Рішення

від 06.11.2020 по справі 911/1940/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1940/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» (09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Терезине, вул. Першотравнева,2) До Малого приватного підприємства «Анна» (09634, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Синява, вул. Шевченка,3) Про стягнення 2060812,28 грн та виконання зобов`язання Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Січкаренко А.А.

Представники:

Від позивача Миколюк М.Д., адвокат (посвідчення №3726/10), Поляков А.С., директор товариства Від відповідача Мочинський А.Р., адвокат (посвідчення № 6279/10)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, заявивши вимоги про стягнення з Малого приватного підприємства «Анна» (далі - відповідач) 2060812,28 грн, з яких: 322796,28 грн - збитки, спричинені різницею в ціні закупівлі кукурудзи; 856008,00 грн - штраф за порушення умов договору №27/498 від 27.02.2020 (поставка товарів у меншій кількості); 856008,00 грн - штраф за односторонню відмову постачальника від виконання обов`язків за договором №27/498 від 27.02.2020; 26000,00 грн - збитки, зумовлені подачею автомобілів на загрузку згідно з листом від 14.04.2020. Також заявленими є позовні вимоги про зобов`язання передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» 393 тонн 654 кг кукурудзи за цінами та умовах договору поставки №27/498 від 27.02.2020.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №27/498 від 27.02.2020 в частині здійснення поставки товару в повному обсязі у строк встановлений договором. Порушення відповідачем умов договору стало підставою для нарахування позивачем на підставі п.7.3 договору штрафу у розмірі 856008,00 грн за поставку товарів у меншій кількості та на підставі п.7.4 договору штрафу у розмірі 856008,00 грн за односторонню відмову постачальника від виконання обов`язків за договором. Крім того, у зв`язку з недопоставкою відповідачем кукурудзи масою 393 т 654 кг, позивачу спричинені збитки у вигляді різниці ціни закупівлі кукурудзи у розмірі 322780,53 грн, оскільки позивач для виконання своїх зобов`язань за договорами, укладеними з іншими контрагентами, вимушено уклав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» на поставку кукурудзи масою 500 т 00 кг, що відповідає частині товару, який був недопоставлений відповідачем, різниця з вартості на закупку якої у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» складає 322796,28 грн, а також збитки в розмірі 26000,00 грн, зумовлені подачею автомобілів під завантаження зазначеної кукурудзи, які в свою чергу не були завантажені відповідачем.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» подало до суду заяву про забезпечення позову від 01.07.2020 (вх. суду №118/20 від 07.07.2020), в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Малого приватного підприємства «Анна» .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2020 №911/1940/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» повернуто заявникові на підставі ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2020 №911/1940/20 зазначену позовну заяву залишено без руху, встановлено спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

В установлений строк від позивача до суду надійшла заява від 29.07.2020 про усунення недоліків з поясненнями, додатками та документами на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Також в поданій заяві від 29.07.2020 позивач уточнив суму збитків, спричинених різницею в ціні закупівлі кукурудзи, яка складає 322780,53 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2020 №911/1940/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.09.2020, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.

31.08.2020 відповідачем до Господарського суду Київської області подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач повністю не погоджується з вимогами позивача. Свої заперечення мотивує тим, що на виконання умов договору в період з 11.03.2020 по 17.03.2020 відповідач поставив позивачу 606 тонн 346 кг кукурудзи на загальну суму 2595159,46 грн. З 18.03.2020 по 25.03.2020 поставка товару не здійснювалась відповідачем з незалежних від нього причин, у зв`язку з встановленими карантинними обмеженнями, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020. Згідно з сертифікату №3200-20-0559 про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили), виданого Київської обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою 06.05.2020 №80/03.23, відповідачу засвідчено форс-мажорні обставини з 18.03.2020 по 06.05.2020. Відповідач вказує, що відповідно до умов договору строк поставки товару визначено з 27.02.2020 по 15.04.2020, а тому строки поставки товару не були порушені відповідачем, оскільки 25.03.2020 (до моменту настання кінцевого терміну виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару) позивач звернувся до відповідача з листом про повернення коштів в сумі 896882,37 грн, які 14.04.2020 відповідачем повернуто позивачу на його вимогу. Відповідне звернення позивача до відповідача щодо повернення сплачених коштів останнім розцінено як повідомлення про розірвання договору поставки №27/498 від 27.02.2020. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними.

11.09.2020 Господарським судом Київської області суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.10.2020.

01.10.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про перерву у судовому засіданні на 15.10.2020.

15.10.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у судовому засіданні на 29.10.2020, у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

29.10.2020 господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у судовому засіданні на 06.11.2020.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 06.11.2020 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» , в якості покупця, та Мале приватне підприємство «Анна» , в якості постачальника, уклали договір №27/498 на поставку сільськогосподарської продукції (далі - договір), за яким у порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу українського походження врожаю 2019 року (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору кількість товару становить 1000,00 (одна тисяча метричних тонн кг) метричних тонн (надалі -МТ) +- 15% за вибором покупця.

Відповідно до п.3.2 договору ціна однієї МТ товару, що постачається згідно з даним договором, складає - 3566,70 грн, крім того ПДВ - 713,34 грн, разом з ПДВ - 4280,04 (чотири тисячі двісті вісімдесят гривень 04 копійки) грн., з урахуванням положень п.п.2.4 -2.5 даного договору.

У п.3.3 договору сторони погодили, що загальна вартість товару, що постачається згідно з даним договором, складає 3566700,00 грн, крім того ПДВ - 713340,00 разом з ПДВ - 4280040,00 (чотири мільйони двісті вісімдесят тисяч сорок гривень 00 копійок) грн., +- 15% з урахуванням положень п.3.1 даного договору та з урахуванням положень п.п.2.4 -2.5 даного договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник передає товар покупцю у власність на зерновому складі продавця на умовах цього договору в повному обсязі в строк з 27.02.2020 року до 15.04.2020 року.

Моментом виконання обов`язку постачальника передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару та завантаження на автотранспорт покупця, що підтверджується документально шляхом складення видаткової накладної. Товар за даним договором постачається на умовах FCA (франко перевізник). Назва пункту навантаження: МПП «Анна» . Адреса зернового складу: Київська область, смт Рокитне, вул. Поповича, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотерме-2010» , з урахуванням особливостей наведених у договорів (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.4 договору доставка до місця вигрузки товару здійснюється автотранспортом покупця та за його рахунок, відповідальність за навантаження транспортного засобу несе постачальник.

Згідно з п.4.5 договору передавання зерна за кількістю проводиться шляхом зважування на автомобільних вагах зернового складу покупця. У разі виявлення розбіжностей у масі при прийманні зерна між показами автомобільних вагах зернового складу покупця та записах в ТТН постачальника понад допустимі норми розходжень, зазначених в паспорті на ваг, складається акт. Фізична маса, визначена на вагах зернового складу покупця, вважається остаточною.

У п.4.6 договору визначено, що передача постачальником товару покупцеві у власність підтверджується передачею покупцю оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних на товар в повному обсязі, виданими на ім`я покупця днем поставки товару.

Відповідно до п.5.1 договору оплата товару, що постачається за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- 80% вартості товару покупець сплачує шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: після підписання даного договору; отримання рахунку-фактури на товар із зазначенням точної суми ПДВ; сканкопії підписаного договору.

- 20% вартості товару покупець сплачує після отримання: товару у місці поставки; оригіналу видаткової накладної; податкової накладної складеної у електронній формі та зареєстрованої в ЄРПН, відповідно до вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України.

Постачальник зобов`язується передати покупцеві одночасно з товаром наступні товаросупровідні документи: акт перерахунку ціни товару (за потреби) зг.п.2.4; видаткова накладна на товар (п.6.1 договору).

Згідно з п.7.1 договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки, у тому числі неотриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Сторони домовились, що збитки стягуються в повній сумі понад штрафні санкції та неустойку.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку поставки неякісного товару та/або несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено даним договором або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення та стягнути з постачальника додатково штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару.

Відповідно до п.7.4 договору у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх обов`язків за даним договором постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару за даним договором.

Умовами п.7.6 договору передбачено, що сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов`язків та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов`язків за даним договором. Штрафна неустойка сплачується постачальником до повного виконання ним своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно з п.9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.04.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. При цьому положення пп.9.10 та 9.11 даного договору діють протягом трьох років з дати поставки товару.

У п.9.3 договору сторони погодили, що одностороннє розірвання даного договору не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та даним договором.

Відповідно до п.9.4 договору покупець вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку якщо:

- постачальник прострочив поставку товару або документів, зазначених в п.6.1 даного договору;

- якість товару не відповідає умовам даного договору;

- у зв`язку з діями чи бездіяльністю постачальника (або його постачальників) покупець був позбавлений права на віднесення сум ПДВ за даним договором до податкового кредиту та/або позбавлений відшкодування ПДВ;

- постачальник здійснив істотне порушення умов даного договору.

Згідно з п.9.5 договору сторони домовились, що покупець вправі вимагати від постачальника повернення того, що було виконано покупцем за зобов`язанням до моменту розірвання даного договору.

У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України (п.9.13 договору).

На виконання умов договору позивачем на користь відповідача перераховано 3492041,83 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №101 від 02.03.2020 на суму 1712016,00 грн, №105 від 04.03.2020 на суму 999988,55 грн, №2167 від 05.03.2020 на суму 500037,07 грн та №117 від 10.03.2020 на суму 280000,21 грн, засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач на виконання взятих на себе зобов`язань поставив позивачу 606 тонн 346 кілограмів товару вартістю 2595159,46 грн, що підтверджується видатковими накладними №39 від 11.03.2020, №48 від 13.03.2020, №49 від 16.03.2020, №50 від 17.03.2020 та №65 від 25.03.2020, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.

Позивач звернувся з листом №24 від 25.03.2020 до відповідача про повернення сплачених коштів по договору у розмірі 896882,37 грн за поставку кукурудзи, яку не допоставив відповідач.

Відповідач 14.04.2020 повернув позивачу кошти в розмірі 896882,37 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №359 від 14.04.2020 на суму 293985,00 грн, №219 від 14.04.2020 на суму 428000,37 грн та №220 від 14.04.2020 на суму 174897,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи та не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період січня 2020 по квітень 2020, який підписаний уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.04.2020 відсутня. Завірена копія акту звірки залучена до матеріалів справи.

21.04.2020, 16.06.2020 позивач звернувся до відповідача з претензіями про невиконання зобов`язань за договором, відповідно до яких просив відповідача виконати умови укладеного договору №27/498 від 27.02.2020 в частині поставки 393 т 654 кг кукурудзи, сплатити штрафи в загальній сумі 1712016,00 грн та відшкодувати завдані збитки в загальному розмірі 348796,28 грн.

За твердженнями позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним договором, призвело до понесення позивачем збитків та стало підставою для нарахування штрафних санкцій, що спричинило звернення з даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частино 1 ст.670 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18, від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19.

Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку, відображеного у пункті 68 постанови від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно наведених положень Цивільного кодексу України вбачається, що у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу або якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору перераховував відповідачу кошти в сумі 3492041,83 грн, а відповідачем поставлено товар на суму 2595159,46 грн.

25.03.2020 до моменту настання кінцевого терміну виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару - 15.04.2020, визначеного п. 4.1 договору, позивач звернувся до відповідача про повернення перерахованих ним коштів відповідачу в сумі 896882,37 грн, які 14.04.2020 були повернути відповідачем на користь позивача.

Позивач скористався своїм правом на повернення сплаченої ним суми за товар, а тому отримавши на свою вимогу суму попередньої оплати, вимагати від відповідача передати товар, є недоцільним, оскільки повернення продавцем суми попередньої оплати виключає можливість вимагати від продавця передання неоплаченого товару.

З аналізу умов укладеного між сторонами у справі договору, зокрема, з п.5.1, вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати, а саме 80% вартості товару, які покупець повинен сплатити протягом 3 банківських днів з дати після підписання даного договору; отримання рахунку-фактури на товар із зазначенням точної суми ПДВ; сканкопії підписаного договору.

Крім того, умовами договору передбачено поставку товару на умовах часткової попередньої оплати, яку позивач відкликав, тому станом на 15.04.2020 (граничний термін поставки товару за договором) позивач є таким, що не виконав свого обов`язку, передбаченого п.5.1 договору, щодо сплати 80% вартості товару на користь позивача, що передує поставці товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем на підставі п.7.3 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 856008,00 грн за несвоєчасну поставку товару та поставку товару у меншій кількості, а на підставі п.7.4 договору - штраф у розмірі 856008,00 грн за односторонню відмову постачальника від виконання обов`язків за договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання тощо.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник передає товар покупцю у власність в повному обсязі в строк з 27.02.2020 року до 15.04.2020 року.

Позивач не надав суду доказів допущення відповідачем прострочення строків поставки товару, оскільки до моменту настання кінцевого терміну виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару - 15.04.2020, визначеного п.4.1 договору, позивач звернувся до відповідача про повернення перерахованих ним коштів в сумі 896882,37 грн, які були повернути відповідачем 14.04.2020.

Як встановлено судом вище, поставці товару передує перерахування покупцем 80% вартості товару, яку позивач в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.1-2 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За відсутності виконання покупцем своїх зобов`язань, визначених договором, щодо здійснення перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 80% вартості товару, позивачем не обґрунтовано та не доведено обов`язку постачальника щодо поставки товару.

Крім того, відповідно до сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №80/0323 від 06.05.2020 Малому приватному підприємству «Анна» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» триваючі перерви в роботі транспорту, які унеможливили виконання обов`язку (зобов`язання): постачання кукукрудзи 3-го класу українського походження врожаю 2018 року у кількості 393,66 метричних тонн на склад покупця у термін 15.04.2020 за договором на поставку сількогосподарської продукції №27/498 від 27.02.2020, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» . У вказаному сертифікаті зазначено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 18.03.2020 по 06.05.2020.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді понесення штрафів, передбачених п.7.3 та п.7.4 договору, а відтак і підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафів в загальній сумі 1712016,00 грн.

При цьому, здійснивши аналіз умов п.7.3 та п.7.4 договору, суд дійшов висновку, що такі пункти договору фактично передбачають подвійну відповідальність для постачальника за одне і те ж порушення, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення 322780,53 грн збитків, завданих різницею в ціні закупівлі кукурудзи та 26000,00 грн збитків, завданих подачею автомобілів на зерновий склад відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.

Обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Саме на позивача покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/422/18, від 16.04.2019 у справі № 911/917/16.

Позивач зазначає, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо строків поставки товару, він був змушений для виконання своїх зобов`язань за договорами, укладеними з іншими контрагентами, укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» на поставку кукурудзи масою 500 т 00 кг, в тому числі 393 т 654 кг кукурудзи, яка була недопоставлена відповідачем, за ціною 5100,00 грн за 1 метричну тонну, отже різниця в вартості закупники товару, з врахуванням ціни договору, укладеного з відповідачем, та ціни договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» склала 322780,53 грн.

Дослідивши договір поставки №26/511 від 26.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» , суд зазначає, що він укладений раніше, ніж встановлений договором поставки кінцевий термін виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки позивачу товару (15.04.2020). До того ж, позивачем не подано суду доказів оплати за таким договором поставки, а отже і понесення витрат.

Позивачем не доведено суду необхідності укладення договорів з іншим постачальником на поставку аналогічного товару до закінчення строку 15.04.2020 виконання зобов`язань відповідачем за договором №27/498 від 27.02.2020, не наведено причино-наслідкового зв`язку такого укладення та понесення додаткових витрат, що заявлені до стягнення, не надано доказів в підтвердження зазначених обставин, а тому вимоги в частині покладення на відповідача 322780,53 грн, що становлять різницю в ціні закупівлі позивачем кукурудзи не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення завданих збитків у розмірі 26000,00 грн, які спричинені подачею автомобілів на зерновий склад відповідача під завантаження кукурудзи, які в свою чергу не були завантажені відповідачем, суд зазначає наступне.

В підтвердження заявлених витрат з подачі автотранспорту на завантаження товару позивачем до матеріалів справи надано договір №ДГ-000001 від 02.01.2020, укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Агро-Груп» , рахунок на оплату №67 від 14.04.2020, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Агро-Груп» , лист позивача №43/1 від 14.04.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Агро-Груп» щодо відстрочки оплати та лист позивача від 13.04.2020 до відповідача з проханням здійснити завантаження товару 14.04.2020.

Дослідивши умови укладеного договору між сторонами судом встановлено, що його умовами не передбачено чітко визначеного графіку завантаження, подачу автотранспорту на відвантаження товару чи способу повідомлення щодо завантаження товару на автотранспорт.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, враховуючи, що умовами договору передбачено поставку товару у період з 27.02.2020 по 15.04.2020, тобто в певний проміжок часу, а не конкретно визначену дату, повідомляв позивача про готовність товару до передання покупцеві у належному місці та необхідність подачі автомобілів під завантаження товару у належному місці для завантаження.

З договору перевезення №ДГ-000001від 02.01.2020 та рахунку на оплату не можливо встановити, що передбачені ними послуги замовлено позивачем саме для перевезення товару, що мав поставити відповідач.

Лист на завантаження адресований відповідачу не може слугувати належним доказом в підтвердження факту дійсної подачі автомобілів 14.04.2020 на склад постачальника.

До того ж, позивачем не подано суду доказів оплати за таким договором перевезення, а отже і понесення таких витрат.

За таких обставин, позивачем не доведено суду необхідності укладення договорів з іншим постачальником на поставку аналогічного товару до закінчення строку 15.04.2020 виконання зобов`язань відповідачем за договором №27/498 від 27.02.2020, необхідності подачі автомобілів на зерновий склад відповідача, не наведено причино-наслідкового зв`язку укладення договору поставки №26/511 від 26.03.2020 та понесення додаткових витрат, що заявлені до стягнення, не надано доказів в підтвердження зазначених обставин, а тому вимоги в частині покладення на відповідача 322780,53 грн збитків, що становлять різницю в ціні закупівлі позивачем кукурудзи та 26000,00 грн збитків, які спричинені подачею автомобілів, не підлягають задоволенню.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача недоведеними, безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються судом на позивача.

Також, до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача повідомив суд про намір подання доказів в підтвердження розміру судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, за правилами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233-236, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» до Малого приватного підприємства «Анна» про стягнення 348780,53 грн збитків, 1712016,00 грн штрафів та зобов`язання передати 393 т 654 кг кукурудзи згідно з умовами договору поставки №27/498 від 27.02.2020 відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЦЗ-Україна» : 09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Терезине, вул. Першотравнева,2, ідентифікаційний код 37547588.

Відповідач - Мале приватне підприємство «Анна» : 09634, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Синява, вул. Шевченка,3, ідентифікаційний код 32257533.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.12.2020.

Суддя О.О. Третьякова