Постанова

від 23.12.2020 по справі 752/21463/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e - mail : inbox @ kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/21463/19

Головуючий у першій інстанції - Мазур Ю.Ю.

Номер провадження № 22-ц/824/13393/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Укрсиббанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Імперіал Груп Україна , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року АТ Укрсиббанк звернулось до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просило стягнути на користь АТ Укрсиббанк заборгованість за кредитним договором №11498368000 від 26 квітня 2018 року у розмірі 443 341,62 грн з ТОВ Імперіал Груп Україна солідарно з ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 солідарно з ТОВ Імперіал Груп Україна , з ОСОБА_3 солідарно з ТОВ Імперіал Груп Україна . Стягнути з відповідачів на користь АТ Укрсиббанк понесені судові витрати у розмірі 6650,12 грн, а саме у рівних частках з кожного по 1662,53 грн та 7500 грн у рівних частках - по 1875 грн з кожного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ПАТ Укрсиббанк (з 24 листопада 2018 року змінено на АТ Укрсиббанк ) та ТОВ Імперіал Груп Україна було укладено генеральний договір про кредитування №11498368000 від 26 квітня 2018 року з додатковою угодою №1 від 26 квітня 2018 року.

Вказано, що відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) у розмірі 750 000 грн на підставі заяви-індивідуальної угоди на видачу траншу №1 від 27 квітня 2018 року шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені в угодах про надання траншу та в дати передбачені графіком зниження кредитної лінії з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 25 квітня 2019 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

Також в позовній заяві зазначено, що в забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору було укладено договори поруки, зокрема: з ОСОБА_1 згідно договорів поруки №272629 (основний борг) та №272630 (проценти та інші платежі) від 26 квітня 2018 року; з ОСОБА_2 згідно договорів поруки №272647 (основний борг) та №272648 (проценти та інші платежі) від 26 квітня 2018 року; з ОСОБА_3 згідно договорів поруки №272669 (основний борг) та №272670 (проценти та інші платежі) від 26 квітня 2018 року.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору ТОВ Імперіал Груп Україна не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк до 25 квітня 2019 року, чим суттєво порушив взяті на себе зобов`язання. Станом на 09 жовтня 2019 року заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною у повному обсязі та становить 443 341,62 грн, з яких: 359 568,72 грн - заборгованість за кредитом, 28 360,23 грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України), за строк з 01 серпня 2019 року по 30 вересня 2019 року, 55 412,67 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 12 квітня 2019 року по 09 жовтня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року було відкрито провадження по даній справі.

В подальшому, 20 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просив прийняти її до розгляду та об`єднати її в одне провадження з первісним позовом у цивільній справі №752/21463/19; визнати зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ Укрсиббанк за договором поруки №2712629 від 26 квітня 2018 року та за договором поруки №272630 від 26 квітня 2018 року такими, що припинили свою дію. Стягнути з АТ Укрсиббанк на його користь понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 840,80 грн і витрати на сплату судового збору в сумі 25 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто відповідачу ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що зустрічний позов поданий у зв`язку з укладеними договорами поруки за кредитним договором та укладеною до нього додатковою угодою, тобто у зв`язку із документами, на яких також ґрунтується і первісний позов АТ Укрсиббанк до ряду відповідачів, в тому числі й до ОСОБА_1 . Також враховуючи, що задоволення зустрічного позову може виключити часткове задоволення первісного позову АТ Укрсиббанк , у зв`язку з чим зазначені позови є взаємопов`язаними та у відповідності до положень ч.2 ст.193 ЦПК України підтягають спільному розгляду.

Апелянт зазначає, що розгляд заявленого ним зустрічного позову щодо визнання його зобов`язань перед АТ Укрсиббанк за договором поруки №272629 від 26 квітня 2018 року та за договором поруки №272630 від 26 квітня 201118 року такими, що припинили свою дію, прямо впливатиме на справедливість та неупередженість розгляду судом первісного позову АТ Укрсиббанк .

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що пред`явлений зустрічний позов, враховуючи обставини викладені у зустрічній позовній заяві, не пов`язаний із первісним позовом. Вказано, що спільний розгляд вказаних первісного та зустрічного позовів є недоцільним та може призвести до невиправданого затягування та ускладнення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки вимоги за зустрічною позовною заявою та вимоги за первісним позовом не пов`язані між собою, мають різний предмет доказування, інший склад учасників, а також їх одночасний розгляд є недоцільним, що може призвести до значного затягування розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елементу права на справедливий суд, згідно зі ст. 6 Конвенції.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що АТ Укрсиббанк звернулось до суду із позовом, відповідно до якого просило стягнути на користь АТ Укрсиббанк заборгованість за кредитним договором №11498368000 від 26 квітня 2018 року у розмірі 443 341,62 грн з ТОВ Імперіал Груп Україна солідарно з ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 солідарно з ТОВ Імперіал Груп Україна , з ОСОБА_3 солідарно з ТОВ Імперіал Груп Україна . Стягнути з відповідачів на користь АТ Укрсиббанк понесені судові витрати у розмірі 6650,12 грн, а саме у рівних частках з кожного по 1662,53 грн та 7500 грн у рівних частках - по 1875 грн з кожного (а.с.1-46, т.1).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року було відкрито провадження по даній справі (а.с.62-63, т.1).

Відповідно до вказаної ухвали відповідач мав право протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше підготовчого судового засідання надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

В подальшому, відповідач по справі ОСОБА_1 , будучи відповідачем за первісним позовом, подав зустрічну позовну заяву 20 травня 2020 року мотивуючи вказане звернення тим, що спільний розгляд поданого ним зустрічного позову є необхідним для встановлення об`єктивної істини та вирішення спору за зустрічним позовом прямо впливатиме на вирішення первісного позову щодо нього, як відповідача у справі. (а.с.80-107, т.1).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто відповідачу ОСОБА_1 (а.с.155-156, т.1).

Відповідно до положень статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним , зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, виходячи з принципів рівноправності, диспозитивності та змагальності сторін, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову.

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Разом з тим, суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, якщо вони прямо взаємопов`язані між собою і спільний їх розгляд є доцільним. Взаємний зв`язок, як умова для прийняття зустрічного позову, має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом необхідною є перевірка та встановлення тотожності усіх необхідних трьох ознак, а саме: суб`єктного складу, предмету спору, а також підстав, з яких відповідний позов заявлено.

Системний аналіз позовної заяви АТ Укрсиббанк дає підстави для висновку, що їх позовні вимоги базуються на укладених договорах, зокрема: генеральному договорі, укладеному між ПАТ Укрсиббанк (з 24 листопада 2018 року змінено на АТ Укрсиббанк ) та ТОВ Імперіал Груп Україна про кредитування №11498368000 від 26 квітня 2018 року з додатковою угодою №1 від 26 квітня 2018 року; а також договорах поруки, укладених банком з ОСОБА_1 згідно договорів поруки №272629 (основний борг) та №272630 (проценти та інші платежі) від 26 квітня 2018 року; з ОСОБА_2 згідно договорів поруки №272647 (основний борг) та №272648 (проценти та інші платежі) від 26 квітня 2018 року; з ОСОБА_3 згідно договорів поруки №272669 (основний борг) та №272670 (проценти та інші платежі) від 26 квітня 2018 року.

Здійснивши аналіз зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 апеляційний суд доходить висновку, що останній просить визнати зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ Укрсиббанк за договором поруки №2712629 від 26 квітня 2018 року та за договором поруки №272630 від 26 квітня 2018 року такими, що припинили свою дію.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вимоги зустрічного позову не пов`язані із позовними вимогами первісного позову, є помилковим.

При вирішенні питання про прийняття зустрічного позову, суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем строку пред`явлення зустрічного позову, пов`язаність його з первісним позовом та відповідність форми і змісту зустрічного позову статям 175 і 177 ЦПК України.

Вказані дії судом першої інстанції вчинені не були.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, а тому, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді:

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв