Постанова

від 22.12.2020 по справі 808/2303/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 808/2303/15

адміністративне провадження № К/9901/35659/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асмана до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2017 (суддя - Садовий І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Круговий О.О.) у справі № 808/2303/15.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Асмана (далі - ТОВ Асмана ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ) від 08.12.2014 №0002162201, №0002152201 та від 19.02.2015 №0000342201, №0000332201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Запорізька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та доводи апеляційної скарги.

Так, в обґрунтування своїх вимог Запорізька ОДПІ посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки порушенням, виявленим за наслідками проведеної перевірки. Зазначає, що ТОВ Асмана здійснює виробництво хліба та хлібобулочних виробів, тортів, тістечок нетривалого зберігання, займається виробництвом національного вірменського хліба, та при виробництві хлібу завищує перевитрати на виробництво, не враховує при виробництві хліба норми упікання, перевитрати обумовлені недотримання підприємством рецептури виробництва хліба, підставою для складання калькуляції собівартості готового хліба є норми сировини, які встановлені діючим Збірником Рецептур. ТОВ Асмана безпідставно списувало сировину та матеріали до складу собівартості готової продукції, списана сировина та матеріали не використовувались у господарській діяльності. Перевитрати не підтверджені відповідними розрахунками та платіжними первинними документами. Здійснені позивачем витрати відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України не є прямими матеріальними витратами, а тому підлягають зменшенню на вартість зворотних відходів.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Асмана зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ Асмана з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток за період 01.10.2011 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.09.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.11.2014 №171/22-01/37056736, в якому відображено висновок про порушення ТОВ Асмана пунктів 135.1, 135.2 статті 135, підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136, пунктів 138.1, 138.2, підпунктів 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 758174 грн.; підпункту а пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, підпункту в пункту 198.5, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1108332 грн.

В обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилається на те, що ТОВ Асмана завищено доходи від операційної діяльності (доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), що були відображені у рядку 02 податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період, на загальну суму 1516005 грн. внаслідок безпідставного включення до їх складу сум податку на додану вартість, що були отримані (нараховані) на вартість продажу товарів. Завищено показники рядку 05.1 СВ Декларацій Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 832132 грн., рядку 06.2 (06.1) Адміністративні витрати на загальну суму 199088 грн., рядку 06.2 Витрати на збут на загальну суму 2498 грн. у зв`язку з невідповідністю даних, задекларованих платником у податковій звітності, даним бухгалтерського обліку (дані про суми самостійно задекларованих платником податків витрат та дані про суми витрат, визначених перевіркою згідно даних бухгалтерського обліку та первинних документів, наведені в акті перевірки).

Також негативні висновки перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ Асмана завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період на загальну суму 4107459 грн. внаслідок завищення норм витрат сировини та матеріалів при виробництві готової продукції (лаваш, матнакаш), встановлених законодавством та Технологічною інструкцією для виробництва хліба вірменського ТІ У 15.8-16304966-320:2010 (затверджено Центральною контрольно-виробничою лабораторією Укоопспілки 17.08.2010). На підставі наданих до перевірки калькуляцій матеріальної складової хлібопекарських виробів перевіркою було встановлено, що виходячи із фактично списаної сировини та матеріалів, маса тістової заготовки одиниці продукції складає: для лаваша - 0,309 кг, для матнакаша - 1,498 кг. Маса одиниці готового виробу становить: лаваша - 0,100 кг, матнакаша - 0,450 кг. Враховуючи, що згідно з п.4.3 Технологічної інструкції ТІ У 15.8-16304966-320:2010, маса тістової заготовки визначається виходячи із установленої маси готового виробу з урахуванням фактичних затрат на величину упікання та усихання, маса тістової заготовки повинна дорівнювати: для лаваша - 0,1153 кг, для матнакаша - 0,56835 кг. Втрати сировини та матеріалів при випіканні одиниці продукції складають: для лаваша - 0,209 кг, для матнакаша - 1,048 кг. В податковому обліку матеріали та сировина, списані понад норм, визнані перевіркою такими, що не використані в господарській діяльності платника податків. Розрахунки списання матеріалів та сировини при формуванні собівартості виробленої та реалізованої готової продукції наведені в акті перевірки та у додатку №3 до акту перевірки. Отже, податкова інспекція вказувала на перевитрати сировини на собівартість продукції, що призводить до збільшення її вартості та до збільшення валових витрат на виготовлення продукції. ТОВ Асмана завищено загальновиробничі витрати, відображені у рядку 06.1 Декларації за ІІ-ІV квартал 2011 року на 45000 грн., внаслідок включення до їх складу послуг з оренди приміщення, отриманих від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , який є платником єдиного податку, та які не підтверджені первинними документами (актами наданих послуг).

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі названого акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.12.2014 №0002152201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 926575,75 грн., з яких за основним платежем на 758174,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 168401,75 грн.; №0002162201 про збільшення ТОВ Асмана грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1385412,50 грн., в тому числі, за основним платежем на 1108330,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 277082,50 грн.

ТОВ Асмана не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернулось зі скаргою до Головного управління ДФС у Запорізькій області, й рішенням від 16.02.2015 року № 775/10/0801-10-04-13 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 08.12.2014 №0002152201 та №0002162201, скаргу залишено без задоволення, збільшено на 67172 грн. розмір нарахованого податку на прибуток і на 15146,50 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій, зобов`язано ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на суму збільшення направити окремі податкові повідомлення-рішення.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя в межах процедури адміністративного оскарження було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Асмана з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено акт перевірки від 12.02.2015 №17/22-01/37056736.

Позаплановою перевіркою встановлено невідповідність планових калькуляцій для виготовлення продукції, наданих до перевірки позивачем, нормативним документам, згідно яких вони були розроблені, саме Технологічній інструкції та рецептурі РЦ У 15.8-16304966-3206:2010. Податковою інспекцією зроблено висновок, що собівартість виготовленої та реалізованої продукції (лавашу та матнакашу) за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 завищення на загальну суму 4400357 грн. внаслідок завищення норм втрат сировини та матеріалів при виробництві готової продукції. Визначено заниження ТОВ Асмана податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 на загальну суму 1189714 грн., що не були нараховані підприємством на суму списаних понаднормативних витрат сировини та матеріалів для виготовлення продукції, які вважаються такими, що не використані у господарській діяльності підприємства.

На підставі акту позапланової перевірки від 12.02.2015 №17/22-01/37056736 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2015 №0000342201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 82318,50 грн., в тому числі, за основним платежем на 67172,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 15146,50 грн., та №0000332201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 101730,00 грн., в тому числі, за основним платежем на 81384 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 20346,00 грн.

Рішенням ДФС України за результатами розгляду скарги №7611/6/99-99-10-01-01-25 від 10.04.2015 залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Згідно з пунктами 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг дія цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 із змінами та доповненнями) передбачено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів і виконаних робіт, наданих, послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 розділу Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.7 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім витрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції. Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

Згідно з пунктом 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (п.п. 138.10.2); витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п138.10.3); інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 13 8.10.6).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема: в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів (підпункт в ); в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (підпункт г ).

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.3 статті 198.3 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду.

Під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій, ТОВ Асмана надано планову калькуляцію матеріальної складової для виготовлення основної продукції, відповідно до якої для виготовлення лавашу вірменського 0,115 кг. необхідно 0,071 кг муки, 0,001 солі та 0,043 води, для виготовлення 700 штук лавашу необхідно 50 кг муки для тіста та необхідно 85 кг муки в тому числі для технологічного процесу. Для виготовлення вірменського хліба матнакаш вагою 0,557 кг 1 штука, необхідно 0,417 кг муки, 0,008 солі, 0,125 води, 0,007 дріжджів, для виготовлення 120 штук вірменського хліба матнакаш необхідно 90 кг муки, з яких 40 кг муки для технологічного процесу та 50 кг для тіста.

В матеріалах справи наявна Технологічна інструкція для виробництва хліба вірменського, затверджена Центральною контрольно-виробничою лабораторією Укоопспілки 17.08.2010, погодженою Міністерством охорони здоров`я України 17.09.2010. Наявна копія рецептури хліба вірменського згідно ГОСТу 28808-90.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2015 було призначено у справі судово-економічну експертизу, на вирішення експертизи було поставлено такі питання:

1) Чи підтверджуються документально висновки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, відображені в акті № 171/22- 01/37056736 від 19.11.2014 щодо порушення ТОВ Асмана пунктів 135.1, 135.2, статті 135, підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпунктів 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України всього на суму 758174 грн., у т.ч. за відповідні податкові звітні періоди: 4 квартал 2011р.- 84567,00 грн.; 1 квартал 2012 р. - 86630,00 грн.; півріччя 2012 р. - 175030,00 грн.; III квартали 2012 р. - 258299,00 грн.; 2012 рік-365052,00 грн.; 2013 рік - 308555,00 грн.

2) Чи підтверджуються документально висновки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, відображені в Акті №171/22- 01/37056736 від 19.11.2014, про порушення ТОВ Асмана підпункту а пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, (підпункту в пункту 198.5 статті 198), пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України ТОВ Асмана щодо заниження податку на додану вартість всього на суму 1 108 330 грн., у т.ч. за відповідні податкові звітні періоди.

3) Чи підтверджуються документально витрати ТОВ Асмана за період 01.10.2011 по 31.12.2013, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до висновку експерта № 3933/3934-15 від 23.07.2016, висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відображені в акті № 171/22-01/37056736 від 19.11.2014 року про порушення ТОВ Асмана підпункту а пункту 185.1 статті 185, статті 197, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на суму 1108330,00 грн. за відповідні звітні періоди - документально не підтверджені. Проведеним експертним дослідженням, документально підтверджуються витрати ТОВ Асмана за період 01.10.2011 по 31.12.2013, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Висновком експерта встановлено відсутність перевитрат з боку ТОВ Асмана при виготовлені хлібобулочних виробів, встановлено, що всі витрати, які були здійснювались підприємством були включені до витрат та віднесені до собівартості продукції, документально підтверджені.

На експертне дослідження, за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 надано: декларації з податку на додану вартість з додатками, реєстри виданих податкових накладних, податкові накладні (видані), первинні документи по рахунках 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , банківські виписки.

В результаті співставлення даних декларації з податку на додану вартість рядка 1 Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів за період з 01.10.2011 по 30.09.2014, у загальній сумі 2 126 401 грн. з даними реєстрів виданих податкових накладних ТОВ АСМАНА та з документами на підставі яких вони складені, експертизою розбіжностей не встановлено.

Окрім того, відповідно до п.п. 3.2.2 Податковий кредит акту № 171/22-01/37056736 від 19.11.2014 року, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 по 30.09.2014, експертом не встановлено їх завищення або заниження.

Відповідно до Експертного висновку Запорізької торгівельно-промислової палати №0-1295 від 11.12.2014 загальні витрати муки відповідають вимогам норм зазначені у технологічній картці ТОВ Асмана .

Вказаний експертний висновок підтвердив дані затвердженої ТОВ Асамана калькуляції матеріальної складової для виготовлення основної продукції від 01.10.2010.

В судово-економічній експертизі від 23.07.2016 експертом встановлено, що в ході перевірки витрати муки на технологічний процес перевіряючими були включені до маси готової продукції виробів, тим самим збільшено вихід готового виробу, що враховуючи вищенаведене не відповідає даним експертного дослідження Запорізької торгівельно-промислової палати №0-1295 від 11.12.2014 та планової калькуляції ТОВ Асмана , затвердженої 01.10.2010, відповідно до яких як і до ТІ У 15.8-16304966-320:2010 від 18.08.2010, готова маса виробу незмінна, враховуючи норми упікання.

Експерту не видалось за можливе підтвердити розрахунок контролюючого органу, оскільки в акті не зазначено на підставі якої калькуляції здійснено перерахунок, а також, оскільки експерт-економіст не має відповідних знань та свідоцтва, які б дали змогу здійснити перевірку та контроль технологічного процесу.

ТОВ Асмана було надано для проведення експертного дослідження експерту первинні документи та документи бухгалтерського обліку на придбання та списання борошна (муки) у виробництво, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, що також підтверджено контролюючим органом.

Висновком експертизи від 23.07.2016 документально підтверджені витрати ТОВ Асмана за період 01.10.2011 по 31.12.2013, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, судово-економічною експертизою від 23.07.2016 №3933/3934-15 було документально підтверджено витрати ТОВ Асмана за період 01.10.2011 по 31.12.2013, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Тому, в запереченні документально не підтверджуються доказами обґрунтування неправильності висновку судово-економічної експертизи від 23.07.2016 щодо собівартості реалізованих ТОВ Асмана товарів.

Колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовано визнала некоректними твердження податкового органу про перевитрати при виготовленні вірменського хліба, які базуються на положеннях Збірника Рецептур та Технологічних інструкцій для виробництва національних сортів хлібобулочних виробів, який затверджений Міністерством харчової промисловості СРСР 1975 року, оскільки національні хлібобулочні вироби суб`єктом господарської діяльності можуть бути виготовлені з урахуванням національних традицій, з врахуванням власних рецептур та технологій, в тому числі з метою покращення якості та купівельної можливості виробів.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки, а відтак про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі № 808/2303/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова