Постанова

від 24.12.2020 по справі 420/4035/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4035/19

Головуючий в І інстанції: Цховребова М.Г.

Дата та місце ухвалення рішення: 05.11.2020 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової Ольги Миколаївни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Калина , про визнання протиправною бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач/заявник/скаржник) звернувся до суду з позовом до Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової О.М., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КП Калина , в якому, (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), просив:

- визнати протиправною бездіяльність Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо відсутності контролю та встановлення законності дій осіб по перенесенню центрального водогону з земельної ділянки площею 0,2186 га за кадастровим номером 5122782200:02:001:0257 в інше місце з подальшим приєднанням (врізки) до зовнішніх інженерних мереж на земельній ділянці площею 0,2186 га за кадастровим номером 5122782200:02:001:0257, що стало причиною припинення водопостачання 20, 21 та 22 вересня 2019 року на половину території села Трояндове Лиманського району Одеської області;

- визнати протиправними дії Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області в особі виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьової Ольги Миколаївни щодо сприяння та приховування протиправних дій осіб по перенесенню центрального водогону з земельної ділянки площею 0,2185 га. за кадастровим номером 5122782200:02:001:0257 в інше місце з подальшим приєднанням (врізки) до зовнішніх інженерних мереж на земельній ділянці площею 0,2186 га за кадастровим номером 5122782200:02:001:0257, що стало причиною припинення водопостачання 20, 21, та 22 вересня 2019 року на половину території села Трояндове Лиманського району Одеської області;

- стягнути з Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області моральну шкоду на користь позивача в розмірі 5000,00 грн.

03 листопада 2020 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову у справі №420/4035/19, вхід. №46349/20, в якій останній, керуючись ст.ст.150, 151, КАС України, просить в якості забезпечення позову заборонити ОСОБА_3 , вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,2186 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на території Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, кадастровий номер 5122782200:02:001:0257 до вирішення спору по суті.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_3 має намір здійснити відчуження земельної ділянки площею 0,2186 га, кадастровий номер 5122782200:02:001:0257, за адресою: АДРЕСА_1 , яка спочатку належала відповідачці ОСОБА_2 , на користь третіх осіб.

Вказана заява подана позивачем без додатків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви, виходив із того, що викладені у заяві про забезпечення позову обставини - підстави для забезпечення позову не доводять їх фактичне існування або реальні ризики їх настання, та побудовані на непідтверджених доказами припущеннях позивача щодо їх настання, а також не доводять наявність підстав, передбачених законодавством для вжиття судом заходів забезпечення позову за заявленим предметом спору.

Водночас, на думку суду першої інстанції, позивачем не доведено існування обставин за наявності яких можуть бути заборонені, до набрання рішенням суду законної сили, будь-які дії ОСОБА_3 щодо володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, окрім доводів викладених в заяві, ОСОБА_1 також вказав про те, що в матеріалах справи наявні беззаперечні докази, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 150 КАС України).

Положеннями статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, перш за все, необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В даному випадку у поданій заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,2186 га, кадастровий номер 5122782200:02:001:0257, за адресою: АДРЕСА_1 , яку останній має намір здійснити відчуження на користь третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності та дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо відсутності контролю та встановлення законності певних дій інших осіб та щодо сприяння та приховування певних дій інших осіб.

Разом з тим, позивач у заяві про забезпечення позову просить забезпечити позов забороною ОСОБА_3 вчиняти певні дії.

Однак, заявник не обґрунтував свою заяву про забезпечення позову, не надав доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, оскільки заявником не було доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є законним і обґрунтованим.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

За змістом ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 24.12.2020 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька