Ухвала

від 24.12.2020 по справі 400/1002/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 400/1002/19

адміністративне провадження № К/9901/33145/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 400/1002/19 за позовом Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Вперше касаційна скарга у цій справі подана позивачем 26 жовтня 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 02 листопада 2020 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначає про наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Суд зазначив, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі зазначено, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 810/7195/14 (провадження № К/9901/8186/18), від 17 січня 2018 року у справі № 804/8943/13-а (провадження № К/9901/2529/18), від 18 січня 2018 року у справі № 2а-7075/12/2670 (провадження № К/9901/1478/18), від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670 (провадження № К/9901/554/18).

Верховним Судом у вказаній ухвалі вказано, що на переконання скаржника, судами не враховані висновки, які викладені у цих постановах, а саме, у них Верховний Суд звертає увагу на необхідність з`ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інших суттєвим обставин, від яких залежить здійснення господарських операцій.

Водночас, у касаційній скарзі обґрунтування наведеної підстави зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами неповно встановлено обставини справи і надано неправильну правову оцінку доводам відповідача , що не є належним обґрунтування визначеної скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проте, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що наведе обґрунтування не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

04 грудня 2020 року до Верховного Суду вдруге надійшла зазначена касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 400/1002/19.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 КАС України, суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, покликаючись на те, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 810/7195/14 (К/9901/8186/18), від 17 січня 2018 року у справі № 804/8943/13-а (провадження №К/9901/2529/18), від 18 січня 2018 року у справі № 2а-7075/12/2670 (провадження №К/9901/1478/18), від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670 (провадження №К/9901/554/18), від 28 лютого 2019 року у справі № 826/10838/15 (провадження № К/9901/28061/18), від 20 грудня 2018 року у справі № 823/1688/16 (провадження № К/9901/32015/18).

Слід звернути увагу на те, що скаржник посилається на ті самі постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 810/7195/14 (провадження № К/9901/8186/18), від 17 січня 2018 року у справі № 804/8943/13-а (провадження №К/9901/2529/18), від 18 січня 2018 року у справі № 2а-7075/12/2670 (провадження № К/9901/1478/18), від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670 (провадження № К/9901/554/18), які вже визнано такими, що не доводять застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, в тому числі які викладені у цій постанові.

Крім того, у скарзі зроблено вказівку на постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 826/10838/15 (провадження № К/9901/28061/18), від 20 грудня 2018 року у справі № 823/1688/16 (провадження № К/9901/32015/18), без зазначення застосування яких саме норм права у цих постановах не враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі та у чому полягає подібність правовідносин (наявність ознак відмінних від інших) в зазначеній справі.

Разом з тим, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежно від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Водночас, скаржник повторно зазначає про те, що судами не враховані висновки, які викладені у цих постановах, а саме, у них Верховний Суд звертає увагу на необхідність з`ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інших суттєвим обставин, від яких залежить здійснення господарських операцій.

Проте, як вже було вказано у попередній ухвали про повернення касаційної скарги, наведе обґрунтування не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

З огляду на наведену скаржником подібність правовідносин, у касаційній скарзі повторно не наведено висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, якому б суперечили судові рішення у цій справі. Водночас, той висновок, на який посилається скаржник, не відповідає умовам, встановленим пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу, що у скарзі також повторно не зазначено, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду. У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися . Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права , які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Крім того, сама по собі наявність судових рішень касаційної інстанції, якими прийнято до уваги доводи контролюючого органу і в задоволенні вимог платників податків відмовлено не свідчить про те, що судові рішення у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду в тому числі і у тих постановах, які наведені скаржником.

Отже, звертаючись з даною касаційною скаргою відповідач жодним чином не виправив виявлені судом під час попереднього звернення недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є формально ідентичним попередній касаційній скарзі, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Системний аналіз положень статей 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Враховуючи, що скаржнику було роз`яснено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, які так і не були враховані і виправлені скаржником, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 400/1002/19.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 400/1002/19 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко