Ухвала

від 24.12.2020 по справі 420/4704/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 420/4704/19

адміністративне провадження № К/9901/33478/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №420/4704/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломонтаж сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепломонтаж сервіс" звернулось до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної: № 1120800/39807233 від 27 березня 2019 року, № 1120801/39807233 від 27 березня 2019 року, № 1168403/39807233 від 22 травня 2019 року, № 1168405/39807233 від 22 травня 2019 року, № 1175077/39807233 від 29 травня 2019 року; зобов`язати зареєструвати податкові накладні: № 1 від 12 березня 2019 року; № 2 від 18 березня 2019 року, № 1 від 14 травня 2019 року, № 2 від 15 травня 2019 року, № 3 від 15 травня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, позов задоволено.

20 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла (вп`яте) касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із пунктом другим частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Податковий орган у касаційній скарзі посилався на пункту 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а також необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен в касаційній скарзі зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, однак скаржник не обґрунтовує доводів щодо необхідності відступу від висновку Верховного Суду та не вказує застосуванню якої норми і в яких правовідносинах стосується висновок Верховного Суду, від якого слід відступити, та в якій постанові (і в якій справі) такий висновок зроблений.

Перевіривши зміст поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України та мотивує необхідністю відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.10.2019 року по справі №640/983/19.

Суд не може вважати належною таку підставу касаційного оскарження, оскільки згідно з пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник повинен вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас, зміст оскаржуваного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №420/4704/19 не містить посилань на вказані скаржником постанови Верховного Суду від 28.10.2019 року по справі №640/983/19, а отже, суд першої та апеляційної інстанції їх не застосовував.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній формально наведено підставу для касаційного оскарження судового рішення - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування визначеної підстави скаржник виклав обставини справи, норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Посилання касатора на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

У цілому його доводи зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Суд вважає, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо формально зазначити, що скаржник вважає за необхідне відступити від викладеного у постанові Верховного Суду висновку, скаржник має чітко визначити норму права, висновок щодо застосування якої наявний у такій постанові Верховного Суду і обґрунтувати, чому на переконання скаржника висновок щодо її застосування є неправильним та як, на думку скаржника, ця норма має застосовуватися у подібних правовідносинах.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен зазначити постанови Верховного Суду у яких викладені висновки, від яких скаржник вважає за необхідне відступити та обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №420/4704/19.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №420/4704/19, повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов