Постанова

від 25.05.2021 по справі 910/8604/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. Справа№ 910/8604/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 25.05.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 10.12.2020 (рішення складено 22.12.2020)

у справі №910/8604/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл"

про зобов`язання укласти договір та вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони у зв`язку із зміною власника, а також зобов`язання вчинити дії щодо внесення даних до вказаного банку даних, оскільки відповідач відмовив у здійсненні вказаних дій.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/8604/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмова відповідача у задоволенні відповідної заявки позивача на внесення змін відповідає положенням Порядку та Правил експлуатації, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо внесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання укласти договір суд зазначив, що позивачем не наведено у позовній заяві відповідних умов договору, визнання укладеним якого є предметом даного спору, обмежившись лише проханням зобов`язати відповідача укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони. Суд також зазначив, що позивачем не обґрунтовано, чому саме позивач вважає укладений з відповідачем договір про надання послуг від 21.01.2019 № Л/М/19/50п таким, що не стосується спірних правовідносин та не відповідає пункту 3.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, а позов залишити без розгляду, мотивуючи свої вимоги порушенням норм судом першої інстанції норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у зв`язку з неявкою представника позивача у судові засідання 10.11.2020, 26.11.2020 та 10.12.2020 без повідомлення причин неявки, суд першої інстанції з урахуванням положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України мав залишити позов без розгляду, а не приймати рішення по суті.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому вказує на необґрунтованість вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник третьої особи у судові засідання 09.03.2021 та 25.05.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу, відповідачу та третій особі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи, оскільки він не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.02.2018 у справі АС № 281р/2017 задоволено позов ПрАТ "Івано-Франківськцемент" до ТОВ "Техно плюс" про зобов`язання поставити 4 піввагони по договору поставки № 12/09-16 від 12.09.2016. Зобов`язано ТОВ "Техно плюс" поставити ПрАТ "Івано-Франківськцемент" протягом 1 місяця з моменту набрання рішенням законної сили 4 піввагони на загальну суму 1948000 р. згідно з договором поставки № 12/09-16 від 12.09.2016.

Після одержання вагонів на території України за актами приймання-передачі останні поставлені на баланс позивача по рахунку 105 "Транспортні засоби" згідно з довідкою підприємства.

У подальшому, позивач звернувся 03.09.2018 до відповідача з заявкою на внесення (зміну) даних по власних вантажних вагонах Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (далі АБД ПВ), в якій просив внести (змінити) дані по власнику наступних залізничних вантажних піввагонів, а саме: 53126090 53126108 53126116 53126132 53126140 53126157 53126165 53126173 53126181 53126199 53126207 53126215 53126223 53126231 53126249 53126256 53126264 53126272 53126280 53126298 53126306 ^3126314 53126322 53126330 53126348 53126355 53126363 53126371 53126389 53412649 53412672 53424917 53425039 53425062 53425187 53425245 53425302 53425427 53425450 53425484 53425518 53425575 53606786 53606901 53606968 53606992 53607024 53607081 56073448 56073455 56073463 56073471 56073489 56073505 56073513 56073521 56073539 56073547 56073554 56073562 56073570 56073588 56073612 56073638 56073646 56073661 56073679 56073687 56073703 56073711 56073729 56073737 56073752 56073760 56073778 56073786 56073802 56073810 56073828 56073836 56073844 56073851 56073869 56073877 56073885 56073901 56073919 56073927 56073935 56073943 56073950 56073968 56073976 56073984 56074008 56074016 56074024.

Розглянувши вказану заявку, відповідач листом від 06.09.2018 № 7/3-1- 10/4155 повідомив позивача про відмову у внесенні даних до АБД ПВ згідно з поданою заявкою, посилаючись на те, що відповідно до розпорядження відповідача від 03.05.2018 № ЦЦО-15/477 внесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів для вагонів, дані щодо яких вже занесені до АБД ПВ, навіть придбаних у нерезидента України, повинно відбуватись на підставі договорів від останнього власника, занесеного в АБД ПВ та інших документів (заявка на внесення даних в АБД ПВ, акти огляду технічного стану, паспорти ф.ВУ-4М, заявка на приписку вагонів до станції, підтвердження факту продажу вагонів, додатки до договору акти приймання-передачі тощо), передбачених Порядком внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ, затвердженим розпорядженням Укрзалізниці від 25.03.2015 ЦЗМ-14/458 та Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованими в Мінюсті 14.02.2015 за № 168/26613. У зв`язку з відсутністю всіх необхідних документів про набуття права власності на спірні вагони (договорів від останнього власника, занесеного до АБД ПВ) в оригіналах та копіях, завірених належним чином, відсутністю підтвердження факту продажу з адміністрації приписки вагонів попереднього власника, внесеного до АБД ПВ, відповідач відмовив у внесенні даних до АБД ПВ.

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у внесенні даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони у кількості 97 штук внаслідок зміни власника. Також позивач просив зобов`язати відповідача укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач звертав увагу на те, що відмова відповідача у внесенні даних до АБД ПВ згідно з поданою позивачем заявкою обумовлювалася не наданням останнім повного пакету документів. Одночасно відповідач наголосив, що 21.01.2019 між сторонами укладено відповідний договір № Л/М/19/50/п щодо внесення змін до АБД ПВ.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Необхідність внесення та зміни даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ передбачена Порядком внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (https://swrailway.gov.ua/file/article/185/1_2.docx), який розроблено у відповідності до Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 14.02.2015 № 168/26613 та Методичних положень по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затверджених шістдесят першою Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД. Цей Порядок розповсюджується на вантажні вагони, що перебувають у власності операторів, підприємств, організацій, установ, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майна, договору про спільну діяльність тощо, а також на вагони, які перебувають на балансі державних вагонних компаній.

Даний Порядок розроблений на підставі Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 14.02.2015 № 168/26613, тобто на підставі нормативно-правового акту, що пройшов державну реєстрацію.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку для внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах в АБД ПВ НЧ залізниці приписки вагону отримує від власника вагонів заявку за формою додатку 1 до цього Порядку та відповідний пакет документів. Надані документи повинні бути без виправлень, містити інформацію про номери вагонів (заводські та загальномережеві), моделі та роки їх побудови. Документи пред`являються в оригіналах та в копіях, завірених підписом і печаткою власника вагонів. Працівниками НЧ залізниці надані копії звіряються з оригіналами документів, завіряються підписом особи, що здійснила перевірку, та печаткою НЧ. Оригінали документів повертаються власнику.

Положеннями пункту 2.3 Порядку передбачено перелік документів, які НЧ залізниці (служба статистики залізниці, однією з функцій якої є приймання та перевірка документів власника вагонів за місцем їх приписки) приписки вагонів отримує від власника вагонів, залежить від причин внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ згідно таблиці.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку загальний перелік документів, які надаються власником для зміни власника вагону, внесеного до АБД ПВ:

1) Технічний паспорт вагона ВУ-4М надається в двох екземплярах.

2) Документи про набуття права власності на вагони відповідно до чинного законодавства. Якщо це договори купівлі-продажу, то вони надаються з актами приймання-передавання основних засобів з зазначенням номерів, років побудови і моделей вагонів. У випадку первинного внесення даних по вагону до АБД ПВ надаються документи, починаючи з заводу-виробника вагонів. Якщо вагони вже внесені до АБД ПВ - документи, починаючи з останнього занесеного власника.

3) Акт огляду технічного стану вантажних вагонів (згідно з додатком 2 до Правил експлуатації) в двох екземплярах.

4) Заява про приписку власних або орендованих вагонів до станції, погоджена залізницею. Залізничні станції приписки встановлюються за заявою власника вантажних вагонів з дозволу залізниці за формою додатка 1 Правил експлуатації.

Пунктами 3.2, 3.4 Порядку передбачено, що для внесення (зміни) даних до АБД ПВ, після приймання та перевірки заявки власника та наданого пакету документів, НЧ залізниці надає до ГІОЦ Укрзалізниці заявку за формою додатка 3, технічний паспорт вагону ф.ВУ-4М та акт огляду технічного стану. Для підтвердження факту продажу або здачі вагонів в оренду нерезиденту України ГІОЦ Укрзалізниці на основі заявки НЧ залізниці за формою додатка 4 надає до ІОЦ ЗА лист щодо таких дій. Заявки на підтвердження іншими залізничними адміністраціями купівлі вагонів або оренди вагонів за межами України контролюються ІОЦ ЗА. Без підтвердження в ІОЦ ЗА факту продажу (передачі в оренду) вагонів від нерезидента України іншими залізничними адміністраціями, власнику буде відмовлено в прийманні заявки та пакету документів НЧ залізниці за місцем нової приписки вагонів.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав відповідачу разом із заявкою на внесення (зміну) даних по власних вантажних 97 вагонах договір поставки № 12/09-16 від 12.09.2016, укладений із ТОВ "Техно плюс", як останнім власником спірних вагонів, а також не надав підтвердження факту продажу з адміністрації приписки вагонів попереднього власника, тобто позивачем подано не повний пакет документів для внесення відповідних змін до бази даних.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відмова відповідача у задоволенні відповідної заявки позивача на внесення змін відповідає положенням Порядку та Правил експлуатації.

За змістом положень статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України).

Крім того, судом враховано, що право власності на спірні 97 вагонів неодноразово оспорювалося. Так, компанія "Океанос Транс Ою" оспорювала дійсність договору купівлі-продажу вагонів від 25.01.2019 № ДКП-1/250119, укладеного між компанією "Океанос Транс Ою" та ТОВ "Спецвагонтрансойл", у зв`язку з чим звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Івано-Франківськцемент" та ТОВ "Спецвагонтрансойл" про визнання недійсним вказаного правочину, а також про визнання протиправними дій ТОВ "Спецвагонтрансойл" щодо безпідставного утримання майна, яке належить компанії "Океанос Транс Ою" - спірних 97 залізничних вантажних вагонів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/4261/20 за вказаним позовом та наразі розгляд вказаної справи не є завершеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо внесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів.

Щодо пред`явленої позовної вимоги про зобов`язання укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, позивачем не наведено у позовній заяві відповідних умов договору, визнання укладеним якого є предметом даного спору, обмежившись лише проханням зобов`язати відповідача укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні такого позову, що узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі 908/1634/17, від 11.12.2018 у справі №921/43/18, від 11.09.2018 у справі №911/1170/17, від 20.02.2019 у справі № 915/1401/17.

Одночасно, суд наголошує на можливість надання судового захисту за позовною вимогою "про зобов`язання укласти договір у певній редакції" у випадку надання позивачем проекту договору, та якщо укладення такого договору є зобов`язанням відповідача в силу закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18.

Разом із цим, відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву долучено примірник укладеного з позивачем договору про надання послуг № Л/М/19/50п, відповідно до пункту 1.1 якого останній регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних з цими перевезеннями.

Серед визначених пунктом 2.1 зобов`язань ПрАТ "Івано-Франківськцемент", як замовника, зазначено обов`язок подання для внесення даних (змін) в АБД ПВ документів згідно з Вимогами до пакету документів для внесення даних (змін) по власних вантажних вагонах (додаток 1) та інших необхідних документів на вимогу виконавця.

Згідно з пунктом 2.2 договору виконавець - АТ "Укрзалізниця" зобов`язалося забезпечити внесення необхідних даних про вагони до АБД ПВ та проінформувати замовника щодо внесення (не внесення) даних.

За пунктом 3.2 договору виконавець також має право відмовити внести дані до АБД ПВ при порушенні умов, передбачених "Вимогами до пакету документів для внесення даних (змін) по власних вантажних вагонах".

Даний договір, як зазначено в пункті 10.1 договору, набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019.

До вказаного договору сторонами складено додаток 1 "Вимоги до пакету документів для внесення даних (змін) по власних вантажних вагонах", яким передбачено порядок та перелік необхідних документів для внесення змін (даних) по власних вантажних вагонах.

При цьому, пунктом 3.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, передбачено, що занесення даних про власні вантажні вагони до АБД ПВ виконується на підставі договорів між залізницями і власниками вантажних вагонів та з урахуванням до Методичних положень по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затверджених Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року.

Отже, позивачем не обґрунтовано, чому саме позивач вважає укладений з відповідачем договір про надання послуг від 21.01.2019 № Л/М/19/50п таким, що не стосується спірних правовідносин та не відповідає пункту 3.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів. У той же час, внаслідок відсутності викладеної позивачем у позовній вимозі про зобов`язання укласти договір редакції такого договору, суд позбавлений можливості встановити, який саме договір позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти.

При цьому слід зазначити, що закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За наведених обставин у їх сукупності, відсутні правові підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання укласти договір про занесення даних до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів про власні вантажні вагони.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд наділений саме правом на залишення позову без розгляду у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

При цьому, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Як вбачається з матеріалів справи, протокольною ухвалою від 16.01.2020 судом першої інстанції закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у даному судовому засіданні представник позивача був присутній, проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті не заперечував.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання було вчинено усі необхідні дії передбачені положеннями статті 182 ГПК України, зібрано відповідні докази та розглянуто усі заявлені учасниками справи клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 провадження у справі №910/8604/19 зупинено до перегляду ухвали суду від 16.01.2020 у порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 провадження у справі №910/8604/19 поновлено, продовжено розгляд справи зі стадії розгляду справи по суті та призначено судове засідання на 22.10.2020.

У подальшому у суді першої інстанції відбулось чотири судових засідання 22.10.2020, 10.11.2020, 26.11.2020 та 10.12.2020.

В судовому засіданні 22.10.2020 представники сторін були присутні, однак за клопотанням позивача судом оголошено перерву до 29.10.2020.

28.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника у іншому судовому процесі.

У судовому засіданні від 29.10.2020 судом задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 10.11.2020.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 10.11.2020, на електронну пошту суду 10.11.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебування представника позивача на самоізоляції. Розгляд справи відкладено на 26.11.2020.

У подальші судові засідання 26.11.2020 та 10.12.2020 представник позивача не з`являвся, про причини неявне повідомляв.

Також слід значити, що протокольною ухвалою суду від 26.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача до судового засідання. Суд першої інстанції виходив з положень частин 1, 3 статті 202 ГПК України, за якими нез`явлення представника за умови належного його повідомлення про дату, час і місце засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому, як зазначив суд, наявні в матеріалах справи документи достатні для можливості вирішення спору за відсутності представника позивача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апелянта щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду є необґрунтованими, оскільки з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, викладення позивачем своїх вимог та обґрунтування правової позиції у заявах по суті спору (позові, відповіді на відзив), клопотаннях про долучення доказів та поясненнях, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів вважає, що обставини неявки представника позивача у судові засідання 26.11.2020 та 10.12.20202 не перешкоджали розгляду судом першої інстанції справи по суті та прийняття законного та обґрунтованого рішення. Підстав для залишення позову без розгляду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/8604/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/8604/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/8604/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/8604/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 15.06.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська