Рішення

від 14.12.2020 по справі 440/5495/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5495/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "ВКФ "М Плюс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги:

- стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 24 026,11 грн та пеню у розмірі 798,46 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

30.09.2020 Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "ВКФ "М Плюс" (далі - відповідач, ПП "ВКФ "М Плюс") про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що в порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач у 2019 році не виконав нормативу робочих місць та не забезпечив працевлаштування однієї особи з інвалідністю. Стверджував, що відповідач самостійно не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за незайняте особою з інвалідністю робоче місце, у зв`язку з чим, враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", позивач визначив ПП "ВКФ "М Плюс" суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 24 026,11 грн та пеню у розмірі 798,46 грн.

02.11.2020 до суду від ПП "ВКФ "М Плюс" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Стверджувала, що ПП "ВКФ "М Плюс" у 2019 році створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів та протягом 2019 року відповідачем подавалися оголошення на сайті "WORK.ua" та звіти форми №3-ПН від 07.11.2019 та від 10.12.2019 до центру зайнятості. Крім того, відповідач наполягав на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

11.11.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказував, що додані до відзиву оголошення з "WORK.ua", "Приватної газети" не можуть бути доказами у справі щодо пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на посаду "грузчика", тому що не містить посилання на те, що ця вакансія призначена для особи з інвалідністю. Крім того, наголошував, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Так, відповідно до копії наказу №7 від 02.01.2019, обов`язок щодо працевлаштування особи з інвалідністю у відповідача виник з 03.01.2019, проте у 3-денний термін після винесення цього наказу відповідач до центру зайнятості не звернувся, а звіт форми №3-ПН подав лише 07.11.2019. На переконання позивача, такі дії ПП "ВКФ "М Плюс" не можна вважати вжиттям всіх належних заходів щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

17.11.2020 до суду від ПП "ВКФ "М Плюс" надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача наголошувала на тому, що надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство вжило всіх залежних від нього передбачених законом заходів для недопущення господарського правопорушення. Вказувала, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати та працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

14.09.2020 ПП "ВКФ "М Плюс" подало до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ (вх. №4628).

Відповідно до відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2019 році становила 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (осіб) становить 1 особа.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано ПП "ВКФ "М Плюс" адміністративно-господарські санкції у розмірі 24 026,11 грн (за 1 особу) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 798,46 грн (за 166 днів (з 16.04.2020 по 28.09.2020)).

З огляду на факт наявності зазначених сум заборгованості, які не сплачені боржником у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі частиною першою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Водночас, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно зі пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Висновки щодо правозастосування

Враховуючи викладені приписи Закону №875-XII, відповідач у 2019 році був зобов`язаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для її працевлаштування, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.

Юридична відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону №875-XII, має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів; або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, статті 18, частини другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а.

Судом встановлено та сторони не мали спору щодо того, що ПП "ВКФ "М Плюс" у 2019 році створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів - наказом № 7 від 02.01.2019 року.

Суд відзначає, що відповідно Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Доказів виконання цього обов"язку у січні 2019 року відповідачем суду не подано.

Листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості Полтавського обласного центру зайнятості від 20.10.2020 №1439/16/50/2-20 підтверджено, що від ПП "ВКФ "М Плюс" протягом 2019 року надійшли два звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вільного робочого місця за посадою "Вантажник" для працевлаштування особи з інвалідністю. В 2019 році Кременчуцьким МРЦЗ особи з інвалідністю для працевлаштування не направлялись.

Також і з матеріалів справи слідує, що 07.11.2019 та 10.12.2019 відповідач подавав до Кременчуцького МРЦЗ звіти про наявність вакансій форми №3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Наведене є підставою для висновку про невиконання відповідачем у 2019 році вимог Закону №875-XII в частині повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії та невиконання обов"язку інформувати службу зайнятості про попит на працевлаштування інваліда протягом січня-жовтня 2019 року.

Доводи відповідача про те, що ПП "ВКФ "М Плюс" здійснювало самостійний пошук працівника з інвалідністю, судом оцінюються критично, так як не свідчать про здійснення усіх можливих заходів щодо працевлаштування інваліда. Оскільки забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, ПП "ВКФ "М Плюс" не подавши звіт за формою № 3-ПН у січні - жовтні 2019 року, фактично не надало державній службі зайнятості необхідної інформації для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

У той же час статтею 18 Закону №875-XII чітко передбачено обов"язок відповідача надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд зазначає, що підприємство не позбавлене можливості самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування у тому числі шляхом подання оголошень на відповідних сайтах, в той же час це не звільняє підприємство від обов`язку не тільки створити робочі місця для осіб з інвалідністю, а й своєчасно, достовірно та в повному обсязі проінформувати відповідні установи про створення таких робочих місць.

Крім того, суд не вправі оцінити оголошення на веб-сайтах, про подання яких стверджував відповідач, як заходи, спрямовані на пошук і працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки докази змісту цих оголошень суду не надані.

З огляду на вищезазначене, виключно звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неінформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю державній службі зайнятості за січень - жовтень 2019 року, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже, посилання відповідача на самостійний пошук працівників з інвалідністю шляхом розміщення оголошень, не можуть вважатися належним виконанням вимог законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому є безпідставними.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та поновлено такий строк.

Разом із цим, суд враховує, що відповідач подавав до Кременчуцького МРЦЗ звіти форми №3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю у листопаді та грудні 2019 року, а тому підстави для стягнення з позивача адміністративно-господарських санкцій та пені за цей період - відсутні.

Відповідно до частини першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом №875-XII, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного та виходячи із загальних засад юридичної відповідальності, з ПП "ВКФ "М Плюс" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів належить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної заробітної плати 20 021,76 грн (48 052,22 грн (середньорічна заробітна плата штатного працівника) : 12) х 10 (місяців) х 1 (робоче місце)) : 2) - за січень - жовтень 2019 року, у якому відповідачем не вживалися передбачені законом заходи для працевлаштування інвалідів за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та пеню за їх несвоєчасну сплату у розмірі 664,72 грн (20 021,76 грн х 0,02% х 166 днів).

Таким чином, адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 13937406) до Приватного підприємства "ВКФ "М Плюс" (вул. Генерала Жадова, буд. 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42580873) про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ВКФ "М Плюс" (вул. Генерала Жадова, буд. 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42580873) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 13937406) адміністративно-господарські санкції у розмірі 20 021,76 та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 664,72 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков