Постанова

від 24.12.2020 по справі 802/1286/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа №802/1286/18-а

адміністративне провадження №К/9901/11472/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Вінницької області, голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського Петра Васильовича, керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Наталії Петрівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 (колегія суддів у складі: Драчук Т. О., Полотнянка Ю. П., Загороднюка А. Г.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Вінницької області, голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В., керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П., в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просила:

- зобов`язати Апеляційний суд Вінницької області привести Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, затверджене наказом голови суду від 27.11. 2017 № 54/2-05 (далі - Положення № 54/2-05) у відповідність до Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретарів), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646, а саме змінити пункт 6 Положення № 54/2-05 - сам розмір премії помічника суддів встановлюється наказом голови суду за поданням судді в межах затвердженого фонду оплати праці суду;

- зобов`язати Апеляційний суд Вінницької області відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення № 54/2-05 доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду;

- визнати протиправною бездіяльність голови Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області щодо не вирішення питання про преміювання ОСОБА_1 за березень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 та зобов`язати голову Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області провести розрахунок та виплату премії ОСОБА_1 за березень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність голови Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області щодо ненарахування максимальної премії відповідно до фонду преміювання ОСОБА_1 за квітень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 та зобов`язати голову Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області провести перерахунок відповідно до розміру фонду преміювання та виплатити невиплачену частину премії ОСОБА_1 за квітень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Апеляційний суд Вінницької області здійснити перерахунок премії ОСОБА_1 за червень 2017 року, виходячи з 50% окладу, а не з 25%;

- скасувати наказ від 28.11.2017 № 162/2-07к Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у листопаді 2017 року" в частині преміювання ОСОБА_1 та зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок премії ОСОБА_1 за листопад 2017 року, виходячи з 375% окладу, а не 300%;

- визначити розмір премії ОСОБА_1 у квітні 2018 року, визнавши протиправною бездіяльність відповідачів в частині розміру премії;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині не встановлення надбавки помічнику судді ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та зобов`язати відповідачів встановити таку надбавку, виходячи з подання судді від 24.04.2018, але в межах фонду заробітної плати встановленої в кожному з місяців;

- визначити розмір премії ОСОБА_1 у травні 2018 року, визнавши протиправною бездіяльність відповідачів в частині розміру премії;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині не встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та зобов`язати відповідачів встановити таку надбавку, виходячи з подання судді від 23.05.2018, але в межах фонду заробітної плати встановленої в травні 2018 року;

- визначити розмір премії ОСОБА_1 у червні 2018 року, визнавши протиправною бездіяльність відповідачів в частині розміру премії та зобов`язати відповідачів встановити таку премію;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині встановлення мінімальної надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та зобов`язати відповідачів встановити таку надбавку, виходячи з подання судді від 21.06.2018, але в межах фонду заробітної плати встановленої в червні 2018 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Положення № 54/2-05, на думку позивача, в частині суперечить чинному законодавству України. При цьому, позивач вважає, що деякі норми Положення № 54/2-05 взагалі не виконуються відповідачами, зокрема, щодо інформування суддів щодо наявності фонду оплати праці з метою преміювання помічників суддів. Такі дії відповідачів, на думку позивача, створили передумови та призвели до неотримання або отримання в неналежному розмірі премії позивачем за червень та листопад 2017 року та з березня по червень 2018 року, невстановлення надбавки за інтенсивність праці за квітень-червень 2018 року в розмірі, що вказаний в поданні судді в межах фонду заробітної плати для кожного з місяців. При цьому, позивач вказав, що під час нарахування премії за вказані періоди та встановлення надбавки за інтенсивність праці помічникам суддів відповідачі виходили із критеріїв, що не передбачені Положенням № 54/2-05. У зв`язку з чим, надали необґрунтовану перевагу в розмірі премії та надбавки за інтенсивність праці одним помічникам суддів перед іншими. З огляду на викладені обставини, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зобов`язати вчинити певні дії, що спрямовані на перерахунок, встановлення та виплати премії та надбавки за інтенсивність праці в розмірі, що вказаний у відповідних поданнях судді ОСОБА_2

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.11.2018 адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував абзац 2 пункт 6 Положення № 54/2-05; визнав протиправними бездіяльність та дії голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В., керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. щодо невиплати премії та виплати премії у меншому розмірі помічнику судді ОСОБА_1 за березень 2018 року та за червень, листопад 2017 року, квітень, червень 2018 року відповідно до подань судді ОСОБА_2 в межах фонду преміювання суду; зобов`язав керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. вчинити дії щодо донарахування та виплати премії за червень, листопад 2017 року та березень, квітень, червень 2018 року відповідно до подань судді ОСОБА_2 в межах фонду преміювання суду з урахуванням висновків суду; визнав протиправними бездіяльність та дії голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В., керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. щодо не встановлення у квітні, травні 2018 року та встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_1 в меншому розмірі червні 2018 року; зобов`язав керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. вчинити дії щодо донарахування та виплати надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_1 за квітень, травень, червень 2018 року відповідно до подань судді ОСОБА_2 в межах фонду заробітної плати суду, встановленої в кожному з місяців та з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув на користь позивача частину сплаченого при зверненні до суду судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Вінницькій області в розмірі 704,80 грн.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що повноважень голови суду щодо визначення розміру премії і надбавки за інтенсивність праці помічникам інших суддів, чинним законодавством не визначено. Разом з цим, посилання відповідачів на пункт 10 статті 29 Закону України Про судоустрій та статус суддів є безпідставними, оскільки такий чіткої вказівки щодо вказаного питання не містить. Крім того, у відповідності до частини першої статті 155 Закону України Про судоустрій та статус суддів організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Суддя є безпосереднім керівником для свого помічника, який з питань підготовки справ до розгляду підзвітний лише відповідному судді. Відтак, саме суддя вправі надавати оцінку виконання помічником об`єму проведеної роботи, інтенсивності його роботи та визначати вклад в загальні результати роботи суду за підсумками певного періоду. Водночас, рішення судді щодо об`єму вкладу помічника судді в загальні результати роботи суду відображаються у поданні судді про преміювання помічника судді чи в поданні про встановлення надбавки за інтенсивність праці. Щодо дотримання решти вимог трудового законодавства, зокрема, з питань заохочення, дисциплінарного стягнення, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, тощо помічник підзвітний керівнику апарату суду.

Отже, відповідно до чинного законодавства України, вирішення питання про преміювання помічника судді, або встановлення йому надбавки за інтенсивність праці повинно відбуватись за поданням безпосереднього керівника помічника судді, а саме судді та на підставі наказу керівника апарату, оскільки саме керівник апарату є особою відповідальною за організаційне (в тому числі фінансове забезпечення) апарату суду, до якого прикріплюється помічник судді. А тому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що абзац 2 пункту 6 Положення № 54/2-05 в частині встановлення розміру премії помічникам суддів наказом голови суду за поданням керівника апарату, погодженим з начальником - головним бухгалтером відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності суду в межах затвердженого фонду оплати праці суду відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням їх нього особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання суду, не відповідає вимогам Закону України Про судоустрій та статус суддів та підлягає скасуванню. Разом з цим, суд не вбачав додаткових підстав для зобов`язання відповідачів вчинити дії, які вони і так повинні вчинити відповідно до чинних нормативно-правових актів України.

В частині зобов`язання Апеляційного суду Вінницької області відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення № 54/2-05 доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду, суд першої інстанції зазначив, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Отже, вимога про зобов`язання доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду, на думку суду, є передчасною, оскільки суд не може стверджувати про ймовірність допущення відповідачем протиправної бездіяльності у майбутньому.

Однак, суд першої інстанції зазначив, що інформація про розмір фонду преміювання суду в березні 2018 року не була доведена до відома суддів, що в подальшому призвело до невчасного звернення судді ОСОБА_2 із поданням, ненарахування та невиплати премії позивачу. В інші місяці, така інформація також не доводилась до відома суддів, що фактично позбавляє їх можливості визначення розміру премії у відсотковому співвідношенні та обмежує суддю в праві вчасно та якісно підготувати подання про преміювання свого помічника, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність бездіяльності Апеляційного суду Вінницької області щодо не доведення інформації суддям щодо наявного розміру фонду преміювання суду з метою визначення розміру премії та зазначення розміру (відсотку) у поданні судді за червень, листопад 2017 року, березень, квітень, червень 2018 року та зобов`язання Апеляційного суду Вінницької області відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення № 54/2-05 довести таку інформацію до відома суддів про розмір фонду преміювання суду за вказані місяці з метою нарахування та виплати премії позивачу.

В частині позовних вимог про зобов`язання Апеляційного суду Вінницької області здійснити перерахунок премії позивача за червень 2017 року виходячи з 50% посадового окладу, за листопад 2017 року виходячи з 375% посадового окладу, провести розрахунок та виплатити премію позивачу за березень 2018 року, перерахувати та виплати премію за квітень 2018 року та червень 2018 року в максимально можливому розмірі відповідно до подання судді ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначив, що в конкретному випадку повноваження щодо встановлення премії та надбавки за інтенсивність праці є за своєю природою такими, що наділяють суб`єкта владних повноважень певною свободою розсуду, однак в конкретній ситуації вбачається надання необґрунтованої переваги однієї особи перед іншою за аналогічних обставин. При прийнятті рішення про встановлення помічникам судді надбавки за інтенсивність праці та премії враховуються наступні обставини: подання судді, в якому обґрунтовано розмір надбавки чи премії, особистий внесок помічника судді в загальні результати роботи суду та наявний фонд преміювання суду та фонд оплати праці. Враховуючи матеріали справи, виплату премії та надбавки за інтенсивність праці іншим помічникам суддів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність певного фонду преміювання суду та фонду оплати праці у Апеляційному суді Вінницької області.

Суд першої інстанції зазначив, що метою преміювання є матеріальне стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності за доручену роботу або поставлені завдання, в межах фонду оплати праці. Враховуючи зазначене та матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що дані обставини можуть свідчити про надання суб`єктом владних повноважень необґрунтованої та немотивованої переваги однієї особи перед іншою особою, які перебувають в аналогічних чи схожих обставинах. А тому, така ситуація фактично виключає дискреційність повноважень суб`єкта владних повноважень. Отже, дії та бездіяльність щодо виплати премії та не встановлення, встановлення надбавки за інтенсивність праці в меншому розмірі, за наявних в справі обставин, є протиправними, вчинені із порушенням принципу рівності за відсутності об`єктивних на те підстав, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача слід зобов`язати керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області вчинити дії щодо донарахування та виплати премії за червень, листопад 2017 року та березень, квітень, червень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 в межах фонду преміювання суду з урахуванням висновків суду. Крім того, суд вважав за необхідне зобов`язати керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. вчинити дії щодо донарахування та виплати надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_1 за квітень, травень, червень 2018 року відповідно до подань судді ОСОБА_2 в межах фонду заробітної плати суду, встановленої в кожному з місяців та з урахуванням висновків суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункт 6 Положення № 54/2-05; визнано бездіяльність керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області щодо не розгляду подання судді ОСОБА_2 від 04.04.2018 про призначення премії ОСОБА_1 та зобов`язано Апеляційний суд Вінницької області розглянути подання судді ОСОБА_2 від 04.04.2018 та прийняти відповідне рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Вінницькій області судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що вид преміювання, надбавку за інтенсивність визначає керівник апарату суду залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу. Відтак, преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що абзац 2 пункту 6 Положення № 54/2-05 в частині встановлення розміру премії помічникам суддів наказом голови суду за поданням керівника апарату, погодженим з начальником - головним бухгалтером відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності суду в межах затвердженого фонду оплати праці суду відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням їх нього особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання суду не відповідає вимогам Закону України Про судоустрій та статус суддів та є протиправним.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Положення № 54/2-05 є локальним нормативним актом, який можна вважати чинним до скасування або зміни в установленому порядку, тому в частині скасування абзацу 2 пункту 6 Положення № 54/2-05 суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки Положення № 54/2-05 в частині абзацу 2 пункту 6 необхідно визнати нечинним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, яким відмовлено в частині позовних вимог щодо зобов`язання Апеляційного суду Вінницької області відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення № 54/2-05 доводити щомісячно до відома суддів інформацію про розмір фонду преміювання суду, оскільки така інформація повинна надаватися суддям у відповідності до пункту 1 розділу 2 Положення № 54/2-05 та не потребує на даній стадії окремого судового рішення, а позовна вимога фактично є передчасною.

Крім того, в частині надання інформації про розмір фонду преміювання суду за червень 2017 року суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції мотивуючи свій висновок не в повній мірі надав оцінку тому факту, що на момент прийняття наказу про преміювання діяло Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницькому області, затверджене наказом голови суду від 14.11.2016 № 51/2-05 та позивач не оскаржує дане Положення.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем та судом першої інстанції помилково ототожнюється поняття помічника судді та поняття помічника голови суду, помічника заступника голови суду, оскільки в даному випадку необхідно враховувати той факт, що вони мають різні посадові інструкції та різні обов`язки, тому посилання суду першої інстанції на дискримінацію особи є помилковими. Суд вважає, що в даному випадку є дискреція. Крім того, суд зазначив, що збільшене преміювання помічника голови суду, помічника заступника голови, помічників слідчих суддів пов`язане з їх більшим навантаженням, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо наявності дискримінації в преміюванні позивача в порівнянні з іншими помічниками.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не здобуто доказів та відповідачами не надавалось, що крім відсутності подання про преміювання ОСОБА_1 , вона не заслуговувала на встановлення певного відсотку премії за березень 2018 року, з урахуванням фонду оплати праці та покладених на неї обов`язків, виконаної роботи. Суд зазначив, що не повне врегулювання механізму здійснення такої виплати та неврахування таких обставин (зокрема відсутність судді, неінформованість його про фонд преміювання) не може порушувати права ОСОБА_1 щодо встановлення відсотку премії, і тому застосування тільки внутрішнього Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області буде порушенням прав позивача.

В частині позовної вимоги щодо скасування наказу від 28.11.2017 № 162/2-07к Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у листопаді 2017 року в частині преміювання ОСОБА_1 , суд зазначив, що оспорюючи цей наказ позивачка не погоджується не з самим наказом та способом його прийняття, а з встановленим їй відсотком премії у відповідному наказі, що вбачається з описової та прохальної частини доповнення до адміністративного позову, тому суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутня дискримінація ОСОБА_1 , а зобов`язання встановити більший відсоток буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, який визначив відсоток преміювання з врахуванням обсягу та якості виконаної роботи, відповідно до Положення № 54/2-05.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за інтенсивність, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надбавку за інтенсивність встановлює керівник суду залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу. Відтак, преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця, а не є дискримінацією, як зазначив суд першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що дискреційні повноваження посадових осіб мають базуватися на конституційному принципі рівності, закладеному в статті 21 Конституції України, у зв`язку з чим, нарахування одним помічникам суддів премій в розмірі 300% посадового окладу надає право на таке нарахування усім без винятку помічникам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції та оцінка даному факту є законною та обґрунтованою. Крім того, скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем та судом першої інстанції помилково ототожнюється поняття помічника судді та поняття помічника голови суду, помічника заступника голови суду, оскільки, в даному випадку необхідно враховувати той факт, що вони мають різні посадові інструкції та різні обов`язки, а тому в даному випадку є дискреція, суперечать попереднім висновкам про те, що усі помічники суддів у першу чергу є державними службовцями та співробітниками патронатної служби, на яких поширюються загальні вимоги щодо оплати праці. Також скаржник вважає, що питання щодо звернення із клопотанням про надання додаткового помічника є дискрецією судді ОСОБА_2 і факт його незвернення із таким клопотанням не позбавляє права його помічника мати преміювання на рівні інших працівників патронатної служби. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідачів та зобов`язання перерахувати (нарахувати, виплатити) премію.

Позиція інших учасників справи

Голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Вінницької області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (судді-доповідача), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 24.04.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31.05.2019 № 557/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 802/1286/18-а у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14 ), що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 802/1286/18-а.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі № 802/1286/18-а прийнято до провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 . 17.05.2011 за поданням судді ОСОБА_2 призначена на посаду помічника судді Апеляційного суду Вінницької області, відповідно наказу керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області № 21/52.

27.11.2017 наказом голови Апеляційного суду Вінницької області № 54/2-05 затверджено Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області.

Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 22.06.2017, він просив преміювати помічника судді ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу. При цьому, на поданні судді головою суду проставлено резолюцію: Начальнику відділу ОСОБА_3 прошу розглянути та доповісти щодо розміру фонду заробітної плати . На виконання вказаної резолюції, головним бухгалтером ОСОБА_3 письмово зазначено: Не заперечую в розмірі 25% .

29.06.2017 наказом голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В. № 85/2-07к Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у червні 2017 року позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 25% посадового окладу. Із вказаного наказу судом встановлено, що деякі інші помічники суддів, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були премійовані в розмірі 40% і 50% від посадового окладу відповідно.

Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 27.11.2017, він просив преміювати помічника судді ОСОБА_1 відповідно до її особистого вкладу в загальні результати роботи.

28.11.2017 наказом голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В. № 162/2-07к Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у листопаді 2017 року позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 300% посадового окладу. Крім того, зазначеним наказом деяких помічників суддів премійовано в розмірі 350% від посадового окладу, а помічник голови суду ОСОБА_6 - 375% від посадового окладу.

29.03.2018 наказом голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В. № 27/02-06к Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у березні 2018 року премійовано працівників патронатної служби Апеляційного суду Вінницької області. Проте премія за березень 2018 року позивачу не виплачувалась у зв`язку із відсутністю подання судді ОСОБА_2 . При цьому, подання про призначення премії помічнику судді ОСОБА_1 за березень 2018 року від судді ОСОБА_2 надійшло 04.04.2018. Відповідно до подання судді від 04.04.2018, направлення такого подання про преміювання із запізненням є наслідком порушення пункту 1 розділу 2 Положення № 54/2-05, а саме: бухгалтерською службою своєчасно не було доведено до відома суддів інформацію про існування фонду преміювання та його розмір.

20.04.2018 суддя Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 звернувся до керівника апарату та в.о. голови суду із доповідною запискою в якій просив:

- призначити службове розслідування та притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників апарату, що допустили порушення пункту 1 розділу 2 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, яке призвело до неотримання премій помічниками суддів за березень 2018 року в розмірі 100%, подання щодо яких подано суддями в квітні;

- при виплаті премії за квітень 2018 рік врахувати безпідставне недоотримання 100 % премії помічниками, що її заслуговують, відповідно до наданих подань суддями. Це помічники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- завчасно довести до відома кожного судді палати про фонд преміювання на квітень 2018 року для можливості своєчасно звернутись з поданням про преміювання;

- привести Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області у відповідність до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 та Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646.

26.04.2018 в.о. голови суду Панасюком О. С. надано відповідь, що спірні питання щодо нарахування премій помічникам суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення обговорено на загальних зборах працівників апарату суду 03.03.2018 за участю керівництва суду, секретарів палат та суддів. Звернуто увагу учасників зібрання на те, що ініціювання питання щодо преміювання помічників суддів належить до сфери повноважень судді, а не керівника апарату чи голови суду, що суперечить пункту 1 розділу 2 Положення № 54/2-05.

Крім того, у проведенні службового розслідування за вказаним фактом не доведення інформації про наявність фонду оплати праці для виплати премії помічникам суддів та не виплати премії за березень 2018 року деяким помічникам суддів відмовлено. Водночас запропоновано вказане питання обговорити на чергових зборах суддів Апеляційного суду Вінницької області.

Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 23.04.2018, він просив преміювати помічника судді ОСОБА_1 в розмірі 100 % від посадового окладу. Крім того, суддя вказав, що вказати конкретний розмір премії позбавлений можливості, оскільки інформацію про розмір фонду преміювання помічників суддів йому, в порушення вимог Положення № 54/2-05, не доведено.

25.04.2018 наказом в.о. голови Апеляційного суду Вінницької області Панасюка О. С. № 47/02-06к Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у квітні 2018 року позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 50% посадового окладу. Однак, зазначеним вище наказом чотирьом помічникам суддів розмір премії збільшено на 25%, в зв`язку з їх участю в організації та проведенні 3 Всеукраїнського дебатного турніру з цивільного права і процесу Майстерність судової промови .

Відповідно до подання судді-секретаря судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 від 24.04.2018, він просив встановити всім помічникам суддів кримінальної палати Апеляційного суду Вінницької області надбавку за інтенсивність праці в розмірі 72% від посадового окладу, в тому числі і позивачу.

Однак, 25.04.2018 відповідно до наказу в.о. голови Апеляційного суду Вінницької області Панасюка О. С. № 46/02-06к Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам патронатної служби у квітні 2018 року , надбавка помічникам суддів кримінальної палати Апеляційного суду Вінницької області, в тому числі позивачу не встановлена.

23.05.2018 суддя ОСОБА_2 в черговий раз звернувся до керівника апарату Король Н. П. із поданням про встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді-секретаря палати ОСОБА_1 .

Проте наказом в.о. голови Апеляційного суду Вінницької області Панасюка О. С. від 30.05.2018 № 71/02-06к Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам патронатної служби у травні 2018 року позивачу надбавку за інтенсивність праці в межах економії фонду оплати праці не встановлено.

Відповідно до подання судді ОСОБА_2 від 23.06.2018, він просив преміювати помічника судді ОСОБА_1 в максимально можливому розмірі відповідно до наявного фонду преміювання.

25.06.2018 наказом голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В. № 107/02-06к Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у червні 2018 року , позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 50% посадового окладу. Разом з цим, помічника голови суду премійовано в розмірі 100 % від посадового окладу.

21.06.2018 суддя ОСОБА_2 в черговий раз звернувся з поданням до керівника апарату щодо встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_1 Також зазначив, що ОСОБА_1 виконує його доручення ще і як помічника секретаря палати, оскільки у нього немає другого помічника. Крім того, він вказав, що має найбільше навантаження в суді серед суддів - 7,1.

Наказом голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В. від 25.06.2018 № 108/02-06к Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівників патронатної служби у червні 2018 року позивачу встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 25% посадового окладу, тоді як іншим помічникам - 50%, а помічнику голови суду - 100%.

Вважаючи норми Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області протиправними в частині, бездіяльність щодо не доведення до відома суддів інформації про розмір фонду преміювання суду, дії щодо невиплати та виплати премії у розмірі, що є меншим від того, що виплачена іншим помічникам суддів у червні, листопаді 2017 року, березні, квітні, червні 2018 року, бездіяльність щодо не встановлення надбавки за інтенсивність праці за квітень-травень 2018 року, та встановлення такої надбавки в розмірі меншому від того, що отримують інші помічники суддів у червні 2018 року протиправними, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини першої статті 92 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Згідно з частиною четвертою статті 92 Закону України Про державну службу на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Статтею 157 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожний суддя має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Згідно з пунктами 15, 16 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 № 14 (далі - Положення № 14; яке було чинним станом на червень 2017 року) застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до помічника судді здійснюється керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Оплата праці помічника судді регулюється та встановлюється відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів , іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 19 цього Положення помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України Про державну службу на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду.

Рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 № 21 визнано такими, що втратили чинність, рішення Ради суддів України від 25.03.2011 № 14, від 24.06.2011 № 27, від 03.03.2016 № 20 та від 15.09.2016 № 56 та затверджено Положення про помічника судді (далі - Положення № 21).

Згідно з пунктом 1 Положення № 21 відповідно до частини першої статті 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів , статтею 92 Закону України Про державну службу , нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням. Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України Про державну службу , крім статті 92 Закону України Про державну службу .

Приписами пункту 2 Положення № 21 визначено, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Помічник голови суду - це працівник патронатної служби, який забезпечує виконання суддею, обраним у встановленому порядку головою суду, адміністративних повноважень, визначених Законом України Про судоустрій і статус суддів , а також повноважень щодо здійснення правосуддя. Помічник заступника голови суду - це працівник патронатної служби, який забезпечує виконання суддею, обраним у встановленому порядку заступником голови суду, адміністративних повноважень, визначених головою відповідного суду, а також повноважень щодо здійснення правосуддя. У виключних випадках додаткового помічника можуть мати секретар судової палати або судді, у яких найбільше поточне судове навантаження.

Пунктом 3 Положення № 21 визначено, що помічник судді є працівником апарату суду (аналогічна норма передбачалася пунктом 3 Положенням № 14).

Приписами пункту 4 Положення № 21 передбачено, що помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником. Помічник голови суду з питань, які стосуються забезпечення виконання суддею адміністративних повноважень голови суду, підзвітний лише голові суду, який є його безпосереднім керівником. Помічник заступника голови суду з питань, які стосуються забезпечення виконання суддею адміністративних повноважень заступника голови суду, підзвітний лише заступнику голови суду, який є його безпосереднім керівником. Обов`язки помічника судді визначаються посадовою інструкцією, яка затверджується керівником апарату суду за погодженням із зборами відповідного суду. З усіх інших питань, у тому числі щодо дотримання трудової дисципліни, помічник судді підзвітний керівнику апарату суду в межах його повноважень.

Відповідно до пункту 7 Положення № 21 судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді (аналогічна норма передбачалася пунктом 7 Положенням № 14).

Положеннями пунктів 15, 16 Положення № 21 передбачено, що оплата праці помічника судді встановлюється відповідно до Законів України Про судоустрій і статус суддів , Про оплату праці і нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що регулюють умови оплати праці працівників патронатних служб, у тому числі в системі правосуддя. Керівник апарату суду має право, за поданням безпосереднього керівника, у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного суду помічнику судді: установлювати: надбавку за інтенсивність праці; надбавку за виконання особливо важливої роботи - до 100 відсотків посадового окладу. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи й порушення трудової дисципліни надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи скасовуються або їх розмір зменшується; здійснювати: преміювання відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання відповідного суду. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання помічника судді визначаються в положенні про преміювання, що діє у відповідному суді. Застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до помічника судді здійснюється керівником апарату відповідного суду за погодженням із суддею.

Відповідно до пункту 20 Положення № 21 помічник судді: здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи; бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти судових рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов`язаних із розглядом конкретної справи; здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень; здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами внутрішніх справ ухвал судді про примусовий привід, а в разі невиконання таких ухвал - готує проекти відповідних нагадувань тощо; готує проекти доручень суду про виконання судами інших держав окремих процесуальних дій, про вручення судових документів з цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, про екстрадицію правопорушників на територію України; сприяє оформленню, виконанню доручень судів іноземних держав відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справах, інших міжнародно-правових договорів України про правову допомогу, ратифікованих Верховною Радою України; виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ. Помічник голови суду, помічник заступника голови суду, секретаря судової палати за дорученням голови суду, заступника голови суду, секретаря судової палати: здійснює організаційно-аналітичне забезпечення роботи голови суду, заступника голови суду, секретаря судової палати апеляційного суду; готує інформаційні матеріали, виступи, проекти доповідей, співдоповідей, розпоряджень з питань роботи суду, судової палати; узагальнює матеріали про хід виконання виданих головою суду (заступником голови, секретарем судової палати) наказів і рішень зборів суду, зборів судової палати; забезпечує взаємодію голови суду, заступника голови суду, секретаря судової палати з правоохоронними та іншими державними органами, громадськими організаціями, а у випадку відсутності судді-спікера чи прес-секретаря - засобами масової інформації з питань здійснення правосуддя та готує відповідні матеріали; забезпечує організацію прийому громадян головою суду, заступником голови суду, секретарем судової палати, бере участь у прийомі громадян; виконує функції, визначені для помічника судді.

Пунктом 18 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 Питання оплати праці працівників державних органів (в редакції станом на червень 2017 року) затверджено Умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах, відповідно до яких 1) установлюються: конкретні розміри посадових окладів - відповідно до розмірів посадових окладів, визначених згідно з пунктом 2 цих Умов; надбавка за інтенсивність праці; надбавка за виконання особливо важливої роботи - до 100 відсотків посадового окладу. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавка скасовується або її розмір зменшується; 2) здійснюється преміювання працівників патронатної служби відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах фонду преміювання відповідного державного органу. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників патронатних служб визначаються у положенні про преміювання, що діє у відповідному державному органі; 3) надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.

Відповідно до статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) структура заробітної плати складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713 (зі змінами і доповненнями), визначено виплати, які відносяться до основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та до інших заохочувальних виплат. Відповідно до цієї Інструкції до заохочувальних і компенсаційних виплат включаються винагороди та премії, що мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з пунктом 4 Положення про преміювання в Апеляційному суді Вінницької області, затвердженого наказом голови суду від 27.11.2017 № 54/2-05, працівникам апарату суду може встановлюватись місячна або квартальна премія відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи з урахуванням таких критеріїв: 1) обсяг і якість виконуваних робіт; 2) своєчасність виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі; 4) дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку в Апеляційному суді Вінницької області.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункт 6 Положення № 54/2-05; визнано бездіяльність керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області щодо не розгляду подання судді ОСОБА_2 від 04.04.2018 про призначення премії ОСОБА_1 та зобов`язано Апеляційний суд Вінницької області розглянути подання судді ОСОБА_2 від 04.04.2018 та прийняти відповідне рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що предметом касаційного оскарження є постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо: визнання протиправними бездіяльності та дій голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В., керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. щодо невиплати премії та виплати премії у меншому розмірі помічнику судді ОСОБА_1 за березень 2018 року та за червень, листопад 2017 року, квітень, червень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 в межах фонду преміювання суду; зобов`язання керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. вчинити дії щодо донарахування та виплати премії за червень, листопад 2017 року та березень, квітень, червень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 в межах фонду преміювання суду з урахуванням висновків суду; визнання протиправною бездіяльності та дій голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В., керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. щодо не встановлення у квітні, травні 2018 року та встановлення надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_1 в меншому розмірі червні 2018 року; зобов`язання керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області Король Н. П. вчинити дії щодо донарахування та виплати надбавки за інтенсивність праці помічнику судді ОСОБА_1 за квітень, травень, червень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 в межах фонду заробітної плати суду, встановленої в кожному з місяців та з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог, які заявляла ОСОБА_1 , в задоволенні яких відмовив суд апеляційної інстанції, та які є предметом оскарження, а саме:

в частині визнання протиправною бездіяльності голови Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області щодо невирішення питання про преміювання ОСОБА_1 за березень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 ; щодо ненарахування максимальної премії відповідно до фонду преміювання ОСОБА_1 за квітень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 ; в частині визначення ОСОБА_1 розміру премії у квітні, червні 2018 року;

в частині зобов`язання керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області провести розрахунок та виплату премії ОСОБА_1 за березень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2 ; провести перерахунок відповідно до розміру фонду преміювання та виплатити невиплачену частину премії ОСОБА_1 за квітень 2018 року відповідно до подання судді ОСОБА_2; здійснити перерахунок премії ОСОБА_1 за червень, листопад 2017 року; встановити ОСОБА_1 премію за червень 2018 року, Суд зазначає таке.

Аналізуючи вищенаведені правові норми суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вид преміювання визначає керівник апарату суду залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу. Звернення з поданням про преміювання не свідчить про обов`язковість його позитивного вирішення. Відтак, преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v.Bulgaria № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Гавенда проти Польщі від 14.03.2002).

Крім того, аналізуючи вищенаведені правові норми суд апеляційної інстанції також дійшов правильного висновку, що позивачем та судом першої інстанції помилково ототожнюється поняття помічника судді та поняття помічника голови суду, помічника заступника голови суду, оскільки в даному випадку необхідно враховувати той факт, що вони мають різні посадові інструкції та різні обов`язки, тому посилання суду першої інстанції на дискримінацію особи є помилковими.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку є дискреція.

Суд апеляційної інстанції також дійшов правильного висновку, що посилання позивача на завантаженість судді та займання суддею ОСОБА_2 посади секретаря судової палати ніяким чином не впливають на помічника, оскільки ОСОБА_1 по посаді - є помічник судді. В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів, що суддя ОСОБА_2 подавав клопотання, або інший документ, який свідчив про надання йому додаткового помічника судді або помічника секретаря судової палати, що передбачено пунктом 2 Положення № 21.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять та сторонами не надавалось наказу керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області про виконання помічником ОСОБА_1 повноважень помічника судді одночасно у деяких суддів.

Також суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на те, що доповнення до адміністративного позову не містять, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявність подання на преміювання ОСОБА_1 , прийняття відповідного рішення в цій частині на її преміювання за травень 2018 року, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що це є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо встановлення бездіяльності відповідачів в частині розміру премії ОСОБА_1 за травень 2018 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції при даних обставинах обґрунтовано, з посиланням на норми Кримінального процесуального кодексу України, виокремив помічника слідчого судді, оскільки слідчий суддя в межах своїх повноважень та відповідного графіку слідчих суддів у неробочий час (за його наявності) виконує свої обов`язки інколи в обмежені строки, тому й помічник такого судді може мати більше навантаження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що збільшене преміювання помічника голови суду, помічника заступника голови, помічників слідчих суддів пов`язане з їх більшим навантаженням, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо наявності дискримінації в преміюванні позивача в порівнянні з іншими помічниками.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні даних позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідачів та зобов`язання перерахувати (нарахувати, виплатити) премію.

Щодо позовних вимог, які заявляла ОСОБА_1 , в задоволенні яких відмовив суд апеляційної інстанції, та які є предметом оскарження, а саме:

визнання протиправною бездіяльності голови Апеляційного суду Вінницької області та керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області в частині невстановлення надбавки за інтенсивність помічнику судді ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відповідно до подання судді від 24.04.2018 та подання судді від 23.05.2018; в частині встановлення мінімальної надбавки за інтенсивність помічнику судді ОСОБА_2 - ОСОБА_1 за червень 2018 року відповідно до подання судді від 21.06.2018;

зобов`язання керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області встановити надбавку за інтенсивність, виходячи з подання судді від 24.04.2018, в межах фонду заробітної плати встановленої в кожному з місяців; встановити надбавку за інтенсивність, виходячи з подання судді від 23.05.2018, в межах фонду заробітної плати встановленої в травні 2018 року; встановити надбавку за інтенсивність, виходячи з подання судді від 21.06.2018, в межах фонду заробітної плати встановленої в червні 2018 року, Суд зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять подання судді ОСОБА_2 про встановлення надбавки за інтенсивність всім помічникам кримінальної палати від 24.04.2018 в розмірі 72%; подання про встановлення надбавки за інтенсивність ОСОБА_1 без зазначення розміру від 23.05.2018 та від 21.06.2018, а також відповідні накази про призначення вказаної надбавки іншим помічникам та наказ від 25.06.2018 № 108/02-06к про призначення надбавки ОСОБА_1 в розмірі 25%.

Аналізуючи вищенаведені правові норми суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що надбавку за інтенсивність встановлює керівник суду залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу. Відтак, преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця, а не є дискримінацією, як зазначив суд першої інстанції. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №460-IX та статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк