Рішення від 16.12.2020 по справі 916/2159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2159/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Мельничук Д.В. /юрисконсульт/;

Від відповідача: Єгоров О.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж „Южтеплокомуненерго» до фізичної особи-підприємця Стодоли Володимира Тадейовича про стягнення 9614,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж „Южтеплокомуненерго» (далі по тексту - КП „Южтеплокомуненерго» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Стодоли Володимира Тадейовича (далі по тексту - ФОП Стодола В.Т.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 9 614,82 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 9 614,82 грн., збитків від інфляції у розмірі 259,85 грн., трьох відсотків річних у розмірі 210,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в частині відшкодування умовно-постійної абонентської плати протягом періоду з квітня 2018р. по травень 2020р.

ФОП Стодола В.Т. повністю заперечував проти задоволення заявлених КП „Южтеплокомуненерго» позовних вимог, посилаючись на стягнення позивачем плати за послуги, яка відповідачу надана не була, оскільки протягом спірного періоду відповідач не користувався послугами позивача. Крім того, відповідачем було наголошено про неповідомлення КП „Южтеплокомуненерго» відомостей про зміну тарифів на надання послуг, що також є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

14.01.2002р. Южненською міською радою було прийнято рішення №492-XXIII про створення комунального підприємства теплових мереж „Южтеплокомуненерго» , затвердження його статуту, надання останньому майна, необхідного для здійснення господарської діяльності.

Рішенням виконавчого комітету Южненської міської ради №282 від 21.07.2011р. КП „Южтеплокомуненерго» було визнано виконавцем з надання послуг централізованого теплопостачання.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №776 від 19.06.2006р. ФОП Стодолі В.Т. на праві власності належать нежитлові приміщення за адресою: Одеська область, м. Южне, Ново-Білярська, буд.. 28/1, площею 131,40 кв. м. При цьому, з технічного паспорту на нежитлові приміщення вбачається, що вони використовуються для розміщення стоматологічної клініки.

02.01.2015р. між КП „Южтеплокомуненерго» (теплопостачальна організація) та ФОП Стодола В.Т. (Споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №4/174, відповідно до п. 1 якого за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію (постачання, виробництво та транспортування теплової енергії) в обсягах, зазначених у додатку № 2 до цього договору, та забезпечувати температуру мережної води відповідно до встановленого температурного графіку теплової мережі, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором на об`єкт Споживача, який розташований за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Ново-Білярська, 28/1, кількість суб`єктів користування тепловою енергією - 10 чол.

Згідно з п. 6 договору купівлі-продажу теплової енергії №4/174 від 02.01.2015р. розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань приладів комерційного обліку або розрахункових навантажень відповідно до додатків до договору згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу теплової енергії №4/174 від 02.01.2015р. цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2016р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

01.03.2018р. виконавчим комітетом Южненської міської ради було прийнято рішення №1141 „Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для потреб населення, релігійних організацій, бюджетних установ та інших споживачів (крім населення), які надаються КП „Южтеплокомуненерго» , п. 1.4 якого встановлено, що тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) є наступними: двоставковий тариф на теплову енергію, який включає умовно-змінну частину двоставкового тарифу - 1 421,20 грн/Гкал (без ПДВ); умовно-постійну частину двоставкового тарифу (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження) - 32 904,48 грн/Гкал/год. (без ПДВ), в т.ч.: виробництво теплової енергії - 23 809,64 грн/Гкал/год. (без ПДВ); транспортування теплової енергії - 7 670,58 грн/Г кал/год. (без ПДВ); постачання теплової енергії - 1 424,26 грн/Г кал/год. (без ПДВ).

27.12.2018р. виконавчим комітетом Южненської міської ради було прийнято рішення №1636 „Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Южненської міської ради №1141 від 01.03.2018р. Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для потреб населення, релігійних організацій, бюджетних установ та інших споживачів (крім населення), які надаються КП „Южтеплокомуненерго» .

З матеріалів справи вбачається, що КП „Южтеплокомуненерго» було виставлено ФОП Стодолі В.Т. наступні рахунки на оплату теплової енергії (приєднане теплове навантаження): №629 від 18.04.2018р. на суму 315,89 грн., №765 від 10.05.2018р. на суму 305,53 грн., №940 від 05.06.2018р. на суму 305,53 грн., №1116 від 04.07.2018р. на суму 305,53 грн., №1291 від 08.08.2018р. на суму 305,53 грн., №1467 від 05.09.2018р. на суму 305,53 грн., № №1659 від 03.10.2018р. на суму 305,53 грн., №1818 від 05.11.2018р. на суму 305,53 грн., №2158 від 31.12.2018р. на суму 305,53 грн., №133 від 31.01.2019р. на суму 403,76 грн., №304 від 26.02.2019р. на суму 403,76 грн., №478 від 31.03.2019р. на суму 403,76 грн., №637 від 17.04.2019р. на суму 403,76 грн., №785 від 14.05.2019р. на суму 403,76 грн., №973 від 11.06.2019р. на суму 403,76 грн., №1173 від 15.07.2019р. на суму 403,76 грн., №1366 від 08.08.2019р. на суму 403,76 грн., №1553 від 03.09.2019р. на суму 403,76 грн., №1736 від 22.10.2019р. на суму 403,76 грн., №1919 від 30.11.2019р. на суму 403,76 грн., №2109 від 31.12.2019р. на суму 403,76 грн., №146 від 31.01.2020р. на суму 403,76 грн., №354 від 29.02.2020р. на суму 403,76 грн., №509 від 31.03.2020р. на суму 403,76 грн., №668 від 23.04.2020р. на суму 403,76 грн., №839 від 14.05.2020п. на суму 403,76 грн.

При цьому, на підтвердження факту опалення житлових будинків у 2018-2019рр. у місті Южному КП „Южтеплокомуненерго» було надано суду акти, затверджені заступником міського голови УЖКГ ЮМР.

З відомості обліку споживання теплової енергії за квітень 2020р., складеної ФОП Стодолою В.Т., вбачається, що розмір спожитої відповідачем теплової енергії складає нуль Гкал.

20.05.2020р. КП „Южтеплокомуненерго» звернулось до ФОП Стодоли В.Т. із претензією №56, відповідно до якої просило сплатити заборгованість за надані послуги у загальному розмірі 9 614,82 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ФОП Стодоли В.Т. позивачем було наголошено про наявність правових підстав для стягнення із відповідача умовно-постійної абонентської плати протягом періоду з квітня 2018р. по травень 2020р. у загальному розмірі 9 614,82 грн. Крім того, в процесі вирішення даного спору КП „Южтеплокомуненерго» було вказано, що приміщення відповідача обладнано теплолічильником, за даними якого теплоспоживання протягом спірного періоду відповідачем не здійснювалося. Проте, відповідач не відключився від мереж централізованого опалення, а, отже, зобов`язаний оплачувати умовно-постійну частину тарифу.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача до ФОП Стодоли В.Т. про стягнення заборгованості у розмірі 9 614,82 грн. за надані протягом періоду з квітня 2018р. по травень 2020р. послуги. При цьому, КП „Южтеплокомуненерго» в процесі вирішення даного спору було наголошено, що заявлені до стягнення кошти є умовно-постійною абонентською платою, яка має сплачуватись відповідачем незалежно від споживання послуг теплопостачання. Таким чином, як позивачем, так і відповідачем в процесі розгляду даного спору було визнано факт відсутності споживання з боку ФОП Стодоли В.Т. послуг теплопостачання.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках визначені Законом України „Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-IV (з наступними змінами та доповненнями) споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону України „Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 830, передбачено, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869.

Відповідно до п. 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з п. п. 47, 49 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води ліцензіатам, що одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів. При цьому окремо визначаються умовно-змінна та умовно-постійна частини такого тарифу. Під час формування двоставкових тарифів на теплову енергію визначаються планована повна собівартість, витрати на відшкодування втрат і планований прибуток від ліцензованої діяльності відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Підсумовуючи вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить висновку про наявність у споживача теплової енергії обов`язку оплачувати вартість використаної теплової енергії, ціна якої визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання. При цьому, підставою для нарахування споживачу плати за спожиту електричну енергію у будь-якому випадку має бути факт надання теплопостачальною організацією відповідної послуги споживачу.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження надання КП „Южтеплокомуненерго» відповідачу протягом періоду з квітня 2018р. по травень 2020р. житлово-комунальних послуг, а саме послуг теплопостачання, а також визнання вказаного факту з боку позивача, господарський суд дійшов висновку про відсутність у ФОП Стодоли В.Т. заборгованості перед КП „Южтеплокомуненерго» .

Господарським судом відхиляються доводи КП „Южтеплокомуненерго» про наявність у споживача обв`язку оплачувати умовно-постійну частину тарифу, незважаючи на відсутність факту надання послуг теплопостачання, оскільки положеннями чинного законодавства, в тому числі, Закону України „Про теплопостачання» , Закону України „Про житлово-комунальні послуги» , а також умовами договору купівлі-продажу теплової енергії №4/174 від 02.01.2015р. вказаний обов`язок ФОП Стодоли В.Т. не закріплений. Господарський суд зазначає, що зміна порядку формування тарифу на теплову енергію, а також право позивача встановлювати двоставкові тарифи на теплову енергію не створює для споживача, якому відповідна послуга протягом певного періоду не надається, оплачувати ту або іншу частину тарифу.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених КП „Южтеплокомуненерго» до ФОП Стодоли В.Т. позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 9 614,82 грн. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених КП „Южтеплокомуненерго» позовних вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 259,85 грн., трьох відсотків річних у розмірі 210,18 грн., оскільки вимоги позивача у названій частині є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, у стягненні якої судом було відмовлено.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні заявлених комунальним підприємством теплових мереж „Южтеплокомуненерго» до фізичної особи-підприємця Стодоли Володимира Тадейовича позовних вимог про стягнення заборгованості у загальному розмірі 9 614,82 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 9 614,82 грн., збитків від інфляції у розмірі 259,85 грн., трьох відсотків річних у розмірі 210,18 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна