ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
22 грудня 2020 року Справа № 915/348/17
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу
до відповідача: Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, 55300, Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, площа Центральна, 18,
в інтересах відповідача : Миколаївська обласна прокуратура, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська 28
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кавунівська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області, Миколаївська область, Арбузинський район, с-ще Кавуни, вул. Елеваторна, 13,
про визнання недійсними та протиправними розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області від 13.01.2017 №9 та затвердженого указаним розпорядженням акту від 10.01.2017 № 1,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився,
прокурор, Бескровна І.І., згідно посвідчення,
В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрон» подано до Господарського суду Миколаївської області позов до Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Арбузинська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кавунівська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області (далі - Кавунівська сільрада) про визнання недійсними та протиправними розпорядження голови Арбузинської РДА від 13.01.2017 № 9 та затвердженого указаним розпорядженням акту від 10.01.2017 № 1 про результати роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, котрим затверджено збитки в загальній сумі 289673 грн. 30 коп., заподіяні місцевому бюджету Кавунівської сільради ТОВ «Агрон» користуванням у період 01.09.2015 - 31.10.2016 земельною ділянкою під кадастровим номером 4820381501:01:006:0001 без правовстановлюючих документів, та рекомендовано товариству в місячний термін після затвердження цього акту відшкодувати Кавунівській сільраді суму збитків.
Вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження прийнято всупереч положенням п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , а акт є безпідставним, так як ґрунтується на недостовірних та не підтверджених відомостях користування земельною ділянкою кадастровим номером № 4820381501:01:006:0001 ТОВ «Агрон» , тоді як останнім ця земельна ділянка не використовувалася, при цьому за відсутності обґрунтованого розрахунку розміру завданих збитків, і, крім того, акт суперечить приписам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
Заявою від 12.05.2017 від 05-1024 вих -17 прокуратура Миколаївської області повідомила суду про вступ у справу з метою захисту інтересів держави на стороні відповідача - Кавунівської сільської ради.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.04.2017 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 21.04.2017 порушено провадження в даній справі.
Ухвалою суду від 17.07.2017 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в іншій справі Господарського суду Миколаївської області № 915/242/17.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №63 від 21.01.2019, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу с) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/348/17. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/348/17 є звільнення у відставку головуючого у справі судді Коваля Ю.М.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/348/17 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 23.01.2019 справу прийнято до провадження суддею Ржепецьким В.О.
Ухвалою суду від 19.10.2020 поновлено провадження у господарській справі№915/348/17. Судом постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16 листопада 2020 року о 11:10, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
16.11.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 07 грудня 2020 року о 10:10.
07.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 22 грудня 2020 року о 09:50.
10.12.2020 Миколаївською обласною прокуратурою подано до суду заяву від 08.12.2020 №15/1-448вих-20 про закриття провадження у справі оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Прокурор 22.12.2020 в підготовчому засіданні підтримала заяву про закриття провадження у справі.
Решта учасників справи правом участі у підготовчому засіданні не скористались.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.
22.12.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Предметом спору у дані справі є визнання недійсними та протиправними розпорядження голови Арбузинської РДА від 13.01.2017 № 9 та затвердженого указаним розпорядженням акту від 10.01.2017 № 1 про результати роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, з посиланням на ст. 13 Конвенції, виклала правову позицію, відповідно до якої правосуддя за своєю суттю визнається ефективним лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Пунктом 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенні в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом за результатами розгляду спорів щодо скасування рішень про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам сформовано певну позицію, відповідно до якої:
-рішення про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому воно не може бути предметом спору;
-відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту;
поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду;
обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права;
-такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
У постанові від 29 серпня 2018 року у справі №219/5238/17 (провадження №11-593апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги позивача взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження акта щодо визначення й відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Суд виходив з того, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Виявлені збитки не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення відповідача, оскільки вони відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Оскаржуване рішення не створює жодних правових наслідків для позивача, а тому не може порушувати його права чи інтереси.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2017 року №210/5803/13-а, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта щодо визначення й відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому воно не може бути предметом спору.
В аналогічній справі №802/2474/17-а (провадження №11-1081апп1812, постанова від 12 грудня 2018 року) за позовом юридичної особи до виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області про скасування рішення щодо затвердження акта комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відсутність спору, у свою чергу, виключаючи можливість звернення до суду, оскільки немає права, що підлягає судовому захисту. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
У відповідності до ч.2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з приписами ч. ч. 3-5 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про задоволення заяви прокурора та закриття провадження у справі з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Арбузинської РДА від 13.01.2017 № 9 та затвердженого указаним розпорядженням акту від 10.01.2017 № 1 про результати роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Керуючись ст. ст. 46, 53, 130, 191, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Миколаївської обласної прокуратури №15/1-448вих-20 від 08.12.2020 про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Закрити провадження у справі №915/348/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрон до Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кавунівська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області про визнання недійсними та протиправними розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області від 13.01.2017 №9 та затвердженого указаним розпорядженням акту від 10.01.2017 № 1.
3. Ухвалу надіслати учасникам справи.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 24.12.2020.
Суддя В.О.Ржепецький
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 22.12.2020 |
Оприлюднено | 28.12.2020 |
Номер документу | 93782664 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Ржепецький В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні