Постанова

від 24.12.2020 по справі 234/466/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/466/20

Номер провадження 22-ц/804/3187/20

Єдиний унікальний номер 234/466/20

Номер провадження 22-ц/804/3187/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Азевича В.Б., Новікової Г.В.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський завод Станкомаш на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський завод Станкомаш до ОСОБА_1 , Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Задорожний Дмитро Володимирович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення (суддя першої інстанції Михалченко А.О., повний текст судового рішення складено 10 серпня 2020 року),

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський завод Станкомаш звернулось до суду з позовом, який змінено 20 березня 2020 року до ОСОБА_1 , Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Задорожний Дмитро Володимирович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення. ТОВ Краматорський завод Станкомаш просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.08.2012 року укладений між ТОВ КЗСМ та ОСОБА_1 ; застосувати наслідки недійсності правочину до договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.08.2012 року укладеного між ТОВ КЗСМ та ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у володіння ТОВ КЗСМ 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 51/100 частку експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на 51/100 частку експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, просили суд поновити строк позовної давності у зв`язку з тим, що директор ТОВ КЗСМ ОСОБА_4 дізнався про порушення прав ТОВ КЗСМ лише 19.06.2019 з матеріалів кримінального провадження, з яких йому стало відомо про те, що кошти за договором позики від 17.04.2012 ОСОБА_1 на рахунок позивача не перераховувались.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський завод Станкомаш до ОСОБА_1 , Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Задорожний Дмитро Володимирович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився директор ТОВ Краматорський завод Станкомаш Смереканець С.М. та подав апеляційну скаргу, вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалено за результатами поверхневого судового розгляду, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

В обґрунтування доводів скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що між ТОВ КЗСМ , від імені якого діяв генеральний директор ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , відбувся розрахунок за договором купівлі-продажу частки нежитлового приміщення шляхом зарахування однорідних вимог. Такий розрахунок шляхом зарахуванням однорідних вимог не відповідає положенням цивільного законодавства, що не врахував суд першої інстанції при вирішенні спору у справі.

Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано неправомірність застосуванням ст. 601 ЦК України щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено Акт. Адже норма ст. 601 ЦК України може бути застосовано виключно відносно реальних зобов`язань, які вже виникли. Виходячи зі змісту п. 2.2. Договору ( з якого вбачається, що Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, станом на момент укладенням Договору, вже був нібито складеним та підписаним Сторонами), станом на складання Акту, зобов`язання з оплати вартості Об`єкту не виникло, сума позики за договором від 17.04.2012 року на користь ТОВ КЗСМ не надавалася. Відтак зарахування зобов`язання щодо оплати Об`єкту та зобов`язання щодо повернення суми позики є неправомірним, що не було враховано судом першої інстанції про розгляду спору.

Наголошує на тому, що зважаючи на недотримання вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення правочину, а саме - складання Акту зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 11.08.2012 року у простій письмовій формі - судом першої інстанції було безпідставно враховано умови Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2012 року, адже умови такого акту фактично не набрали чинності. Суд першої інстанції вирішив спір у справі з урахуванням не чинних умов Акту, згідно з яким сторони нібито дійшли зарахувати зустрічні однорідні вимоги, які фактично не виникли.

Вказує, на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позачергові збори учасників ТОВ КЗСМ не погоджували безоплатну передачу об`єкту, а саме включення в договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення. Укладання договору внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки такий договір укладено всупереч інтересам однієї зі сторін, в даному випадку фактично - з метою безоплатного вибуття з власності ТОВ КЗСМ об`єкту,є порушенням частин 1,5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст.. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.. 232 ЦК України.

Судом першої інстанції не враховані обставини, які свідчать про відсутність факту дійсного зарахування зустрічних позовних вимог, а також недобросовісність дій ОСОБА_1 , та колишнього генерального директора ТОВ КЗСМ ОСОБА_5 , у зв`язку з чим договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення є таким, що укладений за зловмисною домовленістю між сторонами.

Також директор товариство зазначає, що надані суду першої інстанції копій квитанції до прибуткового касового ордера від 17.04.2012 року № 41 та від 19.04.2012 року № 42 не є допустимими доказами, оскільки не завірені належним чином та фактично є копіями з копій квитанції. Оригінал квитанцій до суду не надавались. Також зазначає, що надана відповідь Краматорського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) від 09.04.2020 року про закриття виконавчих провадження стосовно ТОВ КЗМ за період з 19.04.2012 року по 09.06.2012 року не може вважатися належним доказам, оскільки жодним чином не підтверджує факт реалізації мети договору позики, виконання зобов`язань за цим договором. Також вказує,що банківська виписка по рахунку ТОВ КЗСМ у ПАТ Енергобанк № НОМЕР_1 від 18.04.2012 року у розмірі 571 900, 00 грн. не є належним доказам, оскільки в призначені платежу за вказаним перерахунком коштів відсутні будь-які посилання на договір позики від 17.04.2012 року.

Належним та допустимим доказам факту передачі коштів за договором позики може бути виключно виписка за банківським рахунком ТОВ КЗСМ , яка містить відомості щодо надходження позики на рахунок товариства. Сума позики на рахунок позивача не перераховувалася, що підтверджується відомостями, наданими ПАТ Енергобанк .

Директор ТОВ КЗСМ ОСОБА_4 , просив рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Губенко О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просила рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року залишити без змін.

Від Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, проте його не підписано, а тому суд при апеляційному перегляді його не враховує.

Від Приватного нотаріуса Краматорського міського округу Донецької області Задорожнього Д.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення в даній справі, виконав всі вимоги цивільного судочинства, справа вирішена згідно із законом, судом повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи та досліджені відповідні докази. Доводи позивача у змісті апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними, помилковими та не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року залишити без змін.

Від представника ОСОБА_3 адвоката Климова О.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції об`єктивно дослідивши обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року залишити без змін

Від представника ОСОБА_1 , адвоката Рогожук С,Л надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права. Доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини на які посилається позивач як на встановлені, були спростовані наданими відповідачем при розгляді справи доказами. Просив рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року залишити без змін.

Представник ТОВ КЗСМ Корольова О.І. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила їх задовольнити.

Адвокати Колотія А.А. та ОСОБА_2 - адвокати Рогожук С.Л., Губенко О.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Климов О.Ю. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Приватний нотаріус Задорожний Д.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради надав заяву з проханням розглянути справу без іх участі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2012 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ КЗСМ , в особі генерального директора Ковалька Артема Костянтиновича, якій діяв на підставі Статуту у редакції від 25.02.2011, (позичальник), укладено договір позики грошових коштів (безпроцентної цільової), який посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Задорожним Д.В. за реєстровим № 1053.

Відповідно до п.3.3 Договору позики розмір позики становив - 800 000 грн. 00 коп.

11.08.2012 між ТОВ КЗСМ , в особі генерального директора Ковалька Артема Костянтиновича, якій діяв на підставі Статуту у редакції від 25.02.2011, та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення (надалі - Договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Задорожним Д.В. за реєстровим №2157.

Договір зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №5146710.

Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ КЗСМ (продавець) зобов`язався передати майно у власність ОСОБА_1 (покупець), а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п.1.2. Договору предметом договору є 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 800 000 грн. 00 коп., та продавець, підтверджує, що покупцем виконано зобов`язання по оплаті вартості відчужуваного майна, що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог, який є невід`ємною частиною вказаного договору.

Відповідно до акту, ТОВ КЗСМ має перед ОСОБА_1 непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000 грн. 00 коп., яке виникло на підставі Договору позики від 17.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Задорожним Д.В. за №1053, а ОСОБА_1 має перед ТОВ КЗСМ непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000 грн. 00 коп., яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу від 11.08.2012. У пункті 4 Акту сторони підтвердили реальність та обсяг взаємних заборгованостей.

06.09.2012 проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2012, що підтверджується витягом про державну реєстрацію №35406630, реєстраційний номер 12409606.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що проводячи розрахунок за договором купівлі-продажу шляхом зарахування однорідних вимог, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 діяли по зловмисній домовленості, а дії ОСОБА_3 не відповідали справжньому волевиявленню ТОВ КЗСМ , як суб`єкта господарювання, а були спрямовані на задоволення особистих потреб ОСОБА_1 та виведення виробничих потужностей з власності позивача на оплатній основі.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, позивач зазначав підставою недійсності договору, відсутність оплати коштів за Договором позики від 17.04.2012 року, та відповідно відсутність у сторін спрямованості на реальне настання правових наслідків.

Отже, предметом спору у цій справі є оспрювання правочину з підстав, однією з яких є те, що правочин укладений юридичною особою в особі колишнього директора підприємства Ковальком А.К. зі зловмисною домовіленістю з відповідачем ОСОБА_1 .

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно із цією статтею зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язуються передати майно (товар)у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ураховуючи, що юридична особа вчиняє правочини через свої органи і на підставі відповідних доручень, наданих представникові, обсяг волевиявлення та домовленості юридичної особи як сторони у таких правочинах чітко визначаються у довіреності, що видається представникові.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними підставою недійсності правочину згідно зі статтею 215 ЦК України є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Так, зі змісту наведених норм закону вбачається, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором, головою правління тощо) з третьою особою, може бути визнаний недійсним з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.08.2012 за №14450928 судом встановлено, що станом на 10.08.2012 ТОВ КЗСМ зареєстровано як юридична особа, діє на підставі Статуту, керівником є - ОСОБА_3 , він же є особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ КЗСМ без довіреності, у тому числі підписувати договори. До того ж він є також засновником цього товариства.

Статтею 25 Статуту ТОВ КЗСМ (в редакції від 25.02.2011, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчим органом ТОВ КЗСМ є Генеральний директор, який, окрім іншого, має право без довіреності діяти від імені товариства в межах повноважень наданих йому установчими документами товариства, законодавством України та рішеннями зборів учасників.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ КЗСМ , яке викладене у протоколі №6 від 21.02.2011, на посаду генерального директора ТОВ КЗСМ призначено ОСОБА_3 .

З наказу ТОВ КЗСМ №14-к від 25.02.2011 судом встановлено, що ОСОБА_3 з 25.02.2011 приступив до обов`язків генерального директора ТОВ КЗСМ .

05 квітня 2012 року на позачергових зборах учасників ТОВ КЗСМ учасниками товариства прийнято рішення про продаж 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . громадянину ОСОБА_1 за ціною 800 000 грн. 00 коп. Укласти договір купівлі-продажу уповноважено генерального директора ТОВ КЗСМ - ОСОБА_3 (протокол №2 позачергових зборів учасників ТОВ КЗСМ від 05.04.2012).

Відповідно до частини 1 статті 145 ЦК України вищим органом Товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Згідно ст 25 статуту ТОВ КЗСМ виконавчий оргна товариства є Генеральний директор. Генеаральний директор вирішує всі питання діялності товарисвта, за виключенням тих, які віднесно до виключної компетенції зборів учасників. Генеарльний директор товариства підзвітний зборам учасників та організовує виконання їх рішень

11 серпня 2012 року ОСОБА_3 діючі на підставі рішення позачергових зборів учасників ТОВ Краматорський завод Станкомаш 05 квітня 2012 року, уклав договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції перевірив надані докази по справі та встановив, що директор діяв при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу у межах повноважень, наданих йому загальними зборами.

Суд зазначає, що з огляду на те, що позивач належними і допустимими доказами не довів недійсності рішень зборів учасників ТОВ КЗСМ від 05 квітня 2012 року недобросовісності ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу від 11 серпня 2012 року, а також з урахуванням того, що Статутом товариства передбачалось право зборів учасників на прийняття рішень з усіх питань товариства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем позовних вимог та про відмову в їх задоволенні.

Не заслуговують на увагу доводи скарги, стосовно незарахування суми позики на рахунки підприємства, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Генеральний директор ОСОБА_3 , вніс на рахунок товариства 571 900 грн (т.1 а.с.44), прошьо свідчитть виписка по рахунку з відмітною финансова допомога від засновника ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції також було вірно зазначено, що згідно відповіді Краматорського МВ ДВС, в період з 19.04.2012 по 09.06.2012 року у відношенні ТОВ КЗСМ були закриті всі виконавчі пролвадження, що також свідчить про погашення заборгованості сумою позики, ця обставина підтвреджується випискою по рахунку (т.1 а.с.44).

Позивачем не доведений факт безоплатньої передачі спірного майна.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи й тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки в суді першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню та судове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський завод Станкомаш залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2020 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

В.Б. Азевич

Г.В. Новікова

Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2020 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи