Рішення

від 24.12.2020 по справі 420/5736/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5736/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

24 грудня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №420/5736/20, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом приватної фірми Арман до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 18.11.2019 року, винесені в.о. начальником Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Р. Демидюком відносно суб`єкта господарювання - приватної фірми АРМАН №168596, №168597, №168598, №168599, №168600, №168601, №168602, №168603, №168604, №168605, №168606, №168607, №168608, №168609, №168610, №168611, №168612, №168613 на загальну суму 10 880,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року адміністративний позов приватної фірми Арман до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 18.11.2019 року №168596, №168597, №168598, №168599, №168600, №168601, №168602, №168603, №168604, №168605, №168606, №168607, №168608, №168609, №168610, №168611, №168612, №168613 про застосування адміністративно-господарських штрафів до приватної фірми Арман . Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь приватної фірми Арман суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2102,00 грн.

17.12.2020 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/5736/20, а саме стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь приватної фірми Арман судових витрат в сумі 5058,00 грн., які складаються з витрат на професійну правову допомогу та витрат на направлення поштової кореспонденції.

Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст.252 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права та заперечення відповідача з цього приводу, суд робить висновок, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Суд зазначає, що представником позивача до суду було надано виключно Договір №14/05/20-1 від 14.05.2020 року, який має загальний характер та не передбачає представництво інтересів позивача по конкретній справі в суді, та квитанцію від 17.12.2020 року на суму 5000,00 грн. про сплату суми коштів за зазначеним договором.

При цьому позивачем до суду не було надано ані додатку до даного Договору, в якому (як зазначено в самому договорі) повинні були бути зазначеними гонорар адвоката, його розмір та порядок оплати, ані акту прийому-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги, ані звіту про виконання робіт, які б могли засвідчити обсяг правової (правничої) допомоги, наданої позивачу в адміністративній справі №420/5736/20, кількість конкретних послуг, їх ціну та загальну вартість.

За таких умов суд доходить висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження обсягу наданих йому адвокатом послуг в адміністративній справі №420/5736/20, а тому про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Щодо витрат позивача, пов`язаних з направлення поштової кореспонденції на загальну суму у розмірі 58,00 грн., суд зазначає наступне.

Так відповідно до пункту 5 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачем було надано до суду копії квитанції про сплату послуг надсилання поштової кореспонденції від 24.06.2020 року на суму 35,00 грн., та від 28.05.2020 року на суму 23,00 грн.

При цьому з квитанції від 24.06.2020 року та з інших матеріалів адміністративної справи (а.с. 74-75) вбачається факт надсилання позивачем позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку.

Враховуючи задоволення позовної заяви ПП Арман у справі №420/5736/20 суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму понесених ним судових витрат, пов`язаних з розглядом адміністративної справи, у розмірі 35,00 грн.

Водночас суд зазначає, що позивачем жодними чином не було обґрунтовано, а судом з квитанції від 28.05.2020 року не вбачається, що витрати поштової кореспонденції на суму 23,00 грн. пов`язані саме з розглядом адміністративної справи №420/5736/20. Крім того, із зазначеної квитанції неможливо встановити адреси, на яку направлялась поштова кореспонденція позивачем.

Керуючись приписами ст.ст. 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь приватної фірми Арман (код ЄДРПОУ 19197659) суму понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом адміністративної справи, у розмірі 35,00 грн.

У задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат в іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.