Ухвала

від 24.12.2020 по справі 925/1475/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1475/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Мкртчяна Араіка Рафіковича (далі - ФОП Мкртчян А.Р., скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020

у справі № 925/1475/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВОВА ХОРЕКА

до ФОП Мкртчяна А.Р.

про стягнення 156 835,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ФОП Мкртчян А.Р. 11.12.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви-обґрунтування), в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №925/1475/19, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Крім того, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши матеріали касаційної скарги ФОП Мкртчяна А.Р. у контексті оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВОВА ХОРЕКА звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до ФОП Мкртчяна А.Р. про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви) 156 835,39 грн., у тому числі 141 780,00 грн. вартості неякісного товару та 15 055,39 грн. витрат позивача, пов`язаних з передачею відповідачем позивачу товару неналежної якості.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договору купівлі - продажу від 31.07.2019 №3107, що проявилося у передачі позивачу за видатковою накладною та актом приймання-передачі товару ядра горіха волоського неналежної якості.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване ти, що приймання позивачем переданого йому відповідачем товару по якості і документи, якими оформлено це приймання і які надані суду на підтвердження неналежної якості цього товару не відповідають умовам договору від 31.07.2019 №3107 та вимогам Інструкції П-7, тому на їх підставі не можливо встановити сам факт наявності недоліків товару, а тим більше час і причини їх виникнення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №925/1475/19 рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення суду, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким.

Висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строків приймання продукції та строків виявлення недоліків, установлених у пунктах 6, 9 Інструкції № П-7, є помилковими, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм цієї Інструкції.

Так, судом першої інстанції не враховано, що термін придатності товару становить 6 місяців (відповідно до умов договору), а тому до спірних правовідносин слід застосовувати не абзац другий пункт 6 Інструкції № П-7 (встановлює, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється на складі отримувача не пізніше 20 днів з дня поставки з іншого міста), а абзац шостий цього пункту, який передбачає, що машини, обладнання, вироби та інша продукція, яка надійшла в тарі і мають гарантійні строки придатності та зберігання, перевіряються щодо якості та комплектності при розкритті тари, але не пізніше встановлених гарантійних строків.

Так само, суд першої інстанції помилково застосував абзац перший пункт 9 Інструкції П-7, який встановлює, що акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами. Водночас, у абзаці третьому цього пункту встановлено, що акт про приховані недоліки, виявлені у продукції з гарантійним строком придатності та зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку.

Отже, зважаючи на те, що у договорі сторони передбачили шестимісячний строк придатності товару, висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вимог Інструкції № П-7 щодо складання акту про недоліки продукції є невірними.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначила, що наявні недоліки (на які посилається позивач) поставленої продукції підтверджуються матеріалами справи, зокрема актом про невідповідність товару якісним характеристикам, висновком експерта за результатами первинної товарознавчої експертизи, протоколом випробувань харчової продукції, експертним висновком партії ядра горіха волоського в кількості 120 ящиків.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем належними та допустимими доказами (зокрема показаннями автоматичних датчиків в складському приміщенні, договором на користування холодильною камерою № 28/03/18-ХК від 28.03.2018) доведено зберігання партії товару при дотриманні температурного режиму. Дотримання правил зберігання товару також підтверджено і висновком Київської торгово-промислової палати від 22.11.2019 № В-1523.

Водночас посилання відповідача на протокол випробувань від 30.10.2018 № 4881/18-ВЦ/1, що на думку останнього підтверджує якість товару на час його поставки позивачу, колегією суддів відхилились, оскільки даний протокол датований 30.10.2018, тоді як спірна поставка відбулась 31.07.2019.

З огляду на викладене, оскільки виявлені недоліки товару - партії ядра горіха волоського в кількості 120 ящиків масою нетто 1200 кг є істотним порушенням вимог щодо якості товару за договором поставки, та за які відповідає постачальник в межах строку придатності товару, а тому покупець на підставі пункту 3.4. договору та частини другої статті 678 Цивільного кодексу України правомірно вимагав повернення сплаченої за товар грошової суми.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

ФОП Мкртчян А.Р., не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.

В обґрунтування своєї правової позиції ФОП Мкртчян А.Р. із посиланням на пункт 4 частини другої та підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України у поданій касаційній скарзі зазначає, що:

- справа має виняткове значення для скаржника;

- господарські суди ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням норм процесуального права, встановивши фактичні обставини справи на підставі недопустимих та неналежних доказів. При цьому скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (щодо правових наслідків подання до суду неправдивих висновків експерта), від 30.04.2020 у справі №904/8794/17 (щодо доведення обставин прихованих недоліків товару).

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує ста/п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 становив 1921, 00 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення 156 835,39 грн., а, отже, ціна позову у справі № 925/1475/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Як уже зазначалось, серед підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, ФОП Мкртчян А.Р. у поданій касаційній скарзі вказує, що справа має виняткове значення для скаржника. Також скаржник як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається і на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають поза розумними сумнівами підстав для висновку про те, справа має виняткове значення для скаржника, або, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьої статті 287 ГПК України.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду не є достатньо переконливими, оскільки як вбачається зі змісту вказаних постанов останні ухвалені за інших, встановлених судами, обставин справи та доказів по справі.

При цьому слід відзначити, що зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного трактування ГПК України та до власного викладення обставин справи стороною по справі та оцінки доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також вирішувати питання щодо достовірності доказів, додатково перевіряти докази, що виходить за межі повноважень Верховного Суду згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Використання оціночних чинників, як-то: винятковість значення справи для скаржника , суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як суду права , дану категорію справ.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №925/1475/19, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

З огляду на викладене клопотання скаржника, подане у цій справі, залишається без розгляду.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мкртчяна Араіка Рафіковича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №925/1475/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос