Рішення

від 16.12.2020 по справі 627/610/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/610/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря - Ніколайчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які в подальшому уточнила та просила поновити їй строк для звернення з заявою до суду, визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 9,01 умовних кадастрових гектари за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, за межами населеного пункту в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати їй земельну частку (пай) розміром 9,01 умовних кадастрових гектари за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, за межами населеного пункту.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що її мати ОСОБА_2 з 1963 року працювала у колгоспі ім. Кутузова в с. В`язова, Краснокутського району, Харківської області, який з 25 лютого 1992 року реоганізовано в КСП ім. Кутузова, а з 03 лютого 1996 року було реорганізовано в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова . 06.02.1997 року її мати вийшла на пенсію та продовжувала працювати в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова , 21.04.1997 року припинила членство, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Станом на 25.08.1994 року мати була членом підприємства та, як вважає позивач, набула законне право на отримання земельної частки (паю). Зазначає, що матір не було включено до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ Агрофірма ім. Кутузова серії ХР-18-00-000253, зареєстрованого за №4 від 25.08.1994 року. Розмір земельної частки (паю) відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) по АТ Агрофірма ім. Кутузова на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області становить 9,01 умовних кадастрових гектарів. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я матері виготовлений не був і не видавався, тому й земельну частку (пай) вона не отримала. Позивач вважає, що як спадкоємиця першої черги має право за законом успадкувати належне їй майно. Крім того, спадкоємцями першої черги є її сестра ОСОБА_3 та брат ОСОБА_4 , які спадщину не прийняли та приймати не бажають. Інших спадкоємців немає. Вважає, що мати помилково не була включена до списку додатку до Державного акту, тому і сертифікат на право на земельну частку (пай) вона не отримала, оскільки після виходу з членів АТ Агрофірма ім. Кутузова невдовзі померла, та не встигла поновити своє порушене право, а позивач щодо наявності у померлої такого права не була обізнана. Лише у червні 2020 року, при зверненні до Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з письмової відповіді дізналася про порушене право. Просить пропущений строк звернення до суду вважати поважним та поновити його.

Таким чином вважає, що її право порушено, тому вимушена звернутися до суду для вирішення даного питання.

Представником відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 08.09.2020 року подано відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що померла ОСОБА_2 до списку громадян-членів та до уточнюючого списку громадян-членів, які мають право на земельну частку (пай) у АТ Агрофірма ім. Кутузова не внесена, сертифікат не видавався та, відповідно, не був зареєстрований, державний акт не виготовлявся. Крім того, зазначає, що позивачем поданий позов з пропуском строку звернення до суду за захистом своїх прав, що є підставою для відмови в позові.

Позивачем 10.09.2020 року подано відповідь на відзив, в якій вона підтримала позовні вимоги в повному обсязі, заперечувала проти твердження неповажності причин пропуску строку позовної давності, спираючись на те, що її мати ОСОБА_2 працювала в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова та вийшла на пенсію 06.02.1997 року, але продовжувала там працювати. 21.04.1997 року згідно з Протоколом № 4 засідання правління АТ Агрофірма ім. Кутузова було прийнято рішення про припинення членства ОСОБА_2 в АТ Агрофірма ім. Кутузова та вирішувалося питання виділення їй в натурі на місцевості середньої земельної частки, що припадає на одного члена АТ Агрофірма ім. Кутузова . ОСОБА_2 оформити своє право на земельну частку (пай) не встигла у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про те, що матері належало право на земельну частку (пай) позивачу відомо не було, оскільки вона як до смерті матері, так і після її смерті проживала в іншому населеному пункті, і оскільки ще у квітні 1997 року питання виділення земельної частки (пая) матері не було вирішено остаточно, а в листопаді 1997 року вона померла, то пройшов досить короткий строк, за життя мати не розповідала про своє право на земельну частку (пай), тому достовірно позивачу стало відомо по нього лише у червні 2020 року з відповідей на звернення до Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та архівного відділу Краснокутської РДА Харківської області. Тому вважає, що строк позовної давності пропущений нею з поважних причин. Наполягала на тому, що її мати ОСОБА_2 станом на 25.08.1994 року була членом АТ Агрофірма ім. Кутузова , та як його член набула законне право на отримання земельної частки (паю), невнесення її до списку як особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку пай.

Представник відповідача - В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області своїм правом відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористався, відзив на позов не надав.

Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений. Надав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з урахуванням правової позиції, викладеної представником у письмовому відзиві на позовну заяву від 04.09.2020 року за № 1587, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача - В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений. Надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з копією трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була прийнята в члени колгоспу ім. Кутузова в 1963 року, та у відомостях про роботу маються відповідні записи за 1965-1994 роки (а.с. 45).

Як вбачається з копії архівної довідки № 01-37/21 від 13.07.2020 року, виданої Краснокутською РДА Харківської області, 25.02.1992 року колгосп ім. Кутузова був реорганізований в КСП ім. Кутузова (згідно з рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу - протокол №1 від 25.02.1992 р.), 03.02.1996 року вподальшому був реорганізований в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова (згідно з рішенням загальних зборів уповноважених пайовиків - протокол №1 від 03.02.1996 р.), та відповідно до Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки № 1529 від 03.12.1999 року АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова у грудні 2000 року була ліквідована (а.с. 17).

З копії відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за № Т-250/1/14-465/0/21-20 від 24.03.2020 р. вбачається наступне. Відповідно до Книги записів державних актів право колективної власності на землю від 25.08.1994 за № 4 зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-18-00-000253 виданий колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кутузова с. В`язова Краснокутського району Харківської області, яким передано у колективну власність 3411,7000 га для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення І сесії ХХІІ скликання Краснокутської районної ради народних депутатів від 22.07.1994 року (а.с. 16, 85, 53-55).

Згідно з копією Додатку 1 до вказаного державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-18-00-000253, протоколом №9 від 10.09.1998 року засідання правління АТ Агрофірма ім. Кутузова затверджено список громадян членів АТ Агрофірма ім. Кутузова , які мають право на земельну частку пай на момент прийняття рішення про паювання. До списку громадян членів АТ Агрофірма ім. Кутузова , які мають право на земельну частку (пай) включено 359 осіб (а.с. 52).

Прізвище ОСОБА_2 у списку громадян членів АТ Агрофірма ім. Кутузова , які мають право на земельну частку (пай), що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-18-00-000253 не значиться (а.с. 90-98).

З копії відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.06.2020 року за № 51/145-20 вбачається, що ОСОБА_2 не включена до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ Агрофірма ім. Кутузова серії ХР-18-00-000253, зареєстрованого за №4 від 25.08.1994 року згідно з Книгою записів державних актів на право колективної власності на землю; інформація про наявність сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 у Відділі відсутня (а.с. 51).

Про аналогічне йдеться і у відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.09.2020 року за № 858/415-20. Крім того, зазначається, що ОСОБА_2 до списку громадян-членів та до уточнюючого списку громадян-членів, що мають право на земельну частку (пай) у АТ Агрофірма ім. Кутузова не внесена; інформація щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв) у АТ Агрофірма ім. Кутузова у Відділі відсутня; сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності АТ Агрофірма ім. Кутузова ОСОБА_2 не видавався; в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по АТ Агрофірма ім. Кутузова , відсутній запис про реєстрацію сертифікату на ім`я ОСОБА_2 та їй не виділялася в натурі (на місцевості) земельна частка (пай) із земель АТ Агрофірма ім. Кутузова ; державний акт на право власності на земельну частку (пай) АТ Агрофірма ім. Кутузова на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся; на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області відсутні земельні ділянки земель запасу, резервного фонду та земель реформованого АТ Агрофірма ім. Кутузова (а.с. 82).

Проте, як вбачається зі змісту копії протоколу №4 засідання правління АТЗТ Агрофірма ім.Кутузова від 21.04.1997 року, ОСОБА_2 було виключено з його членів за власним бажанням та на підставі її заяви від 05.04.1997 р., та виділено в натурі (на місцевості) середню земельну частку, що припадає на одного члена АТ обчислену та затверджену рішенням правління АТ станом на 21.07.1997 року із земель, що знаходяться у колективній власності членів АТ Агрофірма ім. Кутузова в розмірі 7,17 га ріллі, яка розміщена в І полі першої ґрунтозахисної сівозміни в селі Михайлівка (а.с. 16, 85).

Таким чином, за життя ОСОБА_2 набула право на земельну частку (пай) із земель, які знаходяться у колективній власності членів АТ Агрофірма імені Кутузова , більше того, засіданням правління АТ Агрофірми імені Кутузова від 21.04.1997 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 05.04.1997 року було прийнято рішення про виділення їй в натурі (на місцевості) середньої земельної частки в розмірі 7,17 га ріллі в І полі першої грунтозахисної сівозміни в селі Михайлівка.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, виданим повторно (а.с. 48).

Родинний зв`язок між позивачем ОСОБА_1 та її померлою матір`ю ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами по справі.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09.10.1964 року В`язівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_1 (позивач), в графі Батьки записано батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_2 (а.с. 7).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 (мати позивача) та ОСОБА_6 (батько позивача) уклали шлюб 09.07.1985 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис № 7, який зареєстровано В`язівським сіль/ЗАГСом Краснокутського району Харківської області УРСР. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2 (а.с. 9).

06 листопада 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис № 7, який зареєстровано В`язівським с/ЗАГСом Краснокутського району. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 (а.с. 8).

Матеріали справи свідчать про те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Відповідно до довідки Вязів`ської сільської ради Краснокутського району Харківської області № 211 від 30.11.2020 р., останнім місцем реєстрації ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було АДРЕСА_1 . На день смерті зі спадкодавцем був зареєстрований її чоловік ОСОБА_6 , 1937 року народження (а.с. 159).

Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України Про нотаріат , Законом України Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими цей кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На час відкриття спадщини діяв ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Статтею 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Згідно статей 529, 548, 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про спадкування за N 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Обгрунтовуючи позовну заяву про визнання права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , позивач вказувала, що вона є спадкоємицею першої черги за законом та має намір успадкувати належне їй після смерті матері майно, а саме: право на земельну частку (пай).

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все спадкове майно, яке батько позивачки, проживаючи на день смерті з померлою, та будучи зареєстрованим з нею за однією адресою, прийняв шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном.

Діти померлої: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спадщину після смерті матері у встановленому законом порядку не прийняли. В матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що вони спадщину після померлої матері ОСОБА_2 не прийняли, на неї не претендують, та не мають наміру звертатися до суду щодо продовження строку для прийняття спадщини (а.с. 13, 127).

Матеріали справи свідчать про те, що на час відкриття спадщини позивачка та її матір були зареєстровані за різними адресами.

Як вбачається з копії паспорту позивача ОСОБА_1 , з 30.03.1985 року і по тепер остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 3-4).

Факт проживання позивача та її матері за різними адресами підтверджує і сама позивач у відповіді на відзив від 10.09.2020 року, де зазначає, що як до смерті своєї матері, так і після її смерті, вона проживала в іншому населеному пункті (а.с. 103).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), наданої Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області 30.09.2020 року, інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину після померлої від 20.11.1997 року ОСОБА_2 відсутня (а.с. 135-136).

Доказів фактичного прийняття спадщини протягом шести місяців після її відкриття позивачкою суду не надано.

Вимог про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 не заявляла. До нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини у визначений законом строк та до теперішнього часу позивачка не зверталась.

Даних про прийняття позивачкою у спадщину будь-якого майна, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглянув справу на підставі наданих сторонами доказів, і будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилався, не є достатніми для висновку про наявність підстав для визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування в зв`язку з його недоведеністю.

При цьому, за роз`ясненнями, викладеними у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі та положень ст.71-80 ЦК УРСР (ст.260-267 ЦК України) при доведеності позову, наявності заяви про застосування строку позовної давності, зробленою стороною у справі до ухвалення судом рішення та встановивши, що строк для звернення з позовом пропущена без поважної причини, у позові має бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Однак в зв`язку з тим, що на даний час суд відмовляє в задоволенні позову по суті за недоведеністю позовних вимог, то клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківської області про застосування строків позовної давності, на даний час судом не розглядається, оскільки його розгляд можливий тільки в разі обґрунтованості позову.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 78, 79, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, розташоване за адресою: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ: 39792822.

Відповідач - В`язівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, розташована за адресою: 62040, Харківська область, Краснокутський район, с. В`язова, пров. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 04397371.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.

Суддя І.В. Бугаєнко