Ухвала

від 21.12.2020 по справі 910/11678/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11678/19

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого , Ткаченко Н.Г., Жуков С.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області

на ухвалу Північного апеляційного господарського від 22.09.2020 року

у справі № 910/11678/19

за позовом: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛАК ЛТД

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ПАРФУМ

до : 1. Головного управління Державної податкової служби у Київській області;

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області;

3. Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Старший слідчий з ОВС відділу розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області майора податкової міліції Бойко Надія Валеріївна

про стягнення шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 22.09.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Повернуто без розгляду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вх. №09.1-04.1/5614/20 від 28.08.2020) на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/11678/19 з доданими до скарги матеріалами.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського від 22.09.2020 року у справі №910/11678/19, в якій просить суд задовольнити касаційну скаргу та направити матеріали до Північного апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

З аналізу статей 55 , 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів скарги, Головне управління ДПС у Київській області не погоджується з ухвалою Північного апеляційного господарського від 22.09.2020 року, якою повернуто без розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/11678/19 у зв`язку з не усуненням недоліків, а саме не надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського від 22.09.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та повернуто без розгляду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/11678/19, оскільки у визначений судом строк апелянтом не надано доказів усунення недоліків, вказаних в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року.

Зокрема судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про звільнення від сплати судового збору та звернено увагу, що приписами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Тобто зазначена норма стосується виключно позивача. Позивачі, які згідно із статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і у разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/770/17, у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 20.06.2018 у справі №914/1748/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц.

Обгрунтовуючи незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник зазначає, що Верховним Судом у постанові від 08.05.2019 року у справі №910/1559/18 зазначено, що відповідно до положень норм Закону України Про судовий збір за позовом заявлений до відповідачів - органів державної влади про відшкодування шкоди, справляння судового збору не передбачено, що наразі позбавляє скаржника необхідності сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу Головного управління ДПС у Київській області, що Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Касаційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 904/2425/18. Так, Судом було зазначено, що з апеляційною скаргою зверталась Закарпатська митниця, яка є відповідачем у справі, і на неї не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У зв`язку з вищевикладеним, у питаннях щодо справляння судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення відповідачем у справі , підлягає застосуванню позиція Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/770/17.

Суд апеляційної інстанції керувався частиною 2 статті 260 , частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких апеляційна скарга не приймається та повертається судом апеляційної інстанції, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оцінивши доводи скаржника, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано частину другу статті 260 та частину 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України .

Для Верховного Суду правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм права у розгляді справи №910/11678/19 є очевидним. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не викликають розумних сумнівів щодо правильності застосування норм права господарським судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського від 22.09.2020 року на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 287, 293 Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського від 22.09.2020 року у справі № 910/11678/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.