Постанова

від 14.12.2020 по справі 462/2883/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/2883/19 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/811/1380/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство - Батенчука М.Й., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника Залізничної РА ЛМР - Іваненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 12 січня 2018 року о 19 год. 50 хв. у місті Львові по вулиці Городоцькій, 240 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Ssang Yong Rexton, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , під час якої автомобіль перевернувся, отримавши пошкодження. Зазначає, що внаслідок ДТП поніс матеріальну шкоду в розмірі 122 297,29 грн., що складається з вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля без врахування ПДВ у розмірі 119 497,29 грн., витрат за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 000,00 грн., витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 1 800,00 грн. Зазначає, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2018 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року встановлено, що відповідальний черговий Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району ОСОБА_3 своєчасно не вжив заходів по обробці протиожеледними засобами проїзної частини на вказаній ділянці дороги. З наведених підстав просив стягнути солідарно із Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району на його користь матеріальну шкоду у розмірі 122 297,29 грн. та судові витрати у розмірі 3 204,97 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 122 297,29 грн. та судові витрати у розмірі 3 204,97 грн.

В частині стягнення спричиненої шкоди з Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено.

Рішення суду оскаржило Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є необґрунтованим та безпідставним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт стверджує, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею залишено в силі постанову про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, а не ч. 4 ст. 140 КУпАП, яка безпосередньо пов`язує адміністративне правопорушення з наслідками. Зазначає, що Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є органом місцевого самоврядування, власником вулиць та доріг міста, до повноважень якого входить управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. Вказує, що саме власники доріг, вулиць та залізничних переїздів несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Вважає, що балансоутримувачем вулично-шляхового господарства Залізничного району є відділ комунального господарства Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та його посадові особи, а Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району є лише підрядна організація, яка виключно на умовах договору про надання послуг з механізованого прибирання вулиць Залізничного району міста Львова виконувала роботи із зимового та літнього прибирання технікою частини вулиць. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЛКП Шляхово - ремонтне підприємство Батенчука М.Й. на підтримання доводів апеляційної скарги,заперечення представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - Іваненко О.В., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району є організацією, яка згідно з договором із Залізничною районною адміністрацією м. Львова надавала послуги з механізованого прибирання вулиць Залізничного району міста Львова, виконувала роботи із зимового та літнього прибирання технікою вулично-дорожньої мережі, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, і саме з вини працівника, який не обробив дорогу протиожеледними засобами, що свідчить про неналежне утримання дороги, сталася ДТП, під час якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 січня 2018 року о 19 год. 50 хв. у м. Львові по вул. Городоцькій, 240 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Ssang Yong Rexton, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , причиною якої слизьке дорожнє покриття, під час якої автомобіль перевернувся і зазнав механічних пошкоджень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Ssang Yong Rexton, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 50 від 03 лютого 2018 року підтверджується, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Ssang Yong Rexton, номерний знак НОМЕР_1 , без врахування ПДВ, становить 119 497,29 грн. За проведення автотоварознавчого дослідження ОСОБА_1 сплачено 1000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 205311000054041517298511 від 30.01.2018 року. Крім того, ОСОБА_1 поніс витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу у розмірі 1800,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15 січня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Львівської міської ради № 304 від 18 вересня 2002 року Про передачу об`єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об`єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній передані на баланс відділів комунального господарства районних адміністрацій.

З договору № 02-17 про закупівлю послуг від 23 січня 2017 року, вбачається, що Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради та Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району уклали договір, за яким Львівське комунальне підприємство Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району зобов`язалося надати послуги щодо очищування, прибирання, та підмітання вулиць, а Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради зобов`язалася своєчасно здійснювати оплату за надані послуги за ціною, визначеною договором.

З п.1.1. вищезгаданого договору вбачається, що предметом договору є надання послуги, найменування послуги: ДК 016:2010- (81.29.1) послуги щодо очищування, інші; 021-2015 (90610) послуги з прибирання та підмітання вулиць (послуги з механізованого прибирання вулиць Залізничного району м. Львів).

Розділ 1У договору передбачає права та обов`язки учасників договору. Цей розділ договору передбачає, що ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району зобов`язалося забезпечити надання якісних послуг; здійснювати постійний контроль за якісним механізованим прибиранням вулиць, а також лінійний контроль за роботою спецмашин для забезпечення безаварійної роботи; мати достатній запас матеріалу для посипання для своєчасного проведення протиожеледних заходів; прибирати сніг негайно, з початку снігопаду для запобігання утворення накату; здійснювати механізоване підмітання в зимовий період.

Пункт 6.11 договору передбачає, що обробка проїзної частини, тротуарів, зупинок пасажирського транспорту протиожеледними матеріалами повинна починатися відразу з початком снігопаду, а у випадку одержання від метереологічної служби міста завчасного попередження про загрозу виникнення масової ожеледиці, обробка проїжджої частини підйомів, спусків доріг, мостових сполучень здійснюється до початку випадання опадів.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигола). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про автомобільні дороги автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про автомобільні дороги вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Статтею 17 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно зі ст. 21 Закону України Про автомобільні дороги органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:

1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом;

5) забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту безпеки автомобільних доріг або перевірки безпеки автомобільних доріг.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху мають право безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про дорожній рух водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні (ч. 1 ст. 24 Закону України Про дорожній рух ).

Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Вказані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів.

З постанови Франківського районного суду м. Львова від 14.02.2018 року вбачається, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки дорожнє покриття на даній ділянці дороги не відповідало вимогам безпеки дорожнього руху, на яке має право водій згідно з п.2.12 ПДР, тобто, було повністю вкрите ожеледицею, були відсутні попереджувальні знаки ожеледиця табл. 7.12 на даному відрізку дороги, а також дорожнє покриття було без будь-яких слідів піско-соляної суміші.

У постанові зазначається про те, що на даній ділянці дороги не були дотримані вимоги вищевказаних нормативно-правових актів щодо безпечності утримання та забезпечення безпечних умов руху, за що відповідальними є посадові особи балансоутримувача дороги.

Як вбачається з постанови Франківського районного суду м. Львова від 14.02.2018 року ТВО ст. інспектор роти №2 батальйону №1 УПП у Львівській області лейтенант поліції Чавс Р.І. повідомив про те, що причиною ДТП, що сталася на Скнилівському мості 12 січня 2018 року є слизька дорога, на проїздній частині було виявлено ожеледицю, через Омега Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради було повідомлено про ДТП, та викликано представника підрозділу з експлуатації доріг. У зв`язку з тим, що представник не з`явився, у присутності двох свідків було складено акт обстеження вулично-шляхової мережі у зв`язку з неналежним станом проїзної частини, дорожніх знаків, які б інформували про ожеледицю на дорозі, не було.

Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12 січня 2018 року експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану по всьому покритті дорожнього полотна наявна ожеледиця та відсутні будь-які знаки та огородження, які б попереджали про небезпеку. За результатами обстеження ділянку дороги визнано такою, що не відповідає вимогам правил, норм та стандартів утримання.

В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ДТП відбулося на слизькій дорозі, в схемі ДТП вказано стан дорожнього покриття ожеледиця .

За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що причиною заносу автомобіля позивача дійсно могла стати наявність ожеледиці на смузі руху автомобіля позивача.

Слід зазначити, що ДТП сталася в період дії договору № 02-17 про закупівлю послуг від 23 січня 2017 року, за умовами якого ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району зобов`язалося забезпечити надання послуг з утримання доріг.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 14.02.2018 року підтверджено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки дорожнє покриття на даній ділянці дороги не відповідало вимогам безпеки дорожнього руху, на яке має право водій згідно з п.2.12 ПДР, тобто, було повністю вкрите ожеледицею, були відсутні попереджувальні знаки ожеледиця табл. 7.12 на даному відрізку дороги, а також дорожнє покриття було без будь-яких слідів піско-соляної суміші.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, вірними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що ДТП сталася внаслідок невиконання ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району своїх прямих обов`язків з утримання автомобільної дороги в належному та безпечному для руху стані; невиконання умов договору № 02-17 про закупівлю послуг від 23 січня 2017 року, відповідно до умов якого ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району зобов`язувалося надавати послуги щодо очищування, прибирання вулиць та доріг, проводити протиожеледні заходи, обробляти проїздну частину протиожеледними матеріалами.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції.

Покликання апелянта, як на доказ відсутності вини ЛКП Шляхово - ремонтне підприємство Залізничного району у ДТП на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки у постанові зазначено, що судом встановлено обставину, що відповідальний черговий Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району ОСОБА_3 не вжив своєчасно заходів по обробці протиожеледними засобами проїзної частини на ділянці дороги по вулиці Городоцькій, 240 у місті Львові 12 січня 2018 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків щодо обґрунтованості позовних вимог та доведеності розміру майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ЛКП Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району на користь ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення суду та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.12.2020 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.