Рішення

від 07.12.2020 по справі 910/8154/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2020Справа № 910/8154/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД"

про стягнення 600 000, 00 доларів США

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача 1: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ;

Від відповідача 2: не з`явився;

Від відповідача 3: не з`явився;

Від третьої особи 1: не з`явився;

Від третьої особи 2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач - 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач - 2), ОСОБА_4 (далі - відповідач -3) про стягнення авансу у розмірі 600 000, 00 доларів США за Попереднім Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами 1-3 було порушено п.1.1 Попереднього Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" від 22.04.2019 у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів солідарно суму авансу у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі № 910/8154/19 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі № 910/8154/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8154/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД", підготовче засідання призначено на 12.08.2019 .

16.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/8154/19 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

29.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит, з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 18.10.1994 року по теперішній час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

05.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшли пояснення по справі, в яких третя особа -1 вказав, що ОСОБА_1 передав завдаток у розмірі 600 000, 00 доларів США двома частинами по 300 000, 00 доларів США, одна частина раніше, а інша була передана в будинку за адресою: АДРЕСА_2 22.04.2019.

Разом з тим, як зазначає третя особа -1 останньому стала відомо, що відповідачі 1-3 заволоділи грошовими коштами та не підписали основний договір купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД з ОСОБА_1

05.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшла заява про передачу справи до місцевого районного суду для розгляду в порядку цивільного судочинства.

07.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи - 2 надійшли пояснення.

07.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит, з якого вбачається, що ОСОБА_5 з 29.07.1997 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , приватний будинок.

09.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -1 надійшов відзив на позовну заяву.

09.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -2 надійшов відзив на позовну заяву.

09.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -3 надійшов відзив на позовну заяву.

09.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 12.08.2019 представник позивача подав пояснення щодо клопотання відповідача -2 про передачу справи за підсудністю, в якому просив відмовити в його задоволенні.

Представники відповідачів 1-3 у підготовче засідання не з`явились.

Судом у підготовчому засіданні 12.08.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 28.08.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

15.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 заяву про забезпечення позову задоволено частково.

22.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виправлення технічних описок в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.08.2019, а саме: вірного зазначення кадастрових номерів земельних ділянок: №, № 3223186801:13:009:0049, 3223186801:13:011:0001, 3223186801:13:010:0018, 3223186801:13:010:0019 замість 3223186800:03:009:0049, 3223186800:03:011:0001, 3223186800:03:010:0018, 3223186800:03:010:0019 та вірного зазначення адреси належного ОСОБА_4 майна, а саме с. Підгірці, замість Підгірні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/8154/19.

23.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

27.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Представник позивача заперечив щодо задоволення заяви про передачу справи на розгляд іншому суду, вирішення питання щодо відкладення підготовчого засідання залишив на розсуд суду.

У підготовчому засіданні 28.08.2019 судом розглянуто заяву відповідача - 2 про передачу справи на розгляд до районного суду міста та вирішено відмовити в її задоволенні.

Судом у підготовчому засіданні 28.08.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 30.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення відповідей на відзиви відповідачів 1-3 з додатками.

06.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення щодо відзиву.

20.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-1 надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності представника.

30.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 30.09.2019 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заявив усне клопотання про поновлення строків для подачі документів по справі.

Суд визнав причини пропуску для подачі заяв та клопотань поважними, поновлює представнику позивача строк для подачі заяв та клопотань по справі.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача - 1 покладається на розсуд суду при розгляді клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник третьої особи - 2 заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 30.09.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 23.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

21.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів.

21.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про визнання явки позивача обов`язковою.

21.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

22.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача в підготовчому засіданні 23.10.2019 подав клопотання про надсилання поштової кореспонденції на адресу представника.

Представник позивача у підготовчому засіданні 23.10.2019 подав клопотання про надсилання поштової кореспонденції на адресу представника.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про витребування доказів, клопотання про визнання явки позивача обов`язковою, заяви про відкладення підготовчого засідання.

Судом відкладено розгляд клопотання про витребування доказів, клопотання про визнання явки позивача обов`язковою до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у підготовчому засіданні 23.10.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 06.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

31.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про витребування доказів.

01.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про визнання явки Позивача обов`язковою.

04.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про визнання явки третьої особи-1 обов`язковою.

04.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом справи № 910/13716/19.

04.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

04.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на додаткове пояснення.

Представник відповідача надав пояснення щодо клопотання про зупинення провадження у справі. Подав у підготовчому засіданні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

Судом відкладено розгляд лопотання про витребування доказів, клопотання про визнання явки Позивача обов`язковою, клопотання про визнання явки Третьої особи-1 обов`язковою, клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у підготовчому засіданні 06.11.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 25.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

21.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача надав пояснення щодо поданих заперечень.

Представник відповідача - 1 підтримав клопотання про витребування доказів, визнання явки Позивача обов`язковою, клопотання про визнання явки Третьої особи-1 обов`язковою, клопотання про зупинення провадження та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник третьої особи - 1 заперечив щодо задоволення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.11.2019 судом розглянуто клопотання про витребування доказів та вирішено відмовити в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 задоволено клопотання відповідача - 1 про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 910/8154/19 до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/13716/19 про визнання недійсним попереднього Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" від 22.04.2019 та набрання рішенням законної сили.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 про зупинення провадження у справі скасовано, матеріали справи передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 підготовче засідання по справі № 910/8154/19 призначено на 03.08.2020.

02.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

27.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника.

27.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення доказів.

30.07.2020 через електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

03.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача та третьої особи - 1 заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання по справі № 910/8154/19 на 17.08.2020.

10.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою суду від 11.08.2020.

12.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

17.08.2020 відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представники відповідачів 1, 2, 3 та третьої особи-2 у підготовче засідання 17.08.2020 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та відкладено підготовче судове засідання по справі № 910/8154/19 на 07.09.2020.

03.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшла заява про відкладення судового засідання.

04.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

04.09.2020 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшла заява про відкладення судового засідання.

Представники відповідачів 1, 2, 3 та третьої особи-2 у підготовче засідання 07.09.2020 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/8154/19 до розгляду по суті на 23.09.2020.

21.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника третьої особи-1.

22.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшла заява про відкладення судового засідання.

23.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2020 заперечив щодо задоволення

клопотань про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у справі на 19.10.2020.

19.10.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено судове засідання по справі № 910/8154/19 на 09.11.2020.

28.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову призначено на 09.11.2020.

09.11.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 судове засідання по справі № 910/8154/19 призначено на 07.12.2020.

04.12.2020 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 клопотання б/н від 03.12.2020, яке надійшло на адресу суду електронною поштою повернуто ОСОБА_1 без розгляду. Інших заяв, клопотань з боку позивача суду не надано.

Представник відповідача - 1 у судовому засіданні 07.12.2020 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представники позивача, відповідачів 2, 3 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень позивача, відповідачів 2, 3 та третьої особи про причини неявки їх в судове засідання 07.12.2020, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, відповідачів 2, 3 та третьої особи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 07.12.2020 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача -1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2019 року, між ОСОБА_1 (далі - позивачем, покупцем) та ОСОБА_2 (далі - відповідач -1), ОСОБА_3 (далі - відповідач -2), ОСОБА_4 (далі - відповідач -3) (надалі - продавці), в особі ОСОБА_5 (далі - третя особа -1), який діяв на підставі довіреностей від 05.08.2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тиминюк М.В., зареєстрованих в реєстрі за номерами: 3473, 3474, 3475, було укладено попередній договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" (надалі - попередній договір).

Згідно п. 1.1 попереднього договору - покупець і продавці зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" (надалі - основний договір), за яким продавці продадуть, а покупець купить на умовах, викладених у цьому попередньому договорі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" (надалі - Товариство) розмірі 74,68 відсотків/статутного капіталу Товариства ( ОСОБА_3 - 31,39 %, ОСОБА_2 - 32,39 %, ОСОБА_4 - 10.9 %) за ціною 800 000,00 (вісімсот тисяч) доларів США.

Відповідно до п. 4.1 договору - в рахунок забезпечення виконання зобов`язань із цим договором покупець передає продавцеві аванс в розмірі 600 000,00 доларів США. Передача авансу здійснюються покупцем перед підписанням цього договору, і підписавши цей договір, продавці засвідчують отримання авансу в повному обсязі

Згідно із розпискою від 22.04.2019 представник ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі довіреності від 05.08.2017, зареєстрованої в реєстрі за номером 3473, 3474, 3475, на виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 600 000 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання своїх зобов`язань за договором позивачем 22.04.2016 було передано відповідачам аванс у розмірі 600 000, 00 доларів США.

Як зазначає позивач, станом на 03.06.2019 продавці за договором не виконали свого зобов`язання, а саме не уклали з покупцем основного договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД", тому сума у розмірі 600 000, 00 доларів США, яка була передана відповідачам має бути повернута позивачу.

У відзивах на позовну заяву відповідачі 1-3 зазначили, що будь-яких доручень щодо продажу своєї частки в статутному капіталі ТОВ "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" не надавали. Однак, ОСОБА_5 без згоди відповідачів 1-3 здійснив підписання договору, від внаслідок чого отримав грошові кошти в розмірі 600 000,00 доларів США.

Відповідачі -3 зазначили, що не отримували будь-яких грошових коштів від ОСОБА_5 , будь-яких домовленостей про продаж часток статутного капіталу TОB "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД" ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з ОСОБА_5 не було.

Також, відповідачі 1-3 наголосили на тому, що видані ОСОБА_5 - довіреності від 05.08.2017 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тиминюк М.В., зареєстровані в реєстрі за номерами: 3473, 3474, 3475, припинили свою дію 23.04.2019 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей.

Крім того, відповідачі 1-3 вказали на те, що позивач мав би звертатись із позовом до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів, які були передані останньому на підставі розписки від 22.04.2019.

У відповідях на відзиви відповідачів 1-3 позивач заперечив проти доводів відповідачів 1-3, викладених у відзивах та вказав, що на момент укладення попереднього договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД у представника ОСОБА_5 за довіреностями №3474, 3473, 3475 були наявні повноваження для підписання такого договору.

Позивач зазначив, що сторонами попереднього договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД від 22.04.2019 були позивач та відповідачі в особі представника ОСОБА_5 за довіреністю. За доводами позивача, останній свої зобов`язання за Договором виконав, а відповідачі ухилились від виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свої прав. Крім того, позивач вказав, що взаємовідносини відповідачів та третьої особи-1- ОСОБА_5 жодним чином не повинні стосуватися позивача, таким чином, позивач вважає, що позов поданий до належних відповідачів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення прав позивача з боку відповідачів, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд відзначає, що за змістом ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Позивач звернувся з позовом у даній справі як фізична особа, що не є підприємцем, відповідно до встановленої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України юрисдикцією господарських судів щодо спору, який виник з корпоративних відносин та з правочину щодо корпоративних прав у юридичній особі.

Предметом позову у справі № 910/8154/19 є стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 суми авансу у розмірі 600 000, 000 доларів США, сплаченого за Попереднім Договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" (код ЄДРПОУ 40554658) на підставі розписки від 22.04.2019.

Хоч між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_1 (покупцем) було укладено Попередній Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" і виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, однак позивач (покупець) зобов`язався купити частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД", як визначено в п. 1.1. Попереднього Договору купівлі - продажу, а тому цей договір стосується набуття корпоративних прав.

Суд при прийнятті до розгляду справи виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько - правовими, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки стосується набуття корпоративних прав.

При вирішенні даного спору судом прийнято до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, №. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, №. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відтак, обставини, встановлені у Постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 910/13716/19 мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню при розгляді справи № 910/8154/19.

Як встановлено судом, Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 910/13716/19 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та визнано недійсним попередній Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД , укладений 22.04.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Предметом розгляду у справі № 910/13716/19 була наявність чи відсутність повноважень у ОСОБА_5 на укладення від імені ОСОБА_2 попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд".

В Постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 910/13716/19 встановлено наступне:

Згідно із розпискою від 22.04.2019 представник ОСОБА_5 , який діяв в інтересах позивача та в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 600 000 доларів США.

Відповідно до довіреності № 3474 позивачем було надано певні повноваження ОСОБА_5 з метою представництва інтересів ОСОБА_2 в усіх державних, господарських, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та галузевого підпорядкування, в тому числі перед органами державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема у центрах надання адміністративних послуг, відповідних РДА, органах нотаріату, дозвільної системи та в інших органах державної влади та місцевого самоврядування незалежно від їх форм власності і підпорядкування з питань, що стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 як учасника (засновника) юридичних осіб, реєстрації юридичних осіб у встановленому законом України порядку, в тому числі, але не обмежуючись Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" (далі - Товариство).

Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам строком на 3 (три) роки і дійсна до 05.08.2020.

За змістом довіреності з метою представництва інтересів ОСОБА_2 представнику надано право: подавати від імені ОСОБА_2 заяви, довідки, документи та надавати інформацію у відповідні установи, одержувати необхідні довідки та документи, розписуватися від імені ОСОБА_2 у разі необхідності, ініціювати скликання чергових та/або позачергових загальних зборів учасників (засновників) Товариства, реєструватись для участі на загальних зборах учасників Товариства, приймати участь в них та голосувати (приймати рішення самостійно) з питань прийняття будь-яких рішень стосовно діяльності Товариства з обсягом права та повноважень, які передбачені діючим законодавством України та установчими документами Товариства для учасника (засновника), приймати рішення щодо внесення змін та підписання нової редакції статуту, в тому числі приймати рішення щодо розпорядження майном (активами) Товариства, приймати рішення щодо збільшення або зменшення статутного капіталу Товариства, зміни складу засновників, перерозподілу частки учасників у статутному капіталі Товариства, розписуватися від її імені на будь-яких документах, що стосуються діяльності Товариства, в тому числі, підписувати протоколи загальних зборів, нову редакцію статуту (зміни для установчих документів), підписувати акт прийому-передачі будь-якого майна (в тому числі земельних ділянок) та вносити це майно в статутний капітал, одержувати будь-яку інформацію, сплачувати необхідні платежі, здійснювати інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду повноважень, а також користуватись всіма іншими прямо не зазначеними в цій довіреності правами, повноваженнями і обов`язками фізичної особі, учасників (засновників) товариств та здійснювати всі інші необхідні дії, пов`язані з реалізацією повноважень з цією довіреністю.

На момент укладення оспорюваного попереднього договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд" довіреність № 3474 видана на ім`я ОСОБА_5 була чинною.

Аналогічними за змістом є довіреності від 05.08.2017, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тиминюк М.В., зареєстровані в реєстрі за номерами: 3473, 3475, що були видані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 .

Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №39095034, №39094962, №39094760, видані ОСОБА_5 довіреності від 05.08.2017, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тиминюк М.В., зареєстровані в реєстрі за номерами: 3473, 3474, 3475, припинили свою дію 23.04.2019.

Згідно із частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).

Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов`язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному).

Про те, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, зазначено також у пункті 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Як встановлено Верховним Судом, будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 своїми подальшими діями схвалила попередній договір купівлі-продажу частки відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України матеріали справи не містять.

Крім того, судом зазначено, що відсутність у довіреності № 3474 чіткої вказівки щодо уповноваження ОСОБА_5 на укладення від імені позивача попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд", свідчить про укладення зазначеного правочину ОСОБА_5 з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки, попередній Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД , укладений 22.04.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано судом недійсним, передана ОСОБА_1 грошова сума у розмірі 600 000, 00 доларів США гр. ОСОБА_5 має бути стягнута з останнього.

Разом з тим, суд зазначає, що у межах розгляду справи № 910/8154/19 позивач не довів належними та допустимими доказами, що кошти, які передані Кіму В.М. на підставі розписки від 22.04.2019 були в подальшому передані відповідачам 1-3 та, що саме з відповідачів 1-3 має бути стягнута сума у розмірі 600 000, 00 доларів США.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Отже, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/8154/19, підлягають скасуванню.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 145, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 по справі № 910/8154/19.

3. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.12.2020.

Суддя М.Є.Літвінова