Ухвала

від 26.11.2020 по справі 904/5058/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5058/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Догорян В.І.

відповідачів - не з`явилися,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руксус"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 (судді: Антонік С.Г., Дармін М.О., Іванов О.Г.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 (суддя Соловйова А.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ревень"

до : 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Руксус",

2. Державного реєстратора Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладкова Юрія Володимировича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна,

2. ОСОБА_1 ,

3. Товарна біржа "Січеславська, Правова"

про витребування майна, скасування записів і внесення запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Ревень" (далі - ПАТ "Ревень", Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руксус" (далі - ТОВ "Руксус", Відповідач-1) та Державного реєстратора Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладкова Ю.В. (далі - Державний реєстратор, Відповідач-2), у якому, з урахуванням заяви від 11.01.2020 просило:

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину й витребувати у ТОВ "Руксус" на користь ПАТ "Ревень" будівлю магазину літ. А-1, загальною площею (кв.м): 174,7, яка складається із: 1- торгова зала, 2 - вбиральня, 3 - роздягальня, А - коридор, 5 - кухня, 6 -кабінет, 7 - приміщення, 8 - вбиральня, 9 - склад, 10 - коридор, та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1912285712101;

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно №33401217 про реєстрацію права власності (реєстрація переходу права власності) від 24.09.2019, 16:32:26, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 23.09.2019, видавник Волков В.В., Товариство з обмеженою відповідальністю "Руксус" (код ЄДРПОУ 43152415); договір купівлі-продажу, серія та номер: 20190913, виданий 23.09.2019, видавник Волков Володимир Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Руксус" (код ЄДРПОУ 43152415), посвідчений Товарною біржею "Січеславська, Правова" (код ЄДРПОУ 36207444), протокол про проведення аукціону, серія та номер 20190913, виданий 23.09.2019, видавник Товарна біржа "Січеславська, Правова" (код ЄДРПОУ 36207444), свідоцтво члена біржі, серія та номер: б/н, видавник: Товарна біржа "Січеславська, Правова", код ЄДРПОУ 36207444, відомості про який внесено до реєстру 26.09.2019 11:46:46 Державним реєстратором Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладковим Ю.В., індексний номер рішення 48873214;

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно №33182754 від 09.09.2019 17:00:15 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер ВРТ 074139, виданий 20.07.2017, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., реєстраційний №771, відомості про який внесено державним реєстратором Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладковим Ю.В., індексний номер рішення 48636013, та про припинення права власності 24.09.2019 16:32:26 ОСОБА_1 та ПАТ "Ревень" на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 23.09.2019, видавник Волков В.В., ТОВ "Руксус" (код ЄДРПОУ 43152415); договір купівлі-продажу, серія та номер: 20190913, виданий 23.09.2019, видавник Волков В.В., ТОВ "Руксус" (код ЄДРПОУ 43152415), посвідчений Товарною біржею "Січеславська, Правова" (код ЄДРПОУ 36207444), протокол про проведення аукціону, серія та номер 20190913, виданий 23.09.2019, видавник Товарна біржа "Січеславська, Правова" (код ЄДРПОУ 36207444), свідоцтво члена біржі, серія та номер: б/н, видавник: Товарна біржа "Січеславська, Правова", код ЄДРПОУ 36207444, відомості про який внесено до реєстру 26.09.2019 11:46:46 державним реєстратором Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладковим Ю.В., індексний номер рішення 48873214;

- внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ПАТ "Ревень", код ЄДРПОУ 23375576, на підставі №12/07-ЗВП, 26.03.1996, Наказ регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області; №12/7-7045, 21.12.2004, Перелік регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області майна, переданого до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Ревень".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №904/5058/19, позов задоволено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що спірне нерухоме майно вибуло з приватної власності ПАТ "Ревень" з порушенням норм чинного законодавства поза його волею, оскільки:

- договір купівлі-продажу від 20.07.2012, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Ревень" є недійсним (від імені ПАТ "Ревень" він підписаний неуповноваженою особою та фактично приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. не посвідчувався, правочин не реєструвався та бланк, на якому він складений, взагалі був використаний іншим нотаріусом для оформлення іншого правочину);

- договір купівлі-продажу від 23.09.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Руксус" за результатами аукціону проведеного Товарною біржею "Січеславська, Правова" є нікчемним (договір нотаріально не посвідчений; будівля магазину є індивідуально визначеним майном і в податковій заставі не перебувала, тобто не могла бути допущена до обігу на товарній біржі; відсутні докази того, що ОСОБА_1 на час проведення аукціону був членом біржі).

За висновками судів попередніх інстанцій ТОВ "Руксус" відповідно до статей 328, 334 ЦК України не набуло права власності на спірне майно і не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки останнє взагалі не набуло на нього права власності.

У касаційній скарзі ТОВ "Руксус" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного судів та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (суди не врахували висновків викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 27.05.2020 у справі №641/9904/16-ц, від 13.11.2019 у справі №645/4220/16-ц щодо застосування статей 203, 215, 330, 338 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах).

Крім того, заявник в касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, а саме статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2020 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, визначено дату проведення судового засідання.

Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2020 оголошено перерву з розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 відкладено розгляд касаційної скарги за клопотанням Відповідача-1, яке обґрунтовано постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Ураховуючи викладене справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

Предметом спору у справі, яка переглядається є вимога, зокрема, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Але, за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину

Варто розуміти, що у такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з його оспоренням та невизнанням іншими особами.

Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

В той же час у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 та від 13.11.2019 у справі №645/4220/16-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини не є подібними порівняно із справою, яка переглядається у касаційному порядку, оскільки у останніх розглядались вимоги про визнання правочинів недійсними.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №641/9904/16-ц під час вирішення питання щодо витребування майна, на відміну від справи, яка переглядається (№904/5058/19), судом установлено, що відповідач є добросовісним набувачем майна.

Тобто, висновки у вказаних справах щодо застосування норм матеріального права були зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин справ, установлених під час розгляду позовних вимог на підставі поданих сторонами доказів.

Отже висновок щодо застосування норми права у справі, яка переглядається у касаційному порядку, заснований на правовідносинах які не є подібними порівняно із справами, на які скаржник посилається як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а відтак не є релевантними.

Судова колегія зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Інші доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій є неаргументованими та відхиляються судовою колегією касаційної інстанції як такі, що фактично спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Руксус" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі №904/5058/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Руксус" відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі №904/5058/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова