Постанова

від 01.12.2020 по справі 904/5818/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5818/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 (колегія суддів: Широбокова Л. П. - головуючий, Чус О. В., Орєшкіна Е. В.), у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт"

до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання недійсним та скасування пункту рішення Нікопольської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" (далі - ТОВ "Ріал Істейт") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі - Нікопольська міська рада), в якому просило визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення Нікопольської міської ради № 32-5/VІІ від 26.02.2016 "Про надання ТОВ "Ріал Істейт" в оренду земельної ділянки на вул. Героїв Чорнобиля, 100-а за фактичним розміщенням будівлі продовольчого магазину".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020, позов було задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 4 рішення Нікопольської міської ради від 26.02.2016 № 32-5/VІІ "Про надання ТОВ "Ріал Істейт" в оренду земельної ділянки на вул. Героїв Чорнобиля, 100-а за фактичним розміщенням будівлі продовольчого магазину". Стягнуто з Нікопольської міської ради на користь ТОВ "Ріал Істейт" витрати по сплаті судового збору 1 921,00 грн.

2.2. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 заяву ТОВ "Ріал Істейт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Вирішено стягнути з Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь ТОВ "Ріал Істейт" витрати на професійну правничу допомогу - 12 000,00 грн (дванадцять тисяч грн), зобов`язано видати наказ.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020, Нікопольська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

3.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 (щодо необхідності підтвердження витрат на професійну правничу допомогу), додатковій ухвалі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19 (щодо необхідності дотримання вимог частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є доведеним належним чином.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ріал Істейт" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 - без змін. Зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, стягнута судом, є реальною, підтверджена фінансовими документами і фактично понесена позивачем.

4. Обставини справи, встановлені судом, і позиція Верховного Суду

4.1. Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу від 29.04.2020, ТОВ "Реал Істейт" зазначало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції складається із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

13.07.2020 ТОВ "Реал Істейт" направило до Центрального апеляційного господарського суду заяву (щодо вирішення питання про розподіл судових витрат), у якій повідомляло, що позивач надасть докази на підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення судом рішення у справі, у зв`язку з чим просило суд для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання.

Відповідач надіслав заперечення від 03.08.2020 № 282 стосовно витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначив, що договір про надання правової допомоги не містить розміру гонорару та підтвердження того, що саме він стосується справи № 904/5818/19. Як зазначив відповідач, позивачем не надано такі документи: акти здачі - приймання виконаних робіт та платіжних доручень на підтвердження перерахування на користь адвокатського об`єднання "Альянс" коштів та підтвердження надання саме цих послуг; детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та підтверджені ним витрати. Відповідач зазначав, що з поданих доказів неможливо встановити співмірність витрат на оплату послуг адвоката із фактично виконаними роботами, витраченим часом, обсягом робіт тощо. За таких обставин відповідач вважав, що позивачем не дотримані вимоги частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката не доведений належним чином. Відповідач навів перелік судових справ, в яких судом стягнуто значно меншу суму витрат на професійну правничу допомогу, ніж заявлено Позивачем.

10.08.2020 від позивача до суду надійшла заява про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 904/5818/19 в суді апеляційної інстанції на суму 12 000,00 грн, які просив стягнути з відповідача.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Нікопольської міської ради повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

4.3. Касаційну скаргу, з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, додатковій ухвалі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19.

4.4. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

4.5. Предметом касаційного перегляду у даній справі є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ "Ріал Істейт" у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Нікопольської міської ради.

У справі № 904/5818/19, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржену постанову про задоволення заяви ТОВ "Ріал Істейт", зазначив, що на підтвердження надання послуг на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги у справі № 904/5818/19 заявником надано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №15/04-20/1 від 15.04.2020, укладений між ТОВ "Ріал Істейт" та Адвокатським об`єднанням "Альянс", за умовами якого об`єднання зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу під час розгляду у судах апеляційної та касаційної інстанції справи № 904/5818/19, а клієнт - сплачувати об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об`єднанням клієнту, та зазначається в актах здавання - приймання наданих послуг, підписаних обома сторонами;

- додаткову угоду до цього договору від 15.04.2020, якою визначено зобов`язання об`єднання - здійснення представництва клієнта в Центральному апеляційному господарському суді у справі № 904/5818/19 та орієнтовну вартість послуг - 12 000,00 грн;

- акт здавання - приймання наданих послуг від 05.08.2020 на суму 12 000,00 грн, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надана наступна правова допомога: підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, поїздка до суду та ознайомлення зі справою - 800,00 грн, аналіз судової практики - 2 500,00 грн, аналіз письмових доказів - 1 000,00 грн, консультація клієнта, роз`яснення обраної правової позиції - 500,00 грн, підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3500,00 грн, направлення сторонам відзиву на апеляційну скаргу, поїздка до суду і подача відзиву - 200,00 грн, участь у судових засіданнях 24.06.2020 та 05.08.2020 - 3000,00 грн, складання розрахунку судових витрат та заяви про судові витрати - 500,00 грн;

- детальний опис робіт від 05.08.2020, що відповідає наведеному в акті від 05.08.2020;

- платіжне доручення № 2785 від 06.08.2020, відповідно до якого позивач сплатив адвокатському об`єднанню "Альянс" за надану професійну правничу допомогу - 12 000,00 грн;

- свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4154 від 26.02.2019, видане адвокату Галкіній І.В., яка прийнята на постійну роботу до Адвокатського об`єднання "Альянс" відповідно до наказу від 29.03.2019 № 3-к з 01.04.2019, та якою підписані процесуальні документи у справі з боку позивача та здійснено представництво у судових засіданнях 24.06.2020 та 05.08.2020.

Посилаючись на положення статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд апеляційної інстанції виходив із того, що у задоволенні апеляційної скарги Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у цій справі було відмовлено, отже витрати на надання правничої допомоги підлягають стягненню з відповідача. Позивачем на підтвердження витрат про надання правничої допомоги надані належні і допустимі докази, які містять детальний опис наданих послуг, тому заява ТОВ "Ріал Істейт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, а заперечення відповідача стосовно недостатності доказів спростовані. Суд зазначив, що відповідач не довів неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, що здійснені позивачем, ним лише зроблено посилання на судові акти, в яких судами стягнуто суму на професійну правничу допомогу в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.

4.6. У справі № 280/1765/19, на яку послався скаржник, предметом касаційного оскарження було додаткове рішення адміністративного суду, яким суд частково стягнув на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу. Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення, дійшов висновків про те, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат ".

4.7. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

4.9. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

4.10. Нікопольська міська рада у запереченнях стосовно витрат на професійну правничу допомогу, які надавалися до суду апеляційної інстанції, зазначала, що позивач не надав доказів, які підтверджують фактичне здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які відповідач має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

4.11. Як зазначено судом апеляційної інстанції на підтвердження витрат позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги №15/04-20/1 від 15.04.2020, додаткову угоду до цього договору від 15.04.2020, акт здавання - приймання наданих послуг від 05.08.2020 на суму 12 000,00 грн, детальний опис робіт від 05.08.2020, платіжне доручення № 2785 від 06.08.2020, тобто докази, які підтверджують обсяг, виконаних робіт та їх оплату позивачем.

Водночас, поза увагою суду залишилися вимоги частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, про те, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Зокрема, суд апеляційної інстанції не встановив, чим підтверджуються понесені позивачем витрати на такі види виконаних адвокатських об`єднанням робіт (наданих послуг) зокрема: поїздка до суду 17.04.2020, поїздка до відділення "Укрпошта" та направлення сторонам відзиву на апеляційну скаргу, поїздка до суду для подачі такого відзиву в канцелярію.

4.12. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, професійна правнича допомога у суді - це діяльність адвокатів, яка здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, яким і обумовлені види правничої допомоги, що надаються клієнту.

4.13. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи у повному обсязі заяву ТОВ "Реал Істейт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не встановив, чи всі зазначені позивачем витрати пов`язані із виконанням договору про надання правової допомоги № 15/04-20/1 від 15.04.2020 та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 15/04-20/1 від 15.04.2020. Зокрема, чи відповідають правовій природі та умовам зазначених договорів послуги/роботи, які фактично не пов`язані з вчиненням процесуальних дій адвокатом (направлення сторонам відзиву, подання відзиву до суду, подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, поїздки до суду, на пошту, складання розрахунку судових витрат) і чи ці витрати були фактичними і неминучими.

4.14. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо неврахування апеляційним господарським судом наведених висновків Верховного Суду при ухваленні оскаржуваної постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний господарський суд їх не врахував, постановив рішення з порушенням вимог статті 86, частини 3 статті 126, статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки лише перерахував зазначені в акті здавання-приймання наданих послуг від 05.08.2020 роботи/послуги, надані адвокатським об`єднанням "Альянс", та обмежився посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють питання витрат на професійну правничу допомогу, проте не установив чи всі витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги і підтверджені документально.

4.15. Оскільки апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без врахування висновків Верховного Суду, враховуючи допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену додаткову постанову від 17.08.2020 у цій справі необхідно скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви ТОВ "Ріал Істейт" про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу не відповідають положенням статей 76, 86, 236, 269 ГПК України.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

5.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану додаткову постанову від 17.08.2020, а справу № 904/5818/19 в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 904/5818/19 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв