Рішення

від 14.12.2020 по справі 921/568/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/568/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі: судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання Бурда З.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Анастасія", вул. Гонти, 81, м. Житомир, 10019

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с.Токи, Підволочиського району, Тернопільської області, 47823

про: стягнення 296 597 грн. 07 коп., з яких: 285 707 грн. 01 коп. заборгованості за поставлений товар, 10 890 грн. 06 коп. пені та 4 449 грн. 62 коп. судового збору.

За участю представників:

-позивача: не з`явився

-відповідача: не з`явився

Суть справи.

Приватне підприємство Анастасія звернулося до суду з позовною заявою №18/8-ю від 18.08.2020 (вх.№655 від 25.08.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес про стягнення 285 707,01 грн. заборгованості, 10 890 грн. 06 коп. за несвоєчасну оплату товару, 4 449 грн. 62 коп. сплаченого судового збору (з врахуванням подальшої доплати).

Підставою позову позивач визначає несвоєчасну оплату вартості відповідної партії товару Товариством з обмеженою відповідальністю Агробізнес згідно Договору купівлі-продажу №63/17 від 01.02.2017, чим спричинено виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою від 27.08.2020 залишено позовну заяву №18/8/-ю від 18.08.2020 без руху та надано десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 04.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.09.2020 на 11 год. 00 хв.

17.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло Клопотання №1016 від 14.09.2020 (вх.№ 6401) про проведення судових засідань у відеоконференції.

Ухвалою суду 18.09.2020 в задоволенні Клопотанні №1016 від 14.09.2020 (вх.№6401 від 17.09.2020) позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції було відмовлено.

22.09.2020 через канцелярію суду до матеріалів справи від Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес надійшло Клопотання від 22.09.2020 (вх.№6527) про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням карантином на території Тернопільської області, спричиненим поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

22.09.2020 через канцелярію суду до матеріалів справи від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву від 18.09.2020 (вх.№6528), в якому відповідачем не заперечується факт отримання товару та сума основної заборгованості, проте вважає, що заявлена до стягнення сума пені підлягає зменшенню.

23.09.2020 на електронну адресу суду та 06.10.2020 в оригіналі від позивача надійшла Відповідь на відзив відповідача №1020 від 23.09.2020, в якій позивач в питанні розрахунку пені покладається на розсуд суду.

Ухвалою від 28.09.2020 відкладено підготовче засідання на 19.10.2020 на 12 год.00 хв.

Ухвалою від 28.10.2020 з ініціативи суду було продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/568/20 до 04.12.2020 включно.

Ухвалою від 28.10.2020 призначено судове засідання на 09.11.2020 на 11 год. 00 хв., оскільки судове засідання 19.10.2020 на 12 год 00 хв. не відбулось в зв`язку із перебуванням судді у відпустці з 12.10.2020 по 27.10.2020 згідно наказу №207-в від 05.10.2020.

Ухвалою 09.11.2020 було закрите підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2020 на 10 год.00 хв.

По даній справі 25.11.12 судом оголошено судове засідання відкритим.

Протокольною ухвалою від 25.11.2020 було повідомлено сторони про перерву у судовому засіданні до 14.12.2020 року до 11 год. 00 хв.

В судове засідання представник позивач не з`явився. Позивач причини неявки свого представника суд не повідомив. Хоча позивач був належним чином повідомлений про перерву в судовому засіданні до 14.12.2020 до 11 год.00 хв., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. Відповідач причини неявки свого представника суд не повідомив. Хоча відповідач був належним чином повідомлений про перерву в судовому засіданні до 14.12.2020 до 11 год.00 хв., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Нормами частини 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

А відтак, з врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи,оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агробізнес (Покупець), , з одного боку, та Приватним Підприємством Анастасія (Продавець), іншого боку, було укладено договір купівлі-продажу №63/17, згідно п.1.1. Постачальник зобов`язується поставити, відпустити, а Покупець прийняти та оплатити товар в термін, зазначений в Договорі, або в рахунку-фактурі, накладній, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Предметом поставки є товар, зазначений в рахунку-фактурі (п.1.2. договору).

Порядок Поставки передбачений в розділі 2 договору.

В п.2.5. договору зазначено, що при простроченні оплати будь-якої партії товару відпуск товару може бути припинено. При систематичному простроченні оплати Постачальник вправі відпускати товар лише на умовах попередньої оплати, або ж розірвати договорів в односторонньому порядку.

Право власності на поставлену партію товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі партії товарів Покупцю за накладними (п.2.6. договору).

Згідно п.3.1. договору поставка товару Продавцем проводиться по узгодженим між Продавцем і Покупцем цінами, зазначеними у накладних, що додаються до договору та є невід`ємною частиною.

Пункт 3.2.договору передбачає, що термін оплати за поставлений товар становить не більше 14 календарних днів з дня одержання товару, згідно накладних, податкових накладних, товаротранспортних документів.

Покупець обов`язково зазначає в платіжних документах № накладної, дати, № договору (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.4. договору загальна сума договору складає суму продукції, поставлену Покупцю за всіма накладними підписаними Сторонами, які складають невід`ємну частину договору.

При деяких ситуаціях можливий бартерний обмін товаром (п.3.5. договору).

Пункт 5. визначає термін дії Договору: договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, у частині постачання, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін, до закінчення терміну не заявить про розірвання даного Договору, він вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Щодо відповідальності сторін викладено в розділі 6 договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, Продавець відпускав по видатковим накладним, а Покупець приймав відповідний товар, що підтверджується видатковими накладним підписаними повноважними представниками сторін та з відбитками печаток сторін, та заборгованість по яких складала разом 285 707 грн 01 коп., а саме:

-видаткова накладна №РН-0001235 від 12.12.2019 на суму 23 936 грн.51коп.

-видаткова накладна №РН-0001245 від 17.12.2019 на суму 22 960 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000003 від 03.01.2020 на суму 51 675 грн.50 коп.

-видаткова накладна №РН-0000036 від 15.01.2020 на суму 880 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000059 від 24.01.2020 на суму 53 946 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000196 від 27.02.2020 на суму 55 145 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000222 від 04.03.2020 на суму 7 121 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000229 від 05.03.2020 на суму 28 408 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000333 від 08.04.2020 на суму 16 625 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000346 від 13.04.2020 на суму 23 920 грн. 00 коп.

-видаткова накладна №РН-0000464 від 14.05.2020 на суму 1090 грн. 00 коп.

Відповідач оплативши попередню партію товару, частково оплатив товар по видатковій накладній №РН-0001235 від 12.12.2019 на суму 55 368, 00 грн., по якій залишок склав - 23 936, 51 грн.

Наявність заборгованості за відповідачем підтверджується також складеним та підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків між ПП Анастасія в особі головного бухгалтера Зайчук Л. та ТОВ Агробізнес в особі бухгалтера Майдан О. Залишок на користь Приватного підприємства Анастасія на 30.06.2020 склав 285707,01 грн.

Згідно п.3.2 Договору №63/17 від 01.02.2017 сторони домовились, термін оплати за поставлений товар становить не більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня одержання товару, згідно накладних, податкових накладних, товаротранспортних документів.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Акт звіряння взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості на певну дату та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що наданий до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) заборгованості за Товариством з обмеженою відповідальністю Агробізнес на користь Приватного товариства Анастасія в сумі 285 707, 01 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:назву документа (форми);дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено за товар на користь позивача загалом 30 000 грн., а саме :

-10000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №Ф1948 від 06.11.2020;

-20 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №Ф2074 від 24.11.2020.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Таким чином, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн.00 коп - провадження у справі закрити за відсутністю предмета спору, в зв`язку з оплатою за товар.

Відповідно в частині позовних вимог щодо стягнення 255707 грн. 01 коп. боргу суд вважає за необхідне позов задовольнити, як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та відповідає умовам договору.

Згідно п.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну оплату вартості відповідної партії товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки та неустойку, встановлену законодавством.

Відповідно до Протоколу від 01.02.2017 узгодження розбіжностей до Договору купівлі-продажу №63/17 від 01.02.2017, сторони погодили зміну п.6.2., а саме: У випадку порушення строків розрахунків, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 10 890 грн. 06 коп. пені нарахованої по кожній видатковій накладній, по якій наявна заборгованість.

Перерахувавши заявлену до стягнення пеню, та з врахуванням умов договору та наявних матеріалів справи, змінивши початок нарахування пені: по видатковій накладній РН-0001235 від 12.12.19 з 26.12.2019 на з 27.12.2019; по видатковій накладній РН-0000036 від 15.01.2020 з 29.01.2020 на з 30.01.2020; по видатковій накладній РН-0000059 від 24.01.2020 з 07.02.2020 на з 08.02.2020; по видатковій накладній РН-0000222 від 04.03.2020 з 18.03.2020 на з 19.03.2020; по видатковій накладній РН-0000229 від 05.03.2020 з 19.03.2020 на з 20.03.2020; по видатковій накладній РН-0000333 від 08.04.2020 з 22.04.2020 на з 23.04.2020; по видатковій накладній РН-0000346 від 13.04.2020 з 25.04.2020 на з 28.04.2020; по видатковій накладній РН-0000464 від 14.05.2020 з 28.05.2020 на з 29.05.2020, суд вважає, що пеня становить всього 10841 грн. 87 коп. (перерахунок здійснений судом знаходиться в матеріалах справи).

Проте у відзиві на позовну заяву Відповідач просить про зменшення пені з 10 890 грн. до 7 000 грн. та посилається на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Також відповідач вказує про те, що несвоєчасне виконання зобов`язань перед позивачем зумовлене скрутним матеріальним становищем відповідача, несвоєчасним розрахунком контрагентів, в веденим карантином у зв`язку із запобіганням поширенню коронавірусу.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що в питанні пені покладається на розсуд суду.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, відповідач не надав доказів на підтвердження скрутного (важкого) матеріального стану, що могло слугувати аргументом для зменшенням пені. Також ухвалою суду від 28.09.2020 від позивача було витребувано докази на підтвердження матеріального стану (фінансовий звіт, баланс і т.д.). Позивач такі докази не подав.

Також суд зауважує, що введення карантинних заходів не є обставино, яка дозволяє контрагентам не здійснювати розрахунки на виконання укладених господарських договорів.

А тому, суд вважає, що підстави для зменшення пені по даній справі відсутні.

Отже, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 10 841 грн. 87 коп. задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 10 841 грн. 87 коп. пені. В решті таких вимог - в задоволенні відмовити.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі всього 4449 грн. 62 коп., а саме:

-4285 грн.62 коп. згідно платіжного доручення №746 від 18.08.2020;

-164 грн. 00 коп.

З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, часткового задоволення позову, сплату часткову боргу за товар під час розгляду справи в суді, суд покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с.Токи, Підволочиського району, Тернопільської області, 47823, ідентифікаційний код 30915832, на користь Приватного підприємства "Анастасія", вул. Гонти, 81, м. Житомир, 10019, ідентифікаційний код 25309846:

- 255707 грн. 01 коп. - боргу;

- 10 841 грн. 87 коп. - пені;

- 4448 грн. 90 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3.В частині позовних вимог щодо стягнення 30 000 грн. боргу провадження у справі закрити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 24 грудня 2020 року.

Суддя С.О. Хома