської місцевої прокуратури, викладених у поясненні від 09.11.2020, вих. №34-10-2805вих-20 (а. с. 11 - 15 у т. 2) та підтриманих прокурором у заключному слові.

За ч.ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з клопотання ТОВ "Свободна енергія" про застосування судом строків позовної давності відповідачем 2) заявлено клопотання про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Вказане клопотання надійшло до господарського суду 23.10.2020, тобто після постановлення господарським судом ухвали від 06.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення засідання суду для розгляду по суті.

Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

За ч. ч. 1,2,3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву; підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Таким чином, за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства та під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України). У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (аб.2 ч.5 ст. 53 ГПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (аб. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження №14-183цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зважаючи на викладену судову практику та письмові пояснення Коростишівської місцевої прокуратури від 09.11.2020, вих. № 34-10-2805вих-20, суд прийшов до висновку, що прокуратурою не пропущено строк позовної давності з огляду на таке.

У клопотанні від 23.10.2020 про застосування судом позовної давності відповідачем вказано, що держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася про договір про встановлення сервітуту № 265 ще у 2015 році про що свідчить, в тому числі, але не обмежуючись, реєстрація 21.09.2015 іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; сплата відповідачем 2) плати за договором сервітуту, порядок та строки сплати якої контролюють органи Державної податкової служби України.

У письмових поясненнях від 09.11.2020, вих. №34-10-2805вих-20 Коростишівська місцева прокуратура зазначає, що про наявність правопорушень у спірних правовідносин прокуратурі стало відомо 09.09.2019 після отримання від Коростишівської міської ради копій спірного договору, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, звіту про оцінку майна та технічного паспорту на гідроспоруду (греблю); про вказаний факт свідчить лист Коростишівської міської ради від 09.09.2019, вих. №03-31/1657, адресований першому заступнику керівника місцевої прокуратури зі штемпелем про його отримання 10.09.2019, за вх. № 06-37/4413вх19 (а. с.16 у т. 2).

Однак, про наявність спірного договору Коростишівській місцевій прокуратурі було відомо 04.09.2019, про що свідчить лист (вих. №06-37/2703вих19), адресований Коростишівському міському голові, щодо витребування вказаного договору та наявної технічної документації на гідротехнічну споруду на річці Тетерів (а. с. 17 у т. 1).

Тому, враховуючи приписи ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності тривалістю у три роки, суд прийшов до висновку, що прокуратурою не пропущено строк позовної давності, тому клопотання ТОВ "Свободна енергія" від 23.10.2020 про застосування судом строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо відхилення аргументу Коростишівської місцевої прокуратури, що спірний договір встановлення сервітуту № 256 від 20.08.2015 та додаткова угода до нього від 29.09.2017 № 1 є триваючим правочином (строк дії договору складає 20 років), а тому застосування позовної давності на вказані спірні правовідносини не є доцільним, відповідно права і обов`язки, встановлені спірними правочинами, підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору (додаткової угоди) слід вказати таке.

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються: 1) прямо (стаття 268 ЦК України); 2) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (п.96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

4. Загальний висновок господарського суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Коростишівською місцевою прокуратурою не доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України.

Так, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог повністю, сплату судового збору слід покласти на прокуратуру Житомирської області.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.12.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - Коростишівській місцевій прокуратурі на електронну адресу: krpzpost@ukr.net

3,4 - Прокуратурі Житомирської області та на електронну адресу: zvern@zhit.gp.gov.ua

5 - Коростишівській міськраді на електронну адресу: kor_ miskrada@korostyshiv-rada.gov.ua

6 - ТОВ "Свободна енергія" на електронну адресу: svenergy@ukr.net