Постанова

від 16.12.2020 по справі 520/584/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 р.Справа № 520/584/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: П`янової Я.В. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року (суддя Панов М.М.; м. Харків) по справі № 520/584/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 11.12.2019 №132770-54.

В обґрунтування позовних вимог, з викладених підстав, зазначив, що оскаржувана вимога відповідача є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 по справі № 520/584/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43143704) про скасування вимоги - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 по справі № 520/584/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що 1/2 частка у праві приватної спільної часткової власності на нежитлову будівлю - теплицю, загальною площею 1617,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці Грушівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, в силу пп. "є" пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, оскільки призначена для використання безпосередньо сільськогосподарській діяльності.

Представник відповідача в надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає безпідставними та помилковими доводи та аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі. Зазначив, що сільськогосподарський товаровиробник звільняється від оподаткування на підставі п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, лише у тому випадку , якщо він знаходиться на 4 групі платників єдиного податку. Вказує, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що використовуються не за призначенням, оподатковуються на загальних підставах, у зв`язку з чим відповідачем правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу, ОСОБА_1 , належить1/2 частка у праві приватної спільної часткової власності на нежитлову будівлю, теплицю, загальною площею 1617,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці Грушівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №2-69.

Право приватної спільної часткової власності позивача на 1/2 частку нежитлової будівлі, теплиці на підставі вказаного договору зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації 12.04.2010, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та інформаційною довідкою №195461034 від 02.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

11.12.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу №132770-54, якою позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2018 рік - 30100,46 грн. та з податкового зобов`язання - земельний податок з фізичних осіб - 1177,14 грн., загальна сума 31277,60 грн..

Об`єктом оподаткування, визначено нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: нежитлова нерухомості - нежитлове приміщення, загальною площею 1617,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ? частина вказаного об`єкта належать ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності згідно відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з вказаною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням ДПС у Харківській області податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за об`єкт нежитлової нерухомості нараховано правомірно та відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом ж підпункту 266.2.2 (у редакції, чинній станом на 2018 рік) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності позивача є, зокрема, 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та 0.13 - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів відповідно до Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457, що підтверджується інформаційною довідкою № 180574120 від 11.09.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

При цьому судом установлено, що ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства "Григораш Ярослав Михайлович" (код ЄДРПОУ 42931645), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 1/2 частка у праві приватної спільної часткової власності на нежитлову будівлю - теплицю, загальною площею 1617,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці Грушівської сільської ради Куп`янського району Харківської області належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №2-69.

В ході розгляду справи контролюючий орган не заперечував той факт, що позивач здійснює господарську діяльність шляхом вирощування зернових культур, проте вважав, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник , яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність , тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно ).

Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років , під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції .

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис , виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19), від 21.10.2020 року у справі №520/8580/18

Більш того, на користь висновку про те, що нормою пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачена податкова пільга в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Також слід зазначити, що встановлена пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 11.12.2019 №132770-54 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене вище, рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин у справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог..

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року по справі № 520/584/20 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 11 грудня 2019 року № 132770-54.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Я.В. П`янова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 24.12.2020 року