Постанова

від 24.12.2020 по справі 933/1061/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 933/1061/19

Номер провадження 22-ц/804/2319/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Бахмут

справа № 933/1061/19

провадження № 22-ц/804/2319/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.

за участю секретаря Цимбал Д.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне підприємство Олександрівські землі

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Олександрівські землі про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки, та стягнення моральної шкоди (суддя Попович І.А.), ухваленого в приміщенні суду в смт. Олександрівка Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районого суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства Олександрівські землі (далі - ПП Олександрівські землі ) про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки, та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що до Державного акту серії ІУ-ДН № 001095, виданого 16.09.2002 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 1420388000:01:000:0317, площею 8,399 га. на території Староварварівської сільської ради.

Наприкінці 2018 року йому стало відомо про державну реєстрацію договору оренди належної йому земельної ділянки. Як вбачається з Інформаційної довідки № 144939233 від 12.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 12.12.2017 було здійснено державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 12.12.2017. Згідно Інформаційної довідки спірний договір було укладено строком на 10 років.

Орендарем земельної ділянки зазначено приватне підприємство Олександрівські землі (код ЕДРПОУ 41358026). У якості орендодавця земельної ділянки зазначено ОСОБА_1 .

Рішенням Олександрійського районного суду від 07.08.2019 року у справі №240/281/19 встановлено, що договір оренди землі б/н від 12.12.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1420388000:01:000:0317 позивачем не підписувався, істотні умови з ним не погоджувалися. Сам договір підписаний від імені орендодавця-позивача іншою особою. Всупереч волевиявлення власника земельної ділянки вказаний договір ПП Олександрівські землі зареєструвало в установленому законом порядку право тимчасового користування на умовах оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 1420388000:01:000:0317.

При цьому, як зазначено у рішенні суду, на момент його ухвалення ПП Олександрівські землі продовжують утримувати у себе зазначену земельну ділянку, використовуючи її на власний розсуд для здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства.

Відповідач використовував земельну ділянку виправдовуючи свою поведінку наявністю договору оренди землі від 12.12.2017 року. Таким чином, протягом всього строку користування земельною ділянкою з грудня 2017 року по серпень 2019 року відповідач вчиняв дії, спрямовані на фактичне її використання за відсутності вчиненого правочину, тобто вчинив самовільне захоплення земельної ділянки.

Весь час з моменту отримання права власності на земельну ділянку до грудня 2017 року він самостійно її обробляв, власними силами проводив сільськогосподарські роботи для вирощування сільськогосподарських культур та отримання прибутку. Протиправні дії відповідача по фактичному використанню земельної ділянки з грудня 2017 року по серпень 2019 року перешкодили йому у здійсненні на вказаній земельній ділянці запланованого обсягу сільськогосподарських робіт, у тому числі, вирощуванню у 2018 році соняшника та у 2019 році - озимої пшениці.

Як наслідок, він у 2018-2019 роках не отримав дохід від користування земельною ділянкою, який міг б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем. Під доходом мається на увазі прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції (у 2018 році соняшнику, у 2019 році - озимої пшениці). Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою звільнити земельну ділянку, надати йому можливість використовувати її на власний розсуд. Враховуючи небажання відповідача припинити протиправні дії, він звернувся до органів Національної поліції про вжиття заходів кримінально-правового характеру. Попри це, відповідач спірну земельну ділянку не звільнив, продовжував проводити на ній сільськогосподарські роботи, перешкоджаючи йому користуватися нею на власний розсуд.

Просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки з урахуванням часткової компенсації відповідачем (16000 грн.) у розмірі 124722,97 грн., моральну шкоду у розмірі 25000 грн. та судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Позивач просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права.

Зазначає, що він не бажав будь-якій особі передавати земельну ділянку у тимчасове користування та бажав самостійно обробляти її, проте незаконні дії ПП Олександрівські землі , пов`язані з реєстрацією на підставі договору оренди від 12.12.2017 року права користування земельною ділянкою та подальше самовільне захоплення земельної ділянки, завадили позивачу використовувати земельну ділянку на власний розсуд.

Звертає увагу, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачу чинились саме відповідачем, проте належної оцінки зазначеним доказам не надано.

Висновок суду про недоведеність вини відповідача у завданні шкоди не відповідає обставинам справи.

Також безпідставним є висновок суду першої інстанції про недоведеність здійснення позивачем господарської діяльності, оскільки позивач має відповідну освіту, та допитані у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили факт самостійного господарювання на земельній ділянці у 2018 році.

Посилається на п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ та зазначає, що судом не надано оцінки листу СТОВ Золоті пруди від 20.02.2020 року щодо тарифів на проведення сільськогосподарських робіт.

Зазначає про безпідставне посилання суду першої інстанції у рішення на висновки Верховного Суду, оскільки вони зроблені у справах, що належать до юрисдикції господарських судів, та зазначені постанови не містять висновків у розумінні частини 4 статті 263 ЦПК України.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідачем ПП Олександрівські землі подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено, що він міг та повинен був отримати прибуток, проте саме неправомірні дії відповідача завадили йому отримати дохід.

Зазначає про отримання позивачем орендної плати у 2018 року на підставі договору оренди земельної ділянки.

Звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх намірів щодо здійснення посівів (закупка добрив, посівного матеріалу, тощо).

Також позивачем не надано доказів на підтвердження отримання моральної шкоди внаслідок дій відповідача, як заподіювача шкоди.

Представником відповідача ПП Олександрівські землі також подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких він посилається на положення статтей 22, 614, 623 ЦК України, статтей 12, 81 ЦПК України та зазначає про обов`язок позивача довести, що доходи (упущена вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і саме дії відповідача завадили цьому відбутись.

Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причину не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ПП Олександрівські землі в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до Державного акту серії ІУ-ДН № 001095, виданого 16.09.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 438/389 та Інформаційної довідки № 144939233 від 12.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 1420388000:01:000:0317, площею 8,399 га., яка розташована на території Староварварівської сільської ради Олександрівського району Донецької області (а.с.11-12).

Відповідно до договору оренди земельної від 12.12.2017 року № 25 між ОСОБА_1 та ПП "Олександрівські землі" укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить на 2017 рік 203742,56 грн. (а.с.13-14).

Рішенням Олександрівського районного суду від 07.08.2019 року договір оренди землі від 12.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ПП "Олександрівські землі" визнано недійсним (а.с.15-18).

Відповідно до витягу з ЄРДР за заявою представника позивача, 15.01.2019 року за фактом підробки підпису посадовими особами ПП "Олександрівські землі" Олександрівським ВП ГУНП в Донецькій області зареєстроване кримінальне провадження № 12019050590000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 КК України (а.с.19-20).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 25.10.2018 року, виписаного ПП "Олександрівські землі", 03.12.2018 року ОСОБА_1 отримав 16000 грн. від ПП "Олександрівські землі" за оренду спірної земельної ділянки за 2018 рік. На вільній частині аркушу цього документу міститься запис від імені ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з тим, що немає можливості укласти інший договір оренди земельної ділянки, оскільки існує договір від 12.12.2017 року підписаний ним (а.с.21,127). Обставину, щодо особистого здійснення запису ОСОБА_1 , позивач та його представник, визнали в судовому засіданні.

На адвокатський запит представника позивача від 12.10.2019 року, СТОВ "Золоті Пруди" надана відповідь щодо вартості сільськогосподарських робіт по вирощуванню озимої пшениці та соняшнику на замовлення третіх осіб та інформація про середню ціну реалізації продукції (а.с.22-24).

На адвокатський запит представника позивача від 12.10.2019 року, Головним управлінням статистики у Донецькій області надано відповідь № 01-03/3430-19 від 22.10.2019 року щодо врожайності соняшнику у 2018 році та озимої пшениці у 2019 році. В зазначеному документі міститься застереження, про те, що наведені середні ціни є первинною базою для розрахунку цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей (а.с.25-26).

Відповідно до розрахунку розміру шкоди заподіяної позивачу внаслідок самовільного захоплення відповідачем спірної земельної ділянки, проведеного представником позивача, загальна суму завданих позивачу збитків склала 140 722,97 грн, у тому числі: не одержаний прибуток від вирощування у 2018 році соняшнику - 81 186.00 грн; не одержаний прибуток від вирощування у 2019 році озимої пшениці - 59 536.97 грн. (а.с. 27).

Згідно медичних документів ОСОБА_1 та його дружина проходили стаціонарне лікування у медичних закладах (а.с.29-32) та 07.09.2018 року відповідно до квитанції (а.с.33) сплачено кошти на офтальмолога у розмірі 8200 грн.

Відповідно до довідки про доходи № 7934899023092917 від 12.11.2019 року, пенсія позивача за листопад 2019 року склала 2048,74 грн. (а.с.34).

Відповідно до копії посвідчення НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав дозвіл на керування тракторами колісним та гусеничним (а.с.41).

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 , позивач у період з 01.08.83 року по 12.04.2014 року працював у колгоспі Іскра , ТОВ Перемога , ТОВ Рассвєт (а.с.42).

Відповідно до копії диплома НОМЕР_3 ОСОБА_1 закінчив Луганський сільськогосподарський інститут в 1993 році за спеціальністю "экономика и управление в отрослях агропромышленного комплекса" (а.с. 43).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Зважаючи на те, що ціна позову складає 149755,97 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа є малозначною.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами у справі не підтверджено наявність вини ПП Олександрівські землі у заподіянні будь-якої шкоди позивачу, не підтверджено факт та розмір шкоди у вигляді упущеної вигоди та отримання внаслідок цього позивачем моральної шкоди.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до Державного акту серії ІУ-ДН № 001095, виданого 16.09.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 438/389 та Інформаційної довідки № 144939233 від 12.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 1420388000:01:000:0317, площею 8,399 га., яка розташована на території Староварварівської сільської ради Олександрівського району Донецької області (а.с.11-12).

Відповідно до договору оренди земельної від 12.12.2017 року № 25 між ОСОБА_1 та ПП "Олександрівські землі" укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить на 2017 рік 203742,56 грн. (а.с.13-14).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 25.10.2018 року, виписаного ПП "Олександрівські землі", 03.12.2018 року ОСОБА_1 отримав 16000 грн. від ПП "Олександрівські землі" за оренду спірної земельної ділянки за 2018 рік. На вільній частині аркушу цього документу міститься запис від імені ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з тим, що немає можливості укласти інший договір оренди земельної ділянки, оскільки існує договір від 12.12.2017 року підписаний ним (а.с.21,127).

Обставину щодо особистого здійснення запису ОСОБА_1 , позивач та його представник, визнали в судовому засіданні у суді першої інстанції.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 07.08.2019 року договір оренди землі від 12.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ПП "Олександрівські землі" визнано недійсним (а.с.15-18).

Відповідно до постанови державного виконавця Олександрівського РВ ДВС Купінець О.С. та акту про повернення земельної ділянки від 19.02.2020 року, виконавче провадження закрито у зв`язку з поверненням земельної ділянки 1420388000:01:000:0313 ОСОБА_1 (а.с.211-212).

Статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до пункту д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 цього Кодексу передбачено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за яким відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема громадяни, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

За змістом ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, відшкодування збитків, шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону України Про оренду землі збитками вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

На підтвердження реальності отримання доходів, позивач надав розрахунок вартості сільськогосподарських робіт по вирощуванню озимої пшениці та соняшнику від 12.10.2019 року, надану СТОВ "Золоті Пруди" щодо вартості сільськогосподарських робіт по вирощуванню озимої пшениці та соняшнику на замовлення третіх осіб та інформацію про середню ціну реалізації продукції (а.с.22-24), відповідь Головного управління статистики у Донецькій області № 01-03/3430-19 від 22.10.2019 року щодо врожайності соняшнику у 2018 році та озимої пшениці у 2019 році, де міститься застереження, про те, що наведені середні ціни є первинною базою для розрахунку цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей (а.с.25-26), а також розрахунок розміру шкоди заподіяної позивачу внаслідок самовільного захоплення відповідачем спірної земельної ділянки, проведеного представником позивача, відповідно до якого загальна суму завданих позивачу збитків склала 140 722,97 грн, у тому числі: не одержаний прибуток від вирощування у 2018 році соняшнику - 81 186.00 грн; не одержаний прибуток від вирощування у 2019 році озимої пшениці - 59 536.97 грн. (а.с. 27).

Проте, з наданих документів не можна зробити висновок про доведеність позивачем реальної можливості отримати визначений ним у розрахунку дохід, а інших доказів що він мав та повинен був отримати цей дохід і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, позивачем суду не надано, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання такого доходу та не може бути підставою для його стягнення в розумінні вимог ст.22 ЦК України.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 07 серпня 2019 року по справі № 179/1367/17-ц (провадження № 61-10724св19).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄРДР за заявою представника позивача, 15.01.2019 року за фактом підробки підпису посадовими особами ПП "Олександрівські землі" Олександрівським ВП ГУНП в Донецькій області зареєстроване кримінальне провадження № 12019050590000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 КК України (а.с.19-20).

Проте, зазначене свідчить лише про факт звернення до органів поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно витягу з ЄРДР КП № 12019050590000012 від 15.01.2019 року жодній особі про підозру не повідомлено. (а.с. 20)

Доводи апеляційної скарги позивача в тій частині, що вина відповідача щодо протиправного використання земельної ділянки встановлена рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 7 серпня 2019 року та цей факт не потребує доказування, на думку апеляційного суду, не ґрунтуются на законі.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 07 серпня 2019 року у справі №240/281/19 визнано недійним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПП Олександрівські землі та зареєстрований 12 грудня 2017 року за №23996079. (а.с. 15-18) Зазначене рішення набрало законної сили 01.10.2019 року.

Зокрема, у рішенні Олександрівського районного суду Донецької області від 07 серпня 2019 року у справі №240/281/19 судом встановлено, що за висновком експерта під час проведення судово-почеркознавчої експертизи за № 2/22-6 від 25 березня 2019 року, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі № 25 від 12 грудня 2017 року про оренду земельної ділянки, площею 8,399 га, укладеному між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПП Олександрівські землі в особі директора Чистолінова І.М., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ; рукописний запис ОСОБА_1 у договорі № 25 від 12 грудня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. (абзац 4, а.с. 16)

Відповідно до частин 1, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про наявність у позивача відповідної освіти, та показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині, які підтвердили факт самостійного господарювання ОСОБА_1 на земельній ділянці у 2018 році, в силу приписів частини 6 статті 81 ЦПК України також не підтверджують реальність можливості отримання доходу позивачем.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до видаткового касового ордеру від 25.10.2018 року, виписаного ПП "Олександрівські землі", 03.12.2018 року ОСОБА_1 отримав 16000 грн. від ПП "Олександрівські землі" за оренду спірної земельної ділянки за 2018 рік (а.с.21 том 1).

Отже, за відсутності всіх обов`язкових складових для покладення цивільної відповідальності на ПП Олександрівські землі у вигляді відшкодування упущеної вигоди, яка могла бути реально отримана ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає доводи апелянта про доведеність завданої шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками позивача необґрунтованими, висновки суду першої інстанції такими, що відповідають вимогам цивільного законодавства, а рішення в цій частині законним та обґрунтованим.

В апеляційній скарзі позивач не наводить доводів щодо незгоди з оскаржуваним рішенням в частині відмови у стягнення моральної шкоди, проте оскаржує рішення в цілому.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен

з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також

інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно медичних документів ОСОБА_1 та його дружина проходили стаціонарне лікування у медичних закладах (а.с.29-32) та 07.09.2018 року відповідно до квитанції (а.с.33) сплачено кошти на офтальмолога у розмірі 8200 грн.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначені документи не підтверджують зв`язок хвороб позивача та погіршення стану його здоров`я з діяннями ПП Олекандрівські землі .

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то понесені ним судові витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги йому, як позивачу, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Я.В. Хейло

Судді: О.А. Мірута

О.О. Тимченко