Рішення

від 10.12.2020 по справі 910/8604/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа № 910/8604/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл"

про зобов`язання укласти договір та вчинити певні дії

за участі представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Гачак І.О., адвокат,

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони у зв`язку із зміною власника, а також зобов`язання вчинити дії щодо внесення даних до вказаного банку даних, оскільки відповідач відмовив у здійсненні вказаних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.09.2019 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл", до розгляду (спільно з первісним позовом) та вимоги за позовом третьої особи об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 08.08.2019 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про забезпечення позову у справі № 910/8604/19. З метою забезпечення позову до завершення розгляду справи № 910/8604/19 по суті заборонено Акціонерному товариству "Українська залізниця" вносити зміни в Автоматизований банк даних парку вантажних вагонів, пов`язані зі зміною власника наступних залізничних вантажних вагонів: 53126090 53126108 53126116 53126132 53126140 53126157 53126165 53126173 53126181 53126199 53126207 53126215 53126223 53126231 53126249 53126256 53126264 53126272 53126280 53126298 53126306 53126314 53126322 53126348 53126355 53126363 53126371 53126389 53412649 53412672 53424917 53425039 53425062 53425187 53425245 53425302 53425427 53425450 53425484 53425518 53425575 53606786 53606901 53606968 53606992 53607024 53607081 56073448 56073455 56073463 56073471 56073489 56073505 56073513 56073521 56073539 56073547 56073554 56073562 56073570 56073588 56073612 56073638 56073646 56073661 56073679 56073687 56073703 56073711 56073729 56073737 56073752 56073760 56073778 56073786 56073802 56073810 56073828 56073836 56073844 56073851 56073869 56073877 56073885 56073901 56073919 56073927 56073935 56073943 56073950 56073968 56073976 56073984 56074008 56074016 56074024.

Також, ухвалою суду від 08.08.2019 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про направлення справи № 910/8604/19 за підсудністю до Господарського суду Львівської області відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 08.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи ТОВ "Євразія", з огляду на недоведеність тієї обставини, яким чином рішення суду в даній справі вплине на права та обов`язки вказаної особи. Також протокольною ухвалою суду від 28.09.2020 відмовлено у залученні в якості третьої особи компанії "Океанос Транс ОЮ".

27.09.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл", до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за позовом третьої особи об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Протокольною ухвалою суду від 03.10.2019 задоволено клопотання ТОВ "Спецвагонтрансойл" про здійснення розгляду справи спочатку та відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху.

15.10.2019 судом ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл".

Ухвалою суду від 31.10.2019 задоволено клопотання позивача про витребування оригіналів доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл".

Ухвалою суду від 10.12.2019 задоволено клопотання відповідача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл" та Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" доказів.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2019 суд залишив клопотання позивача та відповідача про витребування доказів без задоволення на підставі частини 1 статті 81 ГПК України.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 16.01.2020 суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача в частині залучення співвідповідача ВАТ "Росдордізинг" на підставі частини 1 статті 48 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.01.2020 повернуто без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" від 10.12.2019 про визнання недійсним правочину, пов`язаного з предметом спору у справі. Суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано при поданні заяви вимог та відомостей, що вимагаються частиною 3 статті 237 ГПК України, у зв`язку з чим остання не відповідає пункту 7 частини 1 статті 170 ГПК України та підлягає поверненню без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України.

Також ухвалою суду від 16.01.2020 повернуто без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" від 25.11.2019 про визнання недійсним правочину, пов`язаного з предметом спору у справі на підставі частини 4 статті 170 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.02.2020 провадження у справі № 910/8604/19 зупинено до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/8604/19 у порядку апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/8604/19 про повернення без розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" від 25.11.2019 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 910/8604/19, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/8604/19 про повернення заяви Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" від 10.12.2019 залишено без змін.

Ухвалою суду від 15.10.2020 провадження у справі № 910/8604/19 поновлено та продовжено розгляд справи зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 22.10.2020 задоволено заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл", про залишення позовної заяви вказаної третьої особи без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2020 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи. Суд зауважив, що відповідно до частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Також протокольною ухвалою суду від 26.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача до судового засідання. Суд виходив з положень частин 1, 3 статті 202 ГПК України, за якими нез`явлення представника за умови належного його повідомлення про дату, час і місце засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому, наявні в матеріалах справи документи достатні для можливості вирішення спору за відсутності представника позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що відмова у внесенні даних до АБД ПВ згідно з поданою позивачем заявкою обумовлювалася не наданням останнім повного пакету документів. Одночасно відповідач наголосив, що 21.01.2019 між сторонами укладено відповідний договір № Л/М/19/50/п щодо внесення змін до АБД ПВ.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відмова відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки виданий відповідачем Порядок внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах не має обов`язковий характер для інших суб`єктів господарювання, окрім залізниці. Також позивач вважає, що ним надавалися всі необхідні документи, з яких вбачається належність позивачу на праві власності спірних вагонів, та які є достатніми для внесення змін до бази даних.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України від 28.02.2018 у справі АС № 281р/2017 задоволено позов ПрАТ Івано-Франківськцемент до ТОВ Техно плюс про зобов`язання поставити 4 піввагони по договору поставки № 12/09-16 від 12.09.2016. Зобов`язано ТОВ Техно плюс поставити ПрАТ Івано-Франківськцемент протягом 1 місяця з моменту набрання рішенням законної сили 4 піввагони на загальну суму 1948000 р. згідно з договором поставки № 12/09-16 від 12.09.2016 року.

Після одержання вагонів на території України за актами приймання-передачі останні поставлені на баланс позивача по рахунку 105 Транспортні засоби згідно з довідкою підприємства.

У подальшому, позивач звернувся 03.09.2018 до відповідача з заявкою на внесення (зміну) даних по власних вантажних вагонах Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (далі АБД ПВ), в якій просив внести (змінити) дані по власнику наступних залізничних вантажних піввагонів, а саме: 53126090 53126108 53126116 53126132 53126140 53126157 53126165 53126173 53126181 53126199 53126207 53126215 53126223 53126231 53126249 53126256 53126264 53126272 53126280 53126298 53126306 ^3126314 53126322 53126330 53126348 53126355 53126363 53126371 53126389 53412649 53412672 53424917 53425039 53425062 53425187 53425245 53425302 53425427 53425450 53425484 53425518 53425575 53606786 53606901 53606968 53606992 53607024 53607081 56073448 56073455 56073463 56073471 56073489 56073505 56073513 56073521 56073539 56073547 56073554 56073562 56073570 56073588 56073612 56073638 56073646 56073661 56073679 56073687 56073703 56073711 56073729 56073737 56073752 56073760 56073778 56073786 56073802 56073810 56073828 56073836 56073844 56073851 56073869 56073877 56073885 56073901 56073919 56073927 56073935 56073943 56073950 56073968 56073976 56073984 56074008 56074016 56074024.

Розглянувши вказану заявку, відповідач листом від 06.09.2018 № 7/3-1- 10/4155 повідомив позивача про відмову у внесенні даних до АБД ПВ згідно з поданою заявкою, посилаючись на те, що відповідно до розпорядження відповідача від 03.05.2018 № ЦЦО-15/477 внесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів для вагонів, дані щодо яких вже занесені до АБД ПВ, навіть придбаних у нерезидента України, повинно відбуватись на підставі договорів від останнього власника, занесеного в АБД ПВ та інших документів (заявка на внесення даних в АБД ПВ, акти огляду технічного стану, паспорти ф.ВУ-4М, заявка на приписку вагонів до станції, підтвердження факту продажу вагонів, додатки до договору акти приймання-передачі тощо), передбачених Порядком внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ, затвердженим розпорядженням Укрзалізниці від 25.03.2015 ЦЗМ-14/458 та Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованими в Мінюсті 14.02.2015 за № 168/26613. У зв`язку з відсутністю всіх необхідних документів про набуття права власності на спірні вагони (договорів від останнього власника, занесеного до АБД ПВ) в оригіналах та копіях, завірених належним чином, відсутністю підтвердження факту продажу з адміністрації приписки вагонів попереднього власника, внесеного до АБД ПВ, відповідач відмовив у внесенні даних до АБД ПВ.

Вважаючи неправомірною відмову відповідача у внесенні даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони у кількості 97 штук внаслідок зміни власника, позивач звернувся з даним позовом до суду. Також позивач просив зобов`язати відповідача укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів.

У свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечував, оскільки відмова відповідача у внесенні даних до АБД ПВ згідно з поданою позивачем заявкою обумовлювалася не наданням останнім повного пакету документів. Одночасно відповідач наголосив, що 21.01.2019 між сторонами укладено відповідний договір № Л/М/19/50/п щодо внесення змін до АБД ПВ.

Необхідність внесення та зміни даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ передбачена Порядком внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (https://swrailway.gov.ua/file/article/185/1_2.docx), який розроблено у відповідності до Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 14.02.2015 № 168/26613 та Методичних положень по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затверджених шістдесят першою Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД. Цей Порядок розповсюджується на вантажні вагони, що перебувають у власності операторів, підприємств, організацій, установ, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майна, договору про спільну діяльність тощо, а також на вагони, які перебувають на балансі державних вагонних компаній.

Суд зауважує, що даний Порядок розроблений на підставі Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 14.02.2015 № 168/26613, тобто на підставі нормативно-правового акту, що пройшов державну реєстрацію.

Відповідно до положень пункту 2.2 Порядку для внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах в АБД ПВ НЧ залізниці приписки вагону отримує від власника вагонів заявку за формою додатку 1 до цього Порядку та відповідний пакет документів. Надані документи повинні бути без виправлень, містити інформацію про номери вагонів (заводські та загальномережеві), моделі та роки їх побудови. Документи пред`являються в оригіналах та в копіях, завірених підписом і печаткою власника вагонів. Працівниками НЧ залізниці надані копії звіряються з оригіналами документів, завіряються підписом особи, що здійснила перевірку, та печаткою НЧ. Оригінали документів повертаються власнику.

Приписами пункту 2.3 Порядку передбачено перелік документів, які НЧ залізниці (служба статистики залізниці, однією з функцій якої є приймання та перевірка документів власника вагонів за місцем їх приписки) приписки вагонів отримує від власника вагонів, залежить від причин внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ згідно таблиці.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку загальний перелік документів, які надаються власником для зміни власника вагону, внесеного до АБД ПВ:

1) Технічний паспорт вагона ВУ-4М надається в двох екземплярах.

2) Документи про набуття права власності на вагони відповідно до чинного законодавства. Якщо це договори купівлі-продажу, то вони надаються з актами приймання-передавання основних засобів з зазначенням номерів, років побудови і моделей вагонів. У випадку первинного внесення даних по вагону до АБД ПВ надаються документи, починаючи з заводу-виробника вагонів. Якщо вагони вже внесені до АБД ПВ - документи, починаючи з останнього занесеного власника.

3) Акт огляду технічного стану вантажних вагонів (згідно з додатком 2 до Правил експлуатації) в двох екземплярах.

4) Заява про приписку власних або орендованих вагонів до станції, погоджена залізницею. Залізничні станції приписки встановлюються за заявою власника вантажних вагонів з дозволу залізниці за формою додатка 1 Правил експлуатації.

Пунктами 3.2, 3.4 Порядку передбачено, що для внесення (зміни) даних до АБД ПВ, після приймання та перевірки заявки власника та наданого пакету документів, НЧ залізниці надає до ГІОЦ Укрзалізниці заявку за формою додатка 3, технічний паспорт вагону ф.ВУ-4М та акт огляду технічного стану. Для підтвердження факту продажу або здачі вагонів в оренду нерезиденту України ГІОЦ Укрзалізниці на основі заявки НЧ залізниці за формою додатка 4 надає до ІОЦ ЗА лист щодо таких дій. Заявки на підтвердження іншими залізничними адміністраціями купівлі вагонів або оренди вагонів за межами України контролюються ІОЦ ЗА. Без підтвердження в ІОЦ ЗА факту продажу (передачі в оренду) вагонів від нерезидента України іншими залізничними адміністраціями, власнику буде відмовлено в прийманні заявки та пакету документів НЧ залізниці за місцем нової приписки вагонів.

Водночас, позивач не надав відповідачу разом із заявкою на внесення (зміну) даних по власних вантажних 97 вагонах договір поставки № 12/09-16 від 12.09.2016, укладений із ТОВ Техно плюс , як останнім власником спірних вагонів, а також не надав підтвердження факту продажу з адміністрації приписки вагонів попереднього власника, тобто позивачем подано не повний пакет документів для внесення відповідних змін до бази даних.

У зв`язку з цим, відмова відповідача у задоволенні відповідної заявки позивача на внесення змін відповідає положенням Порядку та Правил експлуатації.

За змістом положень статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1, 2 статті 14 ЦК України).

Крім того, судом враховано, що право власності на спірні 97 вагонів неодноразово оспорювалося. Так, компанія "Океанос Транс Ою" оспорювала дійсність договору купівлі-продажу вагонів від 25.01.2019 № ДКП-1/250119, укладеного між компанією "Океанос Транс Ою" та ТОВ "Спецвагонтрансойл", у зв`язку з чим звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ Івано-Франківськцемент та ТОВ "Спецвагонтрансойл" про визнання недійсним вказаного правочину, а також про визнання протиправними дій ТОВ "Спецвагонтрансойл" щодо безпідставного утримання майна, яке належить компанії "Океанос Транс Ою" - спірних 97 залізничних вантажних вагонів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/4261/20 за вказаним позовом та наразі розгляд вказаної справи не є завершеним.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо внесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів.

Щодо пред`явленої позовної вимоги про зобов`язання укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони, суд дійшов висновку про наступне.

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Утім, позивачем не наведено у позовній заяві відповідних умов договору, визнання укладеним якого є предметом даного спору, обмежившись лише проханням зобов`язати відповідача укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні такого позову, що узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі 908/1634/17, від 11.12.2018 у справі №921/43/18, від 11.09.2018 у справі №911/1170/17, від 20.02.2019 у справі № 915/1401/17.

Одночасно, суд наголошує на можливість надання судового захисту за позовною вимогою "про зобов`язання укласти договір у певній редакції" у випадку надання позивачем проекту договору, та якщо укладення такого договору є зобов`язанням відповідача в силу закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18.

Разом із цим, відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву наданий примірник укладеного з позивачем договору про надання послуг № Л/М/19/50п.

Відповідно до пункту 1.1 договору останній регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних з цими перевезеннями.

Серед визначених пунктом 2.1 зобов`язань ПрАТ Івано-Франківськцемент , як замовника, зазначено обов`язок подання для внесення даних (змін) в АБД ПВ документів згідно з Вимогами до пакету документів для внесення даних (змін) по власних вантажних вагонах (додаток 1) та інших необхідних документів на вимогу виконавця.

Згідно з пунктом 2.2 договору виконавець - АТ "Укрзалізниця", зобов`язалося забезпечити внесення необхідних даних про вагони до АБД ПВ та проінформувати замовника щодо внесення (не внесення) даних.

За пунктом 3.2 договору виконавець також має право відмовити внести дані до АБД ПВ при порушенні умов, передбачених "Вимогами до пакету документів для внесення даних (змін) по власних вантажних вагонах".

Даний договір, як зазначено в пункті 10.1 договору, набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року.

До вказаного договору сторонами складено додаток 1 "Вимоги до пакету документів для внесення даних (змін) по власних вантажних вагонах", яким передбачено порядок та перелік необхідних документів для внесення змін (даних) по власних вантажних вагонах.

При цьому, пунктом 3.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, передбачено, що занесення даних про власні вантажні вагони до АБД ПВ виконується на підставі договорів між залізницями і власниками вантажних вагонів та з урахуванням до Методичних положень по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затверджених Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року.

Отже, позивачем не обґрунтовано, чому саме позивач вважає укладений з відповідачем договір про надання послуг від 21.01.2019 № Л/М/19/50п таким, що не стосується спірних правовідносин та не відповідає пункту 3.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів. У той же час, внаслідок відсутності викладеної позивачем у позовній вимозі про зобов`язання укласти договір редакції такого договору, суд позбавлений можливості встановити, який саме договір позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти.

При цьому суд наголошує, що закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони.

Інші доводи сторін судом розглянуті, проте, беручи до уваги наведені обставини, на результат розгляду справи такі посилання не вплинули.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/8604/19.

Керуючись статтями 86, 129, 145, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/8604/19.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 22.12.2020 року.

Суддя К.В. Полякова