Постанова

від 24.12.2020 по справі 522/12921/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3368/20

Номер справи місцевого суду: 522/12921/18

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря: Ющак А.Ю.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство Гоголь-Моголь , Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради, Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс Порто-Франківський , про усунення перешкод в користуванні приміщенням та приведення приміщення до попереднього стану,

встановив:

23 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , та уточнивши свої вимоги заявою від 04.01.2019 року (а.с.49-52), просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні нею права користування належним їй нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 за власні кошти привести приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме у відповідності до технічного паспорту даного офісу-магазину від 17.04.2017 року, виготовленого КП БТІ та РОН та відновити чорний хід до належного ОСОБА_1 офісу-магазину; стягнути судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є власником нежитлового приміщення офісу-магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності САВ 307113 від 27.04.2007, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради (далі - ВК ОМР).

В ході проведення ремонту вищевказаного приміщення стало відомо, що перед дверима чорного входу встановлено цегельну перегородку, що позбавило позивачку можливості користування в повному обсязі майном. Власником суміжного з офісом-магазином приміщення є ОСОБА_2 , яке знаходиться в користуванні ПП ОСОБА_3 . У приміщенні влаштовано кафе, а у приміщенні загального користування, до якого ведуть двері чорного входу, обладнали кухню. Таким чином, відповідач без отримання дозволу співмешканців будинку провела переобладнання приміщення загального користування та чинить перешкоди позивачці у користуванні приміщенням.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ПП ОСОБА_3 , КП БТІ ОМР, КП ЖКС Порто-Франківський , про усунення перешкод в користуванні приміщенням та приведення приміщення до попереднього стану, було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2019 року, та постановлення нового - про задоволення її позовних вимог у повному обсязі , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.138-142).

Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання, призначеного на 16.12.20230 року, на 15.00 год., у тому числі позивачка і заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , так як за зареєстрованим місцем свого проживання - відсутня ( АДРЕСА_2 ) (а.с.191, 216-217), а також - через свого представника - адвоката Буглова Д.Г., як то передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с. 209-215).

Крім того, позивачка і заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 повідомлена про час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 218-219).

При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року, з наступними змінами (а.с.222), тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки помаранчевий або червоний , зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 24.12.2020 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є власником офісу-магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості (далі - КП БТІ ОМР ) від 17.04.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.06.2007 року (а.с.12).

Вказане право власності за позивачкою зареєстроване на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення офісу-магазину серії САВ №307113 від 27.04.2007 року (а.с.13).

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 62,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №126600917 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.15-16).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що чорний вхід до офісу-магазину було демонтовано зі сторони кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зведено стіну, що було встановлено комісією, в складі начальника дільниці №1 КП ЖКС Порто-Франківський ОСОБА_4 , майстра дільниці №1 ОСОБА_5 та представника нежитлового приміщення офісу-магазину по АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , які склали відповідний акт обстеження (а.с.14).

Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги вищевказаний акт, зважаючи на те, що відповідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належному чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У зв`язку з цими обставинами та у зв`язку з несплатою судового збору в дохід держави, позовні вимоги ОСОБА_1 були залишенні без руху, з посиланням на ч. 5 ст. 95 ЦПК України, та було вказано позивачці на необхідність засвідчення належним чином копії документів доданих до позовної заяви (а.с.24-25).

Однак, позивачка не звернула уваги на дані обставини та не засвідчила акт комісії КП ЖКС Порто-Франківський у відповідності до чинного законодавства.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідно до ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки інших доказів обґрунтованості своїх доводів позивачка суду не надала, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачкою не наведено та не надано жодних належних, переконливих і достатніх доказів, згідно яких вбачалось би, що права позивачки ОСОБА_1 порушені саме відповідачкою ОСОБА_2 .

Крім того, як вбачається з інформаційної довідки №126600917 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власниками нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , крім відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є також ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які взагалі не залучені до участі у справі (а.с.15-18).

На ухвалу суду про витребування поповерхового плану будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , КП БТІ ОМР надіслало до суду лист №1420-06162/2 від 07.03.2019 року, яким зазначили про необхідність в оплаті їх послуг та надіслали рахунок, який необхідно було сплатити ОСОБА_1 (а.с.70, 72).

Однак, у зв`язку з тим, що позивачка ОСОБА_1 не оплатила даних послуг КП ОМБТІ , то витребувані судом докази надані суду не були.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджується сумісність приміщень позивачки та відповідачки, а також здійснення відповідачкою дій щодо демонтування чорного входу в офіс-магазин позивачки ОСОБА_1 , із зведенням стіни саме відповідачкою ОСОБА_2 , враховуючи, що суміжним приміщенням користується не ОСОБА_2 , а ПП ОСОБА_3

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки нею не доведено порушення її прав відповідачкою по справі ОСОБА_2 .

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що відповідачка ОСОБА_2 фактично визнала позовні вимоги, не підтверджуються доказами, які маються в матеріалах справи, а тому є безпідставними.

Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що приміщення, власником якого є відповідачка ОСОБА_2 і офіс-магазин, власником якого є позивачка ОСОБА_1 , межують одне з іншим, так як схематичний план будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був доданий до апеляційної скарги (а.с.163, 164), має дані за 18.11.1951 року, коли ні одна зі сторін не були власниками вказаних нежитлових приміщень.

Крім того, вищевказаний схематичний план будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , жодним чином не доводить того що саме відповідачка ОСОБА_2 здійснила реконструкцію нежитлового приміщення, чим вчинила перешкоди позивачу ОСОБА_1 у користуванні нею нежитловим приміщенням офісу-магазину.

Більше того, позивачка не вказала, з яких підстав вказаним нежитловим приміщенням користується ПП ОСОБА_3 , засновником якого є ОСОБА_11 , та з яким межує офіс-магазин, який на праві приватної власності належить позивачці ОСОБА_1 , про що останньою зазначено в позовній заяві.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Що стосується клопотання представника заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 - адвоката Буглова Д.Г., яке надійшло до Одеського апеляційного суду 21.12.2020 року (а.с.223-224), про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, то колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи відбувся саме 16.12.2020 року, в 15.00, про що учасники справи були належним чином і завчасно повідомленими, та про що вказано вище. Особисто адвокат Буглов Д.Г. повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться 16.12.2020 року, в 15.00 год., був повідомлений 08.09.2020 року (а.с.211), тобто більше ніж за три місяці, однак від нього до 16.12.20020 року не надійшло жодної заяви або клопотання: ні про відкладення розгляду справи, ні про бажання прийняти в розгляді справи особисту участь.

Таким чином, враховуючи, що жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу саме 16.12.2020 року, в 15.00 год., за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів, про що також вказано вище.

Та обставина, що дана постанова датована 24.12.2020 року, свідчить по виконання колегією суддів вимог, передбачених ч. 5 ст. 268 ЦПК України, у зв`язку з чим датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене), тобто 24.12.2020 року.

З підстав викладеного, клопотання адвоката Буглова Д.Г., яке надійшло до суду апеляційної інстанції 21.12.2020 року, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.223-224), не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки надійшло до суду після розгляду справи по суті апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра