Рішення

від 22.12.2020 по справі 640/12104/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року м. Київ № 640/12104/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хеппілон Україна

до Головного управління ДФС в м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Хеппілон Україна з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 07802615140103 від 14.06.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до висновку акту перевірки відповідачем неправомірно встановлено, що позивачем порушено: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 422 567, 00 грн., на підставі якого Головне управління ДФС в м. Києві прийняло повідомлення-рішення № 07802615140103 від 14.06.2019 року. На думку позивача, відповідач безпідставно встановив фіктивність договірних відносин, нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, чим порушив вимоги податкового законодавства.

Позивач зазначає, що дії відповідача суперечать ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Водночас, акт перевірки не містить будь-яких посилань на зловживання з боку позивача, а вказує лише на невиконання зобов`язань щодо сплати податку до бюджету з боку контрагентів та кримінальні справи стосовно останніх.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 року відкрито провадження у справі № 640/21104/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшов відзив відповідача, у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на підставі направлень від 27.12.2018 року № 3059/26-15-14-01-03, № 3060/26-15-14-01-03, № 3640/26-15-14-06-05, № 8488/26-15-14-09-01, від 15.04.2019 року № 806/26-15-42-08, виданих Головним управлінням ДФС в м. Києві, відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, ГУ ДФС в м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року, за результатами якої встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст.134, п. 140.1, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, Положення бухгалтерського обліку №20, № 318, № 559, № 817, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 19 027 490, 00 грн.;

-пп.198.1, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 45 33, 00 грн.;

- пп. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України: реєстрація податкових накладних з порушенням встановленого терміну реєстрації на загальну суму ПДВ 68, 01 грн.;

- пп.4 п.2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування : несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску за січень 2018 року.

На думку відповідача, результати перевірки не підтвердили реальність проведення господарських операцій між ТОВ Хеппілон Україна та ТОВ СПІКЕРС ГРУП , ТОВ ДРАБЛЕЙН , ТОВ ТРАСТ ЛАЙН , ТОВ АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА , ТОВ КОМТЕХЦЕНТР , ТОВ БУРЕВЕСТНИК , ТОВ ГРАНДСЕРВИС , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ ФЕЛОРІС ПЛЮС , ТОВ ДНІПРО ОІЛ ГРУП , ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ , ТОВ АКАНТИКУС , ПП ІНТЕРА АКТИВ , ТОВ КОНГРИО , ТОВ АКВІЛ ТРЕЙДІНГ , які, призвели до завищення суми податкового кредиту.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС в м. Києві на підставі на підставі направлень від 27.12.2018 року № 3059/26-15-14-01-03, № 3060/26-15-14-01-03, № 3640/26-15-14-06-05, № 8488/26-15-14-09-01, від 15.04.2019 року № 806/26-15-42-08, виданих Головним управлінням ДФС в м. Києві, відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, ГУ ДФС в м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року

За результатами перевірки складено акт від 24.05.2019 року № 360/26-15-14-01-03/38217009, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст.134, п. 140.1, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, Положення бухгалтерського обліку №20, № 318, № 559, № 817, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 19 027 490, 00 грн.;

- пп.198.1, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 45 33, 00 грн.;

- пп. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України: реєстрація податкових накладних з порушенням встановленого терміну реєстрації на загальну суму ПДВ 68, 01 грн.;

- пп.4 п.2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування : несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску за січень 2018 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0780261514103 від 14.06.2019 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) у сумі 528 209, 00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ СПІКЕРС ГРУП , ТОВ ДРАБЛЕЙН , ТОВ ТРАСТ ЛАЙН , ТОВ АГРОПРОМ ПЕРЕРОБКА , ТОВ КОМТЕХЦЕНТР , ТОВ БУРЕВЕСТНИК , ТОВ ГРАНДСЕРВИС , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ ФЕЛОРІС ПЛЮС ( договір про надання послуг рекламного характеру № 0108 від 01.08.2017 року), ТОВ ДНІПРО ОІЛ ГРУП (договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг № 0108/2 від 01.08.2017 року), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (договір на виконання робіт № КІ 0117 від 05.01.2017 року), ТОВ АКАНТИКУС (договір про рекламно-інформаційне обслуговування № 01102017 від 01.10.2017 року), ПП ІНТЕРА АКТИВ , ТОВ КОНГРИО , ТОВ АКВІЛ ТРЕЙДІНГ . Копії деяких документів містяться в матеріалах справи, наряду з документами, що складені у зв`язку з виконанням умов вказаних договір з контрагентами, зокрема, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти наданих послуг, платіжні доручення.

Враховуючи зазначене та наявні документи в матеріалах справи, суд встановив, що документальними підтвердженнями здійснення господарської діяльності позивача з контрагентами є первинні документи.

Разом з тим, за результатами дослідження взаємовідносин платника податків з його контрагентом податковий орган робить висновок про неможливість виконання робіт (надання послуг) за вищевказаними документами, оскільки господарська діяльність товариства має ознаки фіктивності.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У цьому контексті суд наголошує, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення операцій між позивачем і контрагентами, зокрема, не було надано докази на підтвердження договірних відносин та рух активів у процесі здійснення господарської операції між контрагентами.

Матеріалами справи також не підтверджено факт наявності у позивача бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів оформлених згідно вимог чинного законодавства, що не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з контрагентами.

Аналізуючи складені між позивачем та документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи не відповідають положенням законодавства та не містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи не мають юридичну силу, не розкривають зміст господарських операцій та не підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу.

Відтак, суд приходить до висновку, позивачем не дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З урахуванням викладеного, а також доводів відповідача, суд приходить до висновку про те, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Хеппілон Україна (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 14-а, ЄДРПОУ 38217009) до Головного управління ДФС України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України . Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур