Рішення

від 15.12.2020 по справі 707/2417/17

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2417/17

2/707/19/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Смоляра О.А.

при секретарі Зарубі Н.М.

з участю прокурора Пітюренка М.В.

представника відповідачів Чубина О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е.А. про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району, рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е.А. про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району, рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам , в частині: відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту.

Визнати недійсним свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,0965 га серії САК № 317078 від 30.12.2014, видане ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №6485 від 01.07.2017 укладений між ОСОБА_3 . Та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А.

Скасувати рішення державного реєстратора Черкаського районного управління юстиції № 35940763 від 01.07.2017 про реєстрацію прав власності на земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090, загальною площею 0,0965 га на підставі договору купівлі- продажу №6486 від 01.07.2017.

Витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090, загальною площею 0,0965 га, що належить їй на підставі договору купівлі- продажу №6486 від 01.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. на користь громади с.Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради Черкаського району.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014, в частині відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

Так, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 58 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно, дВБН 33-4759129-03-05-92 Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ надають визначення прибережних смуг, як природотехнічного елементу водоохоронної зони, що включає: пляжі, відмілини, берегові уступи, мілководдя і прибережні острови, зсувні ділянки, осипи, непридатні для використання землі.

При цьому, п.2.5 норм визначає, що внутрішньою межею прибережної смуги є акваторіальний рубіж мілководної зони. В свою чергу, мілководною зоною відповідно до ВБН є акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня (НПР) і глибиною до 2м.

Нормальний підпірний рівень Кременчуцького водосховища, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці 81,00 мБс.

Для встановлення обставин перебування спірних земельних ділянок в межах прибережної-захисної смуги Кременчуцького водосховища ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою здійснено всі необхідні обміри та визначено фактичну відстань земельних ділянок від урізу води та визначено розміри та межі прибережної захисної смуги.

Згідно проведених ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою геодезичних обмірів, спірні земельні ділянки у повному обсязі входять до нормативно визначеної законодавством 100-метрової зони прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.

З огляду на викладене, земельна ділянка, що відведена у приватну власність на підставі спірного розпорядження має у своєму складі землі водного фонду - прибережено захисну смугу Кременчуцького водосховища.

Затвердження проекту та передача у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України в частині неможливості перебування таких земель у приватній власності. Вказане твердження має самостійне значення з точки зору визнання незаконним та скасування акта органу державної влади в порядку ст. 21 Цивільного кодексу України.

Крім того, при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги, необхідна наявність висновку Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації.

Водночас, рішення Свидівоцькою сільською радою Черкаського району щодо затвердження будь-якої проектної документації із встановлення розмірів та меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, в межах спірної земельної ділянки не приймалось. Вказане підтверджується листом Свидівоцької сільської ради № 525/02-75 від 25.07.2017.

А враховуючи незаконність рішення позивач просить також визнати недійсними свідоцтва на право власності та скасувати рішення про державну реєстрацію.

На піставі договору купівлі-продажу № 6485 від 01.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., речове право на спіону земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .

На посвідчення переходу відповідного речового права від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. винесено рішення №35940763 від 01.07.2017 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Оскільки спільна земельна ділянка загальною площею 0,0965 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090 вибула з власності держави в особі територіальної громади не з її волі, остання має бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_1 , як добросовісного набувача на користь територіальної громади с.Свидіок, в особі Свидівоцької сільської ради.

04.01.2018 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області справа прийнята до розгляду та призначена за правилами загального провадження до підготовчого судового засідання.

09.01.2018 року від представника відповідачів - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачі просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, прокурором не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні контролюючі функції щодо земель саме водного фонду, чи його відсутність, чи відсутність у нього повноважень на звернення до суду із даним позовом. Крім того, прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу встановлення прибережної захисної смуги на спірній земельній ділянці та державної реєстрації Державою права державної власності на гідротехнічну споруду - Будище-Свидівську захисну дамбу, та прибережну захисну смугу. Свидівоцькою сільською радою не здійснювалось формування ОСОБА_1 нової земельної ділянки, яке б вимагало погоджень. ОСОБА_1 спеціалістами ЧРФ ДП Укрспецзем було лише здійснено відновлення меж. Оскільки спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності, сільська рада правомірно здійснила своє розпорядче право власника і передала ділянку у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.02.2018 року закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

23.05.2019 року від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі.

23.05.2019 року ухвалою суду зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задоволити з підстав викладених у позові.

Представник відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України , цього Кодексу , Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Черкаської районної ради народних депутатів від 10.06.1969 року вирішено затвердити акт на право користування землею Черкаській рибартилі ім. Шевченка. Вважати, що землекористування рибартилі ім. Шевченка розміщується на 8-ми окремих земельних ділянках.

Відповідно до довідки Земельних ресурсів Черкаського району №76а/2, в постійному користуванні рибколгоспу ім. Шевченка, згідно земельно-облікових документів, станом на 1.01.1995 року, знаходиться 623,0 га земель, з них: на території Свидівоцької сільської ради народних депутатів - 0,6 га.

Згідно акту погодження на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки рибколгоспу ім. Шевченка від серпня 1995 року, фактична загальна площа земельної ділянки розташованої у с. Дахнівка становить 0,61 га. Суміжним землекористувачем є Черкаське РУВР.

Висновками контролюючих органів погоджено місце розташування, розмір і цільове використання земельних ділянок рибколгоспу ім. Шевченка. З них на території Свидівоцької сільської ради народних депутатів розташовано - 0,61 га.

Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 18.07.1996 року №320 затверджено матеріали справи про встановлення зовнішніх меж землекористування для підготовки та видачі державного акту на право постійного користування землею Черкаському колективному сільськогосподарському рибопромисловому підприємству ім. Шевченка, загальною площею 710,21 га, в тому числі: в адмінмежах Свидівоцької сільської ради народних депутатів - 0,61 га (Т1, а.с.35).5 серпня 1996 року Черкаському колективному сільськогосподарському рибопромисловому підприємству ім. Шевченка с. Червона Слобода у постійне користування надано 710,21 га земельних ділянок, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, Серії ЧР 17-79.

Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.09.2007 року, комплекс з будинками відпочинку по АДРЕСА_1 належить акціонерному сільськогосподарському риболовецько-промисловому товариству закритого типу ім. Шевченка.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2007 року, акціонерне сільськогосподарське риболовецько-промислове товариство закритого типу ім. Шевченка продало ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 комплекс, який розташований на земельній ділянці Свидівоцької сільської ради, яка надана продавцю в постійне користування, згідно державного акта на право постійного користування, серії ЧР №17-79.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року, комплекс по АДРЕСА_1 на праві приватної власності, в частках по 1/5 належав: ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

28.10.2013 року ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 провели виділення в натурі часток з об`єкта нерухомого майна відповідно до висновку КП ЧООБТІ . Та зареєстрували вказане майно за окремими адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

На підставі договору дарування від 04.12.2013, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , у власність останнього, безоплатно, передано нежитлові приміщення, а саме: складське приміщення з прибудовою під літерами Е-1, с - приміщення за номерами з 10-1 по 18-1, 18-2, загальною площею 114,1 м2, будинок відпочинку з відкритою верандою під літерами К-1, к , загальною площею 51,6 м2, огорожа під № 1, свердловина під № 5, колодязь під № 6. Нежитлові приміщення, що перейшли у власність Відповідача розташовані по АДРЕСА_4 .

04.04.2014 року ПАТ ім. Шевченка, яке є правонаступником акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типа ім. Шевченка, в особі директора склало заяву, посвідчену нотаріусом, про те, що директор ознайомлений з рішенням Свидівоцьої сільської ради за №31-12 від 30.08.2013 року та не заперечує щодо оформлення Свидівоцькою сільською радою земельної ділянки №ІІ загальною площею 0,61 га.

20.06.2014 року Свидівоцька сільська рада зареєструвала за собою на підставі ЗУ Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням 233-VІІ від 14.05.2013 року, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.06.2014 року 13914243, право комунальної власності на земельну ділянку 712498600:04:007:0086, площею 0,61 га, з цільовим призначенням - для сільськогосподарського використання, що розташована на території Свидівоцької сільської ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.06.2014 року.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.08.2014 року №42-4 надано дозвіл ОСОБА_2 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,0965 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_5 даного рішення вирішено рішення сесії сільської ради від 24.122013 року №34-9 Про надання дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування обєктів нерухомості вважати таким, що втратило чинність.

15.12.2014 року відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації погоджено відведення земельної ділянки площею 0,0965 га, що розташована у АДРЕСА_4 , у власність ОСОБА_2

23.12.2014 року Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області погодило проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , площею 0,0965 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 .

Відповідно до листа з Свидівоцької сільської ради від 25.07.2017 року №525/02-75 проект землеустрою по встановленню прибережно-захисної смуги на території Свидівоцької сільської ради не розроблявся, межі в натуру не виносилися.

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам , було затверджено проект та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту.

04.12.2014 року державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

На піставі договору купівлі-продажу № 6485 від 01.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., речове право на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1

01.07.2017 року державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

У відповідності до положень статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статті 116 ЗК України , громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до положень статей 122 , 123 ЗК України , сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки з земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає клопотання і надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на вище наведені положення законодавства, відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів перевіряється органом місцевого самоврядування ще при розгляді клопотання особи, зацікавленої у переданні в користування земельної ділянки, про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.08.2014 року №42-4 надано дозвіл відповідачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Як вбачається з позовної заяви та пояснень прокурора у судовому засіданні, вказане рішення прокурор не вважає прийнятим з порушенням норм законодавства, не вказує на його незаконність і не вважає таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини 4 статті 123 ЗК України , проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу .

У відповідності до ч. 6 статті 186 ЗК України , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу та затверджуються, у даному випадку, органами місцевого самоврядування. згідно ч. 17 статті 186 ЗК України , підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до вимог ч. 18 статті 186 ЗК України , органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати додаткові матеріали і документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України Про землеустрій , надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею, проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до ч. 20 статті 186 ЗК України , погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок).

У відповідності до вимог ч. 1 та 2 статті 186-1 ЗК України , проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а щодо земельної ділянки у межах населеного пункту подається на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Проект землеустрою, у відповідності до вимог статті 50 Закону України Про землеустрій , зокрема, включає акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності(уразі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою у частині 6 статті186-1 ЗК України також зазначено виключно невідповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

ч. 7 статті 186-1 ЗК України , передбачено, що кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, у визначений законом строк.

Відповідно до висновків від 15.12.2014 року відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації погоджено відведення відповідачу спірної земельної ділянки.

23.12.2014 року Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області погодило проект із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу.

Відповідно до даних наявних в проектах землеустрою, щодо відведення спірної земельної ділянки, дана земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_4 , перебуває у комунальній власності, відноситься до категорії земель для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, з огляду на положення статті 50 Закону України Про землеустрій , обов`язковою складовою проекту землеустрою є акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон та зон особливого режиму використання земель за їх наявності, перелік обмежень у використанні земельних ділянок, а також викопіювання з кадастрової карти або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Також у документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок та містобудівній документації, згідно до вимог ч. 3 статті 60 ЗК України , зазначаються межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон.

Таким чином, з вказаних документів вбачається, що жодних даних про знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги в ході погодження проекту землеустрою контролюючими органами встановлено не було.

Проте, прокурор, посилаючись на положення статті і 88 ВК України , вказує, що ця земельна ділянка знаходиться на відстані менш, ніж 100 від урізу води Кременчуцького водосховища, тому відноситься до категорії земель водного фонду і належить до прибережної зони.

Посилаючись при цьому на наступні докази:

- лист ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 17.10.2017 року №3036, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,0543 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0092; земельна ділянка площею 0,0205 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0091; земельна ділянка площею 0,1851 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0094; земельна ділянка площею 0,0965 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0090; земельна ділянка площею 0,0543 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0093; земельна ділянка площею 0,1042 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0088; земельна ділянка площею 0,0951 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0089, розташовані по АДРЕСА_1 , за геодезичними обмірами в натурі (на місцевості) по визначенню геодезичних координат точок зовнішньої межі, розташована на відстані меншій ніж 100 м. від лінії нормального підпірного рівня (відмітка 81,00 мБС) Кременчуцького водосховища.

- лист Управління екології та природних ресурсів від 30.06.2017 року №02-45/1939, документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межа Свидівоцької сільської ради за кадастровими номерами 7124986000:04:007:0092;7124986000:04:007:0091;7124986000:04:007:0094;7124986000:04:007:0090; 7124986000:04:007:0093; 7124986000:04:007:0088; 7124986000:04:007:0089, станом на 30.06.2017 року не надходила.

- лист з Державного агентства водних ресурсів від 21.08.2017 року №167-13391 вих.17, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, Держводагентством не погоджувалися.

- лист Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 28.07.2017 року №563/11, що з наданої копії кадастрової карти земельні ділянки знаходяться в межах пікетів 62-64 Будище-Свидівської захисної дамби, тобто на відстані 1,1-1,3 км. від Будище-Свидівоцької насосної станції №2 в сторону м. Черкаси. На зазначені у листі земельні ділянки управління висновків та погоджень не надавало. Технічно-експлуатаційна зона дамби має ширину 116,0 м. від гребеня дамби в сторону Кременчуцького водосховидща, де заборонена будь-яка господарська діяльність. За достовірність інформації управління не несе відповідальність через те, що на публічній кадастровій карті Державною службою України з питань картографії та кадастру здійснюються заходи із виправлення помилок .

- лист Управління контролю з використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.11.2017 року, про відсутність окремого проекту земелустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом. Отже, рішення Свидівоцької сільської ради від 23.12.2014 року №47-5 про затвердження проектної документації та відведення у власність громадянам земельних ділянок в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, прийнято з порушенням вимог ст.ст. 59,60,186-1 ЗК, ст. 88 ВК та ст. 50 ЗУ Про землеустрій .

- лист Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 08.12.2017 року, що станом на 2014 рік земельні ділянки обліковувалися за ЗАТ ім. Шевченка загальною площею 0,61 га, вид угіддя - під господарськими будівлями і дворами в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту. В Управлінні відсутня інформація щодо технічно-експлуатаційної зони гідротехнічних споруд Будище-Свидівоцька захисна дамба. Гідротехнічні споруди обліковуються за Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів загальною площею 21.2144 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради. В Управлінні відсутня інформація щодо розташування населеного пункту в межах технічно-експлуатаційної зони гідротехнічних споруд. За даними державного земельного кадастру земельна ділянка як гідротехнічна споруда не зареєстрована.

- лист з Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 06.12.2017 року №891/11, що Будище-Свидівська захисна дамба, яка гідротехнічна споруда, входить до комплексу споруд, що захищають від затоплення та підтоплення 6827 га земель і 8 населених пунктів. Технічно-експлуатаційна зона гідроспоруди та ділянка території, на якій вона розташована і дає можливість балансоутримувачу виконувати будь-які дії, пов`язані з ремонтом чи утриманням її в належному технічному стані. Всі об`єкти, які знаходяться на балансі управління є об`єктом державної власності і перебувають тільки в оперативному правлінні Черкаського РУВР.

- лист Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 06.12.2017 року №892/11 та 22.12.2017 року №944/11, що Кременчуцьке водосховище відноситься до обєктів загальнодержавного значення комплексного використання. Будище-Свидівська захисна дамба є обєктом державної власності, знаходиться на балансі і в оперативному управлінні Черкаського РУВР, і захищає від затоплення і підтоплення 6827 га земель та 8 населених пунктів. Кременчуцьке водосховище побудоване на р. Дніпро, нормативні розміри водоохоронної зони і прибережно-захисної смуги передбачені ст. 88 Водного Кодексу України.

- висновок експерта НДЕКЦ від 06.06.2018 року №19/13-3/279-СЕ/17? відповідно до якого земельна ділянка площею 0,0963 га, кадастровий номер 7124986000:04:007:0090; повністю потрапляє до меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.

Вказані докази у своїй сукупності підтверджують лише розташування спірної земельної ділянки на відстані меншій ніж 100 м до урізу води Кременчуцького водосховища, але жодним чином не доводять, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги.

Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор посилається на правову позицію Верховного Суду України в ухвалі від 21.05.2014 року у справі № 6-16цс14.

Однак, прокурор не бере до уваги, що у вказаній ухвалі ВС України зазначив, що через відсутність проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них . Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Натомість, правова позиція щодо встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг висловлена Великою палатою Верховного суду у Постанові від 30.05.2018 року по справі №469/1393/16-ц.

Так, дійсно статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України встановлено, що уздовж великих рік встановлюється прибережна захисна смуга не менше 100 метрів від урізу води.

У статті 60 ЗК України та у ч. 7 статті 88 ВК України зазначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Частиною 6 статті 88 ВК України , визначено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Позиція Верховного Суду у вказаній постанові, з посиланням на п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року №434 та Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року за №486 , зазначає, що системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Аналогічні посилання маються також у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі №372/2180/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що, оскільки спірна земельна ділянка знаходяться у межах населеного пункту с. Свидівок, надана сільською радою за рахунок раніше сформованої земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні юридичної особи, а проект землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги на час винесення оскаржуваного рішення не розроблений, неможна виходити з того, що беззаперечно розмір захисної смуги становить 100 метрів від урізу води, оскільки у даному разі цей розмір повинен бути встановлений з урахуванням конкретних умов забудови.

Суд зауважує, що позивачем не заперечується той факт, що на спірній земельній ділянці коли ще існувала рибартиль знаходились нежитлові комплекси, які згодом перейшли у власність відповідача. У своїх вимогах прокурор не визначає статус даних об`єктів нежитлової забудови і не ставить вимогу про їх знесення. Крім того і найголовніше: нежитлові комплекси, що розташовані на спірній земельній ділянці були придбані ОСОБА_8 ще до отримання ним права власності на саму земельну ділянку.

Отже, у разі скасування рішення сільської ради від 23.12.2014 року №47-5 Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам та свідоцтва про право власності на останню, земельна ділянка залишаться у фактичному користуванні відповідача, оскільки на них розташовані нежитлові комплекси.

Так, відповідно до ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно з пунктами 6, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

З огляду на наведене, суд бере до уваги, що, на час прийняття оскаржуваного рішення, на спірній земельній ділянці наявна забудова, право власності на яке зареєстроване в передбаченому законом порядку і не оспорюється позивачем, захисна прибережна смуга має бути встановлена з врахуванням даної забудови, як це передбачено ст. 88 ВК України.

Дані висновки суду повністю відповідають позиції викладеній в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18.

Також судом приймається до уваги той факт, що проект землеустрою був погоджений і у Держкомземі, і у відділу містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації. Однак, не зважаючи на посилання прокурора про виявлення вказаних у позові порушень водного та земельного законодавства, прокурором не надано відомостей щодо притягнення будь-якої службової особи зазначених органів до відповідальності.

З вище наведеного вбачається, що оскаржуване рішення Свидівоцької сільської ради № 47-5 від 23.12.2014 Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам , в частині: відведення ОСОБА_2 земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту, сільською радою прийнято у межах повноважень, у відповідності до вимог статей 186 , 186-1 ЗК України , з урахуванням відомостей, викладених у висновках про погодження проекту землеустрою органів, на які державою покладено функції щодо здійснення контролю за використанням земель.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність у даному разі підстав для задоволення вимог прокурора про визнання недійсним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 47-5 від 23.12.2014 Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам , в частині: відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту, крім того, за таких обставин відсутні підстави і для визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора, на підставі якого зареєстровані речові права на спірну земельну ділянку, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки інші вимоги позивача є похідними від зазначених вище вимог, такі вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову -відмовити.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18 грудня 2020 року.

Суддя: О. А. Смоляр