Ухвала

від 24.12.2020 по справі 2-1/2010

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 4-с/582/3/20

Справа № 2-1/2010

Копія

Недригайлівський районний суд Сумської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" грудня 2020 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Петен Я.Л., за участі секретаря судового засідання Климась С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів скаргу представника скаржника ОСОБА_1 , адвоката Ганненка Олега Сергійовича, на бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

Представник скаржника ОСОБА_1 , адвокат Ганненко Олег Сергійович, звернувся до Недригайлівського районного суду із вказаною скаргою і просить суд постановити ухвалу, якою визнати бездіяльність начальника Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лісової Юлії Григорівни неправомірною та зобов`язати начальника Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лісову Ю.Г. зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений постановою про арешт усього майна боржника державним виконавцем Недригайлівського відділу державної виконавчої служби Грибоводом В.В., ВП № 22493279 від 10.11.2010, згідно виконавчого листа від 01.10.2010 № 2-1/10, виданого Недригайлівським районним судом Сумської області.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Недригайлівської селищної ради із заявою про реєстрацію права оренди на земельну ділянку. Однак, 19.10.2020 отримав рішення про відмову у державній реєстрації речового права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923586200:03:003:0027 за суб`єктами ФГ Постіл та фізичною особою ОСОБА_1 через зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. 21.10.2020 він звернувся до Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби, де отримав довідку про те, що станом на день звернення згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відкриті виконавчі провадження на виконанні у відділ відсутні, будь-які боргові зобов`язання за ОСОБА_1 не зареєстровані. Разом з цим, на письмову заяву ОСОБА_1 до Недригайлівського міжрайонного відділу ДВС про зняття арешту з нерухомого майна, останньому було відмовлено з тих підстав, що на виконанні у відділі ДВС Недригайлівського РУЮ перебувало виконавче провадження № 22493279 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1/10 від 01.10.2010, виданого Недригайлівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ВАТ КБ Надра . 10.11.2010 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 07.12.2011 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (в чинній на той час редакції), оскільки було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

Крім того, відмовляючи у знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , начальник Недригайлівського міжрайонного відділу ДВС посилався на ту підставу, що після завершення виконавчого провадження, виконавчий лист № 2-1/10 від 01.10.2010 був повернутий стягувачеві, а тому відповідно до положень статті 50 ЗУ Про виконавче провадження (в чинній на той час редакції), у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна. При цьому, станом на 09.12.2020 на виконанні у Недригайлівському МР ДВС будь-які виконавчі провадження, де ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, на виконанні відсутні. Виконавчий лист 2-1/10 від 01.10.2010 повторно до відділу не пред`являвся.

Станом на 09.12.2020 Недригайлівський МР ДВС, не може зняти арешт з всього майна позивача ОСОБА_1 , оскільки дана підстава відсутня у положенні ч. 4 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження (чинна редакція). У той же час, норми Закону України Про виконавче провадження`не виключають можливості зняття арешту з майна, належного боржнику, при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Крім того, роз`яснено, що згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження арешт може бути знятий за рішенням суду, чим представник скаржника і скористався.

У судове засідання скаржник та його представник - адвокат Ганненко О.С. не з`явились, останній надав суду заяву про розгляд скарги без участі його та скаржника, скаргу підтримує повністю та просить її задовольнити.

У судове засідання начальник Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Лісова Ю.Г. не прибула, але надала суду заяву про розгляд скарги без її участі та зазначила, що скаргу не визнала, оскільки діяла в межах вимог ст. 37, 40, 59 Закону України Про виконавче провадження , згідно яких неможливо зняти арешт з коштів ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

За правилами ст. ст. 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України Про виконавче провадження , зокрема, у ст. 74 вказаного Закону, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 30 серпня 2010 року у справі за позовом ВАТ КБ Надра до ОСОБА_1 та ППА "Мир" про стягнення заборгованості за кредитним договором, 01.10.2010 видано виконавчий лист № 2-1/2010 про стягнення з ОСОБА_1 та ППА "Мир" на користь ВАТ КБ Надра в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 471 695,70 грн.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем Грибоводом В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22493279.

10.11.2010 державним виконавцем Грибоводом В.В. винесено постанову про арешт майно ОСОБА_1

07.12.2011 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 22493279 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження з тієї підстави, що майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

Як вбачається з матеріалів скарги, 21.10.2020 скаржник ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до начальника Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Лісової Ю.Г. з проханням усунути допущені порушення його прав та інтересів та зняти арешт, накладений на все його майно.

Згідно відповіді начальника Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Лісової Ю.Г. № 19413 від 09.12.2020, заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з усього його майна, залишено без задоволення.

Як встановлено судом, підставою для повернення виконавчого листа стягувачу було зазначено п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній на той час редакції), який передбачає, повернення виконавчого документу стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження (чинна редакція), арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу лише на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті, зокрема:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження (чинна редакція), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (чинна редакція), у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З цього випливає, що повернення виконавчого документа з підстав, передбачених ч. 3, п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , не тягне за собою обов`язку виконавця знімати арешт з майна боржника.

Отже, начальник Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Лісова Ю.Г. діяла у межах та у спосіб, що передбачений Законом України Про виконавче провадження , а тому вимога скаржника про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У ст.1 Закону України Про виконавче провадження (чинна редакція), законодавець встановив проведення виконавцем дій на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи те, що повернення виконавчого документа стягувачу є аналогічним закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються, а саме виконавче провадження закінчується, то вимога скаржника щодо зняття арешту з майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 77, 102, 103, 104, 210, 252, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу представника скаржника ОСОБА_1 , адвоката Ганненка Олега Сергійовича, на бездіяльність державного виконавця - начальника Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Лісової Ю.Г. - задовольнити частково.

Зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця Недригайлівського відділу державної виконавчої служби Грибоводом В.В. про арешт усього майна боржника від 10 листопада 2010 року у виконавчому провадженні № 22493279.

В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення, а особами, без участі яких було проголошена ухвала протягом 15 днів з дня отримання її копії.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: Я. Л. Петен