Рішення

від 24.12.2020 по справі 922/3430/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3430/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд.1, літ. "К", ідентифікаційний код 34746208) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод №2" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд.283, ідентифікаційний код 37366240) про стягнення 50 000,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (позивач), звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод №2" безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000,00 грн. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12 квітня 2020 згідно платіжного доручення № 6478 він помилково перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 50 000,00 грн., оскільки між сторонами не було укладено правочину, який би передбачав перерахування позивачем на користь відповідача коштів у сумі 50 000,00 грн, у зв`язку з чим на думку позивача наявні правові підстави для повернення відповідачем безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000,00 грн відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2020 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; зазначити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та зазначити зміст позовних вимог.

03.11.2020 до господарського суду Харківської області від представника позивача у справі надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх. №25609, до якої останній надав позовну заяву, в якій наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, підтверджено про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та зазначив зміст позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3430/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також, вищевказаною ухвалою роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2020, була надіслана на адресу відповідача: 61106, м. Харків, пр. Московський, буд.283, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією адресою містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вказана ухвала суду вручена представнику відповідача не була та повернута на адресу суду 10.11.2020 поштовим відділенням із відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач є повідомленими про розгляд справи № 922/3430/20.

На момент ухвалення даного рішення строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

12 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» (Позивач) платіжним дорученням № 6478 перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод №2» (Відповідач) грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., в призначенні платежу якого зазначено, що платіж здійснений як сплата за «Пресформу диспенсер» (Виріб) згідно рахунку №55 від 12.03.2019 року, в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн.

Позивач вказує, що вказана сума коштів була сплачена Відповідачу помилково, оскільки між Позивачем та Відповідачем не було укладено правочину, який би передбачав перерахування Позивачем на користь Відповідача кошти у сумі 50 000,00 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору було надіслано на адресу відповідача 15.04.2020 вимогу № 16/04/20 від 15.04.2020, в якій вимагав повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 50 000,00 грн, які були сплачені згідно платіжного доручення від 12.04.2020 року № 6478 на суму 50000,00 грн.

Відповідач у відповідь на вищевказану вимогу надіслав позивачу лист за вих. № 22/04/20-1 від 22.04.2020, в якому підтвердив отримання грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн, проте зазначив про усну домовленість на виготовлення обладнання для лиття під тиском - Прес-форма «Диспенсер» та на не можливість повернення вказаних коштів.

Станом на день пред`явлення позову Відповідач вимогу № 16/04/20 від 15.04.2020 не виконав та грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. позивачу не повернув.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Главою 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правової підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

За змістом частини першої статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до пунктів 1.23., 1.24. статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій чи майновій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Як вбачається з платіжного доручення № 6478 від 12.04.2019 позивачем дійсно було переховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як стверджує позивач, вказані грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача помилково, між сторонами не існувало станом на квітень 2019 року жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано та не надано доказів укладення між сторонами договору на виготовлення обладнання для лиття під тиском - Прес-форма «Диспенсер» .

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов`язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані позивачем грошові кошти, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував та доказів повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 50 000,00 грн позивачу не надав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод №2" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд.283, ідентифікаційний код 37366240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд.1, літ. "К", ідентифікаційний код 34746208) грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн. покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод №2" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд.283, ідентифікаційний код 37366240).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод №2" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд.283, ідентифікаційний код 37366240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд.1, літ. "К", ідентифікаційний код 34746208) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд.1, літ. "К", ідентифікаційний код 34746208).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод №2" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд.283, ідентифікаційний код 37366240).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "24" грудня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова