Рішення

від 23.12.2020 по справі 915/1363/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Справа № 915/1363/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю представника позивача - Костиркін О.Г.

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР» ,

65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 8; код ЄДРПОУ 19370805

представник позивача: адвокат Костиркін О.Г., АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного підприємства «Реалбудсервіс-Транс» ,

55340, Миколаївська область, Арбузинський район, смт Костянтинівка, вул. Синявського, 59; код ЄДРПОУ 37564631

про: стягнення заборгованості

11.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 10.11.2020 року (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.11.2020 року) до Приватного підприємства «Реалбудсервіс-Транс» про стягнення 73 465,11 грн, з яких:

- 69 282,96 грн - основний борг за поставлений товар,

- 1 225,04 грн - інфляційні втрати,

- 2 957,11 грн - 3% річних.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається зокрема на приписи ст.ст. 11, 202, 205, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 13.11.2020 року позовну заяву залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі суду від 13.11.2020 року зазначено, що позивачем в порушення пунктів 3, 5 ст. 162 ГПК України не надано обгрунтованого розрахунку сум, що стягуються , а також не зазначено та не надано докази на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин (первинні документи, на підставі яких виникла заборгованість; докази здійснення відповідачем часткової оплати по кожній видатковій накладній).

16.11.2020 року до суду від позивача надійшла заява б/н від 16.11.2020 року (документ сформований в системі «Електронний суд» 16.11.2020 року) про усунення недоліків, в якій позивач викладає позовні вимоги у новій редакції, а саме просить стягнути з відповідача: основний борг за поставлений товар в розмірі 68 057,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 225,04 грн та 3% річних в розмірі 2 957,11 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1363/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 23.12.2020 року, зобов`язано позивача у строк до 08.12.2020 подати суду позовну заяву в паперовій формі в порядку Розділу ІІІ ГПК України із додержанням вимог, передбачених ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов.

09.12.2020 року до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи в паперовій формі.

10.12.2020 року до суду від представника позивача - адвоката Костиркіна Олексія Геннадійовича надійшло клопотання б/н від 07.12.2020 року про участь у судовому засіданні 23.12.2020 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою системи відеоконференцзв`язку « EasyCon» . В клопотанні адвокат повідомив про реєстрацію в системі відеоконференцз`язку « EasyCon» , зазначивши відповідну електронну адресу.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року клопотання б/н від 07.12.2020 року представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР» - адвоката Костиркіна Олексія Геннадійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 23.12.2020 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 23.11.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35).

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, протягом 2019 року позивач як постачальник здійснив постачання відповідачу як одержувачу продукції власного виробництва - газобетонних блоків в асортименті. Вказує, що відповідно до заявки відповідача продукція постачалась на будівельний майданчик, розташований в с. Коблеве, по факту поставки сторонами оформлювалися відповідні видаткові накладні.

Відповідач звернувся до позивача листом №90 від 29.05.2019 року, в якому просив відпустити матеріали згідно рахунку №Ю-170 від 29.05.2019 року, оплату гарантує до 07.06.2019 року (а.с. 14).

На підтвердження постачання продукції позивачем надані копії видаткових накладних на загальну суму 316 742,40 грн, в тому числі:

№1401 від 01.04.2019 року на суму 48 729,60 грн з ПДВ (а.с. 8);

№2522 від 30.05.2019 року на суму 53 602,56 грн з ПДВ (а.с. 9);

№2524 від 30.05.2019 року на суму 53 602,56 грн з ПДВ (а.с. 10);

№2523 від 30.05.2019 року на суму 53 602,56 грн з ПДВ (а.с. 11);

№2525 від 30.05.2019 року на суму 53 602,56 грн з ПДВ (а.с. 12);

№2547 від 31.05.2019 року на суму 53 602,56 грн з ПДВ (а.с. 13).

Згідно банківської виписки, за період з 01.04.2019 року по 15.11.2020 року відповідач перерахував позивачу 248 729,60 грн (а.с. 27). У призначенні платежу міститься посилання на рахунки №Ю-162 від 01.04.2019 року, №Ю-062 від 04.05.2019 року, №Ю170 від 29.05.2019 року, які суду не надані.

За твердженням позивача, залишок заборгованості в сумі 68 012,80 грн (316 742,40 - 248 729,60) залишився несплаченим.

З урахуванням заборгованості відповідача яка існувала станом на 01.04.2019 року в сумі 45,12 грн (на підтвердження чого позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за березень 2019 року, а.с. 6), позивач зазначає що розмір боргу відповідача за поставлений протягом квітня-травня 2019 року товар складає 68 057,92 грн (68 012,80 + 45,12).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу (ГК) України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу (ЦК) України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а всі істотні умови договору були узгоджені у видаткових накладних.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, відповідач мав оплатити поставлений товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, заборгованість за поставлений товар оплачена відповідачем частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу (ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано первинних документів в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження наявності заборгованості відповідача станом на 01.04.2019 року в сумі 45,12 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 68 012,80 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1 225,04 грн та 3% річних у сумі 2 957,11 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості 68 057,92 грн за період з 31.05.2019 року по 10.11.2020 року, розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат - 1 225,04 грн.

Судом за допомогою програми « ipLex» здійснено перерахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 68 012,80 грн за період з 31.05.2019 року по 10.11.2020 року (червень 2019 - жовтень 2020) та встановлено, що розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 1 774,40 грн. Враховуючи принцип диспозитивності, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1 225,04 грн , про стягнення яких просить позивач.

Позивачем нараховані 3% річних на суму заборгованості 68 057,92 грн за період з 31.05.2019 року по 10.11.2020 року (529 днів прострочення), розмір нарахованих позивачем 3% річних - 2 957,11 грн.

Судом за допомогою програми « ipLex» здійснено перерахунок 3% річних на суму заборгованості 68 012,80 грн за період з 31.05.2019 року по 10.11.2020 року (529 днів прострочення) та встановлено, що розмір належних до стягнення 3% річних за вказаний період становить 2 952,35 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4,76 грн (2 957,11 - 2 952,35) слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір в сумі 2 102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 99,93%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 100,53 грн (2 102,00 х 99,93%).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Реалбудсервіс-Транс» (55340, Миколаївська область, Арбузинський район, смт Костянтинівка, вул. Синявського, 59; код ЄДРПОУ 37564631 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР» (65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 8; код ЄДРПОУ 19370805):

- 68 012,80 грн - заборгованість за поставлений товар,

- 1 225,04 грн - інфляційні втрати,

- 2 952,35 грн - 3% річних,

- 2 100,53 грн - судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.12.2020.

Суддя Н.О. Семенчук