Постанова

від 03.12.2020 по справі 916/1431/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1431/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Зуєва В. А. , Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Романчук Д. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубей Агро"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 (судді: Принцевська Н. М. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.) у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олен-Марина"

до Болградської районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубей Агро" та Кубейської сільської ради Болгарського району Одеської області

про визнання недійсними договорів оренди, визнання недійсними та скасування розпоряджень і зобов`язання розглянути питання щодо укладення договору довгострокової оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Селянське (фермерське) господарство "Олен-Марина" (далі - СФГ "Олен-Марина") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Болградської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Болградська райдержадміністрація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубей Агро" (далі - ТОВ "Кубей Агро") та Кубейської сільської ради Болгарського району Одеської області (далі - Кубейська сільрада) (з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої судом) про:

- визнання недійсними договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 14.09.2018 між Болградською райдержадміністрацією та ТОВ "Кубей Агро";

- визнання недійсним і скасування розпорядження Болградської райдержадміністрації від 14.09.2018 № 326/А-2018 "Про укладення з ТОВ "Кубей Агро" договору оренди нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв)";

- визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладених 14.09.2018 між Болградською райдержадміністрацією та ТОВ "Кубей Агро" (зазначених у заяві, том 5, а. с. 120-128);

- скасування розпорядження Болградської райдержадміністрації від 21.03.2019 № 78/А-2019 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 14.09.2018 № 326/А-2018";

- зобов`язання Кубейську сільраду розглянути на пленарному засіданні питання щодо укладення між Кубейською сільрадою та СФГ "Олен-Марина" договору довгострокової оренди земельних ділянок (кадастрові номери яких перелічено у заяві, том 5, а. с. 1201-128).

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 79 1 , 93, 116, 123 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 13 Закону України "Про оренду землі", положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовано тим, що згідно з розпорядженням голови Болградської райдержадміністрації від 24.05.2016 № 211/А-2016 СФГ "Олен-Марина" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок, виділених із земель невитребуваних паїв (до моменту витребування їх власниками), розташованих на території Червоноармійської сільської ради за межами населеного пункту, для ведення сільськогосподарського виробництва площею 520,00 га, вирішено укласти з СФГ "Олен-Марина" договір про короткострокову оренду землі на період розробки проекту землеустрою.

24.05.2016 між СФГ "Олен-Марина" та Болградською райдержадміністрацією укладено договір короткострокової оренди № 361.

СФГ "Олен-Марина" було замовлено та оплачено відповідні роботи щодо розроблення проекту землеустрою, який в подальшому було затверджено та присвоєно земельним ділянкам кадастрові номери.

У подальшому, враховуючи рішення районної конкурсної комісії з розгляду заяв фізичних та юридичних осіб про передачу земельних ділянок в оренду і вирішення інших питань земельних відносин від 214.07.2017 (протокол № 4) розпорядженням голови Болградської райдержадміністрації від 01.08.2017 СФГ "Олен-Марина" надано дозвіл на передачу в оренду строком на 21 рік або до моменту витребування їх власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок із земель колишньої колективної власності, нерозподілених (невитребуваних) паїв.

Однак договір не укладено, звернення позивача Болградською райдержадміністрацією щодо укладення договору залишено без відповіді.

Водночас 14.09.2018 між Болградською райдержадміністрацією та ТОВ "Кубей-Агро" укладено оспорювані договори оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), розташованих на території Кубейської сільради, загальною площею 486,8 га (колишні виноградники - рілля) (окремо на кожну земельну ділянку).

Позивач вважає, що відповідачі порушили його право на укладення договору оренди; не виконали вимог розпорядження голови Болградської райдержадміністрації від 01.08.2017, яким зобов`язано районну держадміністрацію укласти договір оренди земельних ділянок на 21 рік із СФГ "Олен-Марина"; оспорювані договори з ТОВ "Кубей-Агро" укладено відносно земельних ділянок, які перебували у користуванні СФГ "Олен-Марина"; протиправними діями відповідачів позивачеві завдано збитків.

1.3. ТОВ "Кубей-Агро", заперечуючи проти задоволення позовних вимог СФГ "Олен-Марина", наголосило, що матеріали справи свідчать, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок виготовлено, земельні ділянки сформовано та внесені відомості до відповідного реєстру у період з 02.11.2016 до 21.09.2017. При цьому відомості про укладення СФГ "Олен-Марина" додаткового договору з Болградською райдержадміністрацією стосовно продовження строку дії договору короткострокової оренди землі відсутні.

Відповідач акцентував увагу на відсутності доказів звернення СФГ "Олен-Марина" щодо укладення договорів оренди до часу укладення оспорюваного договору з ТОВ "Кубей-Агро".

При цьому, у зв`язку із неможливістю зареєструвати право на земельні ділянки через відсутність у договорі від 14.09.2018 оренди землі загальною площею 486,8 га, між з ТОВ "Кубей-Агро" та Болградською райдержадміністрацією у той же день (14.09.2018) укладено договори оренди кожної конкретної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 частково скасовано, прийнято нове рішення, частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано недійсним та скасовано розпорядження Болградської райдержадміністрації від 14.09.2018 № 326/А-2018 "Про укладення з ТОВ "Кубей Агро" договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)";

- визнано недійсним та скасовано розпорядження Болградської райдержадміністрації від 21.03.2019 № 78/А-2019 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.09.2018 № 326/А-2018";

- визнано недійсним договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) від 14.09.2018, укладений між Болградською райдержадміністрацією та ТОВ "Кубей - Агро";

- визнано недійсними договори оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 14.09.2019, зазначених у резолютивній частині постанови.

У решті рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 залишено без змін.

2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Кубейську сільраду розглянути на пленарному засіданні питання щодо укладення з СФГ "Олен-Марина" договору довгострокової оренди спірних земельних ділянок, установив, що матеріали справи не містять доказів звернення СФГ "Олен-Марина" про укладення договорів оренди земельних ділянок до Кубейської сільради та відмови у розгляді відповідного питання, отже, відповідних актів (рішень), які би порушували право позивача, Кубейською сільрадою не ухвалювалось, права позивача не порушувалися.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач виконав всі попередні умови та вимоги, необхідні для укладення довгострокових договорів оренди земельних ділянок, при цьому дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, ТОВ "Кубей Агро" у касаційній скарзі просить її частково скасувати і залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вирішення спору без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/864/17 щодо наявності у позивача правомірних очкувань та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 щодо належного способу захисту.

Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку щодо наявності у позивача права на захист легітимних (правомірних) очікувань з огляду на отримання СФГ "Олен-Марина" дозволу на розробку проекту землеустрою, розроблення такого проекту, за яким сформовано земельні ділянки та проведено реєстрацію у державному кадастрі земельних ділянок із присвоєнням кадастрових номерів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність у позивача законних сподівань та правомірних очікувань на закінчення процедури отримання земельної ділянки в оренду.

Однак така позиція суперечить висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/864/17, в якій зазначено, зокрема, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 зроблено висновок, що належить до обраного позивачем способу захисту та про те, що обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зробив висновок про порушення права позивача, у той же час рішення суду апеляційної інстанції не поновлює орендні правовідносини для СФГ "Олен-Марина", а тому не виконує основну свою функцію - захисту порушеного права.

При цьому рішення суду апеляційної інстанції не тільки не відновлює жодних прав позивача, а й порушує права ТОВ "Кубей Агро" як сторони законно укладених договорів оренди землі.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу СФГ "Олен-Марина" просить відмовити у її задоволенні, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника та доведення позивачем порушення його прав на оренду земельних ділянок, що було встановлено судом апеляційної інстанції.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 25.02.2016 керівник СФГ "Олен-Марина" звернувся до Болградської райдержадміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 520,00 га за рахунок земель нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) у довгострокову оренду строком на 21 рік або до моменту витребування власниками та укладення на період розробки проекту землеустрою договору короткострокової оренди землі;

- 24.05.2016 головою Болградської райдержадміністрації прийнято розпорядження № 211/А-2016 "Про надання СФГ "Олен-Марина" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок, виділених із земель невитребуваних паїв (до моменту витребування їх власниками), які розташовані на території Червоноармійської сільської ради за межами населеного пункту, для ведення сільськогосподарського виробництва", згідно з яким СФГ "Олен-Марина" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок загальною площею 520,00 га, а також вирішено укласти з СФГ "Олен-Марина" договір про короткострокову оренду землі на період розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду;

- 24.05.2016 між Болградською райдержадміністрацією та СФГ "Олен-Марина" укладено договір короткострокової оренди земельної ділянки № 361, за умовами якого райдержадміністрація (орендодавець) надала, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування строком на 1 рік земельні ділянки площею 520,00 га із земель сільськогосподарського призначення - рілля (за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв)) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки сільськогосподарського призначення. При цьому згідно з пунктом 2.4 цього договору у разі отримання власниками земельних часток (паїв) державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку власникові в межах, визначених у відповідному державному акті на право власності на земельну ділянку. У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Відповідно до пункту 3.3 договору він втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою для припинення договору, зокрема, є закінчення його строку. Підставою для розірвання договору є, зокрема, виготовлення у встановленому порядку проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки та отримання реєстраційної картки;

- 21.09.2016 розпорядженням № 382/А-2016 голови Болградської райдержадміністрації внесені зміни до розпорядження від 24.05.2016 № 211/А-2016, викладено пункт 1 у такій редакції: "Надати СФГ "Олен-Марина" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель колишньої колективної власності (нерозподілених (невитребуваних) земельних часток - паїв) в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельну ділянку, але не більше ніж на 21 рік, загальною площею 520,0000 га на території Червоноармійської сільської ради за межами населеного пункту";

- 01.08.2017 головою Болградської райдержадміністрації прийнято розпорядження № 273/А-2017 "Про надання згоди СФГ "Олен-Марина" на передачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок із земель колишньої колективної власності (нерозподілених (невитребуваних) паїв - до моменту витребування їх власниками) та укладення договору оренди землі". Зазначене розпорядження прийнято за наслідками розгляду заяви голови СФГ "Олен-Марина" про надання згоди на передачу земельних ділянок в оренду, враховуючи рішення районної конкурсної комісії з розгляду заяв фізичних і юридичних осіб про передачу земельних ділянок в оренду і вирішення інших питань земельних відносин від 21.07.2017 (протокол № 4), і відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та статей 13, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Згідно з пунктом 1 розпорядження від 01.08.2017 № 273/А-2017 надано згоду СФГ "Олен-Марина" на передачу в оренду строком на 21 рік або до моменту витребування їх власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок із земель колишньої колективної власності (нерозподілених (невитребуваних) паїв, розташованих на території Кубейської сільської ради Болградського району, за межами населеного пункту, загальною площею 354,2790 га, а саме: 5121487000:01:008:0239 площею 31,8886 га (виноградники); 5121487000:01:008:0240 площею 88,4268 га (виноградники); 5121487000:01:004:0324 площею 45,5866 га (виноградники); 5121487000:01:004:0326 площею 33,1072 га (виноградники); 5121487000:01:004:0325 площею 44,4477 га (виноградники); 5121487000:01:004:0329 площею 28,6318 га (виноградники); 5121487000:01:004:0322 площею 7,9191 га (виноградники); 5121487000:01:004:0330 площею 10,3485 га (виноградники); 5121487000:01:004:0323 площею 27,5953 га (виноградники); 5121487000:01:004:0328 площею 24,2710 га (виноградники); 5121487000:01:005:0587 площею 12,0564 га (рілля).

За змістом пункту 2 розпорядження голови Болградської райдержадміністрації від 01.08.2017 № 273/А-2017 вирішено укласти між СФГ "Олен-Марина" та райдержадміністрацією договір оренди землі на 21 рік або до моменту витребування власниками земельних ділянок.

Суди попередніх інстанцій установили, що розпорядження Болградської райдержадміністрації від 01.08.2017 №273/А-2017 не виконано, договір оренди земельних ділянок строком на 21 рік з СФГ "Олен-Марина" не укладено.

05.06.2018 голова СФГ "Олен-Марина" звернувся до Болградської райдержадміністрації з клопотанням про укладення довгострокового договору землі.

Водночас, як установили суди, 13.09.2018 ТОВ "Кубей-Агро" звернулось до Болградської райдержадміністрації про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) - колишніх виноградників площею 486,8 га.

14.09.2018 головою Болградської райдержадміністрації прийнято розпорядження № 326/А-2018 "Про укладення з ТОВ "Кубей Агро" договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)", зі змісту якого убачається його прийняття за наслідками розгляду заяви голови керівника ТОВ "Кубей Агро", враховуючи рішення районної конкурсної комісії з розгляду заяв фізичних і юридичних осіб про передачу земельних ділянок в оренду і вирішення інших питань земельних відносин від 13.09.2018 № 3, і відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статей 13, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"..

За змістом пункту 1 розпорядження голови Болградської райдержадміністрації від 14.09.2018 № 326/А-2018 надано згоду ТОВ "Кубей Агро" на передачу в оренду строком на 10 років (або до моменту витребування їх власниками) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок із земель колишньої колективної власності (нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 486,8 га із земель сільськогосподарського призначення - колишніх виноградників, розташованих на території Кубейської сільської ради Болградського району, за межами населеного пункту.

14.09.2018 між Болградською райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Кубей Агро" (орендар) укладено договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), згідно з пунктом 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки під нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями) загальною площею 486,8 га (колишні виноградники - рілля), розташовані на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області. Орендна плата на рік - 11 % від нормативної грошової оцінки ріллі по Кубейській сільській раді, 2 950,35 грн/га, 1 436 231,26 грн.

14.09.2018 між Болградською райдержадміністрацією та ТОВ "Кубей Агро" укладено договори оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту), а саме таких земельних ділянок: з кадастровим номером: 121487000:01:008:0239, загальною площею 31,8886 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:008:0240, загальною площею 88,4268 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:004:0324, загальною площею: 45,5866 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:004:0326, загальною площею: 33,1072 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:004:0325, загальною площею: 44,4477 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:004:0329, загальною площею: 28,6318 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:004:0322, загальною площею: 7,9191 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:004:0330, загальною площею: 10,3485 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:004:0323, загальною площею: 27,5953 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:005:0587, загальною площею: 12,0564 га, з кадастровим номером: 5121487000:01:008:0241, загальною площею: 57,1714 га, а також договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), загальною площею: 99,00 умовних кадастрових гектарів.

21.03.2019 розпорядженням голови Болградської райдержадміністрації № 78/А-2019 внесено зміни до розпорядження від 14.09.2018 № 326/А-2018 та викладено пункт 2 у новій редакції, яким встановлено орендну плату за користування земельними ділянками та невитребуваними паями у сумі 1 437 259,80 грн на рік, із розбивкою на 12 земельних ділянок за видами угідь, площею, кадастровими номерами, розміром орендної плати у процентному співвідношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та сумою цієї плати у гривнях.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога СФГ "Олен-Марина" до Болградської райдержадміністрації, ТОВ "Кубей Агро" та Кубейської сільради про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 14.09.2018 між Болградською райдержадміністрацією та ТОВ "Кубей Агро", визнання недійсним і скасування розпорядження Болградської райдержадміністрації від 14.09.2018 № 326/А-2018, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладених 14.09.2018 між Болградською райдержадміністрацією та ТОВ "Кубей Агро", скасування розпорядження Болградської райдержадміністрації від 21.03.2019 № 78/А-2019 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 14.09.2018 № 326/А-2018"; зобов`язання Кубейську сільраду розглянути на пленарному засіданні питання щодо укладення між Кубейською сільрадою та СФГ "Олен-Марина" договору довгострокової оренди земельних ділянок.

4.4. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування розпоряджень Болградської райдержадміністрації від 21.03.2019 № 78/А-2019 та від 14.09.2018 № 326/А-2018, а також визнання недійсними договорів оренди землі від 14.09.2018, укладених між відповідачами, виходив з того, що позивач виконав всі попередні умови та вимоги, необхідні для укладення довгострокових договорів оренди земельних ділянок, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність права на захист "законних очікувань" щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку в межах дозволу та проекту землеустрою, оскільки сторона вчинила юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на неї, а саме отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, розробила такий проект, за її заявою сформовано земельну ділянку (проведено реєстрацію у державному кадастрі земельних ділянок, присвоєно кадастровий номер), у зв`язку із чим така особа мала законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

4.5. Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що у пунктах 34-36.8 постанови від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: "Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 Земельного кодексу України. Цей порядок полягає у такому:

Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 Земельного кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Етапи цих переговорів такі:

Звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини".

У пунктах 37, 38 постанови від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

4.6. У пункті 45 постанови від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що судам слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь-яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

Проте суд апеляційної інстанції, здійснюючи судовий розгляд справи, не з`ясовував, зокрема питання щодо добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, натомість, обмежившись посиланням на виконання позивачем попередніх умов та вимог, необхідних для укладення довгострокових договорів оренди земельних ділянок та звернення позивача до Болградської райдержадміністрації 05.06.2018 з клопотанням про укладення довгострокового договору землі, суд не з`ясував питання щодо вжиття позивачем дій, спрямованих на отримання інформації з приводу розгляду його клопотання або оскарження бездіяльності уповноваженого на розгляд такого клопотання органу, а відтак суд апеляційної інстанції не встановив обставин щодо добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб.

4.7. Договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту (пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

Проте суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування розпоряджень Болградської райдержадміністрації від 21.03.2019 № 78/А-2019 та від 14.09.2018 № 326/А-2018, зазначеного не взяв до уваги.

4.8. У пунктах 37-41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (на незастосування висновків у якій посилається у касаційній скарзі скаржник) зазначено, що завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як уже зазначалося, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц вказала на те, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди і наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. При цьому, у цій постанові також зазначено, що у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, від якого немає підстав для відступу, стосовно того, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Проте суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не зазначив яким чином права позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, будуть відновлені та захищені.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 ( Rysovskyy v. Ukraine , заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 ( Kryvenkyy v. Ukraine , заява № 43768/07), пункт 45).

Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи ТОВ "Кубей-Агро" про втручання у його право користування земельними ділянками, наданими у відповідності до положень чинного законодавства уповноваженим на їх розпорядження органом.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів на підтвердження наявності, чи навпаки, відсутності порушення прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду, на чому наголошував заявник касаційної скарги, тому постанову належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

5.5. Клопотання ТОВ "Кубей-Агро" про відкладення розгляду справи, подане 03.12.2020 до початку судового засідання, колегія суддів залишає без задоволення, зважаючи на положення статті 216 Господарського процесуального кодексу України та відсутність обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті у цьому судовому засіданні.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубей Агро" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 916/1431/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді: В. А. Зуєв

Н. О. Багай