Рішення
від 24.12.2020 по справі 640/19766/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м. Київ № 640/19766/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Електрик Систем до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Електрик Систем (далі - позивач, ТОВ Електрик Систем ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2019 № 2612615147, від 25.06.2019 № 2632615147, від 25.06.2019 № 2622615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, позивач посилається на те, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а не в межах даної справи та TOB Електрик Системс не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позиція.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договорами. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій заперечив проти вкладених у відзиві аргументів відповідача та просив позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 6536 від 17.05.2019, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Електрик Системс (код ЄДРПОУ 38080564) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB Керіленд ЛТД (код 41267311), TOB Техно Строй Монтаж (код 41723818), TOB Ульмабуд (код 41756602), TOB Дисконт Центр Лоял (код 41480399) та TOB Фелоріс Плюс (код 41324730) за вересень, грудень 2017 року та за березень, травень 2018 року, показників декларації з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 03.06.2019 №116/26-15-14-07-02-10/38080564.

Не погоджуючись з обставинами, які зазначені в акті, позивач надав ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт, які залишені відповідачем без задоволення, а висновки акту - без змін.

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 635 010,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 114 302,0 грн., у тому числі по періодам за 2017 рік на суму 44 972,00 грн. та за 2018 рік - 69 330,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 68 519,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 25.06.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 2612615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 171453,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 114302,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57151,00 грн.;

№ 2622615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 102779,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 68519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34260,00 грн.;

№ 2632615147, яким завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 68519,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки відповідач стверджує, що позивач склав первинні документи всупереч ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.1 та п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки документи не відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з TOB Керіленд ЛТД (код 41267311), TOB Техно Строй Монтаж (код 41723818), TOB Ульмабуд (код 41756602), TOB Дисконт Центр Лоял (код 41480399) та TOB Фелоріс Плюс (код 41324730).

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Керіленд ЛТД (код 41267311) долучено до матеріалів справи копії договору № 0509/17 від 05.09.2017, договору відступлення права вимоги № 0609/17 від 06.09.2017, видаткової накладної № 01-05 від 05.09.2017, податкової накладної №42 від 05.09.2017.

За умовами договору №0509/17 від 05.09.2017 ТОВ Керіленд ЛТД взяло на себе зобов`язання постачати товар, згідно специфікацій чи рахунків, а TOB Електрик Системс - прийняти та оплатити отриманий товар.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Техно Строй Монтаж (код 41723818), позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору суборенди № 11017 від 01.10.2017, акту передачі від 02.10.2017 до Договору № 11017 від 01.10.2017, акту повернення від 29.12.2017 до Договору № 11017 від 01.10.2017, податкової накладної від 22.12.2017 №10.

За умовами договору суборенди № 11017 від 01.10.2017 TOB Техно Строй Монтаж передало, а TOB Електрик Системс прийняв в оплатне термінове користування за цільовим призначенням нежитлове приміщення, загальною площею 375 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27а.

Оплата послуг за даним договором здійснена відповідно до платіжного доручення від 22.12.2017 №7364.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Ульмабуд (код 4175602) позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору № 2203/1 від 22.03.2017, видаткової накладної від 22.03.2018 № 213, податкової накладної від 22.03.2018 №8.

За умовами договору № 2203/1 від 22.03.2017 TOB Ульмабуд (Постачальник) взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця товар згідно специфікацій чи рахунку, а TOB Електрик Системс (Покупець) - прийняти та оплатити поставлений товар.

Оплата послуг за даним договором проведена відповідно до платіжного доручення № 2310 від 12.04.2018.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Дисконт Центр Лоял (код 41480399) позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору № 5-1-М від 11.01.2018, рахунок на оплату № 17 від 10.05.2018, акту виконаних робіт № 17 від 10.05.2018, рахунок на оплату № 34 від 22.05.2018, акту виконаних робіт № 34 від 22.05.2018, рахунок на оплату № 48 від 31.05.2018, акту виконаних робіт № 48 від 31.05.2018, податкових накладних від 10.05.2018 №6, від 22.05.2018 №18, від 31.05.2018 №28.

За умовами договору № 5-1-М від 11.01.2018 TOB Електрик Системс (Замовник) доручив, а TOB Дисконт Центр Лоял (Виконавець) взяв на себе зобов`язання по наданню послуг щодо проведення маркетингових досліджень, за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у договорі. Об`єктом маркетингових досліджень з договором є ринок електротехнічного обладнання.

Оплата послуг за даним договором здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями №3617 від 12.06.2018, №2903 від 10.05.2018, №2898 від 10.05.2018, №3666 від 25.06.2018, №4110 від 03.07.2018.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Фелоріс плюс (код 41324730) позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору поставки № 09/17 від 04.09.2017, договору відступлення права вимоги № 2909/17 від 29.09.2018, видаткових накладних від 27.09.2017 № ФП-270901, від 28.09.2017 № ФП-280901, податкових накладних від 27.09.2017 № 171, від 28.09.2017 №172.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що надані позивачу послуги та товари були реалізовані ним в подальшому іншим підприємствам, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № 8357 від 03.11.2017, № 6674 від 18.09.2017, № 2420 від 23.03.2018, № 7240 від 28.09.2017, № 7515 від 09.10.2017, № 7832 від 20.10.2017, № 7029 від 28.09.2017, № 7171 від 09.10.2017, № 6592 від 14.09.2017, № 2682 від 30.03.2018, № 6281 від 05.09.2017, № 6888 від 25.09.2017, № 2580 від 27.03.2018, № 7709 від 19.10.2017, № 7708 від 19.10.2017, № 2640 від 30.03.2018, № 2462 від 26.03.2018, № 9831 від 18.12.2017, № 10262 від 29.12.2017, № 66 від 09.01.2018, № 6345 від 06.09.2017, № 7244 від 05.10.2017, № 6346 від 07.09.2017 та довіреностей № 437 від 15.09.2017, №461 від 27.09.2017, № 465 від 28.09.2017, № 507 від 19.10.2017, № 128 від 05.09.2017, № 341 від 04.10.2017, № 114 від 06.09.2019, маркетингових досліджень (звітів), банківських виписок.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та витрат за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами TOB Керіленд ЛТД , TOB Техно Строй Монтаж , TOB Ульмабуд , TOB Дисконт Центр Лоял , TOB Фелоріс Плюс відповідачем зазначено, що перевіркою не підтверджено факт надання послуг, отримання товарів, зазначені господарські операції фактично не відбувались, а формально складені первинні документи не мають юридичної сили.

Крім того, контролюючим органом до матеріалів справи долучено копії протоколу допиту свідків директорів зазначених підприємств, які заперечили про їх причетність до створення та господарської діяльності вказаних підприємств.

Відповідач вважає, що з урахуванням вищенаведеного, за операціями з TOB Керіленд ЛТД , TOB Техно Строй Монтаж , TOB Ульмабуд , TOB Дисконт Центр Лоял , TOB Фелоріс Плюс оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд зазначає, що за результатом дослідження надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із зазначеними підприємствами не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаними контрагентами позивача по укладеним договорам, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Зокрема, за умовами договору поставки №09/17 від 04.09.2017, укладеного між позивачем та ТОВ Фелоріс Плюс , останній зобов`язувався передати у власність позивачу товар згідно специфікацій чи рахунків .

Слід зазначити, що до матеріалів справи не додано копій специфікацій чи рахунків, які є невід`ємною частиною цього Договору, у яких зазначаються, зокрема, умови та місце поставки, вид товару, вартість і ціна товару.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору загальна вартість даного Договору становить 450 000,00 грн. Покупець зобов`язується здійснювати 100% оплату за товар на протязі 30 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від Постачальника, при умові, що ціна, яка виставлена в рахунку-фактурі влаштовує Покупця.

На підтвердження виконання таких умов Договору позивачем не надано до суду жодних доказів оплати за поставлений товар контрагентом ТОВ Фелоріс Плюс , не надано копій рахунків-фактури.

Крім того, пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець направляє Постачальнику заявку на поставку товару з посиланням на номер і дату цього договору, із зазначенням найменування, кількості товару, строком та адресою поставки.

Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи копії заявок на поставку товару, а також доказів транспортування товару.

Також, в підтвердження виконання умов зазначеного Договору, а саме пункту 3.5, відповідно до якого Постачальник зобов`язується надати Покупцеві на кожний Товар товаросупровідні документи , TOB Електрик Системс не надано суду сертифікатів якості виробника, висновку санітарно-гігієнічної експертизи (якщо це необхідно).

Також, дослідивши копію договору поставки № 2203/1 від 22.03.2017, укладеного між позивачем та TOB Ульмабуд , встановлено, що згідно умов цього Договору Постачальник (TOB Ульмабуд ) зобов`язується передати у власність позивачу товар згідно специфікацій чи рахунків, які є невід`ємними частинами договору .

Покупець зобов`язується здійснювати оплату за товар протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від Постачальника, при умові, що ціна, яка виставлена в рахунку-фактурі влаштовує Покупця (п.2.2).

Покупець направляє Постачальнику заявку на поставку товару з посиланням на номер і дату цього договору, із зазначенням найменування, кількості товару, строком та адресою поставки (п.3.1).

Постачальник бере на себе зобов`язання після отримання заявки Покупця, поставити товар Покупцю (п.3.2).

Умови постачання Товару вказуються у кожній Специфікації на окрему поставку Товару (п.3.3).

Суд зазначає, що в підтвердження реального виконання умов вказаного договору позивачем не надано до суду копій специфікацій чи рахунків, які є невід`ємною частиною цього Договору, у яких зазначаються, зокрема, умови та місце поставки, вид товару, вартість і ціна товару, не надано копії заявок на поставку товару, доказів транспортування товару.

Крім того, за умовами договору суборенди № 11017 від 01.10.2017, укладеного між позивачем та TOB Техно Строй Монтаж , останнє передало, а TOB Електрик Системс прийняв в оплатне термінове користування за цільовим призначенням частину нежитлового приміщення, загальною площею 375 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27а.

Разом з тим, позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо використання орендованого приміщення у межах господарської діяльності та яке його цільове призначення.

Окрім того, позивачем також не надано належних і достатніх доказів реального здійснення поставки за договором № 0509/17 від 05.09.2017, укладеного з TOB Керіленд ЛТД , зокрема, не надано специфікацій, заявок на поставку товару, доказів транспортування товару тощо.

Суд звертає увагу, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

В той же час, сукупність наданих суду фінансово-господарських документів не дає суду можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів надання послуг, поставку товару, а також взятих за ними на себе зобов`язань.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, суд вважає, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виписаних податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій з контрагентами позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

У взаємозв`язку з наведеним суд також враховує, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій та не відповідає статутній діяльності цих підприємств.

Таким чином, в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за вищезазначеними господарськими операціями.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Електрик Систем (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, код ЄДРПОУ 38080564) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко

Дата ухвалення рішення24.12.2020
Оприлюднено28.12.2020

Судовий реєстр по справі —640/19766/19

Ухвала від 28.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 18.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Постанова від 29.04.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Ухвала від 02.03.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Ухвала від 02.03.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Ухвала від 18.02.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Рішення від 24.12.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шулежко В.П.

Ухвала від 15.11.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шулежко В.П.

Ухвала від 15.11.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шулежко В.П.

Ухвала від 18.10.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шулежко В.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні